Постанова

від 28.10.2020 по справі 200/3496/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року справа №200/3496/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л,

за участю: представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Помалюк І.В.,

діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі № 200/3496/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю Димитровський експериментально-механічний завод до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальностю Димитровський експериментально-механічний завод (далі - ТОВ ДЕМЗ , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001040513 від 11 лютого 2020 року (т. 1 а.с. 1-17).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року позов задоволений: визнано неправовірним та скасовано податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Донецькій області № 0001040513 від 11.02.2020 року, яким ТОВ Димитровський експериментально-механічний завод було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 434987 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 217493,50 грн. (т.2 а.с. 44-50).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин, що мають значення для справи (т. 2 а.с. 55-57).

Посилався на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, наголошуючи на непідтвердженні господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги,

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу у його відсутність.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

ТОВ ДЕМЗ є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку у ГУ ДПС у Донецькій області (Покровсько-Добропільське управління, Мирноградська ДПІ).

ГУ ДПС у Донецькій області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.2 статті 79 ПК України та на підставі наказу ГУ ДПС у Донецькій області від 24.12.2019 року № 1008 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ДЕМЗ з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Берегея (код за ЄДРПОУ 42848463) за травень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Лейкерс Партнер (код за ЄДРПОУ 42854304) за червень 2019 року (т. 1 а.с. 29).

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2020 року № 36/05-99-05-13/30952735, яким встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 434987 грн., у тому числі за травень 2019 року - 274387 грн., червень 2019 року - 160600 грн. (т. 1 а.с. 31-103).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001040513 від 11.02.2020 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 434987 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в сумі 217493,50 грн. (т. 1 а.с. 116).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно пункту 2 статті 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1, п. 2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом п. 2.1, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в редакції, яка діяла у період, що перевірявся, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців діяльністю позивача є за кодом КВЕД 28.92 Виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва (основний); Код КВЕД 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; Код КВЕД 25.29 Виробництво інших металевих баків, резервуарів і контейнерів; Код КВЕД 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; Код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; Код КВЕД 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій (т. 1 а.с. 27).

15.05.2019 року між позивачем (Покупець та ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ БЕРЕГЕЯ (Постачальник) укладено договір поставки № 15/05-19, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язається своєчасно здійснити оплату та прийняти товар (т. 1 а..с 118-119).

На виконання умов договору позивачем надані специфікації № 1 на суму 381798,00 грн. № 2 на суму 1010340,00 грн. № 3 на суму 254182,99 грн. прибутковий ордер № 407/05, видаткову накладну № 00000345 у розмірі 165840,00 грн. рахунок на оплату № 00000328 на суму 165840,00 грн. прибутковий ордер № 408/05, видаткову накладу № 0000030 у розмірі 88342,99 грн. рахунок на оплату № 00000313 на суму 88342,99 грн. прибутковий ордер № 404/05, видаткову накладну № 00000329 у розмірі 1010340,00 грн. рахунок на оплату № 00000312 на суму 1010340,00 грн. прибутковий ордер № 405/05, видаткову накладну № 00000322 у розмірі 57000,00 грн. рахунок на оплату № 00000310 на суму 57000,00 грн. прибутковий ордер № 406/05, видаткову накладну № 00000321 у розмірі 324798,00 грн. рахунок на оплату № 00000309 на суму 324798,00 грн. податкові накладні №№ 220, 222, 219, 221, 237, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 на загальну суму 1646320,99 грн. картки рахунку 201, 203 (т.1 а.с. 120-147).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ БЕРЕГЕЯ (ЄДРПОУ 42848463) зареєстровано 27.02.2019 року не перебуває в стані припинення та основний вид діяльності за кодом КВЕД 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; КВЕД 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; КВЕД 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

21.06.2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ ЛЕЙКЕРС ПАРТНЕР (постачальник) укладено договір поставки № 304, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язається своєчасно здійснити оплату та прийняти товар (т. 1 а.с. 148-149).

Виконання умов договору підтверджується специфікацією № 1 на суму 963600,00 грн. прибутковим ордером № 468/06, видатковою накладною № 00000030 на суму 299400,00 грн. рахунком на оплату № 00000030 на суму 299400,00 грн. прибутковим ордером № 467/06, видатковою накладною № 00000036 на суму 664200,00 грн. рахунком на оплату № 00000036 на суму 664200,00 грн. оборотно-сальдовою відомістю 631 в розмірі 963600,00 грн. карткою рахунку 201, податковими накладними № 36, 30, податкові декларації за травень, червень, 2019 року (т. 1 звор.б. а.с. 149-168).

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕЙКЕРС ПАРТНЕР (ЄДРПОУ 42854304) зареєстровано 27.02.2019 року не перебуває в стані припинення та основний вид діяльності за кодом КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

01.04.2019 року між ПрАТ Шахтоуправління Покровське (замовник) та ТОВ ДЕМЗ (підрядник) укладено договір підряду на ремонт гірничо-шахтного обладнання № 1322, згідно п.1.1 якого замовник доручає а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах договору роботи з капітального та поточного ремонту гірничо-шахтного обладнання (т. 1 а.с. 205-214).

