Рішення

від 20.10.2020 по справі 285/2531/20

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/2531/20

провадження у справі №2/0285/825/20

20 жовтня 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Купець Л.П.,

відповідачі: представники не прибули,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати за ним право власності на земельну частку (пай), успадковану після смерті дружини ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки (паю), яка розташована на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району. Він є спадкоємцем першої черги за законом. При звернені до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на все майно, зокрема на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності пайгоспу «надія» (правонаступник СТОВ Злагода ) с. Ярунь, Новоград-Волинського району, у видачі такого свідоцтва позивачу відмовлено, оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на це майно. Згідно державного акта на право колективної власності на землю до списку на отримання земельних ділянок (паїв) пайсгопу «Надія» (правонаступник СТОВ Злагода ) від 1995 року ОСОБА_2 була внесена до списку на отримання земельної ділянки (паю). Але за життя не встигла отримати сертифікат на цей пай, так як померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи, що можливості оформити спадщину іншим шляхом немає, позивач просить суд визнати за ним право власності на земельну частку (пай).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не прибули, подали заяву в якій просять розгляд справи проводити без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 - дружина позивача (а.с.10, 11).

25.10.1995 року пайгоспу Надія с. Ярунь видано державний акт на право колективної власності на землю у с. Ярунь площею 1634,5 гектарів для сільськогосподарського використання (а.с.46-49).

Рішенням загальних зборів затверджено уточнений список громадян-членів пайгоспу Надія с. Ярунь, що доданий до державного акта на право колективної власності на землю, у якому значиться ОСОБА_2 (а.с. 51-66).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (а.с.11).

ОСОБА_2 за своє життя не отримала сертифіката про право власності на земельний пай (частку) (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги за законом спадщину прийняв позивач ОСОБА_1 , (чоловік померлої).

Правонаступником пайгоспу Надія с. Ярунь є СТОВ «Злагода» (а.с. 30).

Постановою державного нтаріуса Новоград-Волинської державної нотаріальної контори від 25.03.2020 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності пайгоспу Надія с. Ярунь, Новоград-Волинського району, після смерті дружини ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю сертифікату на право на земельну частку (пай) (а.с.5).

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 720 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Зі змісту даної норми випливає, що право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю, включення до списку осіб, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю, вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року № 396/1683/18-ц.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), зокрема є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам слід враховувати, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N720/95 і має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Законом України Про колективне сільськогосподарське підприємство визначено правовий статус відповідних підприємств, порядок їх реорганізації, перетворення та членства у них громадян.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виключена з членів пайгоспу Надія на момент видачі державного акта на право колективної власності від 25.10.1995 року, а тому остання набула право власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності переданих пайгоспу Надія с. Ярунь, однак за своє життя не встигла отримати сертифікат на земельну частку (пай), а тому її спадкоємці вправі успадкувати у власність таке нерухоме майно.

Відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Однією з таких підстав, відповідно до статті 1217 ЦК України, є спадкування майна за законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців), а право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

На підставі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Після чого, відповідно до ст. 1299 ЦК України, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до п. 4.15. ч. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 206, 258 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (проживає: АДРЕСА_1 ) право на земельну частку (пай) із земель колективної власності переданих СТОВ «Злагода» с. Ярунь, Новоград-Волинського району, що знаходяться на території Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району, успадковану після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району (ЄДРПОУ 04344146, с. Ярунь, Новоград-Волинський район) , сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (ЄДРПОУ 05532032, вул. Миру, 1-а. с. Ярунь, Новоград-Волинський район ) в дохід держави судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, по 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 26 жовтня 2020 року.

Суддя Т.Б. Сташків