Постанова

від 30.03.2021 по справі 520/1653/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Біленський О.О.

30 березня 2021 р.Справа № 520/1653/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про визнання протиправними та скасування наказів,

В с т а н о в и в:

10.02.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача Державної екологічної інспекції України (далі - ДЕІ України) від 14.11.2019 року № 371-0 Про поновлення ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ДЕІ України від 14.11.2019 року № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі № 520/63/19, що набрало законної сили 05.06.2019 року скасовано наказ ДЕІ України Про звільнення ОСОБА_1 від 20.12.2018 року № 434-о щодо його звільнення з посади начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області; його поновлено на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області; стягнуто з ДЕІ України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46.454,28 грн. 14.01.2020 року він отримав відзив від ДЕІ України від 24.12.2019 року № 391/6./16-19 у справі № 520/13349/19, в якому зазначено, що наказом Держекоінспекції України від 14.11.2019 року № 371-о скасовано наказ Держекоінспекції України від 20.12.2018 року № 434-р Про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області-Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області. Крім цього, у копії листа Держекоінспекції України від 29.11.2019 року № 7585/5./11-19, який є додатком до вищезазначеного відзиву, зазначено, що наказом Держекоінспекції України від 14.11.2019 року № 372-0 Про звільнення ОСОБА_1 його було звільнено із займаної посади.

Позивач вказав, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2020 року за № 25045607, ДЕІ у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 року та жодних реєстраційних дій стосовно ДЕІ у Полтавській області після 10.07.2019 року та станом на 14.01.2020 року не проводилось.

Позивач вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про те, що ДЕІ у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 року та відсутність відомостей про те, що керівником ліквідованої ДЕІ у Полтавській області у проміжок часу з 14.11.2019 року по 14.01.2020 року був він, вказує на те, що наказ від № 371-о Про поновлення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки відповідач не міг поновити позивача на посаді керівника державного органу (начальника ДЕІ у Полтавській області - Головною державного інспектора з охорони навколишньої о природною середовища Полтавської області), якого з 10.07.2019 року не існує.

На думку позивача, відновити порушене право позивача на працю та належним чином виконати рішення суду від 11.04.2019 року у справі № 520/63/19, відповідач повинен був шляхом надання пропозицій позивачу зайняти рівнозначну посаду його посаді перед звільненням, з урахуванням стажу, досвіду роботи, рангу, класифікації, функціональних обов`язків, в тому числі у новоствореній ДЕІ Центрального округу, яка є правонаступником ліквідованої ДЕІ у Полтавській області.

Крім того, позивач зазначив, що наказ № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 було винесено в день винесення наказу № 371-о Про поновлення ОСОБА_1 на роботі 14.11.2019 року.

Також, позивач вважає неправомірним посилання відповідача у наказі від 14.11.2019 року № 372-о на абз. 3 п. 18 Постанови пленуму ВС України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , оскільки жодних рішень, передбачених вищезгаданою Постановою, суд у справі № 520/63/19 не приймав, про що відповідач був обізнаним.

Крім того, позивач зауважив, що його не було повною мірою поновлено на роботі, а тому неможливо було звільнити працівника, якого ще не встигли оформити на роботі. Порушення відповідачем вимог ст. ст. 40, 42, 47, 49-2 КЗпП України також свідчить про те, що наказ від 14.11.2019 року № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 є незаконним.

Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач вказує, що ДЕІ у Полтавській області припинено 10.07.2019 року, у зв`язку з чим позивач фактично не міг бути внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також, відповідач зазначив, що оскаржуваним наказом від 14.11.2019 року № 371-0 Про поновлення ОСОБА_1 забезпечено виконання рішення суду, тому він не порушує права позивача.

Щодо правомірності наказу № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 від 14.11.2019 року, відповідача вказав, що у зв`язку припиненням органу, з яким у позивача наявні трудові правовідносини - ДЕІ у Полтавській області, прийнято рішення про звільнення позивача датою припинення такого органу. Таке рішення узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, а саме постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів .

Крім того, відповідач вказав, що резолютивна частина рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року у справі 520/63/19 не містить посилань щодо негайного виконання, вказане рішення винесено до припинення ДЕІ у Полтавській області та отримано Держекоінспекцією для виконання 22.04.2019 року. При цьому, після надходження виконавчого листа 16.10.2019 року Держекоінспекцією забезпечено виконання вимог щодо поновлення ОСОБА_1 та прийнято наказ від 14.11.2019 № 371-о, який оскаржується позивачем. За умови відсутності реальної можливості забезпечення проходження ОСОБА_1 державної служби у державному органі, який не існує, прийнято наказ від 14.11.2019 року № 372-о з урахуванням практики Верховного Суду, оскільки нормами закону подібні питання не врегульовано.

