Рішення

від 12.10.2020 по справі 160/870/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року Справа № 160/870/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСерьогіної О.В. за участі секретаря судового засіданняГанжі О.С. за участі: представника позивача представника відповідача Єрмолаєва Ю.А. Шаповал В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 27.05.2019 року № 270054-5353-0461 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270054/1-5353-0461 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року № 270055/1-5353-0461 форми Ф , прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

- податкову вимогу від 06.11.2019 року №75243-52 форми Ф , прийняту Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2019 року №75243-52/61, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним, складеним без урахування фактичних обставин справи та таким, що підлягає скасуванню. Наказ про проведення перевірки, повідомлення про дату ії проведення та акт про результати проведення перевірки на адресу позивача не надходили, що свідчить про те, що податкова перевірка контролюючим органом взагалі не проводилась. Вказує, що в договорах оренди земельних ділянок чітко визначена сума орендної плати за їх користування та термін дії договору. Підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру. Позивач зазначає, що ним була сплачена орендна плата в сумі 154741,01 грн. за 2016-2019 роки, при цьому, орендна плата за 2019 рік сплачувалась із розрахунку 3% від нормативно-грошової оцінки земельних ділянок. Незважаючи на це, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові-повідомлення рішення на суму 302312,18 грн., без врахування самостійно сплачених за податковими деклараціями сум орендної плати та з порушенням строків для їх винесення та направлення на адресу позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2020 року.

24.02.2020 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач є орендарем земельної ділянки та користувачем нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці. Згідно з пунктом 286,5 статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України сформовані та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України орендна плата встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. Контролюючий орган має право на нарахуванням фізичним особам плати за землю, не пізніше закінчення 1095 дня. Посилання позивача на те, що податковим органом порушено строки винесення та направлення спірних податкових повідомлень-рішень, а саме після 01 липня поточного року, не може бути підставою для визнання податкових-повідомлень рішень протиправними та їх скасування.

04.03.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем не надано витягів з Державного земельного кадастру. Щодо тверджень відповідача стосовно правомірності нарахування орендної плати на підставі п. 287.10 ст.287 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що у правовідносинах, щодо визначення податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки контролюючий орган повинен був дотримуватись приписів п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року зупинено провадження у справі.

05.06.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 року поновлено провадження у даній справі, підготовче провадження призначено на 06.07.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровську міську раду.

22.07.2020 року від Дніпровської міської ради надійшли письмові пояснення на позов, в яких представник зазначив, що рішеннями Дніпровської міської ради за 2016-2018 роки встановлені ставки орендної плати за земельні ділянки, які надані у користування у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано у користування. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Позивач і досі є користувачем земельних ділянок, адже згідно договорів оренди земельні ділянки надані позивачу для фактичного розміщення адміністративних будівель позивача. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2020 року. У судовому засіданні, відкритому 23.09.2020 року, оголошувалися перерви на 30.09.2020 року, 12.10.2020 року.

У судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на обставини, що наведені у позові та у відповіді на відзив.

Представник відповідача вимоги позову не визнала та просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що 20.05.2003 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №2095 площею 0,0674 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення будівлі майстерні, який зареєстрований в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:01:009:0080.

Також, 20.05.2003 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки №2096 площею 0,0048 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для фактичного розміщення проїзду, який зареєстрований в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:01:009:0064.

Позивач є власником будівлі майстерні літ. С-1 загальною площею 191,3 кв.м, яка розташована у АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності видане Виконавчим комітетом Дніпровської міською ради від 20.12.2001 року. Та зареєстроване в КМ Дніпровське МБТІ на праві приватної власності за №1612-1 від 05.11.2002 року.

Позивачем подані наступні податкові декларація з плати за землю:

- за 2016 рік (реєстраційний номер 1600009653 від 15.02.2016 року - нова звітна) в якій вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0674 га складає 2258911,00 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0048 га складає 160874,15 грн., розмір орендної плати 1%.

- за 2017 рік (реєстраційний номер 1700025794 від 16.02.2017 року - звітна) в якій вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0674 га складає 2394477,72 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0048 га складає 170526,60 грн., розмір орендної плати 1%.

- за 2018 рік (реєстраційний номер 170210 від 14.02.2018 року - звітна) в якій вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0674 га складає 2394477,72 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0048 га складає 170526,60 грн., розмір орендної плати 1%.

- за 2019 рік (реєстраційний номер 14821 від 15.02.2019 року - звітна) в якій вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0674 га складає 2554115,72 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,0048 га складає 87309,83 грн., розмір орендної плати 3%.

На підставі пункту 286,5 статті 286 розділу ХІІ Податкового кодексу України Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області були сформовані наступні податкові повідомлення-рішення форми Ф :

- від 27.05.2019 р. № 270054-5353-0461, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік - 89649,41грн.

- від 26.04.2019р. №270054/1-5353-0461, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік - 70479,03 грн., за 2017 рік - 59766,28 грн., за 2018 рік - 74707,85 грн.

- від 26.04.2019р. №270055/1-5353-0461, яким визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік - 2471,03 грн., за 2017 рік - 2619,29 грн., за 2018 рік - 2619,29 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу засобами поштового зв`язку 14.06.2019 року з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 5200505863582 за адресою: АДРЕСА_3 та були повернуті на адресу податкового органу 17.07.2019 року.

