Рішення

від 28.10.2020 по справі 908/1621/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2020 Справа № 908/1621/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ , (03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 54, кв. 64), представник позивача адвокат Поліщук Богдан Віталійович, ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ , (69065, м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 19)

про стягнення 60000,00 грн.

26.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. № 19-06/2020 від 19.06.2020 (вх. № 1751/08-07/20 від 26.06.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ , м. Запоріжжя про стягнення 60000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 26.06.2020 справу № 908/1621/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2020 у справі № 908/1621/20 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном не пізніше 22.07.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.07.2020 у справі № 908/1621/20 Товариству з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 19.08.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2020 після усунення недоліків та враховуючи перебування судді Зінченко Н.Г. з 17.08.2020 по 31.08.2020 включно у відпустці позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1621/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/136/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 530, 693, 625 ЦК України, ст., ст. 222, 229 ГК України. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що в квітні 2020 між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість щодо укладення договору поставки № 10.04-2020.1 на поставку 10000 шт. масок медичних, а також позивачем надана згода на підтвердження своїх намірів на придбання масок медичних у кількості 10000 шт. та своєї платоспроможності здійснити попередню оплату на суму 60000,00 грн., у зв`язку із чим відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 0000157 від 10.04.2020 на вказану суму. Як зазначає позивач, обмін документами між сторонами здійснювався в електронній формі, без накладення електронних підписів та печаток підприємств з умовою того, що оригінали документів, скріплені підписами і печатками, будуть надані разом із поставкою замовленої партії товару. Платіжним дорученням № 7 від 10.04.2020 позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 60000,00 грн. як попередню оплату за поставку масок медичних у кількості 10000 шт. Відповідач маски медичні у кількості 10000 шт. позивачу не поставив, як і не повернув суму отриманої попередньої оплати. 14.05.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 13/05-01-2020 від 13.05.2020 щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 60000,00 грн., на яку не був поставлений товар. Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 60000,00 грн. попередньої оплати, на яку не був поставлений товар. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2020 у справі № 908/1621/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 18.09.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006840113 станом на 01.07.2020 (роздрукований судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ (ідентифікаційний код юридичної особи 40634874) є: 69065, м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 19, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 01.09.2020 про відкриття провадження у справі № 908/1621/20, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою підприємства поштового зв`язку: За закінченням терміну зберігання .

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України)

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1621/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 01.09.2020 у справі № 908/1621/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 01.10.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.10.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що в квітні 2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ (позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ (відповідачем у справі) була досягнута домовленість щодо укладення договору поставки № 10.04-2020.1, за умовами якого відповідач повинен був поставити позивачу товар - 10000 шт. масок медичних.

Враховуючи досягнуті між сторонами домовленості, позивачем на підтвердження своїх намірів на придбання масок медичних у кількості 10000 шт. та своєї платоспроможності була надана згода здійснити попередню оплату на суму 60000,00 грн., у зв`язку із чим відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 0000157 від 10.04.2020 на вказану суму.

Відповідачем зазначені факти не спростовані.

Платіжним дорученням № 7 від 10.04.2020 позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів в розмірі 60000,00 грн. як попередню оплату за поставку масок медичних у кількості 10000 шт. В графі призначення платежу вказано: Згідно рахунку № 157 від 10.04.2020 .

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування отримання від позивача грошових коштів в сумі 60000,00 грн. суду не надав.

Зважаючи на те, що відповідач маски медичні у кількості 10000 шт. позивачу не поставив, як і не повернув суму отриманої попередньої оплати, 14.05.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою за вих. № 13/05-01-2020 від 13.05.2020 щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 60000,00 грн., на яку не був поставлений товар.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.

Посилання позивача на те, що між ТОВ УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ та ТОВ БЛЕКФУТ був укладений договір поставки № 10.04-2020.1 від 10.04.2020 і на його виконання позивачем здійснена попередня оплата на суму 60000,00 грн. суд вважає недоведеним, виходячи з наступного.

Як вбачається з позовної заяви обмін документами між сторонами здійснювався в електронній формі, без накладення електронних підписів та печаток підприємств з умовою того, що оригінали документів, скріплені підписами і печатками, будуть надані разом із поставкою замовленої партії товару.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 3 Закону України Про електронний цифровий підпис закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг ).

З урахуванням вище наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач не довів ані укладення між сторонами у справі договору поставки № 10.04-2020.1 від 10.04.2020 в простій паперовій формі, ані у вигляді електронного документу у передбаченому законом порядку.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який здійснив попередню оплату згідно виставленого відповідачем рахунку та дій відповідача, який ці грошові кошти прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати поставки товару на суму здійсненої попередньої оплати, а у відповідача - обов`язок поставити товар на суму отриманої попередньої оплати.

Спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідачем не було поставлено позивачу товар, оплачений останнім, як і не було повернуто 60000,00 грн. попередньої оплати, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки укладеного у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч.1 ст.693 ЦК України)

Оскільки відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 0000157 від 10.04.2020 на суму 60000,00 грн. на поставку масок медичних у кількості 10000 шт., який оплачений позивачем у повному обсязі платіжним дорученням № 7 від 10.04.2020 на зазначену суму, то у відповідача виник обов`язок поставити позивачу товар на суму отриманої попередньої оплати - 60000,00 грн.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем позивачу товару на суму отриманої попередньої оплати.

Відповідачем зазначений факт належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Вимога позивача за вих. № 13/05-01-2020 від 13.05.2020 щодо повернення суми попередньої оплати в розмірі 60000,00 грн., на яку не був поставлений товар, відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Станом на дату розгляду справи по суті в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 60000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування , що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії , Пономарьов проти України , Агрокомплекс проти України ).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був повернути кошти позивачу у 7-денний строк від дня пред`явлення останнім вимоги за вих. № 13/05-01-2020 від 13.05.2020.

Відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поверненню суми попередньої оплати не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань з поставки товару, а також не доведено факту повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ , м. Запоріжжя про стягнення 60000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЛЕКФУТ , (69065, м. Запоріжжя, вул. Братська, буд. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 40634874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ , (03162, м. Київ, вул. Зодчих, буд. 54, кв. 64, ідентифікаційний код юридичної особи 37164716) 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. суми попередньої оплати за непоставлений товар та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено 28 жовтня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.