Постанова

від 28.10.2020 по справі 924/764/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Справа № 924/764/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Фортеця" на рішення Господарського суду Хмельницької області, від 16 липня 2020 року в справі №924/764/20 (суддя - Виноградова В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Паркування"

до Житлово-будівельного кооперативу "Фортеця"

про стягнення 180 000 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Паркування (надалі - Позивач) звернулось в Господарський суд Хмельницької області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу Фортеця (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 150 000 грн за договором оренди №2/6 від 15 жовтня 2015 року за період з січня 2020 року по травень 2020 року включно та 30000 грн штрафних санкцій.

В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем обов`язку за договором оренди №2/6-35 від 15 січня 2015 року з оплати послуг по оренді машиномісць. Правовою підставою позову зазначає положення статтей 525, 526, 629, 763, 764 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16 липня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 150000 грн заборгованості. Також даним судовим рішенням покладено на Відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2250 грн. У решті позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що з фактичних обставин справи вбачається використання Відповідачем за договором саме машиномісць, а не безпосередньо земельної ділянки, на якій ці машиномісця розміщені, саме тому суд прийшов до висновку, що Позивачем фактично надавалися послуги з оренди машиномісць (місць автостоянки). Посилання ж Відповідача на підписання актів надання послуг невідомою особою, суд оцінив критично, оскільки відтиск печатки/штампу на актах наданих послуг є свідченням участі Відповідача у здійсненні господарської операції за вказаними актами. Таким чином, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення 150000 грн заборгованості заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про стягнення 30 000 грн щтрафу, то суд зазначив, що в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з Відповідача штрафу Позивач посилається на пункт 6.4 Договору, однак зі змісту вказаної умови договору слідує, що підставою для застосування визначеної нею міри відповідальності є одноразова необґрунтована відмова сторони від виконання своїх зобов`язань. Однак, місцевий господарський суд зазначив, що матеріали справи не містять доказів у підтвердження здійснення Відповідачем необґрунтованої відмови від виконання зобов`язань за Договором, в тому числі щодо оплати вартості наданих послуг з оренди. При цьому прострочення виконання зобов`язання Відповідачем за своїм змістом не є тотожним його відмові від виконання цих зобов`язань. Відтак, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача 30000 грн штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 72-74), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, таким, що прийнято не відповідно до обставин та матеріалів справи. Як зазначає Відповідач у даному випадку Позивач розпорядився земельною ділянкою, яка знаходиться у власності територіальної громади, і розпорядження якими має здійснюватися за рішенням уповноваженого органу. Вказані дії Позивача, на переконання Відповідача, порушують норми земельного законодавства України, так як Позивач не мав таких повноважень на розпорядження земельною ділянкою, зокрема, надавати дозвіл на її оренду замість органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Укладаючи даний договір про надання в оренду нерухомого майна, на переконання Відповідача, фактично відбувається передача в оренду паркувального майданчика і таким чином підміняється вказаним договором оренди нерухомого майна - розпорядження відповідними земельними ділянками, які знаходяться у власності територіальної громади, і розпорядження якими має здійснюватися за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, що на переконання Відповідача є порушенням земельного законодавства.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 7 вересня 2020 року справу №924/764/20 було прийнято до провадження суду в складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив від Позивача, в котрому Позивач, заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Позивач зазначив, що предметом Договору була не земельна ділянка або її частина, а розташовані на ній місця для стоянки автомобілів, адже відповідно до пункту 5.1 Договору, право володіння та користування земельною ділянкою на якій розташовано стоянку, Відповідачу не передавалося.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.

Суд констатує, що дана справа № 924/764/20 не підпадає під дані винятки.

Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 2102 грн. Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 210200 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду від 7 вересня 2020 року було повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/764/20 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 7 листопада 2020 року включно.

Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

При цьому, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2015 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди №2/6-35 (надалі - Договір; а.с. 16-12).

За умовами пункту 1.1 Договору, Позивач зобов`язався надати на умовах цього Договору 50 машиномісць на цілодобовій відкритій автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 117, а Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах цього Договору сплачувати послуги оренди машиномісць.

Відповідно до пункту 2.1 Договору вартість послуг з оренди машиномісць становить 15000 грн за один місяць, в т.ч. ПДВ - 2500 гривень.

Як визначено умовами пункту 2.2 Договору, Позивач вправі змінити вартість послуг в односторонньому порядку у випадку підвищення ставок податків і зборів (в т.ч. земельного податку та ін.), видання відповідних рішень і розпоряджень органів місцевої влади та самоуправління, зміни інших економічних умов.

В силу дії пункту 3.1 Договору сторони погодили, що оплата Відповідачем послуг оренди машиномісць здійснюється в національній валюті України наступним чином: 100% щомісячна оплата на розрахунковий рахунок Позивача або оплата через касовий апарат, не пізніше 27 числа місяця, який передує звітному.

Згідно пункту 4.1 Договору, сторони зобов`язані виконувати умови цього Договору.

У відповідності до пункту 6.1 Договору: у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором і діючим законодавством; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушення умов Договору, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що за одноразову необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф в розмірі місячної оплати за надані послуги.

Відповідно пункту 8.4 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 15 квітня 2016 року.

До Договору сторонами було укладено додаткові угоди, а саме: додаткова угода від 7 квітня 2016 року №1; додаткова угода від 15 жовтня 2016 року №2; додаткова угоди від 28 липня 2017 року №3; додаткова угода від 24 листопада 2017 року №4; додаткова угода від 22 березня 2018 року №5; додаткова угода від 25 травня 2018 року №6; додаткова угода від 10 жовтня 2018 року №7, додаткова угода від 15 листопада 2018 року №8, додаткова угода від 4 листопада 2019 року. Вказаними додатковими угодами Позивач та Відповідач викладали в нових редакціях пункт 2.1 Договору щодо вартості послуг та пункт 8.4 Договору щодо строку його дії (а.с. 18-26).

