Постанова

від 20.10.2020 по справі 640/15993/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15993/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрянська Я.І.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Хмарській К.І.

за участю

представника позивача: Гайдай В.М.

представника відповідача: Святовець Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні Банківські Системи про застосування адміністративного арешту, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у місті Києві) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні Банківські Системи (далі по тексту - відповідач, ТОВ Іноваційні Банківські Системи ) в якому просило прийняти рішення, яким застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках ТОВ Іноваційні Банківські Системи .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка з`явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до доповідної записки від 12.07.2019 року №К5847/26-15-14-04-03, Відділом особливо важливих перевірок управління спеціального аудиту Департаменту аудиту ГУ ДФС у м. Києві, з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Іноваційні Банківські Системи , з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ ТАЙМІСТ (код 39931631) за листопад 2016 року, ТОВ АП-ГРЕЙД (код 40235425) за січень 2017 року, ТОВ В.Т.І (код 40365514) за грудень 2017 року, за січень 2018 року, лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість, відповідно до наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 10.07.2019 року № 9756, здійснено вихід за податковою адресою платника: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 9, директором ТОВ Іноваційні Банківські Системи (код 36184511) ОСОБА_1 у допуску до перевірки відмовлено.

У зв`язку з вказаним, посадовими особами податкового органу складено акт від 11.07.2019 року №1005 о 16.56 год. про недопуск до проведення перевірки. Названий акт складений у присутності директора ТОВ Іноваційні Банківські Системи (код 36184511) ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на вказаному акті (а.с.12-13).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем пред`явлено позивачу службові посвідчення та направлення на перевірку №1298/26-15-14-04-03 від 11.07.2019 року, направлення на перевірку №1299/26-15-14-04-03 від 11.07.2019 року, а також вручено копію наказу №9756 від 10.07.2019 року, що підтверджується підписом директора ТОВ Іноваційні Банківські Системи (код 36184511) Святовець Л.В. на вказаних направленнях.

12.07.2019 року в.о. начальника податкового органу прийнято рішення № 132686 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача, що перебуває за адресою м. Київ, вул. Лугова, буд. 9, на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, у зв`язку із відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки (а.с.10).

Листом від 12.07.2019 року № К132686/10/26-15-14-04-03 позивач повідомив відповідача про прийняте рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

На підставі пп. 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України, позивач, звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та нормами Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (пункт 94.5 статті 94 ПК України України).

Так, пунктом 94.6 статті 94 ПК України визначено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Так, законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

Такими правовими підставами (умовами) є саме наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти , які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.08.2018 року в справі №820/3059/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що наказ Головного управління ДФС у м. Києві від 10.07.2019 року № 9756, який був підставою для проведення перевірки позивача, був предметом судового оскарження у справі №640/13410/19.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 року у справі № 640/13410/19 повністю задоволено адміністративний позов, визнано протиправним та скасовано наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 10.07.2019 року № 9756, виданий Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 року задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2019 року скасовано, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні банківські системи задоволено частково , визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 10.07.2019 року №9756 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні банківські системи в частині проведення перевірки взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю ТАЙМІСТ за листопад 2016 року.

З огляду на положення пп.94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, суд апеляційної інстанції зазначає, що проведення документальної або фактичної перевірки має відбуватися лише на законних підставах під час її проведення та допуску посадових осіб контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у м. Києві від 10.07.2019 року № 9756 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Іноваційні банківські системи в частині проведення перевірки взаємовідносин з ТОВ ТАЙМІСТ за листопад 2016 року не свідчить про доведеність позивачем факту, що відповідач має податковий борг та у нього відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, що зумовлює необхідність застосування адміністративного арешту коштів на рахунках відповідача.

Крім того, контролюючим органом не надано належних доказів наявності у позивача податкового боргу, доказів відсутності майна, відомостей, що балансова вартість майна менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки вимога позивача про застосування арешту коштів на рахунках платника податків відповідача у банках є безпідставною.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року - залишити без змін .

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 26.10.2020 року