На підтвердження виконання умов договору № 1322 позивачем надано накладна-вимога на відпуск матеріалів № ЕМ300000114, акт здачі-приймання робіт № 495 на суму 11280,00 грн, накладна вимога № ЕМ3000000099, акт здачі-приймання робіт № 528 на суму 676800,00 грн, № 530 на суму 225600,00 грн, накладна-вимога № ЕМ300000100, акт здачі-приймання робіти № 521 на суму 45120,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000101, акт здачі-приймання робіт № 1285 на суму 1360800,00 грн, накладна-вимога № ЕМ300000234, акт здачі-приймання робіт № 1409 на суму 277200,00 грн, № 1360 на суму 1008000,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000232, акт здачі-приймання робіт № 1267 на суму 1587600,00 грн, накладна-вимога ЕМ 300000211, акт здачі-приймання робіт № 1236 на суму 554400,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000210, акт здачі-приймання робіт № 1081 на суму 504000,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000186, акт здачі приймання робіт № 1118 на суму 151200,00 грн, № 1119 на суму 604800,00 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000185, акт здачі приймання робіт № 587 на суму 321750,00 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000133, акт здачі приймання робіт № 551 на суму 22560,00 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000132, акт здачі приймання робіт № 553на суму 254156,45 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000131, № ЕМ 300000095, акт здачі приймання робіт № 497 на суму 90240,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000129, акт здачі приймання робіт № 522 на суму 643500,00 грн, № 552 на суму 175500,00 грн, накладна вимога № ЕМ 300000115, № ЕМ 3000000096, акт здачі приймання робіт № 520 на суму 117302,98 грн, № 496 на суму 371459,42 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000116, акт здачі приймання робіт № 562 на суму 321603,42 грн, накладна-вимога № ЕМ300000117, № ЕМ 300000118, № ЕМ300000119, № ЕМ 300000120, № ЕМ 300000121, № ЕМ300000122, № ЕМ 300000108, № ЕМ 300000109, акт здачі приймання робіт № 554 на суму 146106,00 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000124, акт здачі приймання робіт № 498 на суму 238885,20 грн, накладна-вимога № ЕМ 300000102, № ЕМ 300000126, ЕМ 300000125, ЕМ 30000123, № 300000103, видаткова накладна № 627 на суму 936000,00 грн, накладна-вимога ЕМ 300000146 (т.1 а.с. 218-250, т. 2 а.с. 1-26).

Згідно п. 44.6 ст. 46 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За змістом п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Запити податкового органу до позивача про надання до перевірки первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, які пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством є неконкретними, містять загальний перелік документів та не витребують документи по конкретних операціях по яких виникли сумніви у податкового органу.

КАС України зобов`язує суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача про ненадання до перевірки первинних документів в якості підстави для висновку про відсутність реального характеру господарської операції.

Посилання податкового органу на відсутність первинних документів, що підтверджують якість доставку товару, жодним чином не доводить факту відсутності господарських операцій в момент їх вчинення, оскільки ці документи жодним чином не впливають на право платника податків включати понесені у зв`язку із цим витрати до складу валових витрат. Більше того, вказані документи не містять відомостей про учасників та умови господарської операції, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції з поставки, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку та в обов`язковому порядку законодавством не передбачені.

Згідно ч. 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 4 статті 268 Господарського кодексу України постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Згідно статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, якість товару, який поставляється повинен засвідчити саме постачальник, а не покупець.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги посилання відповідача про безтоварність господарських операцій внаслідок відсутності належних доказів якості поставленого товару, з огляду на те, що сертифікати якості не є первинними документами, на підставі яких платник формує витрати та податковий кредит.

ТТН не відносяться до обов`язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим законодавством. Самі ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника й замовника, як учасників транспортного процесу. Відсутність ТТН на перевезення товарів сама по собі не свідчить про безтоварність операцій з їх поставки та не може ставити під сумнів здійснення господарської операції, якщо наявні інші документи, які підтверджують фактичне виконання договірних відносин.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 15 жовтня 2019 року у справі №802/1921/16-а.

Щодо доводів відповідача, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень про наявність відкритого кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002035 стосовно контрагента Лейкерс Партнер за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, в якому ТОВ Лейкерс Партнер фігурує в якості контрагента підприємства, відносно якого відкрито зазначене кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України, як чергову підставу для невизнання фінансово-господарських взаємовідносин с вказаним СГД.

Відомості про зазначене в даному випадку кримінальне провадження внесені до ЄРДР 04.08.2016 за фактом умисного ухилення від сплати податків, при цьому, відповідно до загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак ТОВ Лейкерс Партнер зареєстровано 27.02.2019, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частини, оскільки незрозуміло яке відношення зазначений СГД може мати до подій 2016 року.

Відповідачем не надано до суду вироків суду за результатами вказаних кримінальних провадження ані щодо контрагентів позивача, ані щодо позивача по даній справі.

Щодо решти тверджень відповідача про певні недоліки в первинних документах, апеляційний суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Платник податків не може зазнавати негативних наслідків через діяння осіб, що перебувають поза межами його впливу. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника. Одночасно, платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

В цій справі відповідачем не надано доказів в підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як, від пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до позивача від його контрагентів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. На час укладання договору, що не спростовується контролюючим органом, контрагенти позивача були належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, тобто мали достатній об`єм правоздатності для укладення спірних угод.

Посилання відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України визначений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Аналогічна правова позиція щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності платника податків викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року у справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація, що надана іншими контролюючими органами, щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року в справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 року в справі №816/809/17, від 14.08.2018 року в справі № 815/3479/17.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

В акті перевірки відсутні посилання та докази контролюючого органу щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про можливі порушення, які могли вчинятися його контрагентом.

Частиною 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно статті 8 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У той самий час згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також ЄСПЛ).

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Суд наголошує на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання неправовірним та скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Донецькій області № 0001040513 від 11.02.2020 року, яким ТОВ Димитровський експериментально-механічний завод було збільшено суму грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням на 434987 грн., та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 217493,50 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року у справі № 200/3496/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю Димитровський експериментально-механічний завод до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового - повідомлення рішення - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 жовтня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Гаврищук

Г.М. Міронова