Постанова

від 22.10.2020 по справі 160/1869/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1869/20 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Світлофори на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №160/1869/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Світлофори до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Світлофори 17 лютого 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення «Р» №0030331409 та №0030341409 від 02.11.2018.

Позов обґрунтовано тим, що викладені в акті відповідача від 27.09.2018 року за №57783/04-36-14-09/3308008 висновки щодо безтоварності спірної господарської операції позивача з ТОВ КЕРНС ГРУП не відповідають чинному законодавству України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що статус фіктивного, нелегального підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, отже господарська операція між позивачем та ТОВ КЕРНС ГРУП є безтоварною.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення без урахування обставин: декриміналізації ст. 205 КК України; того, що обставини у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціальне значення для їх справ; сам факт наявності вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій позивача. Крім того, позивачем надано відповідачу документи на підтвердження реальності спірної господарської операції позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 14 вересня 2018 року по 20 вересня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КЕРНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 39665369) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт перевірки від 27.09.2018 року №57783/04-36-14-09/33908008 (далі - акт перевірки) (а.с. 29 -37).

Згідно з висновками цього акта встановлено наступні порушення ТОВ «СВІТЛОФОРИ» :

-пп.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135, п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на загальну суму 71413,00 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 71413,00 грн.;

-п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість на загальну суму 79348,00 грн., в тому числі у листопаді 2015 року на суму 79348,00 грн.

Позивачем 17.10.2018 року за № 85 було направлено до ГУ ДФС у Дніпропетровській області заперечення до акта перевірки. Відповідно до листа № 66174/10/04-36-14-09 від 30.10.2018 року щодо результатів їх розгляду ГУ ДФС у Дніпропетровській області було залишено без змін висновок акта перевірки від 27.09.2018 №57783/04-36-14-09/33908008. Суми грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість збільшено з врахуванням обмежень, визначених п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) щодо закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.11.2018 року:

- №0030331409, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням на суму 79348,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 19837,00 грн. (а.с. 54);

- №0030341409, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов`язанням на суму 71413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 0 грн. (а.с. 55).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, оскільки спірна господарська операція між позивачем та ТОВ КЕРНС ГРУП , враховуючи наявний в матеріалах справи вирок суду, є безтоварною.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у письмовій формі уклав договір поставки з ТОВ КЕРНС ГРУПП (постачальник) від 25.11.2015 року №25/11. Згідно з яким постачальник поставляє у власність позивача товар: устаткування в асортименті, а покупець приймає та оплачує його. Поставка товару здійснюється партіями на умовах, в строки, асортименті та кількості згідно заказу Покупця попередньо погодженого з постачальником. Зазначений договір підписано директором ТОВ КЕРНС ГРУПП Свєрчковим О.О. (а.с.59-61).

На підтвердження виконання зазначеної господарської операції, позивачем, до заперечень на акт перевірки, було надано відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000088 від 26.11.2015 року на суму 476086,80 грн. (а.с. 62), видаткову накладну № РН-0000075 від 26.11.2015 року на суму 476086,80 грн. (а.с. 63) та податкові накладні від 26.11.2015 року: № 1007 на суму 215802 грн. (а.с. 64) та № 1006 на суму 260284,80 грн. підписані ОСОБА_1 єдиним цифровим підписом.

Згідно з випискою з банківського рахунку позивачем здійснено оплату за зазначеним договором на користь ТОВ КЕРНС ГРУПП 11.12.2015 - 250000 грн, 14.01.2016 - 41480 грн, 18.01.2016 - 184606,80 грн. всього у сумі 476086,80 грн. (а.с. 66-67).

Проте, зазначені документи мають суттєві недоліки, а саме у видатковій накладній № РН-0000075 від 26.11.2015 року не зазначено прізвище, ім`я та по батькові осіб які підписали цей документ зі сторони ТОВ КЕРНС ГРУПП та позивача, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні цієї господарської операції та як наслідок можливості встановити реальність обставин здійснення відвантаження та отримання представником позивача від представника ТОВ КЕРНС ГРУП товару зазначеному в цьому документі.

Щодо рахунку-фактури слід зазначити, що в ній також не зазначено прізвище, ім`я та по батькові особи яка підписала цей документ, крім того цей документ не містить обов`язкових ознак притаманних первинному документу, а є лише пропозицією сплатити кошти.

Також звертає увагу те, що позивачем не надавалось до податкового органу, жодних доказів на підтвердження обставин перевезення зазначеного у видатковій накладній товару транспортним засобом або у інший спосіб від ТОВ КЕРНС - ГРУП з м. Київ до позивача - м. Дніпро та передбаченого п.2.1 Договору заказу покупця, попередньо погодженого з постачальником щодо асортименту та кількості товару зазначеного у рахунок-фактурі № СФ-0000088 від 26.11.2015 року на суму 476086,80 грн.