06.11.2019 року відповідачем прийнята податкова вимога №75243-52 з орендної плати фізичних осіб на суму 302290,01 грн. та рішення №75243-52/61 про опис майна у податкову заставу.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПКУ України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, а

об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний

податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних

часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної

власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно зі ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у

власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 286.5 та 286.6 ст.286 Податкового кодексу України -нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Посилання позивача на те, що податковим органом порушено строки винесення та направлення спірних податкових повідомлень-рішень, суд не приймає до уваги, оскільки порушення податковим органом порядку винесення позивачу податкових повідомлень-рішень, а саме після 01 липня поточного року, не може бути підставою для визнання податкових-повідомлень рішень протиправними та їх скасування, оскільки дане порушення свідчить про недотримання відповідачем процедури надіслання (вручення) податкових повідомлень-рішень та не звільняє позивача від обов`язку щодо своєчасної сплати суми податку.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Аналіз пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що фізичні особи не повинні подавати до податкового органу податкову декларацію з плати за землю.

Також суд звертає увагу на те, що податкові зобов`язання зі сплати з орендної плати з фізичних осіб сплачені позивачем за період з 2016 по 2019 роки в сумі 302312,18 грн. були зараховані податковим органом на особовий рахунок платника податку, що підтверджується індивідуальною карткою платника податку по особовому рахунку за 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік.

Згідно пункту 287.10 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом 26.04.2019 року та 27.05.2019 року, тобто в момент, коли у нього було право визначати податкове зобов`язання в межах строків, встановлених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Положеннями п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (пункт 289.1 статті 289 Податкового кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Згідно наявної податкової інформації, наданої відділом у місті Дніпро Головного управління Держгеокадасту у Дніпропетровській області (лист від 17.05.2019 року № 18-4-0,38-766/107/19):

- на 2016 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,0674 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0080) складає 3485,61 грн. (кф=2,5);

на 2017 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,0674 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0080) складає 2955,80 грн. (кф=2,0);

на 2018 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,0674 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0080) складає 2955,80 грн. (кф=2,0);

на 2019 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,064 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0080) складає 4433,70 грн. (кф=3,0);

на 2016 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,064 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0064) складає 1716 грн. (кф=2,5);

на 2017 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,064 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0064) складає 1818,95грн. (кф=2,00);

на 2018 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,064 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0064) складає 1818,95грн. (кф=2,00);

на 2019 рік встановлено: нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки, площею 0,064 га (кадастровий номер 1210100000:01:009:0064) складає 1818,95грн. (кф=3,00).

Щодо доводів позивача про те, що податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі листа Держгеокадастру, що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення. В ході розгляду даної справи встановлено, що станом на дату надання листа на запит начальника управління доходів департаменту економіки, фінансів та міського бюджету ДМР Козіка О.О. вказані у ньому відомості відповідали даним ДЗК, тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 27.01.2020 року у справі №804/886/18.

Що стосується доводів позивача, стосовно того, що до обрахунку орендної плати за 2016- 2019 роки мають застосовуватися дані нормативної оцінки землі визначені у договорі оренди, суд не приймає їх до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, зокрема, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Рішенням Дніпровської міської ради встановлені наступні ставки орендної плати за земельні ділянки, які надані у користування:

2016 рік - Рішення міської ради від 15.07.2015 року № 3/65 - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано у користування (набуло чинності 01.01.2016 року);

З 01.08.2016 року - Рішення міської ради від 13.07.2016 року № 1/11 - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано у користування (набуває чинності з 01.08.2016 року);

2017 рік - Рішення міської ради від 15.02.2017 року № 12/18 - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано у користування (набуває чинності з першого числа місяця, що настає за датою його офіційного оприлюднення);

2018 рік - Рішення міської ради від 06.12.2017 року № 12/27 - 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку надано у користування (набуває чинності з 01.01.2018 року).

Що стосується доводів позивача про те, що строк дії договорів оренди землі закінчився 26.02.2018 року та жодних угод між позивачем та Дніпровською міською радою про зміну умов у договорах земельних ділянок від 20.05.2003 року не укладалося та відповідно їх реєстрація не проводилась, суд зазначає, що згідно вимог частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі від 6 жовтня 1998 року №161-XIV до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Зазначені норми права дають можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1,пункту 269.2 статті 269,підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідно з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 8 червня 2016 року (справа №21-804а16) та постанові від 12 вересня 2017 року (справа №21-3078а16), а також Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа № 804/4739/16).

Що стосується вимог позивача про скасування податкової вимоги від 06.11.2019 року №75243-52 форми Ф та рішення про опис майна у податкову заставу від 06.11.2019 року №75243-52/61, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, шо податкові повідомлення-рішення № 270054-5353-0461 від 27.05.2019 року, №270054/1-5353-0461 від 26.04.2019р., №270055/1-5353-0461 від 26.04.2019р. є узгодженими з 17.07.2019 року.

Згідно ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган фіскальної служби надсилає йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до приписів пункту 89.3 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Як установлено судом в позивача виник податковий борг, який станом на час розгляду справи в суді, згідно із направленої йому вимоги становив 302290,01 грн.

Суд вважає, що рішення відповідача про опис майна у податкову заставу та податкова вимога були прийняті відповідачем правомірно, а тому останнє є таким, що прийняте в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що унеможливлює задоволення позову в цій частині.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Серьогіна