Ухвала

від 11.09.2020 по справі 761/27080/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27080/20

Провадження № 1-кс/761/16948/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2020 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло зазначене клопотання, яке мотивовано тим, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Згідно змісту клопотання, під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що службові особи ТОВ «Нова Флорья» в період з 01.05.2017 по теперішній час вчиняють умисні дії, направлені на умисне ухилення від сплати податку на прибуток у сумі понад 8,1 млн. грн., що є особливо великим розміром. На митній території України службовими особами вказаного товариства організовано стійку схему, направлену на умисне ухилення від сплати податків, під час реалізації текстильної продукції пряжі бавовни/поліестру, та, маючи тісні зв`язки в галузі виробництва текстильної продукції на території Туреччини, організували імпорт пряжі бавовни/поліестру через ряд підконтрольних підприємств, зареєстрованих на ОСОБА_6 : ТОВ «Експрес логістика» та ТОВ «Олімпекс трейдінг і логістіка». Зазначені підприємства зареєстрували виключно для імпорту та подальшої реалізації текстильної продукції в адресу ТОВ «Нова Флорья».

В подальшому, текстильна продукція підприємством ТОВ «Нова Флорья» в період з 01.05.2017 по теперішній час реалізується в переважній більшості випадків за готівкові кошти приватним особам та фізичним особам підприємцям. Загалом, підприємством ТОВ «Нова Флорья» за вказаний період було придбано текстильної продукції близько 1153, 2 тони, загальною вартістю приблизно 53,8 млн. грн.., в тому числі ПДВ, однак, згідно реєстру ЄРПН, податкової звітності підприємства текстильної продукції лише у кількості близько 200,8 тон, загальною вартістю, приблизно 11,9 млн. грн.

В свою чергу, реалізація текстильної продукції за готівкові кошти в податковій звітності не відображена. Офіційна реалізація пряжі бавовни/полестру юридичним особам платникам ПДВ, відображення реалізації не платникам ПДВ, переважно фізичним особам незначної частини здійснюється з метою формування доходу підприємства для формування мінімального офіційного прибутку, що декларується у розмірі менше одного відсотка.

Далі, згідно змісту клопотання, службовими особами ТОВ «Нова Флорья», відповідно до поданої податкової звітності відображається накопичення товарних залишків, що кожного року збільшується. Однак, фактично текстильна продукція даного підприємства, користуючись високим попитом, та ціною, значно нижчою ринкової, реалізовується переважно за готівкові кошти в над короткі терміни.

Під час досудового розслідування, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення даного кримінального правопорушення на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2020, 27.08.2020 проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья», в ході якого було вилучено: нитки в прозорих мішках у кількості 5343 мішків з нитками; нитки в прозорих мішках в кількості 44 мішки з нитками; нитки в коробках в кількості 158 коробок з нитками; носки в прозорих мішках в кількості 63 мішка з носками.

27.08.2020 вилучені речі визнано речовими доказами, у зв`язку з чим слідчий просить накласти на них арешт.

В судове засідання слідчий за викликом не з`явився та про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до частини першої статті 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_3 заперечував проти накладення арешту, зазначив, що вилучене майно не є предметом кримінального правопорушення за ч.3 ст.212 КК України, не має відношенню до нього, у зв`язку з чим просив відмовити в задоволенні клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши адвоката, дослідивши клопотання та матеріали, додані до нього, дійшла до висновку про таке.

слідчим управлінням фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья».

Статтею 131 КПК Україниарешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3ст.132КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Абзацом другим зазначеної статті визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Стаття 167 КПК України дає визначення тимчасового вилучення майна, вказуючи, що це є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно частинидругої зазначеноїстатті тимчасововилученим можебути майноу виглядіречей,документів,грошей тощо,щодо якихє достатніпідстави вважати,що вони: 1)підшукані,виготовлені,пристосовані чивикористані якзасоби чизнаряддя вчиненнякримінального правопорушеннята (або)зберегли насобі йогосліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Статтею 168КПК Українипередбачено порядоктимчасового вилученнямайна: тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченомустаттями 207,208цього Кодексу.Кожна особа,яка здійснилазаконне затримання,зобов`язана одночасноіз доставленнямзатриманої особидо слідчого,прокурора,іншої уповноваженоїслужбової особипередати їйтимчасово вилученемайно.Факт переданнятимчасово вилученогомайна засвідчуєтьсяпротоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2020 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 у складських приміщеннях, які фактично використовуються службовими особами ТОВ «Нова Флорья» для виявлення та вилучення документів.

Відповідно до протоколу обшуку від 27.08.2020, який був проведений за вказаною адресою, під час нього було вилучено, серед іншого товарно-матеріальні цінності, дозвіл на відшукання та вилучення яких слідчим суддею не надавався.

Постановою слідчого від 27.08.2020 зазначене в клопотанні майно визнано речовим доказом.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Статтею 100 КПК Українивизначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Разом з тим вважаю, що постанова слідчого про визнання речових доказів від 27.08.2020 носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка даним предметам та документам та їх відповідність положенням статті 98 КПК України, а також не обґрунтовано їх значення для даного кримінального провадження.

Відповідно до матеріалів, долучених до клопотання, зокрема у витягу з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КПК України, в обставинах вчинення якого зазначено: «….. не встановлені особи, використовуючи реквізити …. ТОВ «Нова Флорья» (код ЄДРПОУ 40242741) у період 2017-2020 років ухилились від сплати податків та митних платежів шляхом часткового декларування прибуткових операцій в податковій звітності….», при цьому, згідно вказаного, відомості, зазначені в клопотанні щодо ухилення в особливо від сплати податку в особливо великому розмірі безпосередньо ТОВ «Нова Флорья», не підтверджуються наданими слідчому судді матеріалами, враховуючи, що вказане твердження, а також інші твердження у клопотанні не містяться у витягу з ЄРДР, в якому вказуються факти, що розслідуються, до клопотання не долучено відповідних належних і допустимих доказів причетності ТОВ «Нова Флорья» до кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 212 КПК України, таких як висновок експерта, який має бути складений за результатами призначеної експертизи відповідно до ст.ст.242-243 та відповідати §5 КПК України.

В судовому засіданні також не підтверджено, що вилучені під час обшуку речі є засобами та предметами вчинення кримінального правопорушення, пов`язаними з їх незаконним обігом та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування в даному кримінальному проваджені за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України, предметом якого можуть бути грошові кошти, які підлягають сплаті як податки і збори (обов`язкові платежі), що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, а не товарно-матеріальні цінності.

В даному клопотання та в матеріалах, долучених до нього такі доводи також відсутні, а також постановою слідчого про визнання зазначених речей і документів речовими доказами не надана їх оцінка в розумінні статті 94 КПК України, відповідно до якої слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Слідчий до свого клопотання долучає копію дослідження фінансово-господарських операцій за участю ТОВ «Нова Флорья» за період за червня 2017 по травень 2019, складений головним державним ревізором інспектором міжрегіонального відділу з особливо важливих справ міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_7 , в якому вказується про виявлення ймовірного ухилення від сплати податкових зобов`язань шляхом реалізації, в переважній більшості випадків за готівкові кошти приватним особам та фізичним особам приватним підприємця без відображення отриманого доходу в податковому обліку, у загальній сумі 6931638 гривень, однак вказаний документ слідчим суддею не може бути визнаним належним доказом, враховуючи, що вказане дослідження проведено не експертом відповідно до §5 КПК України та Закону України «Про судову експертизу».

Крім того, з даним клопотання звернувся слідчий, в той час, коли відповідно до положення частини 2 статті 64-2 КПК України, зі змісту якої слідує, що із клопотанням про арешт майна третьої особи має звертатися прокурор, чим порушено порядок звернення з таким клопотанням.

Відповідно ч. 1ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170КПК України оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для задоволення клопотання слідчого про арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.94, 98,170,171,172,309,395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 4-го ВРКП СУ ФР ОВПП ДФС ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт майна в кримінальному провадженні, яке внесене до ЄРДР за №32018100110000087 від 08.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1