Проте, зазначені обставини судом першої інстанції було безпідставно залишено поза увагою, та їм не було надано жодної оцінки, про що обґрунтовано зазначив представник позивача в апеляційній скарзі.

З огляду на викладені обставини щодо оформлення зазначених документів, додаткове значення має наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.1017 року по справі №761/22397/17 (№1-кп/761/1354/2017), згідно з яким ОСОБА_1 , було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, який набрав законної сили 17.10.2017 (а.с. 137 - 138).

Отже, директора ТОВ КЕРНС ГРУПП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

При цьому Шевченківським районним судом м. Києва з`ясовано, що наприкінці вересня 2015 року, у денний час доби ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання, за адресою АДРЕСА_1 , отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я підприємство ТОВ КЕРНС ГРУП (код 39943488).

Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ КЕРНС ГРУП , а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім`я, а саме копію паспорту № НОМЕР_1 , виданого Шевченківським РУ ГУ МВС України у м. Києві від 22.11.2011 та копію облікової картки платника податків № НОМЕР_2 .

Жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ КЕРНС ГРУП (код 39943488) ОСОБА_1 не мав, підприємство перереєстрував на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Реєстраційних документів ТОВ КЕРНС ГРУП (код 39943488) ОСОБА_1 не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ КЕРНС ГРУП (код 39943488) ОСОБА_1 не складав та не підписував, до органів Державної фіскальної служби податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував, жодних службових осіб ТОВ КЕРНС ГРУП не призначав. Жодні дії з поточними рахунками ТОВ КЕРНС ГРУП в банківських установах ОСОБА_1 не вчиняв. Ключами до системи дистанційного обслуговування рахунків "Клієнт-банк", печаткою ТОВ КЕРНС ГРУП ОСОБА_1 ніколи не володів, її місцезнаходження йому не відоме.

Таким чином ОСОБА_1 , своїми умисними діями вчинив пособництво у фіктивному підприємництві, тобто сприяння у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), з метою прикриття незаконної діяльності, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Таким чином з урахуванням, встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо не підтвердження первинними документами обставин реальності спірної господарської операції позивача з ТОВ КЕРНС ГРУП та викладених у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 13.09.1017 року по справі №761/22397/17 (№1-кп/761/1354/2017) фактів фіктивності господарської діяльності ТОВ КЕРНС ГРУП , не складання та не підписання ОСОБА_1 жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ КЕРНС ГРУП (код 39943488), колегія суддів дійшла висновку про безпідставне віднесення позивачем відображених сум ПДВ до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням приписів ст.2 КАС України колегія суддів оцінивши докази, які наявні у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже вони є правомірними та скасуванню не підлягають.

Доводи позивача відносно наявності у позивача доказів оплати товару; а також того, що у вказаній кримінальній справі не досліджувались господарські відносини між ТОВ КЕРНС ГРУП та позивачем, тому зазначена господарська операція позивача не є безтоварною є помилковим, оскільки як зазначено вище документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, не дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні цієї господарської операції та встановити реальність її здійснення. Отже, зазначені документи надані позивачем податковому органу не можуть посвідчувати факт придбання позивачем товарів у ТОВ КЕРНС ГРУП .

Щодо наявності у позивача податкових накладних від 26.11.2015 року: № 1007 та № 1006 підписаних директором ТОВ КЕРНС ГРУП Свєрчковим О.О. єдиним цифровим підписом колегія суддів зазначає.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

До такої ж правової позиції дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах: від 22.09.2015 у справі №21-887а15, від 06.10.2015 у справі №21-1157а15, від 01.12.2015 у справі №21-1661а15.

Стосовно доводів позивача щодо індивідуалізації покарання, слід зазначити, що на позивача не поширені негативні наслідки зловживання у системі оподаткування ТОВ КЕРНС ГРУП . Напроти, до позивача застосовані індивідуальні дискреційні заходи за порушення законодавства, регламентуючого бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Щодо доводів позивача про декриміналізацію ст. 205 КК України та подальший продаж позивачем товарів вказаних у видатковій накладній №РН-0000075 від 26.11.2015 року іншій особі слід зазначити, що декриміналізація не впливає на товарність господарської операції, а обставини продажу не спростовують висновки відповідача щодо не придбання позивачем цих товарів саме у ТОВ КЕРНС ГРУПП .

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про відмову у задоволені позову при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови якою у задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Світлофори - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №160/1869/20 - скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволені позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 22 жовтня 2020 року.

Повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя Д.В. Чепурнов