Постанова

від 27.04.2021 по справі 454/1245/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1245/20 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/3564/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року у складі судді Фарини Л.Ю. у справі за позовною заявою представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду,-

встановила:

У квітні 2020 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з позовом до відповідача Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликався на те, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та застосовано щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою.

При цьому, даний запобіжний захід був застосований судом при вирішенні обвинувачення по суті в нарадчій кімнаті, без жодних клопотань зі сторони обвинувачення, оскільки станом на день постановлення вироку до ОСОБА_1 не було застосовано жодних запобіжних заходів і не було покладено процесуальних обов`язків.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р. задоволено клопотання сторони захисту про скасування запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду. При цьому у даній ухвалі встановлено, що суд першої інстанції прийняв рішення про взяття під варту ОСОБА_1 не у спосіб передбачений чинним КПК України.

Суд апеляційної інстанції даним рішенням встановив незаконність дій судді Червоноградського міського суду Львівської області Рудакова Д.І. при винесенні вироку від 27.10.2017р., в частині взяття та тримання ОСОБА_1 під вартою.

Більше того, апеляційний суд Львівської області своєю ухвалою скасував вирок Червоноградського міського суду Львівської області та призначив у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції. У даному рішенні апеляційної інстанції встановлено, що суддя при розгляді даної справи не дотримався вимог ст.337 КПК України, тобто вийшов за межі пред`явленого обвинувачення, а також допустив істотні порушення КПК України, які перешкодили ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.

Позивач вважає, що в результаті незаконних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_3 він в період з 27.10.2017р. по 16.03.2018р. незаконно утримувався під вартою в нелюдських умовах, що в загальному становить 4 місяці 17 днів, відтак йому завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

Зазначає, що ОСОБА_1 є особою похилого віку та хворіє на кардіосклероз, хронічну аневризму верхівки лівого шлуночка, гіпертонічну хворобу ІІІ ступеня, як наслідок зазнав істотної моральної шкоди у виді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок знаходження у постійній невизначеності.

Крім цього, ОСОБА_1 у зв`язку з безпідставним обранням запобіжного заходу, був позбавлений конституційного права на свободу і особисту недоторканість, що призвело до неможливості реалізовувати свої звички і бажання, погіршення відносин з оточуючими людьми та у свою чергу викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль, небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, яка була позитивною та склалася внаслідок тривалих років.

Просив стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 грошові кошти за завдану йому моральну шкоду у розмірі 107 410грн.

Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду від 22 жовтня 2020 року у задоволенні позову представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду - відмовлено.

Рішення оскаржив представник позивача ОСОБА_2 , вважає таке незаконним, необгрунтованим, тому підлягає скасуванню.

В апеляційні скарзі зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, покликаючись на положення Конституції України та рішення Конституційного Суду України, не надав оцінки нормам Кримінального процесуального кодексу України, якими безпосередньо регулюється застосування щодо особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому не враховано встановлення незаконності дій відповідача в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 16 березня 2018 року.

Зокрема, вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції прийняв рішення про взяття під варту ОСОБА_1 не у спосіб, передбачений чинним КПК України, оскільки такий запобіжний захід був застосований судом при вирішенні обвинувачення по суті в нарадчій кімнаті, без жодних клопотань сторони обвинувачення про обрання будь якого запобіжного заходу.

Просить врахувати, що у вироку від 27 жовтня 2017 року вказано, що прокурор не заявляв клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно суд, в порушення вимог ч. 4 ст. 176 КПК України, самостійно ініціював і прийняв таке рішення.

Таким чином, в результаті незаконних дій Червоноградського міського суду Львівської області позивач в період з 27 жовтня 2017 року по 16 березня 2018 року незаконно утримувався під вартою, що в загальному становить 4 місяці та 17 днів.

За час незаконного перебування під вартою позивач, який є особою похилого віку та хворіє на кардіосклероз, хронічну аневризму верхівки лівого шлуночка, гіпертонічну хворобу ІІІ ступня, зазнав істотної моральної шкоди у виді психічних страждань, перебування у стані безперервного нервового стресу внаслідок знаходження у постійній невизначеності.

З покликанням на вимоги ЗУ Про порядок відкшодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , роз`яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , виходячи із мінімального розміру заробітної плати станом на день пред`явлення позову до суду 4723 грн., кількість місяців перебування під вартою (4 місяці 17 днів), мінімальний розмір відшкодування не може бути менше 21482 грн.

Однак, враховуючи фактичні обставини справи, а саме безпідставне обрання запобіжного заходу, і як наслідок позбавлення позивача конституційного права на свободу та особисту недоторканість, погіршення відносин з оточуючими людьми, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та викликало небезпідставні занепокоєння щодо погіршення його репутації, вважає, що стягненню на користь позивача підлягає не мінімальна сума, а у п`ять разів більша, що становить 107410 грн.

Просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення відшкодування завданої моральної шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. Взято ОСОБА_1 під варту в залі суду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018р. задоволено клопотання захисників Маслей І.М. та ОСОБА_2 про скасування запобіжного заходу, обвинуваченого ОСОБА_1 звільнено з-під варти в залі суду.

Крім цього, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018р. вирок Червоноградського міського суду Львівської області, від 27.10.2017р. щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено у даному провадженні новий розгляд у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду із позовом в інтересах позивача ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 покликався на те, що в результаті незаконних дій судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_3 позивач в період з 27.10.2017р. по 16.03.2018р. незаконно утримувався під вартою в нелюдських умовах, що в загальному становить 4 місяці 17 днів, відтак йому завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено підстав, визначених ч.1 ст.2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , які дають право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, доказів наявності таких позивачем не надано, оскільки ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018, якою вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд, ОСОБА_1 не виправдано, не встановлено факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, не закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, при цьому на час розгляду справи судом першої інстанції, кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КК України перебуває на розгляді в суді першої інстанції і кінцеве рішення по ній не ухвалено.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

За змістом ч. 5 ст. 5 Конвенції кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено ст. 56 Конституції України.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ходу кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно - розшукових заходів.

У справі, що переглядається, сторона позивача обґрунтовує заподіяння моральної шкоди встановленням в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018 факту неправомірного взяття під варту позивача судом, до вступу вироку в законну силу.

З дослідженої судом апеляційної інстанції копії ухвали судового засідання Апеляційного суду Львівської області від 16 березня 2018 року встановлено, що суд першої інстанції прийняв постановляючи вирок від 27.10.2017 прийняв рішення про взяття під варту ОСОБА_1 не у спосіб, передбачений КПК України, оскільки в ході досудового розслідування та судового провадження сторонами кримінального провадження клопотання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 , не подавались.

Зокрема, апеляційний суд звернув увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Рішення про запобіжний захід приймається у порядку Розділу 2 КПК України.

При цьому, стаття 176 КПК України передбачає наявність клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу, однак у даному випадку прокурор із клопотанням про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 тримання під вартою, не звертався.

На переконання колегії суддів, встановивши, що відносно позивача судом, до вступу вироку в законну силу, незаконно обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та взяття останнього під варту у залі суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави, оскільки у п.1-1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду, зокрема, факту незаконного взяття і тримання під вартою.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд повинен виходити із конкретних обставин справи та засад розумності, виваженості та справедливості.

Частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

В силу ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою.

Згідно із ч.2 та ч. 3 ст. 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебував під вартою в період з 27 жовтня 2017 року по 16 березня 2018 року, що в загальному становить 4 місяці та 17 днів.

Колегія суддів виходить із того що матеріалами справи підтверджується заподіяння позивачу моральної шкоди шляхом неправомірного обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, тому розмір компенсації моральної шкоди, який відповідає тяжкості страждань позивача, необхідно визначити в сумі 21482 грн. з розрахунку одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під вартою, який станом на день пред`явлення позову до суду складав 4723 грн.

При цьому, доводи апелянта про те, що стягненню на користь позивача підлягає не мінімальна сума відшкодування, а у п`ять разів більша, що становить 107410 грн., не заслуговують на увагу, оскільки станом на день розгляду судом цієї справи, після скасування ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20.06.2018 вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 27.10.2017 та направлення справи на новий розгляд, така кримінальна справа надалі перебуває на розгляді в суді першої інстанції, обвинувачення із ОСОБА_1 не зняті.

В свою чергу, згідно із ст. 3 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду , пунктів 13, 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, відшкодування громадянинові шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу досудового розслідування чи прокуратури провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету здійснюється Державною Казначейською службою України у відповідності до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

Пункт 35 Порядку передбачає, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

За таких обставин, у випадку прийняття судом рішення про відшкодування особі шкоди за рахунок державного бюджету, Державна Казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів відповідно до покладених на неї законом обов`язків.

З врахуванням зазначених положень закону, стягнення моральної шкоди необхідно провести за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно із ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Із заявлених позовних вимог у розмірі 107410 грн. моральної шкоди, судом задоволено позов частково в сумі 21482.

Тому розмір судового збору, який покладається на відповідача пропорційно до задоволених вимог становить 215 грн. 00 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 322 грн. 50 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Решту судових витрат у виді судового збору компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 жовтня 2020 року - скасувати .

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов представника позивача ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Червоноградського міського суду Львівської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями суду - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 21482 (двадцять одну тисячу чотириста вісімдесят дві) гривень 00 копійок відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Червоноградського міського суду Львівської області в дохід держави 215 (двісті п`ятнадцять) гривень 00 копійок судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 322 (триста двадцять дві) гривень 50 копійок за розгляд апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 27 квітня 2021 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк