Постанова

від 20.10.2020 по справі 500/1295/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 500/1295/20 пров. № А/857/11129/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Хітрень О. Ю.;

представника позивача Завади Т. Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перейми на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Перейми до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Бабюк П.М.;

час ухвалення рішення: 12:32:36

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль

дата складання повного тексту рішення: 11.08.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перейми звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2020 №0001570501, №0001580501.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази не дають можливості встановити реальність відображених у податковому обліку та господарських операцій по його контрагентах, що дає підстави дійти висновку про їх сумнівність. Крім того вказано, що наведені в акті перевірки первинні документи по господарських операціях з вищевказаними контрагентами та документи, надані до матеріалів справи, не свідчать беззаперечно про реальне отримання послуг та ТМЦ у заявлених контрагентів, оскільки у всіх контрагентах позивача виявлено відсутність необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, зокрема, відсутність трудових, виробничих ресурсів, товарно-матеріального забезпечення, транспортних засобів тощо, що унеможливлює фактичне виконання робіт, в даному випадку надання послуг з ремонту транспортних засобів та постачання товарів.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення №0001570501 від 05.03.2020 та №0001580501 від 05.03.2020 є протиправними та підлягають скасуванню. Вважає, що за результатами належного дослідження наданих позивачем первинних документів, що були надані як до перевірки, так і до матеріалів справи, можна дійти обґрунтованого висновку, що такі підтверджують факт виконання договору поставки, укладеного з контрагентом, оскільки такі документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, мають всі необхідні обов`язкові реквізити, а надані позивачем первинні платіжні, облікові та звітні документи у своїй сукупності дають можливість встановити фактичне виконання спірних господарських операцій та фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Перейми" вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ "Символ Трейдінг" (код ЄДРПОУ 41930986) за період з 01.12.2018 по 31.07.2019.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 20.02.2020 року №215/19-00-05-01/35368639 (аркуші справи 58-70).

Перевіркою встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 352 150 грн, в тому числі: за грудень 2018 року у сумі 72081 грн, за січень 2019 року у сумі 29949 грн, за лютий 2019 року у сумі 73646 грн, за квітень 2019 року у сумі 109527 грн, за травень 2019 року у сумі 32598 грн, за червень 2019 року у сумі 34349 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) всього у сумі 66129 грн, в тому числі за липень 2019 року у сумі 66129 грн.

На підставі акту перевірки та встановлених перевіркою порушень відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0001570501 від 05.03.2020 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 528 225,00 грн, в тому числі за основним платежем у розмірі 352 150,0 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 176075,0 грн; №0001580501 від 05.03.2020 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 66 129 грн (аркуші справи 71-72).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку (аркуш справи 77-79).

Рішенням №16266/6/99-00-0805-02-06 від 15.05.2020, яке отримано ТОВ "Перейми" 19.05.2020, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Тернопільській області від 05.03.2020 №0001570501,0001580501 залишено без змін, а скаргу без задоволення (аркуші справи 80-81).

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договору поставки №19/09-01 від 19.09.2018, укладеного у м. Дніпро між ТОВ "Символ Трейдінг" (продавець) та ТОВ "Перейми" (покупець), продавець зобов`язується систематично поставляти покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується приймати замовлений товар та оплачувати його. Кількість товару, вартість та виняткові умови поставки викладаються в специфікації до кожної окремої поставки, та є невід`ємною складовою цього договору. Оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за вказаними в цьому договорі банківськими реквізитами продавцю на підставі виписаного рахунку, згідно специфікації. Остаточний розрахунок за замовлений товар здійснюється на умовах попередньої оплати до моменту його передачі або розвантаження в день поставки товару покупцю. Сторони домовились, що поставка товару здійснюється продавцем (аркуш справи 20).

Виконання умов даного договору поставки №19/09-01 від 19.09.2018 оформлено видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (аркуші справи 21-32).

Розрахунки за даним договором між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Символ Трейдінг" згідно з виставленими рахунками (аркуші справи 33-44).

Також, виконання умов договору поставки №19/09-01 від 19.09.2018 оформлено податковими накладними, які ТОВ "Символ Трейдінг" виписано, зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до чинного законодавства та включено до складу податкового кредиту ТОВ "Перейми" (аркуші справи 45-52).

Згідно із зазначеними податковими накладними ТОВ "Перейми" за період з грудня 2018 року по січень-липень 2019 року оформлено придбання у ТОВ "Символ Трейдінг" макухи соняшникової у кількості 373,65 т на загальну суму 2 509 672,64 грн, в тому числі: ПДВ - 418 278,78 грн .

