Постанова

від 25.01.2021 по справі 911/2357/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Справа № 911/2357/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Переяслав-Молпродукт"

на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 (повний текст складено 26.10.2020)

у справі №911/2357/20 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Переяслав-Молпродукт"

про стягнення 38425,00 грн, -

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Страхова компанія Вусо (далі - ТОВ СК Вусо ) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Переяслав-Молпродукт (надалі-ТОВ Переяслав-Молпродукт ) про стягнення 38 425,00 грн. шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ СК Вусо посилається на статті 1172, 1194 ЦК України та вказує, що під час вчинення ДТП водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт , а тому, саме ТОВ Переяслав-Молпродукт має відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків; відтак саме на відповідача покладається обов`язок відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, здійсненим страховиком винної особи з урахуванням зносу, що складає суму в розмірі 38425,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2020 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Переяслав-Молпродукт" на користь ПАТ "СК "Вусо" 38425,00 грн. шкоди та 2102,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги повністю місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога ТОВ СК Вусо про стягнення з відповідача 38425,00 грн., різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у цій справі, ТОВ "Переяслав-Молпродукт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ СК Вусо до ТОВ Переяслав-Молпродукт про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ Переяслав-Молпродукт посилається на неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема статті 1194 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Корсак В.А., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 задоволено клопотання ТОВ "Переяслав-Молпродукт" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №911/2357/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Переяслав-Молпродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №911/2357/20. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

Від ПАТ СК Вусо надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач проти поданої ТОВ "Переяслав-Молпродукт" апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

19.02.2019 ПАТ СК Вусо (як страховик) та громадянином ОСОБА_2 (як страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту №6787083-02-10-01, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані із експлуатацією наземного транспортного засобу Mazda СХ7 , д.р.н. НОМЕР_1 (власник ОСОБА_3 ).

28.05.2019 сталась дорожньо-транспортної пригоди, за участю транспортного засобу Mazda СХ7 , д.р.н. НОМЕР_1 та транспортного засобу АС АС-G 3302 АХІ-1 , д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Станом на момент дорожньо-транспортного пригоди - 28.05.2019, автомобіль марки АС АС-G 3302 АХІ-1 , д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , належав ТОВ Переяслав-Молпродукт , а водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, довідкою ТОВ Переяслав-Молпродукт від 12.02.2020 за № 155 та Трудовим договором б/н від 01.09.2017.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 08.07.2019 у справі №752/11353/19 (провадження №3/752/4968/19) встановлено, що 28.05.2019 о 08 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом АС АС-G 3302 АХІ-1 , д.р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по вул. Столичне шосе, 90 у м. Києві не врахував дорожньої обстановки та не слідкував за її зміною, не обрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Mazda СХ7 , д.р.н. НОМЕР_1 , який знаходився під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Станом на момент дорожньо-транспортної пригоди - 28.05.2019, відповідно до Інформації з єдиної централізованої бази МТСБУ цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу АС АС-G 3302 АХІ-1 , д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована ТДВ СК Альфа-Гарант шляхом укладення Договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АМ/009889572.

Згідно з умовами полісу №АМ/009889572 ліміт страхової відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100000,00 грн., а франшиза 500,00 грн.

05.06.2019 ДП Авто Інтернешнл складено рахунок фактуру №1150163_РФ_097369 згідно з яким, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda СХ7 , д.р.н. НОМЕР_1 , становить 68260,47 грн та з якого виключено вартість позицій 4, 9, 10, що відображено в розрахунку страхового відшкодування.

Згідно зі страховим актом №06429-02 від 11.06.2019 розмір страхового відшкодування склав 66609,15 грн.

11.06.2019 ПАТ СК Вусо на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №6787083-02-10-01 від 19.02.2019 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 66609,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням №15455.

29.07.2019 ПАТ СК Вусо звернулось до ТДВ СК Альфа-Гарант із вимогою №5843/6 про отримання страхового відшкодування.

28.11.2019 ТДВ СК Альфа-Гарант здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 28184,15 грн. Вказана сума страхового відшкодування була розрахована ТДВ СК Альфа-Гарант з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, про що повідомлено ПАТ СК Вусо листом №12/4505 від 12.12.2019.

11.03.2020 ПАТ СК Вусо звернулось до ТОВ Переяслав-Молпродукт з вимогою №2043 про відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди в сумі 38425,00 грн.

Листом №346 від 27.03.2020 ТОВ Переяслав-Молпродукт залишив вказану вище вимогу без задоволення, у зв`язку з чим ПАТ СК Вусо звернулось до господарського суду з позовом у цій справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України Про страхування до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Зазначені норми свідчать, що позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Абзац 3 пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частина 17 статті 9 Закону України "Про страхування" встановлюють, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язання з відшкодування шкоди є деліктними і вимагають наявності складу правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (шкоди); 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України).

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №922/1436/17).

Наведеним спростовуються посилання апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо посилань скаржника на постанову Великої палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що предмет спору та обставини у цій справі та у справі, що розглядається не є тотожними, а відтак наведені у вказаній постанові висновки Верховного Суду не враховуються при вирішенні спору у даній справі.

Відтак різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, і сплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, повинна сплачувати особа, з вини якої настав страховий випадок, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За визначенням частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частин 1 статті 1188 ЦК України).

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Встановлено, що на момент дорожньо-транспортного пригоди, автомобіль марки АС АС-G 3302 АХІ-1 , д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 належав ТОВ Переяслав-Молпродукт , а водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ Переяслав-Молпродукт ; цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 станом на момент ДТП - 28.05.2019 була застрахована ТДВ СК Альфа-Гарант (поліс АМ/009889572), яка керуючись статтями 22, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодувала ПАТ СК Вусо 28 184,15 грн.

Відтак, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, ТОВ Переяслав-Молпродукт є особою відповідальною за шкоду заподіяну автомобілю Mazda СХ7 , д.р.н. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП; згідно зі статтями 993, 1187, 1194 ЦК України у ТОВ Переяслав-Молпродукт виникло зобов`язання перед ПАТ СК Вусо відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.

Оскільки ТДВ СК Альфа-Гарант сплатило ПАТ СК Вусо 28184,15 грн, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 38425,00 грн.

За таких підстав колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога ПАТ СК Вусо про стягнення з ТОВ Переяслав-Молпродукт 38425,00 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є законною і обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Переяслав-Молпродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №911/2357/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2020 у справі №911/2357/20 залишити без змін.

Справу №911/2357/20 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко