Рішення

від 23.10.2020 по справі 640/19224/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2020 року м. Київ №640/19224/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мувфілм Рентал" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мувфілм Рентал" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004741402 про збільшення податкових зобов`язань в сумі 56460,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 14115,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004751402 про збільшення податкових зобов`язань в сумі 62720,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 15680,00 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004761402 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення винесені на підставі акту, складеного за результатами податкової перевірки позивача, однак на переконання останнього висновки вказаного акту перевірки є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Натомість, за доводами відповідача виявлені та наведені в акті порушення позивачем вимог податкового законодавства підтверджуються наявною у контролюючого органу інформацією, що була використана в ході проведення перевірки, а отже спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем правомірно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, присутній в одному із судових засідань, як і в поданому відзиві просив відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, подальший розгляд справи суд ухвалив завершити в порядку спрощеного (письмового) провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 07 лютого 2019 року №1455 уповноваженою особою відповідача проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Мувфілм Рентал" (код 40459282) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин із ТОВ "Кайсан Баум" (код 39812222) за вересень 2016 року, ТОВ "Оферт Груп" (код 40147989) за жовтень 2016 року при визначенні показників декларації з податку на додану вартість та за 2016 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ "Мувфілм Рентал": 1) пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 56460,00 грн.; 2) пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень, жовтень 2016 року на загальну суму 62720,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року у сумі 29700,00 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 33020,00 грн., та завищено суму рядка 21 декларації з ПДВ (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3) (переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду) за листопад 2016 року у сумі 13,00 грн.

Перевіркою повноти декларування ТОВ "Мувфілм Рентал" по взаємовідносинах з ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп" показників рядка 02 Декларацій "Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності", встановлено його заниження за 2016 рік у сумі 313667,00 грн.

Встановлено, що згідно з наданими до перевірки документами, ТОВ "Мувфілм Рентал" декларувало отримання послуг з організації кінознімального процесу із забезпечення освітлювальним обладнанням від ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп".

Так, між ТОВ "Кайсан Баум" (виконавець), в особі директора ОСОБА_2, та ТОВ "Мувфілм Рентал" (замовник), в особі директора ОСОБА_1 , укладено договір про надання послуг від 01 вересня 2016 року №01-09/П-16, згідно предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручав, а Виконавець приймав на себе зобов`язання надати послуги з організації зйомок телевізійних програм, серіалів, фільмів, що здійснюються Замовником, та забезпечення й обслуговування освітлювальним і кінознімальним обладнанням та спеціальною мобільною технікою, яка є невід`ємною частиною забезпечення роботи освітлювального обладнання.

ТОВ "Кайсан Баум" на адресу ТОВ "Мувфілм Рентал" виписано акт надання послуг від 30 серпня 2016 року №1 за номенклатурою "Послуги з організації кінознімального процесу із забезпеченням освітлювальним обладнанням" на загальну суму 178200,00 грн. (сума без ПДВ 148500,00 грн., ПДВ 29700,00 грн.). Вказаний акт надання послуг підписано від імені директора ТОВ "Кайсан Баум" ОСОБА_2.

ТОВ "Мувфілм Рентал" на розрахунковий рахунок ТОВ "Кайсан Баум" перерахувало грошові кошти у сумі 376400,00 грн.

ТОВ "Кайсан Баум" виписано в адресу ТОВ "Мувфілм Рентал" податкову накладну від 30 вересня 2016 року №67 (реєстровий № в ЄРПН 9188878446), зареєстровану 11 жовтня 2016 року, за номенклатурою "Послуги з організації кінознімального процесу із забезпеченням освітлювальним обладнанням" на загальну суму 178200,00 грн.

Податкову накладну виписано від імені директора ТОВ "Кайсан Баум" ОСОБА_2 .

При цьому, згідно даних ІС "Податковий блок" по ТОВ "Кайсан Баум" зокрема встановлено, що основний вид діяльності останнього: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Засновник, директор, головний бухгалтер в період взаємовідносин - ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ).

Фінансова звітність, податкова звітність з податку на прибуток підприємства за 2016 рік до податкового органу не подавалась.

Податкові розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, звітність з єдиного соціального внеску суб`єктом господарювання до податкового органу не подавалися.

Остання звітність з податку на додану вартість подана за листопад 2016 року.