Транспортування макухи соняшникової, придбання якої оформлено від ТОВ "Символ Трейдінг", засвідчено товарно-транспортними накладними.

Як вбачається із акту перевірки, перевіркою встановлено, що за період з грудня 2018 року по липень 2019 року вантажовідправником на ТОВ "Перейми" макухи соняшникової у кількості 373,65 т було ТОВ "Символ Трейдінг". Також в ході проведення перевірки, згідно з наданими товарно-транспортними накладними, інформаційними базами даних, податковою та фінансовою звітністю виявлено наступне: у товарно-транспортних накладних не зазначено повної адреси пункту навантаження, а саме: зафіксовано лише назву міста - Дніпро, що унеможливлює ідентифікувати пункт навантаження вищезазначеної продукції.

Як випливає із висновків акта перевірки, №215/19-00-05-01/35368639 від 20.02.2020, який став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, проведеною перевіркою не підтверджено реальності виконання фінансово-господарських операцій між ТОВ "Перейми" та ТОВ "Символ Трейдінг", а також наступними контрагентами в ланцюзі поставки. Також в акті зазначено, що хоча первинні документи й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху продукції між ТОВ "Перейми" та ТОВ "Символ Трейдінг".

Колегія суддів з вказаними висновками не погоджується з огляду на наступне.

За змістом частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦКУ предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Аналогічна норма міститься в ст.264 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), відповідно до якої матеріально-технічне постачання та збут продукції здійснюється шляхом поставки продукції, придбаної у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва.

Згідно з ч.4 ст. 180 ГКУ умови про предмет у господарському договорі повинні визначати вимоги до якості продукції, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів.

Відповідно до ст. 662 ЦКУ продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.674 ЦКУ).

За змістом ч.1 ст. 675 ЦКУ товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Зі змісту статті 25 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" випливає, що процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів застосовуються виробниками, а у випадках, в яких згідно з відповідними технічними регламентами обов`язки виробників покладаються на імпортерів або розповсюджувачів або інших осіб, - імпортерами або розповсюджувачами чи іншими особами. Виробники та інші особи, зазначені в цій частині, застосовують процедури оцінки відповідності вимогам технічних регламентів самостійно, а у випадках, визначених у технічних регламентах чи передбачених ними процедурах оцінки відповідності, - із залученням відповідних органів з оцінки відповідності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язанні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зі змісту статті 1 відповідного Закону України випливає, що первинний документ це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 вищезгаданого Закону України встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платників податків та відповідність їх дійсному економічному змісту. Ця позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17.

Так само у своїх постановах у справах № 813/4430/14 від 18.04.2019 року та № 820/6069/16 від 16.04.2019 Верховний Суд вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товаро-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформлені не є безумною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Первинні документи містять відомості про господарську операцію, в свою чергу, на податковий орган покладається обов`язок довести, що відомості, які зазначені у первинному документі, є недостовірними. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 03.10.2019 року у справі №П/811/3228/14, від 17.09.2019 року у справі №813/8137/13-а, від 12 вересня 2019 року у справі № 805/4357/15-а.

Водночас, у разі реального вчинення господарських операцій, що підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, в платника податків виникає право на формування податкового кредиту.

Як вбачається із наданих суду документів, між TOB ПЕРЕЙМИ та TOB СИМВОЛ ТРЕЙДІНГ укладено Договір поставки № 19/09-01 від 19 вересня 2018 року. Згідно п. 1.1 Договору, Постачальник (TOB СИМВОЛ ТРЕЙДІНГ в особі директора Шепотько Олександра Олександровича, що діє на підставі Статуту, та яке є платником податку на додану вартість) зобов`язується систематично поставляти Покупцю (TOB ПЕРЕЙМИ , в особі директора Пенцака Олександра Федоровича , що діє на підставі Статуту, та яке є платником податку на додану вартість) визначений цим Договором Товар, а Покупець зобов`язується приймати замовлений Товар та оплачувати його.

У відповідності до укладеного договору TOB СИМВОЛ ТРЕЙДІНГ поставило Позивачу товар. Вказаний товар супроводжувався видатковими та податковими накладною, факт передачі товару також підтверджується записами з Журналу реєстрацій транспорту. Вказані податкові накладні зареєстровані в єдиному державному реєстрі податкових накладних. Кількість та суми зазначених у видаткових та податкових накладних повністю співпадають. Відповідач даний факт не заперечує.

