Ухвала

від 28.10.2020 по справі 522/18041/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/18041/20

Провадження № 2/522/6615/20

У Х В А Л А

28 жовтня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Лисенко А.О.,

розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову по цивільній справі позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов Товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов стосується приміщення горища, заг. пл.. 150 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2017 року, та яке було об`єктом договору іпотеки №РМ-SME502/100/2008, укладеного між ЗАТ ОТП Банк та ОСОБА_3 ..

Матеріали позову суддя отримала 16.10.2020 року.

Ухвалою суду від 26.10.2020 року провадження у справі було відкрито.

Разом із позовом представником позивача було заявлено до суду клопотання про забезпечення позову, згідно якого просили накласти арешт у межах суми 1 262 953, 53 грн. на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме квартиру АДРЕСА_2 , що в цілому складається з восьми житлових кімнат, житл. пл.. 251,2 кв.м., заг. пл.. 295 кв.м..

Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, подане клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, згідно п. 43 Рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала. щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд вбачає, що предметом позовних вимог є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором №РМ-SME502/100/2008 від 07.05.2008 року, а саме приміщення горища, заг. пл.. 150 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.06.2017 року, із метою задоволення вимог ТОВ ОТП Факторинг Україна в загальній сумі 41 795, 63 дол.США, що в еквіваленті станом на 09.10.2020 року становить 1 182 130,88 грн..

Згідно обґрунтувань заяви про забезпечення позову, заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.07.2008 року (справа №2-7086/2008) за позовом ОСОБА_2 було визнано за нею право власності на реконструйовану дворівневу квартиру АДРЕСА_2 , заг.пл. 292,2 кв.м., житл.пл. 250,7 кв.м., до складу якої у свою чергу увійшло приміщення горища, заг. пл.. 150 кв.м.. У подальшому, 30 червня 2017 року, за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОМНО Куценко О.І., зареєстрованим у реєстрі за №1046, ОСОБА_2 відчужила реконструйовану квартиру, заг.пл. 292,2 кв.м., житл.пл. 250,7 кв.м., на користь ОСОБА_1 ..

За викладених обставин, посилаючись на те, що до складу належній ОСОБА_1 квартири увійшло приміщення горища, яке є об`єктом іпотеки за договором від 07.05.2008 року, з метою запобігання подальшого відчуження такої квартири та ускладнення можливого рішення у даній справі, представник позивача вважає, що необхідно накласти арешт на вказану квартиру.

Суд вбачає, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

За викладених обставин, зважаючи на те, що представником позивача оцінку майна, про накладення арешту якого заявлено, не надано, а також те, що об`єктом спору є приміщення, пл.. 150 кв.м., а у свою чергу представник позивача просить накласти арешт на квартиру, пл. 295 кв.м., суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог заявника.

Виходячи із предмету позовних вимог та їх підстав, співмірності позову та заходів забезпечення позову, з метою запобігання порушення можливих прав та інтересів інших осіб, які є користувачами квартири АДРЕСА_2 , заг.пл. 292,2 кв.м., житл.пл. 250,7 кв.м., суд вважає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частину спірного майна.

При цьому суд вважає, що таке забезпечення позову не порушує принципів змагальності та процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Із урахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

У зв`язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 151 - 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову - задовольнити частково.

До розгляду справи по суті забезпечити позов шляхом накладення арешту на 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 , заг.пл. 292,2 кв.м., житл.пл. 250,7 кв.м., право власності на яку належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 ).

В іншій частині клопотання - відмовити.

Копію ухвали для виконання направити до Управління державної реєстрації юридичного Департаменту Одеської міської ради та сторонам по справі.

Ухвала про забезпечення позову набуває законної сили з дня її проголошення (підписання) суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду складено 28.10.2020 року.

Суддя: Л.В. Домусчі