Згідно аналізу ЄРПН ТОВ "Кайсан Баум" у 2016 році декларувало придбання різної групи товарів: м`ясопродукти, велосипеди, олива моторна, підгузки дитячі, цемент, тощо.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ "Кайсан Баум" є фігурантом у кримінальному провадженні №32017100080000017 від 02 лютого 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212, частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України в якості суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності.

Крім того, відповідно до листа СВ РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 24 жовтня 2018 року, в ході досудового розслідування КП №32017100080000017 від 02 лютого 2017 року допитано засновника та директора ТОВ "Кайсан Баум" ОСОБА_3 (протокол допиту від 09 лютого 2017 року), яка повідомила про непричетність до реєстрації/створення, а також ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Кайсан Баум".

Відповідно, уповноваженою особою відповідача в акті від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282 вчинено запис, що встановлені дані і факти доводять неможливість проведення вказаних господарських операцій між ТОВ "Мувфілм Рентал" та ТОВ "Кайсан Баум".

Також, проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Мувфілм Рентал" декларувало отримання послуг з організації кінознімального процесу із забезпечення освітлювальним обладнанням від ТОВ "Оферт Груп".

Так, між ТОВ "Оферт Груп" (виконавець), в особі директора ОСОБА_4 , та ТОВ "Мувфілм Рентал" (замовник), в особі директора ОСОБА_1 , укладено договір про надання послуг від 14 жовтня 2016 року №14-10, згідно предмету якого Замовник доручав, а Виконавець брав на себе зобов`язання за плату та на умовах цього договору надати послуги Замовнику з організації кінознімального процесу із забезпеченням освітлювальним обладнанням.

ТОВ "Оферт Груп" на адресу ТОВ "Мувфілм Рентал" виписано акт надання послуг від 17 жовтня 2016 року №ОУ-0000443 за номенклатурою "Послуги з організації кінознімального процесу із забезпеченням освітлювальним обладнанням" на загальну суму 198200,00 грн. (сума без ПДВ 165166,67 грн., ПДВ 33033,33 грн.). Вказаний акт надання послуг підписано від імені директора ТОВ "Оферт Груп" ОСОБА_4

ТОВ "Оферт Груп" виписано в адресу ТОВ "Мувфілм Рентал" податкову накладну від 17 жовтня 2016 року №81 (реєстровий № в ЄРПН 9201710120), зареєстрованої 26 жовтня 2016 року, за номенклатурою "Послуги з організації кінознімального процесу із забезпеченням освітлювальним обладнанням" на загальну суму 198200,00 грн.

Податкову накладну виписано від імені директора ТОВ "Оферт Груп" ОСОБА_4 .

До перевірки надано договір уступки вимоги (цесії) від 18 жовтня 2016 року №18-10, згідно якого ТОВ "Оферт Груп" (цедент), в особі директора ОСОБА_4 , та ТОВ "Кайсан Баум" (цесіонарій), в особі директора ОСОБА_2, а також ТОВ "Мувфілм Рентал" (боржник), в особі директора Кремпи Василя Дмитровича, керуючись статтями 512, 519 Цивільного кодексу України уклали цей договір про таке: 1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент передає Цесеонарієві, а Цесеонарій набуває право вимоги, належне Цедентові і стає кредитором за договором від 14 жовтня 2016 року №14-1 між Цедентом і Боржником на загальну суму 198200,00 грн.; 2. За цим Договором Цесіонарій також набуває право вимагати від Боржника належного виконання зобов`язання у вигляді повного розрахунку за виконані послуги за Основними документами.

Крім того, згідно бази АС "Податковий блок" по ТОВ "Оферт Груп" зокрема встановлено, що основний вид діяльності останнього: 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно ІС "Податковий блок" ТОВ "Оферт Груп" до ДПІ подано останню декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з нульовими показниками фінансово-господарської діяльності за підписом та від імені директора ОСОБА_4 (код НОМЕР_2 ).

Звітність з податку на прибуток, фінансова звітність, звітність з податку на доходи фізичних осіб (форма 1-ДФ) та по ЄСВ до ДПІ не подавалась.

Остання звітність з ПДВ подана за листопад 2016 року з нульовими показниками.

Свідоцтво платника ПДВ анульоване 18 грудня 2017 року у зв`язку з відсутністю поставок та не подання декларацій.

У 2016 році ТОВ "Оферт Груп" імпортні операції не здійснювало.

Згідно бази даних ЄРПН у періоді з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року ТОВ "Оферт Груп" придбавало у інших суб`єктів господарювання: цигарки, продукти харчування, іграшки, автозапчастини та інше.