Відповідач вважає, що права позивача не порушено, оскільки позивач дійсно не може працювати на посаді, на якій його поновлено судом у органі, який припинено та вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ ДЕІ України від 14.11.2019 року № 371-о Про поновлення ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ ДЕІ України від 14.11.2019 року № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Висновок суду мотивований тим, що відповідач не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного наказу.

ДЕІ України, як суб`єкт владних повноважень, не довела належним чином правомірності винесення наказів від 14.11.2019 року № 371-о Про поновлення ОСОБА_1 та № 372-о Про звільнення ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДЕІ України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року, що набрало законної сили 05.06.2019 року, по справі № 520/63/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до ДЕІ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДЕІ у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено у повному обсязі.

Так судовим рішенням, скасовано наказ ДЕІ України Про звільнення ОСОБА_1 від 20.12.2018 року № 434-о щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДЕІ у Полтавській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДЕІ у Полтавській області Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавській області.

Стягнуто з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по дату прийняття судового рішення в розмірі 46.454,28 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року апеляційну скаргу ДЕІ України залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року - без змін.

03.03.2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДЕІ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 року у справі № 520/63/19 за позовом ОСОБА_1 ДЕІ України, ДЕІ у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України унормовано, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, негайність виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що рішення суду підлягає негайному виконанню як у разі надання роз`яснення про це у резолютивній частині судового рішення, так і в силу приписів ч. 1 ст. 371 КАС України, у тому числі і за відсутності таких роз`яснень. Відповідно, посилання представника відповідача про наявність обов`язку щодо поновлення позивача на посаді на підставі рішення суду виключно в межах виконавчого провадження або після набрання законної сили судовим рішенням є необґрунтованим та таким, що протирічить чинному законодавству України.

Судом установлено, шо наказом відповідача ДЕІ України від 14.11.2019 року № 371-0 Про поновлення ОСОБА_1 скасовано наказ ДЕІ України від 20.12.2018 року № 434-о Про звільнення ОСОБА_1 та поновлено позивача на посаді начальника ДЕІ Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області з 27.12.2018 року (а.с. 18).

14.11.2019 року наказом відповідача ДЕІ України від 14.11.2019 року № 371-0 Про звільнення ОСОБА_1 звільнено позивача з посади начальника ДЕІ Полтавській області - Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Полтавської області 10.07.2019 року, відповідно до пункту 11 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу (а.с. 19).

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.01.2020 року за № 25045607, Державна екологічна інспекція у Полтавській області припинена в результаті ліквідації 10.07.2019 року.

Колегія суддів зазначає, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин.

Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою.

Відповідно до ст.ст. 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб.

Верховний Суд України в постановах від 04.03.2014 року по справі № 21-8а14, від 27.05.2014 року по справі № 21-108а14, від 26.10.2014 року по справі № 21-484а14, Верховний Суд у постановах від 12.12.2018 року по справі № 826/2588/15 а, від 26.09.2019 року про справі № 806/405/17 сформулювали правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладання виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі не спростовуються та обставина, що завдання та функції ДЕІ у Полтавській області перейшли до ДЕІ Центрального округу, відповідно до наказу від 23.07.2018 року № 138 Про питання діяльності Державної екологічної інспекції Центрального округу .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки вважає, що наказ ДЕІ України від 14.11.2019 року № 371-0 Про поновлення ОСОБА_1 та наказ ДЕІ України від 14.11.2019 року № 372-0 Про звільнення ОСОБА_1 , які прийняті відповідачем після того, як до Державного реєстру внесений запис про припинення ДЕІ у Полтавській області, не посвідчують факт виконання судового рішення у справі № 520/63/19 та обґрунтованість підстав звільнення позивача ОСОБА_1 наказом від 14.11.2019 року № 372-о.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що статтею 378 КАС України регламентовано порядок звернення із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, відповідач був не позбавлений можливості звернутись до державного виконавця або до суду з відповідною заявою щодо зміни способу та порядку виконання рішення суду, через неможливість його виконання внаслідок змінених обставин, яких не існувало на час винесення судом рішення по справі № 520/63/19.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 квітня 2021 рок.