Рішення

від 26.10.2020 по справі 911/2357/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2357/20

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо ,

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Переяслав-Молпродукт ,

м. Переяслав

про стягнення 38 425,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Вусо (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Переяслав-Молпродукт (надалі-відповідач) про стягнення 38 425,00 грн. шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Під час вчинення ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт , а відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, тому саме на відповідача покладається обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, здійсненим страховиком винної особи з урахуванням зносу, що складає суму в розмірі 38 425,00 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Поруч з цим, звертаючись до суду, позивач просить здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2020 відкрито провадження у справі № 911/2357/20, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи № 911/2357/20 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи), встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив на позовну заяву та відповідачу строку щодо надання заперечень.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

08.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив № 811 від 08.09.2020 (вх. № 19023/20) на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечення відповідача зводяться до того, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

21.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь № 6805/1 від 17.09.2020 (вх. № 20018/20) на відзив на позовну заяву, в якому останній підтримуючи позовні вимоги вказує на те, що страховик цивільної відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі норми статті 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

25.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення № 868 від 25.09.2020 (вх. № 20526/20) на відповідь на відзив, в яких відповідач підтримуючи свої заперечення вказує також й на те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором, реалізує право вимоги, передбачене ст.ст. 993 ЦК та 27 ЗУ Про страхування шляхом звернення до страховика в якого особа, яка завдала шкоди застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. У зв`язку з тим, що позивачем, на підставі регресної вимоги № 5843/6 від 29.07.2019 було отримано від ТДВ СК Альфа-Гарант виплату у розмірі 28 184,15 грн., а також те, що така сума не перевищувала ліміту відповідальності страховика за страховим полісом, а отже відповідач вбачає відсутність правових підстав для стягнення коштів в сумі 38 425,00 грн. саме з відповідача.

Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2019 між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Вусо (позивач/страховик) та громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 6787083-02-10-01, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією наземного транспортного засобу Mazda СХ7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ОСОБА_3 ).

28.05.2019 сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу Mazda СХ7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Так, з постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 752/11353/19 (провадження № 3/752/4968/19) вбачається, що 28.05.2019 о 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 90 у м. Києві не врахував дорожньої обстановки та не слідкував за її зміною, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Mazda СХ7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з рахунком фактурою № 1150163_РФ_097369 від 05.06.2019, складеним ДП Авто Інтернешнл , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda СХ7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 68 260,47 грн. та з якого виключено вартість позицій 4, 9, 10, що відображено в розрахунку страхового відшкодування.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № 6787083-02-10-01 від 19.02.2019 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 66 609,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15455 від 11.06.2019. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується також наявним в матеріалах справи страховим актом № 06429-02 від 11.06.2019.

Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 08.07.2019 у справі № 752/11353/19 (провадження № 3/752/4968/19) дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Станом на момент дорожньо-транспортного пригоди, автомобіль марки АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , належав ТОВ Переяслав-Молпродукт , а водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою ТОВ Переяслав-Молпродукт від 12.02.2020 за № 155 та Трудовим договором б/н від 01.09.2017.

Відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази МТСБУ цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП - 28.05.2019 була застрахована ТДВ СК Альфа-Гарант шляхом укладення Договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/009889572.

Згідно з умовами полісу № АМ/009889572 ліміт страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн., а франшиза 500,00 грн.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до ТДВ СК Альфа-Гарант із вимогою № 5843/6 від 29.07.2019.

Товариством з додатковою відповідальністю СК Альфа-Гарант було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 28 184,15 грн. Вказана сума страхового відшкодування була розрахована ТДВ СК Альфа-Гарант з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, про що позивача було повідомлено листом № 12/4505 від 12.12.2019.

11.03.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 2043 про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в сумі 38 425,00 грн., яка на підставі листа № 346 від 27.03.2020 залишена відповідачем без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України (ЦК України) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України Про страхування до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП - 28.05.2019 була застрахована ТДВ СК Альфа-Гарант за полісом АМ/009889572, то остання керуючись ст. ст. 22 та 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувала ПАТ Страхва компанія Вусо 28 184,15 грн.

Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, і сплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортного пригоди, автомобіль марки АС АС-G 3302 АХІ-1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 належав ТОВ Переяслав-Молпродукт , а водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт .

Відтак, відповідач є особою відповідальною за шкоду заподіяну автомобілю Mazda СХ7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 28 184,15 грн., різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 38 425,00 грн.

Таким чином, в розумінні ст.ст. 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача виникло зобов`язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують висновків до яких дійшов суд, зокрема заперечення зводяться до оцінки правовідносин, які склалися між позивачем та страховою компанією відповідача, натомість у даній справі позивачем заявлено вимогу до власника транспортного засобу, який є відповідальний за завдані збитки для повного відшкодування шкоди щодо слати різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 38 425,00 грн., різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом в повному обсязі.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Переяслав-Молпродукт (08404, Київська область, м. Переяслав, вул. Михайла Грушевського, 54, код ЄДРПОУ 00445920) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Вусо (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31, код ЄДРПОУ 31650052) 38 425 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 00 коп. шкоди та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.10.2020.

Суддя О.О. Христенко