Зокрема, додатковою угодою від 15 листопада 2018 року №8 сторони погодили викласти пункт 8.4 Договору в такій редакції: Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року включно ; додатковою угодою від 4 листопада 2019 року сторони виклали пункт 2.1 Договору в редакції, за якою вартість послуг з оренди машиномісць з 1 грудня 2019 року становить: 30 000 грн за один місць, в т.ч. ПДВ 20% - 5 000 гривень.

У матеріали справи надано наступні копії актів надання послуг (оренда місць автостоянки): акт надання послуг від 31 січня 2020 року №16 на суму 30000 грн; акт надання послуг від 29 лютого 2020 №48 на суму 30000 грн; акт надання послуг від 31 березня 2020 року №74 на суму 30000 грн; акт надання послуг від 30 квітня 2020 року №98 на суму 30000 грн; акт надання послуг від 31 травня 2020 року №126 на суму 30000 грн. У даних актах надання послуг зазначено, що вони складені на підставі Договору та що Відповідач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (а.с. 28-32).

Договір, а також додаткові угоди до нього та акти надання послуг містять підписи представників сторін та відтиски печаток сторін.

Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 4 лютого 2020 року, в якій повідомив про наявність заборгованості за Договором в сумі 117 500 грн, з яких: 57500 грн за листопад та грудень 2019 року, 30000 грн за січень 2020 року, 30000 грн - прострочена передоплата за лютий 2020 року. При цьому Позивач просив погасити заборгованість протягом 5 днів з моменту отримання претензії. Претензія містить відмітку про її отримання 4 лютого 2020 року - ОСОБА_1 (а.с. 27).

Позивач посилаючись на те, що ним було надано на виконання умов Договору відповідні послуги, які залишився неоплаченими Відповідачем за вказаний період, звернувся до суду за захистом, порушеного на його думку, права з позовом про стягнення заборгованості в сумі 150000 грн та штрафних санкцій в розмірі 30000 грн.

Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 статті 3 та статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу дії статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В силу дії частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З огляду на положення частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, частини 1 статті 759 Цивільного кодексуУкраїни: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що: за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У відповідності до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегія суддів констатує, що статтею 269 ГПК України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 ГПК України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду, зважаючи на доводи та зміст апеляційної скарги у даній справі є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 115 000 грн заборгованості.

Зважаючи на основний довід апеляційної скарги, котрий побудований на порушенні Позивачем норм земельного законодавства, шляхом укладення відповідного Договору та розпорядження земельною ділянкою якою Позивач в принципі не мав права, на переконання Відповідача, розпоряджатися з огляду на категорію та приналежність даної земельної ділянки до земель територіальної громади міста (а відтак розпоряджатися нею мають відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування), то колегія суддів досліджуючи умови такого Договору констатує, що між сторонами укладено Договір за яким Позивач зобов`язався надати на умовах цього Договору 50 машиномісць на цілодобовій відкритій автостоянці, а Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах цього Договору сплачувати послуги оренди машиномісць.

З урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 15 жовтня 2018 року, Договір діє до 31 грудня 2019 року включно. Разом з тим, підписання сторонами актів надання послуг, які обумовлені зазначеним Договором, за січень-травень 2020 року свідчать про те, що сторони продовжують виконувати умови Договору, зокрема, Відповідач продовжує користуватися майном, що є об`єктом Договору, а Позивач не висловлює заперечень. Крім того, Відповідачем в апеляційній скарзі не заперечено здійснення використання машиномісць на підставі цього Договору.

Окрім того, зважаючи на заперечення Відповідача з-приводу перевищення Позивачем своїх повноважень при укладенні Договору, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування зазначеного, зокрема, розірвання Договору чи його припинення з інших підстав, визнання недійсним.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що: за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі; форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що оплата стороною Відповідачем оренди машиномісць здійснюється в національній валюті України наступним чином: 100% щомісячна оплата на розрахунковий рахунок Позивача або оплата через касовий апарат, не пізніше 27 числа місяця, який передує звітному.

З доказів долучених до матеріалів справи вбачається, що Позивачем протягом січня-травня 2020 року надано Відповідачу послуги з оренди місць автостоянки на загальну суму 150000 грн, що підтверджується наступними доказами: актом надання послуг від 31 січня 2020 року №16 на суму 30000 грн; актом надання послуг від 29 лютого 2020 №48 на суму 30000 грн; актом надання послуг від 31 березня 2020 року №74 на суму 30000 грн; актом надання послуг від 30 квітня 2020 року №98 на суму 30000 грн; актом надання послуг від 31 травня 2020 року №126 на суму 30000 грн. Вказані акти містять підписи представників та відтиски печаток сторін.

Окрім того, що ж до доводів апеляційної скарги Відповідача про те, що укладений між сторонами Договір є договором оренди земельної ділянки, і при його укладенні Позивач порушив Земельний кодексу України, а саме розпорядився земельною ділянкою, яка знаходиться у власності територіальної громади, за відсутності рішення уповноваженого органу, то колегія суддів акцентує увагу на наступних ключових моментах.

Згідно з умовами Договору Позивач зобов`язався надати на умовах цього Договору 50 машиномісць на цілодобовій відкритій автостоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Горького, 117, а Відповідач зобов`язався в порядку та на умовах цього Договору сплачувати послуги оренди машиномісць.

За визначенням, наведеним у додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , машино-місце - це площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, що складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (зон безпеки) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод; паркінг (англ. parking