Рішення

від 15.10.2020 по справі 910/8553/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа № 910/8553/20

За позовом Акціонерного товариства "Укртранснафта"

до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс"

про стягнення 639 982,67 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" про стягнення 639 982,67 грн, у тому числі 622 758, 70 грн - основного боргу, 7 882, 59 грн - 3 % річних, 9 341, 38 грн - інфляційні втрати.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування у відповідача в порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8553/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2020. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" та задоволено клопотання позивача про витребування у відповідача доказів.

На адресу суду 16.07.2020 від відповідача надійшов письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, мотивуючи тим, що принципалом не було виконано умови пункту 1.3 договору гарантії, не здійснено розміщення грошового покриття, гарантія виконання не набрала чинності та зобов`язання банка-гаранта обмежується сумою, вказаною у гарантії виконання.

Позивач, 21.07.2020 подав письмову відповідь на відзив.

Ухвалами Господарського суду міста Києва підготовче засідання відкладалось з 22.07.2020 до 26.08.2020, з 26.08.2020 до 02.09.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 27.08.2020 від позивача надійшло клопотання про застосування до відповідача заходу процесуального примусу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Укртранснафта". Застосовано до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з Акціонерного товариства "Комерційни банк "Глобус" в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 10 985 грн. Повторно витребувано від Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" договір від 26.11.2018 про надання гарантії №11951/ЮГ-18, витяг з журналу реєстрації гарантій з інформацією про видачу гарантії №11951 від 26.11.2018 р., заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" про надання гарантії (оригінали для огляду в підготовчому засіданні та засвідчені копії для долучення до матеріалів справи) та відкладено підготовче засідання до 23.09.2020.

У судовому засіданні 23.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/8553/20 до судового розгляду по суті на 15.10.2020.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі.

У судовому засіданні 15.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Укртранснафта" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" (підрядник) 06.12.2018 укладено договір на виконання робіт (підряду) № 22/75 з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (з авансом), на умовах якого та за результатами проведеної процедури закупівлі. Відповідно до якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався забезпечити відповідно до проектної документації і умов договору виконання робіт: реконструкція огородження (периметрального) ЛВДС "Кременчук" (коригування) Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Свіштовська, 9.

Згідно пункту 2.1 договору № 22/75 договірна ціна є твердою та визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною договору та становить 20 758 623, 39 грн.

Згідно пункту 2.4 договору № 22/75 платежі та обсяги виконаних робіт здійснюються замовником шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок підрядника, протягом 10 календарних днів з дати отримання рахунка-фактури підрядника, виставленого після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Строк дії договору згідно пункту 14.1 встановлено з моменту його укладання до 01.06.2020 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 3.1 договору № 22/75 сторони погодили строки виконання робіт дванадцять місяців з дати початку виконання робіт. Строки виконання робіт визначаються на підставі календарного графіка (додаток №2), що додається до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.2 договору підряду, датою початку виконання підрядником робіт вважається дата, зазначена замовником у письмовій заявці про готовність до виконання договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно з графіком виконання робіт підрядник станом на 30 червня 2019 року повинен був виконати роботи по 3-х ділянках з 6-ти.

Відповідно до пункту 14.2.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання підрядником зобов`язань за цим договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення підрядника, що дають підстави замовнику вважати його зобов`язання за цим договором невиконаними чи виконаними неналежним чином), замовник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику повідомлення про таку відмову.

10.07.2019 позивач направив на адресу ТОВ "Гранделюкс" повідомлення про відмову від договору з вимогою повернення авансу, у якому позивач повідомив про відмову в односторонньому порядку від договору, зазначив, що договір вважається розірваним з 12.07.2019 та вимагав в термін до 19.07.2019 повернути аванс в сумі 6 227 587,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" належним чином не виконано зобов`язання за договором та порушено строки виконання робіт за договором підряду № 22/75 від 06.12.2018. Факт неналежного виконання умов договору підряду № 22/75 від 06.12.2018 третьою особою встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2020 у справі № 910/15458/19 та від 14.01.2020 у справі № 910/12820/19.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені обставини, факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" зобов`язань за договором підряду № 22/75 від 06.12.2018 встановлений рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Як свідчать матеріали справи, 26 листопада 2018 року відповідачем на прохання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" (принципал) видано гарантію виконання № 11951.

Відповідно до якої банк-гарант зобов`язався сплатити на користь позивача, перед яким принципал має зобов`язання щодо виконання договору на виконання робіт (підряду) грошову суму відповідно до пункту 2 цієї гарантії, а саме не виконання (неналежного виконання) третьою особою (принципалом) зобов`язання щодо умов договору на виконання робіт (підряду). Зобов`язання банка-гаранта за цією гарантією обмежуються сумою, що становить 622 758, 70 грн.

Згідно статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частини першої статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Відповідно до статті 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Відповідно до пункту 4.2 гарантія набирає чинності згідно та на умовах, встановлених в договорі про надання гарантії № 11951/ЮГ-18 від 26.12.2018 та діє до 01.02.2020.

Враховуючи неналежне виконання третьою особою свого зобов`язання, позивач звернувся до відповідача, як гаранта із вимогою № 04-01/11/4812-19 від 16.12.2019 про сплату платежу за гарантією № 11951 від 26.11.2018 в розмірі 622 758, 70 грн.