При цьому, за результатами аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено наявність ряду ухвал за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України відносно ТОВ "Оферт Груп".

Зокрема встановлено, що ОУ ДПІ у Святошинському районі м. Києва в рамках КП №3201700080000017 від 07 лютого 2017 року допитано громадянку ОСОБА_4 яка повідомила, що підприємство зареєструвала за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно, уповноваженою особою відповідача в акті від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282 вчинено запис, що встановлені дані і факти доводять неможливість проведення вказаних господарських операцій між ТОВ "Мувфілм Рентал" та ТОВ "Оферт Груп".

Як наслідок, у вказаному акті перевірки зроблено висновок про те, що фактично ТОВ "Мувфілм Рентал" здійснено документальне оформлення господарських операцій з одержання (придбання) товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (Закон №996-XIV) та підпунктів 2.1 і 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (Положення №88), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим статті 1 Закону №996-XIV відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання або власного виробництва. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого статті 1 Закону №996-XIV, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При перенесенні ТОВ "Мувфілм Рентал" інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів, порушено норми частини п`ятої статті 9 Закону №996-XIV, пункту 1.2 Положення №88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186.

Таким чином, в акті перевірки посадовою особою відповідача вказано, що в результаті допущених порушень ТОВ "Мувфілм Рентал" вимог податкового законодавства, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року встановлено його заниження за 2016 рік всього у сумі 56460,00 грн.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за вересень, жовтень 2016 року встановлено його завищення всього у сумі 62733,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року у сумі 29700,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 33033,00 грн.

Оскільки податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту ТОВ "Мувфілм Рентал" виписані від імені осіб, що заперечують свою причетність у створенні та діяльності очолюваних ними підприємств, на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Мувфілм Рентал" завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Кайсан Баум" за вересень та ТОВ "Оферт Груп" за жовтень 2016 року на загальну суму 62733,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року у сумі 29700,00 грн., за жовтень 2016 року у сумі 33033,00 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість встановлено його заниження за вересень, жовтень 2016 року на загальну суму 62720,00 грн., в тому числі за вересень 2016 року у сумі 29700,00 грн. та за жовтень 2016 року у сумі 33020,00 грн., та завищено суму рядка 21 декларації з ПДВ (від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3) (переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду) за листопад 2016 року у сумі 13,00 грн.

Надалі, на підставі висновків акту від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282 податковим органом у відношенні ТОВ "Мувфілм Рентал" винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2019 року №00004741402, №00004751402, №00004761402.

Після досудового оскарження вищевказаних податкових-повідомлень рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, згідно пояснень позивача, залучення відповідних контрагентів, господарські операції з якими відповідачем поставлено під сумнів, було здійснене у зв`язку зі значним навантаженням та ущільненням робочого процесу, з метою виконання зобов`язань позивача перед своїми замовниками.

Надані до перевірки первинні документи містили всі необхідні реквізити, за відсутності будь-яких доказів їх дефектності та невідповідності законодавчо встановленим вимогам.

Посилаючись на правові позиці Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, позивач зокрема зауважив на індивідуальному принципі юридичної відповідальності, відповідно до якого він не повинен зазнавати негативних наслідків за можливі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.

У тому числі, позивачем наголошено, що ТОВ "Мувфілм Рентал" дійсно отримало замовлені у своїх контрагентів послуги, перерахувало кошти за їх надання та використало в подальшому останні у власній господарській діяльності.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Права контролюючих органів визначені статтею 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зокрема підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 даної статті передбачено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений статтею 78 Податкового кодексу України, зокрема, згідно її підпункту 78.1.4 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу (пункт 78.7 статті 78 Податкового кодексу України).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8 статті 78 Податкового кодексу України).

Згідно приписів статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до положень пунктів 86.1, 86.7 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Як зазначено в пункті 86.10 статті 86 Податкового кодексу України, в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вже зазначалося, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2019 року №00004741402, №00004751402, №00004761402, винесено на підставі висновків акту від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282 у зв`язку з виявленими податковою перевіркою ТОВ "Мувфілм Рентал" порушеннями вимог податкового законодавства України у перевіряємий період, а саме висновки інспектора податкового органу обумовлювались нереальністю господарських операцій позивача за договорами від 01 вересня 2016 року №01-09/П-16 та від 14 жовтня 2016 року №14-10, укладеними ТОВ "Мувфілм Рентал" з ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп".

Власне, на користь такого висновку інспектора відповідача, відповідно до змісту акту від 20 лютого 2019 року №121/26-15-14-02-04/40459282 та відзиву на адміністративний позов, свідчили раніше викладені обставини щодо пояснень керівників зазначених контрагентів позивача до непричетності здійснення господарської діяльності очолюваних ними підприємств, відсутності необхідних трудових та матеріально-технічних ресурсів в останніх, а також введення в оборот відповідних послуг чи обладнання для надання послуг, які замовлялись позивачем в межах укладених з цими контрагентами договорів.

Однак, суд звертає увагу на наступне.

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 26 квітня 2016 року №К/800/49498/14 у справі №810/5891/13, господарські операції для визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією з яких є наявність ділової мети.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року по справі №21-1359а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України аналізуючи відповідні норми Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, а також Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" серед іншого зазначила, що первинний документ згідно з наведеним визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний, заперечуючи проти доводів суб`єкта владних повноважень, в свою чергу навести переконливі докази в обґрунтування реальності вчиненої господарської операції.

В листі від 21 листопада 2016 року №20011/5/99-99-10-01-16 ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2018 року по справі №804/939/16 та від 26 лютого 2019 року по справі №826/9534/1 вказує на лише інформативний характер податкової інформації, наявної в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів по ланцюгах постачання, яка не є належним доказом в розумінні процесуального закону, а також щодо індивідуального характеру відповідальності, за якої порушення вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності певним постачальником товару у ланцюгу постачання товару не може бути підставою для висновку про порушення покупцем такого товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, а тому такий платник податку не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

На думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, у відповідності до постанови від 27 березня 2012 року №21-737во10, предметом доказування у таких справах становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 27 березня 2018 року №816/809/17 (№К/9901/1349/17), норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Згідно правової позиції колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі від 28 липня 2015 року №803/2406/14, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у справах "Булвес АД проти Болгарії" (рішення від 22 січня 2009 року за заявою №3991/03), "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (рішення від 18 березня 2010 року за заявою №6689/03), "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (рішення від 23 липня 2002 року за заявою №36985/97), "Полторацький проти України" (рішення від 29 квітня 2003 року за заявою №38812/97) вказав на правило "індивідуальної юридичної відповідальності", за яким платник податків не повинен нести відповідальність за порушення допущені його контрагентами, зокрема щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов`язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана.

Тобто, вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Так, вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у статті 44 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 44.1 вказаної статті, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №К/9901/2030/17, №821/589/17 фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, за наведеного, до обов`язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов`язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

У постанові від 30 серпня 2019 року Київ №К/9901/7254/18, №804/17176/14 Верховний Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2019 року №К/9901/28979/18, №813/1066/16 серед іншого вказав, що під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а повинен оцінити всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції.

За змістом мотивувальної частини постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року №К/9901/3191/18, 826/2747/13-а для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Так, згідно наданих позивачем завірених копій договорів від 01 вересня 2016 року №01-09/П-16, від 14 жовтня 2016 року №14-10, укладених ТОВ "Мувфілм Рентал" з ТОВ "Кайсан Баум", акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30 вересня 2016 року №ОУ-0000126 останні від ТОВ "Кайсан Баум" підписано ОСОБА_2 .

Також, договір уступки вимоги (цесії) від 18 жовтня 2016 року №18-10 від ТОВ "Оферт Груп" підписано ОСОБА_4 , від ТОВ "Кайсан Баум" - ОСОБА_2, від ТОВ "Мувфілм Рентал" - ОСОБА_1 .

Суд погоджується із зауваженнями позивача, що згідно протоколу допиту свідка від 09 лютого 2017 року, на який міститься посилання в акті перевірки та відзиві відповідача, було допитано у якості свідка ОСОБА_3 , яка повідомляла про непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності у тому числі ТОВ "Кайсан Баум", в той час, як станом на момент підписання та здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Мувфілм Рентал" з ТОВ "Кайсан Баум", директором останнього був ОСОБА_2 , підписи якого містяться на відповідних документах.

Відповідні кошти за замовлені у контрагентів ТОВ "Мувфілм Рентал" послуги перераховано згідно наданих позивачем завірених копій рахунків-фактур та платіжних доручень, на підтвердження чого позивачем також подано роздруківки по банківському рахунку ТОВ "Мувфілм Рентал".

