Рішення

від 19.10.2020 по справі 520/1653/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

19 жовтня 2020 р. справа № 520/1653/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Пузіковій А.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шукайло О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, 01042, м. Київ, Новопечерський пров. 3, корпус 2) про визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №371-о Про поновлення ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі №520/63/19 скасовано наказ Державної екологічної інспекції України Про звільнення ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року № 434-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області; стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46454,28 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року рішення ХОАС від 11.04.2019 р. у справі № 520/63/19 залишено без змін. 14.01.2020 року позивач отримав відзив від Державної екологічної інспекції України від 24.12.2019 року №391/6./16-19 у справі №520/13349/19, в якому зазначено, що наказом Держекоінспекції України від 14.11.2019 № 371-о скасовано наказ Держекоінспекції України від 20.12.2018 №434-р Про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області-Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. Крім цього, у копії листа Держекоінспекції України від 29.11.2019 №7585/5./11-19, який є додатком до вищезазначеного відзиву, зазначено, що наказом Держекоінспекції України від 14.11.2019 № 372-0 Про звільнення ОСОБА_1 позивача було звільнено із займаної посади. Позивач вказав, що відповідно до витягу зЄдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2020 за № 25045607, Державна екологічна інспекція у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 рокута жодних реєстраційних дій стосовно Державної екологічної інспекції у Полтавській області після 10.07.2019 року та станом на 14.01.2020 року не проводилось. Позивач вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про те, що Державна екологічна інспекція у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 року та відсутністьвідомостей про те, що керівником ліквідованої Державної екологічної інспекції у Полтавській області у проміжок часу з 14.11.2019 року по 14.01.2020 року був позивач, вказує на те, що наказ від №371-о Про поновлення ОСОБА_1 є незаконним, так як відповідач не міг поновити позивача на посаді керівника державного органу (начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головною державного інспектора з охорони навколишньої о природною середовища Полтавської області), якого з 10.07.2019 року не існує. На думку позивача, відновити порушене право позивача на працю та належним чином виконати рішення суду від 11.04.2019 року у справі №520/63/19, відповідач повинен був шляхом надання пропозицій позивачу зайняти рівнозначну посаду його посаді перед звільненням, з урахуванням стажу, досвіду роботи, рангу, кваліфікації, функціональних обов`язків, в тому числі у новоутвореній Державній екологічній інспекції Центрального округу, яка є правонаступником ліквідованої Державної екологічної інспекції у Полтавській області. Крім того, наказ №372-о Про звільнення ОСОБА_1 було винесено в день винесення наказу №371-о Про поновлення ОСОБА_1 на роботі 14.11.2019 року. Позивач також вважає неправомірним посилання відповідача у наказі від 14.11.2019 року №372-о на абз.3 п.18 Постанови пленуму ВС України N9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів оскільки жодних рішень, передбачених вищезгаданою Постановою, суд у справі № 520/63/19 не приймав, про що відповідач був обізнаним. Також, беручи до уваги наказ №371-о Про поновлення ОСОБА_1 , позивача не було мовною мірою поновлено на роботі, а тому неможливо було звільнити працівника, якого ще не встигли оформити на роботі. Порушення відповідачем вимог ст. ст. 40, 42, 47, 49-2 КЗпП України також свідчить про те, що наказ від 14.11.2019 року №372-о Про звільнення ОСОБА_1 є незаконним. З огляду на викладене, позивач вважає оскаржувані накази протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Державну екологічну інспекцію у Полтавській області припинено 10.07.2019, у зв`язку з чим позивач фактично не міг бути занесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представник відповідача зазначив, що оскаржуваним наказом від 14.11.2019 року №371-0 Про поновлення ОСОБА_1 забезпечено виконання рішення суду, тому він не порушує права позивача. Відносно правомірності наказу №372-о Про звільнення ОСОБА_1 № від 14.11.2019 року, представник відповідача вказав, що у зв`язку припиненням органу, з яким у ОСОБА_1 наявні трудові правовідносини - Державної екологічної інспекції у Полтавській області, прийнято рішення про звільнення позивача датою припинення такого органу. Таке рішення узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, а саме постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 Про практику розгляду судами трудових спорів . Представник відповідача вказав, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі 520/63/19 не містить посилань щодо негайного виконання, вказане рішення винесено до припинення Державної екологічної інспекції у Полтавській області та отримано Держекоінспекцією для виконання 22.04.2019 року. При цьому, після надходження виконавчого листа 16.10.2019 Держекоінспекцією забезпечено виконання вимог щодо поновлення ОСОБА_1 та прийнято наказ від 14.11.2019 №371-о, який оскаржується позивачем. За умови відсутності реальної можливості забезпечення проходження ОСОБА_1 державної служби у державному органі, який не існує, прийнято наказ від 14.11.2019 року № 372-о з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки нормами закону подібні питання не врегульовано. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що права позивача не порушено, оскільки позивач дійсно не може працювати на посаді, на якій його поновлено судом у органі, який припинено та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року по справі №520/63/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров., 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна екологічна інспекція у Полтавській області (вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 38019348) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі. Скасовано наказ Державної екологічної інспекції України Про звільнення ОСОБА_1 від 20 грудня 2018 року № 434-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. Поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області. Стягнуто з Державної екологічної інспекції України (Новопечерський пров., 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 37508533) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46454, 28 грн. (сорок шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 28 копійок).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року - без змін.

