Рішення

від 27.10.2020 по справі 910/11910/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2020Справа № 910/11910/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Белтімпорт

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова монтажна компанія Клімат Голд Україна

про стягнення 69000 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Белтімпорт звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова монтажна компанія Клімат Голд Україна про стягнення 69000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб на виконання умов якого, позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 76000,80 грн, проте відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань, в частині своєчасної поставки попередньо оплаченого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 76000,80 грн. 06.07.2020 відповідачем на виконання претензії №1 від 26.06.20 було частково задоволено вимогу позивача шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 7000,80 грн. Станом на дату подання позову за відповідачем існує заборгованість у розмірі 69000 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.08.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 08.09.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 18.09.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 14.09.2020.

22.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано відзив, у якому останній зазначив, що повернення позивачу грошових коштів за рахунком-фактурою за вимогою позивача є односторонньою відмовою від виконання зобов`язання. Окрім того, відповідач зазначив, що між сторонами не укладався ані договір купівлі-продажу, ані договір поставки, у зв`язку з чим, строки виконання зобов`язання не визначено, а тому, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

28.09.2020 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначив, після відкриття провадження відповідачем було сплачено частину заборгованості у розмірі 3000 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути на свою користь 66000 грн заборгованості.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у квітні 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Белтімпорт (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гідробуд Україна (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу в спрощений спосіб, відповідно до якого позивачем було оплачено відповідачу товар на загальну суму 76000,80 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунку-фактури №КГУ 250520/16 від 25.05.2020 та платіжним дорученням №1460 від 27.05.2020 на суму 76000,80 грн, в графі призначення платежу, зазначено: оплата за сушилки згідно рахунку №КГУ 250520/16 від 25.05.2020.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем до сплати рахунку-фактури №КГУ 250520/16 від 25.05.2020 та оплатою позивачем даного рахунку, що підтверджується матеріалами справи, не оспорюється сторонами та не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідач, в свою чергу, зобов`язання з поставки товару в погоджений строк не виконав, вимогу позивача про повернення сплачених грошових коштів залишив без задоволення, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 449500 грн.

За приписами ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листом про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 76000,80 грн.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується, що 01.07.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №1 в якій викладено вимогу про повернення грошових коштів у розмірі 76000,80 грн у строк протягом 3 календарних днів з дати отримання даної претензії.

06.07.2020 відповідачем було частково задоволено вимогу позивача, щодо повернення сплачених грошових коштів, шляхом сплати на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 7000,80 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів щодо виконання відповідачем вимоги позивача про повернення позивачу повної суму за попередньо оплачений товар, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 69000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було частково сплачено на рахунок позивача заборгованість в розмірі 3000 грн, у зв`язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Стосовно заперечень відповідача, що строк поставки товару між сторонами не було погоджено, а тому не можна вважати, що відповідачем не виконано зобов`язання в частині своєчасної поставки товару, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами здійснювалось листування з приводу вартості, комплектації та строків поставки товару, при цьому відповідачем неодноразово переносились строки поставки товару, проте на момент виставлення позивачем претензії про повернення грошових коштів за сплачений товар відповідачем не було виконано зобов`язання щодо своєчасної поставки оплаченого товару.

Отже, суд дійшов висновку, що строк виконання обов`язку відповідачем щодо поставки товару є таким, що настав.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова монтажна компанія Клімат Голд Україна (01030, м. Київ, вул. Промислова, буд. 1; ідентифікаційний код 41575836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Белтімпорт (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34-А; ідентифікаційний код 23540590) 66000 (шістдесят шість) грн заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто двіі) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 27.10.2020

Суддя Я.В. Маринченко