Постанова

від 27.10.2020 по справі 200/11259/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року справа №200/11259/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Ястребової Л.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року (у повному обсязі складено 02 вересня 2020 року у м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/11259/19-а (головуючий І інстанції суддя Ушенко С.В.) за позовом Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-комунальне підприємство Маріупольської міської ради Жилкомплекс звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2016 року №0001141302, №0001131302, №0001351401, №0001121301.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2020 зустрічний позов Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 12 жовтня 2016 року №0001141302, №0001131302, №0001351401, №0001121301, прийнятих Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки № 604/05 19 14 01/ 32035610 від 16 вересня 2016 року - залишено без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 200/11259/19-а задоволено. Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2020 року у справі № 200/11259/19-а скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 позовну заяву Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень залишено без руху і встановлено позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Підставою залишення позовної заяви без руху став пропуск позивачем встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України місячного строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом. Позивачеві запропоновано надати до суду письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року адміністративний позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду (а.с. 145-146).

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду про залишення без розгляду позовних вимог у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки судом першої інстанції не встановлення факту оскарження позивачем у досудовому порядку спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Зазначив, що Державної податкової службою за результатами досудового оскарження спірних податкових повідомлень-рішень має бути прийнято вмотивоване рішення, чого податковий орган не зробив, відтак, його право на досудове оскарження не реалізовано.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Від сторін до канцелярії суду надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, встановив наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 3 ст. 122 КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою ст. 122 КАС України.

З огляду на викладене, строки звернення до суду з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Податковим кодексом України, в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені і норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Зазначений правовий висновок встановив Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року по справі №640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19).

Судами першої та апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що позивач скористався своїм правом досудового оскарження спірних у цій справі податкових повідомлень-рішень та звертався з відповідною скаргою до Державної фіскальної служби України.

За результатами остаточного розгляду скарг позивача 22 листопада 2016 року з Державної фіскальної служби України до ЖКП Жилкомплекс надійшла відповідь про розгляд скарги від 17 листопада 2016 року № 24738/6/99-99-11-01-01-25, відповідно до якої скарга залишена без розгляду та повернута заявникові.

В подальшому позивач оскаржував спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення до Донецького окружного адміністративного суду (ухвала від 29 червня 2017 року про відкриття провадження у справі № 805/2099/17-а), однак, відповідно до ухвали суду від 19 березня 2018 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин.

Судом встановлено, що саме з 22 листопада 2016 року у відповідності до приписів спеціальної норми пункту 56.19 статті 56 ПК України та частини 3 ст. 122 КАС України позивач дізнався про негативний для нього результат розгляду скарги, поданої в порядку адміністративного оскарження, і у нього розпочався перебіг місячного строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи, як вже зазначалось судом, що позивач звернувся до суду з даним позовом спочатку у червні 2017 року, а вдруге після залишення позову без розгляду лише 15 жовтня 2019 року ним пропущено встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України та частиною 3 статті 122 КАС України місячний строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Посилання апелянта на невикористанням права на досудове оскарження спірних податкових повідомлень-рішень спростовується матеріалами справи та доказами наявними в них.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, суд не приймає до уваги, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам у справі та приписам спеціальної норми пункту 56.19 статті 56 ПК України та частини 3 статті 122 КАС України.

З огляду на викладене, враховуючи принцип правової визначеності, який слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням, практику Європейського Суду з прав людини, який неодноразово у своїх Рішеннях акцентував увагу на необхідності дотримання цього принципу, а також позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19), щодо необхідності дотримання всіма учасниками, зокрема, адміністративного процесу строків звернення до адміністративного суду, встановлених КАС України та іншими законами, що є дотриманням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позивачем пропущений встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України місячний строк звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним позовом.

У відповідності до п.п. 7, 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом, та з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 123 КАС України визначено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки після відкриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що під час відкриття провадження у справі висновок суду про відсутність факту пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, заявлені раніше позивачем обставини щодо строку звернення до суду є неповажними і суд не знаходить інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки представником позивача не надано відповідної заяви, а також у зв`язку з не усуненням позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, залишення позовних вимог без розгляду є правомірним.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії» , справа «Девеер проти Бельгії» ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Судом встановлено, що позивач оскаржував спірні у цій справі податкові повідомлення-рішення до Донецького окружного адміністративного суду, ухвала від 29 червня 2017 року про відкриття провадження у справі № 805/2099/17-а. Відповідно до ухвали суду від 19 березня 2018 року позов залишено без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача у судове засідання без поважних причин.

Вищезазначена обставина спростовує посилання позивача про те що залишення позову без розгляду у даній справі унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-комунального підприємства Маріупольської міської ради Жилкомплекс - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року в справі № 200/11259/19-а- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 27 жовтня 2020 року.

Судді А. А. Блохін

Т.Г. Гаврищук

Л.В. Ястребова