Колегія судді наголошує, що дійсність поставки відповідного Товару та виконання Договору поставки № 19/09- 01 від 19 вересня 2018 року підтверджується наступними видатковими накладними: Видаткова накладна №99 від 05 грудня 2018 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 27, 68 тон, загальна сума: 184 455, 88 грн, в тому числі ПДВ 30 909, 31 грн; Видаткова накладна №101 від 10 грудня 2018 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 36, 87 тон, загальна сума: 247 028, 86 грн, в тому числі ПДВ 41 171, 48 грн; Видаткова накладна №10 від 18 січня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 26, 82 тон, загальна сума: 179 693, 89 грн, в тому числі ПДВ 29 948, 98 грн; Видаткова накладна №21 від 04 лютого 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 31, 60 тон, загальна сума: 218 040, 88 грн, в тому числі ПДВ 36 340, 00 грн; Видаткова накладна №37 від 20 лютого 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 32, 44 тон, загальна сума: 223 836, 88 грн, в тому числі ПДВ 37 306, 00 грн; Видаткова накладна №51 від 11 березня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 36, ЗО тон, загальна сума: 243 209, 86 грн, в тому числі ПДВ 40 534, 98 грн; Видаткова накладна №58 від 18 березня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 32, 66 тон, загальна сума: 218 821, 87 грн, в тому числі ПДВ 36 470, 31 грн; Видаткова накладна №111 від 25 квітня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: ЗО, 02 тон, загальна сума: 195 130, 12 грн, в тому числі ПДВ 32 521, 69 грн; Видаткова накладна №134 від 27 травня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 29, 28 тон, загальна сума: 195 590, 52 грн, в тому числі ПДВ 32 598, 42 грн; Видаткова накладна №169 від 19 червня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: ЗО, 76 тон, загальна сума: 206 091, 88 грн, в тому числі ПДВ 34 348, 65 грн; Видаткова накладна №186 від 08 липня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: ЗО, 10 тон, загальна сума: 201 669, 88 грн, в тому числі ПДВ 33 611, 65 грн; Видаткова накладна №192 від 16 липня 2019 року, номенклатура: макуха соняшникова, кількість: 29, 12 тон, загальна сума: 195 103, 88 грн, в тому числі ПДВ 32 517, 31 грн;

Також про реальність здійснення поставки за Договором поставки №19/09-01 від 19 вересня 2018 року та розрахунку між Сторонами свідчать платіжні доручення, згідно з якими Покупцем здійснено оплату за фактично поставлений Товар Постачальником у безготівковій формі, а саме: Платіжне доручення №1463 від 12.12.2018 року на суму ЗО 484, 98 грн (в тому числі ПДВ-5 080, 83 грн); Платіжне доручення №60 від 23.01.2019 року на суму 179 693, 89 грн (в тому числі ПДВ - 29 948, 98 грн); Платіжне доручення №132 від 08.02.2019 року на суму 218 040, 00 грн (в тому числі ПДВ - 36 340, 00 грн); Платіжне доручення №190 від 22.02.2019 року на суму 223 536, 89 грн (в тому числі ПДВ - 37 306, 00 грн); Платіжне доручення №251 від 15.03.2019 року на суму 243 209, 86 грн (в тому числі ПДВ - 40 534, 98 грн); Платіжне доручення №303 від 28.03.2019 року на суму 218 812, 87 грн (в тому числі ПДВ - 36 470, 31 грн); Платіжне доручення №485 від 13.05.2019 року на суму 195 130, 12 грн (в тому числі ПДВ - 32 521, 69 грн); Платіжне доручення №540 від 28.05.2019 року на суму 195 590, 52 грн (в тому числі ПДВ - 32 598, 42 грн); Платіжне доручення №653 від 21.06.2019 року на суму 206 091, 88 грн (в тому числі ПДВ - 34 348, 65 грн) та ін.

Окрім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю СИМВОЛ ТРЕЙДІНГ зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до чинного законодавства України податкові накладні №7 від 10.12.2018року, №2 від 03.12.2018року, №10 від 18.02.2019 року, №2 від 04.02.2019 року, №18 ВІД 20.02.2019 року, № 6 від 11.03.2019 року, №15 від 18.03.2019 року, №21 від 27.05.2019 року, №19 від 19.06.2019 року, №5 від 08.07.2019 року, №15 16.07.2019 року, якими підтверджується здійснення поставки Товарів за Договором поставки №19/09-01 від 19 вересня 2018 року Товариству з обмеженою відповідальністю ПЕРЕЙМИ . Відповідні податкові накладні включені до складу податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕЙМИ за відповідний звітний період.

