Постанова

від 22.10.2020 по справі 826/18229/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18229/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Алсет , Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алсет до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алсет звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року №0002682207 та №0002692207; від 08 червня 2015 року №0002842207 та №0002852207; від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків акта перевірки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2016 без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.02.2020 №826/18229/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі №1-кп/759/730/15, на який також посилався контролюючий орган та яким затверджено угоду від 07 серпня 2015 року між прокурором Хацковим Д.О. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості; ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України та не враховано наданий скаржником висновок експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, яким встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б виконані не громадянкою ОСОБА_1 .

Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вказав, що всі докази та пояснення на яких ґрунтується позиція відповідача міститься в матеріалах справи. Зокрема, вирок і експертний висновок, на які звернув увагу Верховний суд, свідчать, що первинні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ Літес , ТОВ Вестес , ТОВ Астрада-Б не підписувались ОСОБА_1 , а відтак не відображають реальне здійснення господарських операцій, а отже і податкового обліку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Позиція податкового органу зводиться до того, що позивачем не надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, наголошує на відсутності основних засобів та трудових ресурсів, пояснення осіб щодо непричетності до господарської діяльності товариства.

Також, не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт посилається на постанову СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 29.07.2016 про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що слідчим органом не представилося можливим встановити факт безтоварності фінансово-господарських операцій здійснених між позивачем та ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б , ТОВ Вестес в зв`язку з тим, що всі роботи були фактично виконані. Наголошує, що саме по собі здійснення ОСОБА_1 реєстрації товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності, яка встановлена у кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необгрунтованість податкової вимоги не може бути доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 при взаємовідносинах з ТОВ Літес , ТОВ Вестес , ТОВ Астрада-Б .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Алсет п.п. 198.1 ст. 198, п. 201.4 п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на 578874 грн, в т.ч. по періодам: за 2014 рік - 578874 грн (за лютий 2014 року - 96551 грн, травень 2014 року - 328513 грн, за червень 2014 року - 153810 грн) та порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 575194 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 12.05.2015 №18/26-58-22-07-11/36088844 та прийнято податкові повідомлення - рішення від 28 травня 2015 року:

- №0002682207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 868311,00 грн, у тому числі, за основним платежем - 578 874, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 289437,00 грн;

- №0002692207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 862791,00 грн, у тому числі, за основним платежем-575 194, 00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 287597,00 грн.

Також, Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при взаємовідносинах з ТОВ Літес , ТОВ Вестес , ТОВ Астрада-Б .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Алсет пп. 198.1 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за 2013 рік на 1073066 грн, в тому числі по періодам: червень 2013 року - 171435 грн, липень 2013 року - 202636 грн, серпень 2013 року - 126717 грн, вересень 2013 року 112528 грн, жовтень 2013 року - 230167 грн, листопад 2013 року - 204583 грн, грудень 2013 року - 25000 грн та порушення пп. 139.1.9, п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 1019412 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві складено акт від 21.05.2015 №20/26-58-22-07-11/36088844 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 08 червня 2015 року:

- №0002842207, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 1609599,00 грн, у тому числі, за основним платежем - 1073066,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 536533 грн;

- №0002852207, яким платника збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1529118,00 грн з яких за основним платежем - 1019412 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 509706 грн.

Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП ПРОМ-ТЕХ-СНАБ за період з 01.02.2014 по 28.02.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Алсет п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за лютий 2014 року на 103088 грн та порушення п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п. 44.1, ст. 44, п. 138.2, ст. 138, п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України. в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 92779 грн.

За результатами перевірки складено акт від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2015 року:

- №0003062202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 154632, 00 грн, з яких за основним платежем - 103088,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 51544 грн.

- №0003052202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 139609,00 грн, з яких за основним платежем - 92779,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 46390,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи та договори, виписані від імені ОСОБА_1 , що відповідала за здійснення господарських операцій (директорів ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б ) не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, тобто дані господарські операції не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально, а тому позбавлення позивача податкового кредиту та сум від`ємного значення з ПДВ, збільшення відповідачем суми грошового зобов`язання з ПДВ є правомірним. При цьому, належних доказів щодо неможливості провадження господарської діяльності ПП Пром-Тех-Снаб , невиконання останнім своїх договірних зобов`язань перед позивачем, з боку контролюючого органу не надано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).

Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі також - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом під час проведення перевірок була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами - з ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б , та ПП Пром-Тех-Снаб у періоді, що перевірявся, що і стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ Алсет (Замовник) та ТОВ Літес (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 04 листопада 2013 року № 041113, від 05 листопада 2013 року № 051113, від 06 листопада 2013 року № 061113, від 07 травня 2014 року № 07/05-14, від 08 травня 2014 року № 08/05-14, від 12 травня 2014 року № 12/05-14, від 16 травня 2014 року №16-05-14, від 19 травня 2014 року № 19/05-14, від 20 травня 2014 року № 20/05-14.

Вказані договори, акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписано директором ТОВ Літес ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ТОВ Алсет ОСОБА_2 з другої.

Також, між позивачем (Замовник) та ТОВ Вестес (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 24 січня 2014 року № 24/01-14, від 05 лютого 2014 року № 05/02-14, від 06 лютого 2014 року № 06/02-14, від 27 лютого 2014 року № 27/02-14, від 28 квітня 2014 року № 28/04-14, від 05 травня 2014 року №05/05-14, від 06 травня 2014 року № 06/05-14.

Вказані договори, акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписано директором ТОВ Вестес ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ТОВ Алсет Мокранським О.В. з другої.

Між ТОВ Алсет (Замовник) та ТОВ Астрата-Б (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 05 червня 2013 року № 50613, від 11 червня 2013 року № 130611, від 12 червня 2013 року № 131112, від 17 червня 2013 року № 130617, від 18 червня 2013 року № 130618, від 19 червня 2015 року № 130619, від 20 червня 2013 року № 200613, від 21 червня 2013 року № 130621.

Вказані договори, акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні підписано директором ТОВ Вестес ОСОБА_1 з однієї сторони та директором ТОВ Алсет ОСОБА_2 з другої.

Між ТОВ Алсет (Замовник) та ПП Пром-Тех-Снаб (Підрядник) укладено договори підряду на виконання комплексу робіт від 03 лютого 2014 року № 3/2-14 та від 04 лютого 2014 року № 4/2-14, підтвердженням реальності здійснення господарських операцій за вищевказаними договорами, є, зокрема, договори підряду на виконання комплексу робіт; договірні ціни; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати; акти приймання виконаних робіт; акти приймання-передачі матеріалів; податкові накладні.

За умовами вказаних договорів підрядники зобов`язались виконати у відповідності до умов договорів та проектно-кошторисної документації комплекс робіт, а саме: будівельно-монтажні роботи з улаштування електричних мереж, улаштування системи опалення, улаштування системи водопостачання та каналізації, інженерних систем на об`єктах: Будівництво житлового комплексу з паркінгом та вбудовано-прибудованими приміщеннями адміністративного і громадського призначення по АДРЕСА_1 І пусковий комплекс. Житловий будинок (секції №1 та №2); Житловий будинок №2, будівництво якого здійснюється на Будівельному майданчику за єдиною проектною документацією Комплекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Воскресенська, 7, у Дніпровському районі м. Києва ІІ черга будівництва; Житловий будинок №3, будівництво якого здійснюється на Будівельному майданчику за єдиною проектною документацією Комплекс будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Воскресенська, 7, у Дніпровському районі м. Києва ІІ черга будівництва; Будівництво житлово-адміністративного комплексу з приміщеннями Резиденції посла, Торгово-економічною місією Республіки Казахстан в Україні та підземним паркінгом на вул. Мельникова, 51 в Шевченківському районі м. Києва ; Будівництво житлово-офісного комплексу з інфраструктурою та паркінгом по вул. Деміївській, 14 у Голосіївському районі м. Києва ; Будівництво житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вул. Чорновола В`ячеслава, у м. Бровари Київської області (Житловий будинок №11) ; Будівництво комплексу будівель житлового та соціально-культурного призначення з вбудовано-прибудованими торгівельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Воскресенська, 7, у Дніпровському районі м. Києва" ІІІ черга будівництва, 1 пусковий комплекс, Житловий будинок 1 (7) ; Будівництво житлово-торговельного комплексу вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Петра Дегтяренка, 1 (вул. Полярній (в межах вулиць Петра Дегтяренка та Михайла Майорова)) у Оболонському районі м. Києва. ІІ черга. ІІІ пусковий комплекс. Житловий будинок №2 (секція №1 та №2) ; 26-поверховий житловий будинок, який знаходиться на будівельному майданчику за єдиною проектною документацією Комплекс будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом на АДРЕСА_2 третя черга будівництва ; Житловий будинок по АДРЕСА_3 .

Суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи містять копію вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року у справі №1-кп/759/730/15, яким затверджено угоду від 07 серпня 2015 року між прокурором Хацковим Д.О. та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості, ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 358 КК України. Вказано, що ОСОБА_1 не мала наміру здійснювати діяльність, зафіксовану у статутних документах ТОВ Астрата-Б , ТОВ Літес , та ТОВ ВЕСТЕС , печаткою підприємства не користувалась, угод не укладала, самостійно підприємницьку діяльність не здійснювала.