Відповідно до приписів ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах справи №520/63/19 судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 21.02.2013 року працює на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області та з 01.05.2016 року йому присвоєно шостий ранг державного службовця в межах категорії посад Б .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 102 про Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища в структурі ДЕІ України відбувається реформування, в рамках якого деякі територіальні органи інспекції об`єднуються і утворюються міжрегіональні. В додатку 1 постанови вказуються інспекції, що підлягають ліквідації, в додатку № 2 - які створюються.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 102 визначено, що територіальні органи Державної екологічної інспекції, що ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Таким чином, відповідно до наведеної постанови Кабінету Міністрів України підлягають ліквідації ДЕІ у Черкаській області та ДЕІ у Полтавській області з утворенням міжрегіональної установи - ДЕІ Центрального округу.

Наказом ДЕІ України від 17.05.2018 року № 82 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, відповідно до якого, завдання та повноваження новоствореного територіального органу Держекоінспекції України відповідають завданням та повноваженням ДЕІ у Полтавській області, визначеним у Положенні про Державну екологічну інспекцію у Полтавській області, затверджене наказом ДЕІ України 28.09.2017 року № 652, що ліквідується.

Наказом від 23.07.2018 року № 138 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу ДЕІ України передано повноваження від ДЕІ у Полтавській та Черкаській областей до ДЕІ Центрального округу.

31.07.2018 року ДЕІ України прийнято наказ № 146 Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області .

Наказом від 01.08.2018 року № 150 Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2018 рік в.о. Голови ДЕІ України уповноважив ДЕІ Центрального округу здійснювати планові перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за затвердженим раніше планом роботи для ДЕІ у Черкаській та Полтавській областей.

Таким чином, функції ДЕІ у Полтавській області покладені на ДЕІ Центрального округу, що свідчить про реорганізацію однієї державної установи в іншу.

24.10.2018 року з метою здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією Держекоінспекції відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 146 Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області першим заступником начальника Держекоінспекції, головою ліквідаційної комісії на виконання доручення ДЕІ України від 23.10.2018 року № 155, позивачу ОСОБА_1 вручено попередження про наступне вивільнення.

Таким чином, позивача попереджено про скорочення посади начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, по закінченню двох місяців з моменту вручення цього попередження.

У зв`язку з цим, позивачу запропоновано для переведення наявні вакансії відповідно до кваліфікації: заступника начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області; начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області; першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Житомирській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Житомирської області; заступника начальника Державної екологічної інспекції у Луганській області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області; першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області - першого заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області; заступника начальника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області; заступника начальника Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області - заступника Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернівецької області.

До спливу двомісячного строку з моменту вручення цього попередження, а саме 20.12.2018 року, відповідач видав наказ № 434-0 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.

Під час розгляду справи №520/63/19 суди дійшли висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах відповідачем не дотримана процедура належного, тобто з урахуванням ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП, вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців в одночасно створених, а також інших підрозділах та апараті відповідача. Відтак, наказ ДЕІ України Про звільнення ОСОБА_1 від 20.12.2018 року № 434-о є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.

Окремо суд зазначає, що колегія суддів під час розгляду справи №520/63/19 зауважила, що ані доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу ДЕІ Центрального округу за професією чи за спеціальністю, ані доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів, відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Судом встановлено, що 25.04.2019 року Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист у справі №520/63/19 щодо поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.

З наявних матеріалів справи вбачається, що лише після винесення 11.11.2019 року державним виконавцем постанови про накладення штрафу, відповідачем було видано наказ від 14.11.2019 року №371-о Про поновлення ОСОБА_1 .

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина сьома статті 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

З наведеного слідує, що рішення суду підлягає негайному виконанню як у разі зазначення про це у резолютивній частині рішення, так і в силу приписів законодавства. Відповідно, посилання представника відповідача про наявність обов`язку щодо поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду виключно в межах виконавчого провадження або після набрання законної сили судовим рішенням є необґрунтованим та таким, що протирічить чинному законодавству України.

При цьому, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття поновлення на роботі , як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України Про виконавче провадження .

За змістом статті 65 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент поновлення позивача на роботі за рішенням суду) рішення вважається виконаним боржником із дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі №702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).

Судом встановлено, що відповідно до витягу зЄдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2020 за №25045607, Державна екологічна інспекція у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 року.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною 1 статті 13 цього Закону передбачено, що територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

За приписами пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074, права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 04.03.2014 №21-8а14, від 27.05.2014 №21-108а14, від 28.10.2014 №21-484а14, від 19.01.2016 №21-2225а15 та була підтримана Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 року по справі № 816/979/17, від 20 червня 2018 року по справі №П/811/3349/15.