Також Позивачем надано суду копії листів з Журналу реєстрації транспорту, з яких вбачається, що за адресою здійснення господарської діяльності Позивачем (TOB ПЕРЕЙМИ ) дійсно здійснювалася поставка товару, а саме макухи соняшникової, що у свою чергу також є підтвердженням здійснення господарської операції та її реальності.

Висновки контролюючого органу про порушення Позивачем вимог податкового законодавства мотивовано тим, що господарські операції з контрагентом TOB СИМВОЛ ТРЕЙДІНГ не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки: неможливо прослідкувати факт придбання товарів контрагентом по ланцюгу постачання; податкова звітність контрагента-постачальника по ланцюгу постачання не надавалася; у контрагента відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Таке твердження податкового органу не є безумовним доказом фіктивності здійснення відповідних господарських операцій та, як наслідок, неправомірного формування податкового кредиту. Як Верховним Судом, так і Європейським судом з прав людини сформовано однаковий підхід до врахування добросовісності контрагента платника податків при оцінці реальності здійснення господарських операцій та встановленні ланцюга постачання та застосування до платника податків негативних податкових наслідків (зокрема, зменшення розміру податкового кредиту). Всупереч відповідній сталій позиції як Верховного, так і Європейського суду, судом першої інстанції не враховано наступних висновків Верховного суду та Європейського суду з прав людини.

У постановах Верховного суду від 10 вересня 2018 року у справі №826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року у справі №826/25442/15, від 11 вересня 2018 у справі №810/2677/17, від 10.04.2020 року у справі № 804/1984/16 зазначено, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, у Постанові Верховного суду №804/1984/16 від 10.04.2020 року, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів зроблені контролюючим органом виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Так само і в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 року у справі № 808/760/16 відображено позицію, відповідно до якої відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу .

Європейська конвенція про захист прав людини й основоположних свобод та практика Європейського Суду з прав людини, будучи джерелом права, сприяють належному захисту прав та законних інтересів платників податків і забезпечують встановлення справедливого балансу між публічними та приватними інтересами.

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03) від 22.01.2009 р. надає змогу не допустити обмеження законного права платника податків на податковий кредит, віднесення певних сум до витрат, за умови реальності господарської операції, у випадку порушення його контрагентом та контрагентами такого контрагента податкової дисципліни. Вказаним Рішенням роз`яснено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява №6689/03). Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив. У рішенні у справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до положень п. 44.1 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.

Згідно з абз. 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 р. №88 (далі - Положення).

У n. 2.1 зазначеного Положення вказано, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996- XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Таким чином, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть ь бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, як вже зазначалося, Позивачем повною мірою за допомогою первинних документів було доведено реальність здійснення господарських операцій щодо купівлі макухи соняшникової, а саме: копія договору поставки № 19/09-01 від 19 вересня 2018 року, копії видаткових накладних, копії Рахунків на оплату, копії податкових накладних, копії листів з Журналу реєстрації транспорту. Такі документи не містять суперечностей, ознак підробки, описок чи виправлень, що і не заперечується Відповідачем. Відтак, надані як контролюючому органу на етапі перевірки, так і суду на етапі судового розгляду суду документи є належними доказами, що у своїй сукупності свідчать про реальність здійснення відображеної у них господарської операції.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Варто зробити висновок про те, що наявність достовірних документів бухгалтерського обліку про виконані роботи й надані послуги, відсутність доказів про фіктивність контрагентів, реальна зміна майнового стану учасника процесу (тобто оплата виконаних підрядних робіт і послуг) можуть слугувати належними доказами у справах про реальність здійснення господарських операцій платниками податків.

Таку ж позицію зайняв Верховний Суд у своїй постанові від 07.08.2018 року у справі № 808/760/16 та вказав на такі моменти, що відповідач не спростував факти виконання контрагентом позивача підрядних робіт, не надав доказів про недостовірність або суперечливість первинних документів за вказаними роботами; відповідач не довів недобросовісність позивача як платника податку, що має право на податковий кредит; надані позивачем документи оформлено згідно з вимогами закону, вони містять усі необхідні відомості про зміст та обсяг виконаних контрагентом підрядних робіт; у разі відсутності в контрагента необхідних ресурсів виконання підрядних робіт усе ж таки можливе шляхом залучення таких ресурсів за договорами цивільно-правового характеру ("оренда" персоналу, лізинг транспортних засобів).

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Разом з тим суд, керуючись вимогами ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, вважає за необхідне присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перейми судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 22288,28 грн.

Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Перейми задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 500/1295/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2020 року № 0001570501.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.03.2020 року № 0001580501.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перейми судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 22288 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 28 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 26.10.2020 року