Рішення

від 27.10.2020 по справі 910/14150/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2020Справа № 910/14150/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник , Київська область, м. Українка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд , м. Київ

про стягнення 97 248,29 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд про стягнення основного боргу в сумі 74 445,50 грн, пені в розмірі 22 802,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №300519-01 від 30.05.2019 в частині своєчасної оплати поставленого товару та оплати послуг транспортування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14150/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 21.09.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03143, м.Київ, вул.Заболотного, буд.15.

Однак, конверт з ухвалою суду від 21.09.2020р. був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п. 99 Постанови №270 від 05.03.2009р. Кабінету Міністрів України Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо їх належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олден Буд (покупець) було укладено договір поставки №300519-01, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю бетон та залізобетонні вироби в кількості та на умовах, зазначених в цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти бетон і оплатити його згідно умов даного договору.

У п.1.3 договору №300519-01 від 30.05.2019 вказано, що бетон поставляється бетонозмішувачами постачальника або спеціальними транспортними засобами, придатними до перевезення бетону.

Згідно п.3.1 договору №300519-01 від 30.05.2019 бетон поставляється постачальником згідно з Правилами Інкотермс в редакції 2000 року на умовах СРТ: місце призначення в межах Києва та Київської області. При цьому, місцем призначення визначається адреса будівельного майданчика в межах міста Києва та Київської області, вказана покупцем в замовленнях на поставку бетону, які надають останнім відповідно до умов п.4 цього договору, при цьому за окремою письмовою домовленістю сторін поставка може здійснюватись і іншу місцевість.

Бетон вважається поставленим покупцю з моменту його отримання представником покупця у місці призначення. З метою підтвердження факту поставки бетону покупцю сторони складають та підписують з періодичністю один раз в десять днів (декаду) зведені накладні, які підтверджують обсяг поставки бетону як в натуральному та і в вартісному виразі, а також вартість доставки такого бетону покупцю за відповідну декаду (п.п.3.2, 3.3 договору №300519-01 від 30.05.2019 ).

Пунктом 5.4 договору №300519-01 від 30.05.2019 передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію бетону, в тому числі, відшкодування вартості транспортних витрат постачальника здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару вказаного в заявці.

Відповідно до п.6.1 договору №300519-01 від 30.05.2019 в разі порушення строку оплати бетону та/або вартості його доставки, в тому числі, простою АБЗ, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день такого прострочення виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочення, тобто, до моменту повного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого бетону та/або вартості його доставки (транспортування).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і скріплення печатками та залишається чинним до 31.12.2019.

Суд звертає увагу відповідача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №300519-01 від 30.05.2019 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №300519-01 від 30.05.2019 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №300519-01 від 30.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю Олден Буд прийнято товар згідно видаткових накладних: №300519-3 від 30.05.2019 на суму 23 715 грн, №70619-6 від 07.06.2019 на суму 28141,50 грн та №30619-6 від 03.06.2019 на суму 13 950 грн. Сторонами в межах договору на підтвердження надання послуг з транспортування товару було складено та підписано наступні акти наданих послуг: №300519-3 від 30.05.2019 на суму 2805 грн; №70619-6 від 07.06.2019 на суму 4125 грн; №30619-6 від 03.06.2019 на суму 1650 грн.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Олден Буд не було проведено розрахунків за поставлений згідно вказаних видаткових накладних товар та не оплачено послуги транспортування, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 74 445,50 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вище вказувалось, що згідно з п.5.4 договору №300519-01 від 30.05.2019 розрахунки за кожну поставлену партію бетону, в тому числі, відшкодування вартості транспортних витрат постачальника здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості товару вказаного в заявці.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати покупцем товару, отриманого за видатковими накладними №300519-3 від 30.05.2019 на суму 23 715 грн, №70619-6 від 07.06.2019 на суму 28141,50 грн та №30619-6 від 03.06.2019 на суму 13 950 грн, та послуг транспортування згідно актів наданих послуг №300519-3 від 30.05.2019 на суму 2805 грн, №70619-6 від 07.06.2019 на суму 4125 грн, №30619-6 від 03.06.2019 на суму 1650 грн, настав.

Проте, судом вказувалось, що у позові зазначено про невиконання відповідачем свого обов`язку з оплати поставленого товару та послуг транспортування, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд виникла заборгованість в розмірі 74 445,50 грн.

Проте, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми заборгованості, судом встановлено, що останній містить арифметичну помилку, оскільки загальна сума видаткових накладних та актів наданих послуг становить 74 386,50 грн.

До того ж, судом враховано, що саме означений розмір заборгованості сторонами підтверджено в акті звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 20.01.2020.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем обставини належного виконання своїх обов`язків за договором №300519-01 від 30.05.2019 в частині оплати товару та послуг транспортування, належним чином доказово не обґрунтовано, наявності заборгованості у розмірі 74 386,50 грн не спростовано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання своїх обов`язків за договором №300519-01 від 30.05.2019 в частині оплати товару та послуг транспортування на суму 74 386,50 грн, не надав, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник до Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд про стягнення основного боргу, а саме на суму 74 386,50 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені на суму 22802,79 грн. При цьому, суд виходив з такого.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.1 договору №300519-01 від 30.05.2019 в разі порушення строку оплати бетону та/або вартості його доставки, в тому числі, простою АБЗ, покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день такого прострочення виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Пеня нараховується на розмір несплачених покупцем грошових сум з першого дня прострочення оплати. Нарахування та сплата пені здійснюється за весь період прострочення, тобто, до моменту повного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого бетону та/або вартості його доставки (транспортування).

З огляду на порушення відповідачем строку оплати товару та вартості його доставки, позивачем за період з 07.06.2019 по 06.09.2020 було нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 22 802, 79 грн.

Щодо визначеного позивачем періоду нарахування суд зазначає таке.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 цього Кодексу передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Конституційним Судом України у рішенні від 11.07.2014р. №7-рп/2013 по справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових наголошено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 по справі №916/1777/19.

Таким чином, нарахування пені за період прострочення грошового зобов`язання, кінцевою датою якого визначено 06.09.2020, відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України та принципу свободи договору, який визначено ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Одночасно, судом вище було встановлено, що позивачем невірно визначено суму основного боргу, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання в розмірі 74 386,50 грн, а отже, правомірним є нарахування пені саме виходячи з вказаного розміру боргу.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на загальну суму 22 774,44 грн.

За таких обставин, з огляду на викладене вище у сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд про стягнення основного боргу в сумі 74 445,50 грн, пені в розмірі 22 802,79 грн - підлягає задоволенню частково.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд про стягнення основного боргу в сумі 74 445,50 грн та пені в розмірі 22 802,79 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Олден Буд (03143, місто Київ, вул.Заболотного, будинок 15, ЄДРПОУ 35725110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГБК Будівельник (08720, Київська обл., Обухівський р-н, місто Українка, вул.Промислова, будинок 37, ЄДРПОУ 37909576) основний борг в сумі 74 386 (сімдесят чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн 50 коп., пеню в розмірі 22 774 (двадцять дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн, 44 коп. та судовий збір в сумі 2100 (дві тисячі сто) грн 11 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 59 грн. та пені в сумі 28,35 грн.

4. Судовий збір в сумі 1,89 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено та підписано 27.10.2020р.

Суддя В.В. Князьков