Крім того, висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 24.05.2016 №623/тдд, встановлено, що підписи в первинних фінансово-господарських документах, складених в результаті господарських відносин Товариства з ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б виконані не громадянкою ОСОБА_1 .

В той же час необхідно наголосити, що наведений вище вирок не містить опису та дослідження судом обставин кримінального правопорушення за фактами господарських відносин між позивачем та ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б . Він ґрунтується виключно на визнанні провини ОСОБА_1 та не може прямо свідчити про податкові порушення інших платників податків. Тобто не встановлює факту обізнаності інших платників податків в протиправній податковій поведінці ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б .

Відповідачем так само не надано доказів, що документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ Вестес , ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б є підробленими або визнані нечинними у встановленому порядку.

Тому вважати, що оскільки ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б були створені без мети реальної господарської діяльності, а певні документи підписані не ОСОБА_1 , то позивач допустив податкові порушення визначені в актах перевірки неможливо. Це фактично є припущенням та не відповідає принципу персональної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення чи порушення податкового законодавства, та розповсюджує її на всіх контрагентів незалежно від їх усвідомлення допущених іншими порушень законодавства.

Натомість, суд першої інстанції дійшов висновку, що первинні документи та договори, виписані від імені ОСОБА_1 , що відповідала за здійснення господарських операцій (директорів ТОВ Вестес , ТОВ Літес та ТОВ Астрата-Б ) не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Разом зі тим, колегія суддів звертає увагу на постанову про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 (т.11 а.с.25-29) №32015100000000161, з матеріалів якого встановлено, що службові особи ТОВ Алсет в результаті взаємовідносин з підприємствами з ознаками фіктивності , а саме: ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б та ТОВ Вестес ухилились від сплати податків до Державного бюджету України в особливо великих розмірах.

Відповідно до даної постанови, проведеними у ході досудового розслідування слідчими діями, факт умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ Алсет не знайшов свого підтвердження, оскільки встановлено, що позивачем фактично виконано всі роботи за зазначеними в постанові об`єктами будівництва.

Тобто вищевикладені обставини вказують на відсутність умислу в діях службових осіб ТОВ Алсет , направленого на ухиляння від сплати податків, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Постановою про закриття кримінального провадження від 29.07.2016 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100000000161 від 25.06.2015, щодо умисного ухилення службовими особами ТОВ Алсет від сплати податків закрито, у зв`язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави стверджувати про безтоварність чи нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Літес , ТОВ Астрата-Б та ТОВ Вестес з огляду на встановлений слідчим органом факт виконання робіт.

При цьому, враховуючи, що висновки акту перевірки від 02.06.2015 №2947/26-58-22-02-17/36088844 зроблені на припущеннях, по ланцюгу контрагентів контрагента позивача, відсутність доказів неможливості виконання відповідних договорів з боку ПП Пром-Тех-Снаб , відповідні висновки контролюючого органу є необґрунтованими.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів дійшла висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Колегія суддів зазначає, що пояснення директора контрагентів про непричетність до фінансово-господарської діяльності не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.

При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Наведеною нормою встановлено межі обов`язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об`єктивного та суб`єктивного критеріїв.

Об`єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб`єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва контрагентами позивача не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу на наявність пояснень директора контрагентів позивача суд не приймає до уваги.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагента, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Жодна посадова особа контрагентів позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року №0002682207 та №0002692207, від 08 червня 2015 року №0002842207 та №0002852207. від 16 червня 2015 року №0003052202 та №0003062202 прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні усіх обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню в частині із постановленням нового рішення про задоволення позову в цій частині.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача, та залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №587 від 28.08.2015 та квитанції №0.0.1749214822.1 від 25.06.2020 позивачем було сплачено 8755,20 грн судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом та апеляційною скаргою, які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення .

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алсет - задовольнити .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Алсет задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2015 року №0002682207 та №0002692207, від 08 червня 2015 року №0002842207 та №0002852207.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2020 року - залишити без змін .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алсет (03049, м. Київ, вул. Курська, 10, код ЄДРПОУ 36088844) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 8755,20 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять гривень 20 коп.) сплачений відповідно до платіжного доручення №587 від 28.08.2015 та квитанції №0.0.1749214822.1 від 25.06.2020.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 26.10.2020.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:В.О. Аліменко Н.В. Безименна