Судом встановлено, що вимога Акціонерного товариства "Укртранснафта" була надана ним у порядку, передбаченому банківською гарантією (через банк бенефіціара - АТ "Ощадбанк", який направляв гаранту вимогу), відповідає вимогам, встановленим у банківській гарантії та отримана відповідачем 26.12.2019, тобто у строки, встановлені гарантією, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ "Укрпошта".

Відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у своєму листі-відповіді від 03.01.2020 відмовив позивачу у сплаті грошових коштів згідно гарантії № 11951 від 26.11.2018, мотивуючи тим, що принципалом (ТОВ "Гранделюкс") не здійснено розміщення грошового покриття повідомивши, що гарантія є такою, що не набула чинності.

Відповідно до частини першої статті 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що у разі отримання банком-гарантом письмової вимоги про виконання обумовленого банківською гарантією зобов`язання, що становить належне представлення, у межах строку дії банківської гарантії - у бенефіціара виникає суб`єктивне право кредитора на отримання коштів за такою банківською гарантією, а у банку-гаранта як боржника - обов`язок з виплати бенефіціару обумовленої банківською гарантією суми коштів.

Таким чином, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги в установлений цією гарантією строк. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Таким чином, оскільки письмова вимога № 04-01/11/4812-2019 від 16.12.2019 за гарантією № 11951 від 26.11.2018, яка становить належне представлення, була отримана відповідачем у межах строку дії цієї банківської гарантії, відповідно у АТ "Комерційний банк "Глобус" у зв`язку з наявністю гарантійного випадку - неналежного виконання принципалом (ТОВ "Гранделюкс") своїх зобов`язань за договором № 22/75 від 06.12.2018) - виникло зобов`язання з оплати позивачу коштів за вказаною гарантією.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2018 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранделюкс" було укладено договір про надання гарантії №12159/ЮГ-18, відповідно до пункту 1.1 якого даний додатковий договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії авансового платежу з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору на виконання робіт (підряду) № 22/75 з використанням власних матеріально-технічних засобів підрядника (з авансом) .

Згідно з пунктом 1.3 вказаного договору, надана в межах договору гарантія є безумовною, безвідкличною та набуває чинності з моменту розміщення грошового покриття принципалом в розмірі гарантійної суми на рахунку в банку-гаранта протягом п`яти робочих днів.

За твердженням відповідача, оскільки принципалом не було виконано умови пункту 1.3 щодо розміщення грошового покриття, то банківська гарантія не набрала чинності.

За загальним правилом гарантія вважається чинною з дня її видачі. Норма частини 2 статті 561 Цивільного кодексу України є диспозитивною, сторони можуть визначити більш пізній термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі.

Водночас, відповідно до абз. 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно статей 251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Умови договори гарантії про розміщення грошового покриття принципалом у розмірі суми гарантії на відповідних рахунках банку-гаранта не можна вважати ні строком, ні терміном у розумінні цивільного законодавства, адже така умова не є подією, яка має неминуче настати, оскільки залежить від дій або бездіяльності принципала щодо внесення ним грошового покриття на рахунок банку (аналогічну позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/2863/18, від 04.07.2019 у справі № 910/1586/18).

Оскільки у даному випадку сторони не визначили інший термін набуття нею чинності порівняно із днем видачі, а пункт 2.2 гарантії про те, що гарантія набуває чинності на умовах, встановлених в договорі про надання гарантії, не свідчать про те, що гарантією установлено строк її дії в розумінні статей 251, частини 1 статті 561, частини 4 статті 563 Цивільного кодексу України. Таким чином, у даному випадку гарантія є чинною від дня її видачі, оскільки в ній не встановлено інше. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду від 30.09.2019 у справі № 910/946/18, від 21.03.2019 у справі № 910/947/18.

Таким чином, вказана банківська гарантія з урахуванням вимог ч. 2 ст. 561 Цивільного кодексу України та умов цієї гарантії, набрала чинності з дати її видачі - 26.11.2018.

Наведене спростовує необґрунтовані доводи відповідача стосовно того, що банківська гарантія не набрала чинності.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт настання гарантійного випадку за гарантією №11951 від 26.11.2018 та невиконання відповідачем (гарантом) обов`язку щодо сплати грошових коштів за нею, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 622 758, 70 грн є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги, що втрати, пов`язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, суд вважає, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 7 882, 59 грн - 3 % річних (період з 04.01.2020 до 05.06.2020), 9 341,38 грн - інфляційних втрат (період з 04.01.2020 до 30.04.2020) підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті ним з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань у строки, погоджені сторонами у договорі.

Враховуючи наведене, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 74, 76-80, 129, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "ГЛОБУС" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 19/5, код ЄДРПОУ 35591059) на користь Акціонерного товариства "Укртранснафта" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) 622 758 (шістсот двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 70 коп - основного боргу, 7 882 (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 59 коп - 3 % річних, 9 341 (дев`ять тисяч триста сорок одна) грн 38 коп - інфляційні втрати та 9 599 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 74 коп. - судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду в строки, передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.10.2020 р.

Суддя Н.І. Зеленіна