Внаслідок допущеного відповідачем протиправного затягування виконання рішення суду по справі №520/63/19 щодо поновлення позивача на посаді, станом на 14.11.2019 року (дату поновлення позивача на посаді) Державна екологічна інспекція у Полтавській області припинена в результаті ліквідації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не був повноважним щодо поновлення позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області, через ліквідацію вказаного органу.

При цьому, відповідач повинен був звернутись до державного виконавця або до суду з відповідною заявою щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду, через неможливість його виконання внаслідок змінених обставин, яких не існувало на час винесення судом рішення по справі №520/63/19.

Однак, відповідачем не було вчинено вказаних дій та протиправно винесено наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №371-о Про поновлення ОСОБА_1 , яким поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області з 27 грудня 2018 року, наслідком протиправності дій відповідача є скасування вказаного наказу.

Відносно правомірності винесення відповідачем наказу Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №372-о Про звільнення ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в порушення приписів трудового законодавства, позивача не було ознайомлено з наказом №371-о від 14.11.2019 року про поновлення його на посаді та позивачу не було забезпечено фактичний доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

При цьому, 14.11.2019 року Державною екологічною інспекцією України видано наказ №372-о Про звільнення ОСОБА_1 , в якому зазначено, що відповідно до Закону України «Про державну службу» , постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №102 Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища та наказу Державної екологічної інспекції України від 31.07.2018 № 146 Про ліквідацію Державної екологічної інспекції у Полтавській області , враховуючи положення абзацу третього пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практикум розгляду судами трудових спорів , наказано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області 10 липня 2019 року, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» .

З наведеного змісту оскаржуваного наказу вбачається, що позивача було звільнено з 10.07.2019 року (дата внесення запису про припинення Державної екологічної інспекції у Полтавській області), при наявності факту його поновлення на посаді лише 14.11.2019 року, що є порушенням законодавства України, з огляду на наступне.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Пункт 4 ст. 83 Закону № 889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб`єкта призначення.

Пункт 1 ч. 1 ст. 87 цього Закону серед підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення встановлює таку: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частиною 3 ст. 87 Закону № 889-VIII визначено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі п. 1 ч. 1 цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Отже, процедура вивільнення державних службовців на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889-VIII регулюється нормами КЗпП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, ч.ч. 1-3 ст. 49-2 КЗпП, суд зазначає, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.

Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення.

Судом встановлено, що відповідачем не було дотримано приписи законодавства ані щодо своєчасного попередження позивача про наступне звільнення, ані доказів пропонування позивачу всіх наявних вакансій, матеріали справи також не містять доказів неможливості працевлаштування позивача в штаті новоствореного органу ДЕІ Центрального округу за професією чи за спеціальністю, ані доказів неможливості надати позивачу іншу роботу в інших структурних підрозділах з урахуванням навичок, вмінь та інших професійних параметрів.

Натомість, відповідачем 14.11.2019 року винесено накази про поновлення позивача на посаді та про звільнення позивача, що неузгоджується з приписами чинного законодавства.

Окремо суд наголошує, що посилання відповідача у оскаржуваному наказі та відзиві на адміністративний позов на положення абзацу третього пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практикум розгляду судами трудових спорів , є нікчемними та необґрунтованими.

Положеннями абзацу третього пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практикум розгляду судами трудових спорів передбачено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП ( 322-08 ). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) у зв`язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. ( Абзац третій пункту 18 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України №18 ( v0018700-95 ) від 26.10.95 ).

Суд наголошує, що Постанови Пленуму Верховного Суду України покликані на забезпечення правильного і однакового застосування законів судами, дають роз`яснення і тлумачення застосування норм права, при цьому вони не є джерелом права. Відповідачем, під час прийняття оскаржуваного наказу, необгрунтовано було застосовано приписи наведеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, оскільки саме суд визнає звільнення неправильним та вирішує питання щодо поновлення особи на посаді, а при відсутності відповідного рішення суду, відповідач не наділений повноваженнями щодо самостійного встановлення способу та порядку виконання рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відносно позивача у спірних правовідносинах відповідачем не дотримана процедура належного, тобто з урахуванням ч. 2 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП, вирішення питання подальшого проходження публічної служби на посадах державних службовців в одночасно створених, а також інших підрозділах та апараті відповідача.

З огляду на викладене, наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №372-о Про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, Державна екологічна інспекція України, як суб`єкт владних повноважень, не довела належним чином правомірності винесення наказів від 14.11.2019 року №371-о Про поновлення ОСОБА_1 та №372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (код ЄДРПОУ 37508533, 01042, м. Київ, Новопечерський пров. 3, корпус 2) про визнання протиправними та скасування наказів - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №371-о Про поновлення ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 14.11.2019 року №372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28.10.2020 року.

Суддя Біленський О.О.