Ухвала

від 19.10.2020 по справі 761/27080/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5085/2020 (761/27080/20) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ТОВ «Нова флорья», адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальної та прикордонної службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме на товарно-матеріальні цінності, які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова флорья», а саме: нитки в прозорих мішках у кількості п`ять тисяч триста сорок три (5343) мішка з нитками; нитки в прозорих мішках у кількості сорок чотири (44) мішка з нитками; нитки в коробках у кількості сто п`ятдесят вісім (158) коробок з нитками; носки в прозорих мішках у кількості шістдесят три (63) мішки з носками.

Відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя виходив з того, що постанова слідчого про визнання речових доказів від 27.08.2020 носить формальний характер, оскільки в постанові не надана оцінка предметам та документам, їх відповідність положенням статті 98 КПК України, порушено порядок звернення з клопотанням про арешт майна третьої особи.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене 27.08.2020 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про наявність правових підстав для задоволення клопотання, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Прокурор стверджує, що слідчим суддею не взято до уваги надані стороною обвинувачення докази та не надано їм належну оцінку.

Також прокурор звертає увагу суду на те, що клопотання подано протягом 48 годин після вилучення майна. Додає, що сторону обвинувачення не повідомлено про дату та час судового розгляду, а розгляд відбувся без участі слідчого та/або прокурора.

Крім того, апелянт зазначає, що необґрунтована відмова у задоволенні клопотання слідчого створює передумови для пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі, відчуження майна. Додає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано відмовлено у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС перебувають матеріали кримінального провадження №32018100110000087, відомості про яке 08.10.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

01 вересня 2020 року старший слідчий з ОВС 4-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальної та прикордонної службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Хмельницького Б, 65, у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова флорья».

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні даного клопотання слідчого про арешт майна.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги прокурора такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному кримінальному провадженні жодній особі про підозру не повідомлено.

За таких обставин, власник майна, на яке слідчий просив накласти арешт, а саме ТОВ «Нова флорья», на даному етапі досудового розслідування у даному кримінальному провадженні має статус третьої особи, проте із клопотанням про арешт майна до суду звернувся слідчий, в порушення вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, про що вірно зазначено слідчим суддею в оскаржуваному судовому рішенні.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що копії матеріалів, доданих до клопотання, не завірені у передбачений Законом спосіб, у зв`язку із чим не можуть бути підставою для жодних висновків щодо обставин викладених у клопотанні.

Враховуючи наведене, слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

З урахуванням наведених порушень КПК України, інші доводи апеляційної скарги, є передчасними.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС ОСОБА_8 про накладення арешту на товарно-матеріальні цінності, які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: Львівська область, м. Червоноград, вул. Хмельницького Б, 65, у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова флорья», залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4