Щодо пояснень ОСОБА_4 від 24 січня 2017 року, директора ТОВ "Оферт Груп", підпис якої міститься зокрема на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17 жовтня 2016 року №ОУ-0000443, договорі цесії від 18 жовтня 2016 року №18-10 та яка повідомляла про непричетність до створення та здійснення фінансово-господарської діяльності зокрема ТОВ "Оферт Груп", позивач звернув увагу на таке.

В межах розгляду адміністративної справи за №826/14004/17 судом було встановлено, що в матеріалах справи містились нотаріально завірені пояснення ОСОБА_4 про те, що остання дійсно являється власником ТОВ "Оферт Груп", корпоративні права якого придбала з метою ведення господарської діяльності на території України приблизно з початку 2016 року. У своїй заяві ОСОБА_4 зазначила, що будучи директором підприємства вона здійснювала керівництво ТОВ "Оферт Груп", координацію господарської діяльності підприємства, та зазначила, що підприємство займалося оптовою торгівлею в різному асортименті в залежності від замовлень та попиту на той чи інший товар, а також наданням послуг (робіт). ОСОБА_4 вказала, що орієнтовно у лютому 2017 року вона прийняла рішення про припинення господарської діяльності та продаж корпоративних прав на підприємство в адресу третіх осіб.

Крім того, позивач також звернув увагу, що умови договору від 14 жовтня 2016 року №14-10, укладеного з ТОВ "Оферт Груп", передбачали можливість залучення контрагентом позивача третіх осіб з метою виконання його умов, а отже відсутність в останнього власних трудових та матеріально-технічних ресурсів не може свідчити на користь висновку про неможливість виконання спірних робіт за цим договором.

В силу положень статті 95 Кримінального процесуального кодексу України, протокол допиту, отриманий на стадії досудового слідства, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, може бути визнаний як доказ в адміністративному судочинстві виключно за умови підтвердження таких показів особою у судовому засіданні під час розгляду справи.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 березня 2019 року по справі №826/7946/14 (провадження №К/9901/4504/18).

При цьому, згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а та від 29 березня 2018 року у справі №826/3498/15, навіть факт наявності вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

За клопотанням відповідача, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2019 року в судове засідання для надання пояснень у якості свідків викликались керівники ТОВ "Кайсан Баум" та ТОВ "Оферт Груп", проте останні на призначене судове засідання не з`явились.

З метою належного з`ясування обставин по справі, на запит суду від Київської місцевої прокуратури №8 отримано лист від 19 березня 2020 року №43-1053вих-20, в якому зокрема повідомлялося, що за результатами проведення досудового розслідування по КП №32017100080000017 від 07 лютого 2017 року, слідчим 21 грудня 2012 року винесено постанову про закриття даного КП в за частиною першою статті 212, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Хід досудового слідства по КП №32017100080000017 від 07 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України - триває.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

З урахуванням викладеного у сукупності, з огляду на суперечливість показань ОСОБА_4 та з огляду на відсутність вироку суду, яким було б встановлено вину вказаної особи щодо придбання юридичної особи без мети реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Оферт Груп", у тому числі відсутності встановлених фактів щодо непричетності даної особи до підписання документів по спірним господарським операціям з ТОВ "Мувфілм Рентал", відповідні докази на користь висновку відповідача про нереальність цих господарських операцій суд оцінює критично.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до правової позиції суду касаційної інстанції, податкова інформація не є імперативною ознакою протиправності діяльності суб`єкта господарювання та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Разом з тим, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини та з урахуванням того, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями позивача, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності ТОВ "Мувфілм Рентал", збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, відсутність факту виконання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави, суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Оферт Груп" та ТОВ "Кайсан Баум".

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, при розгляді даної адміністративної справи відповідач не виконав покладений на нього обов`язок та не довів належними і допустимими доказами правомірності прийнятих ним та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а отже наявні підстави для визнання заявлених позовних вимог такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 139, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувфілм Рентал" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004741402 про збільшення податкових зобов`язань в сумі 56460,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 14115,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004751402 про збільшення податкових зобов`язань в сумі 62720,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 15680,00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09 квітня 2019 року №00004761402 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мувфілм Рентал" (код: 40459282, адреса: 03057, м. Київ, вул. Довженка, 12-А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код: 39439980, адреса: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати в сумі 2235,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко