Постанова

від 28.10.2020 по справі 420/6413/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6413/19

Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

Місце та час укладення судового рішення --:-- , м.Одеса

Повний текст судового рішення складений 13.03.2020р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Добробут-МХ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30.10.2019р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) Добробут-МХ звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2019р. №№000224509 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 997098грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 797678грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 199420грн.; 000225509 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1376714грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 917809грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 458905грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2020р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції, при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 07.08.2019р. №6301 та направлень від 27.08.2019р. №№5791/14-08, 5792/14-08, 5793/14-08, 5794/14-08, 5795/14-08, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТОВ Добробут-МХ з питання дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р., за результатами якої складено акт перевірки від 17.09.2019р. №000004/15-32-05-09/39967844.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено, зокрема, вимоги п.198.1, абз.1 п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 917809грн., в тому числі по періодам: січень 2018р. - 150000грн., лютий 2018р. - 51667грн., березень 2018р. - 41667грн., квітень 2018р. - 75000грн., травень 2018р. - 10000грн., грудень 2018р. - 499475грн.; п.п.44.1., 44.2. ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.7 П(С) БО 15 Доходи , в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2018 рік всього в сумі 797678грн. /т.1 а.с.19-58/

За результатом розгляду акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 16.10.2019р. №№000224509 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 997098грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 797678грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 199420грн.; 000225509 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1376714грн., а саме за податковими зобов`язаннями на суму 917809грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 458905грн. /т.1 а.с.17-18/

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.231 п.14. ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст.1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Крім того, за приписами п.3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зобов`язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічної вигоди.

Кредиторська заборгованість - зобов`язання підприємства перед іншими юридичними та фізичними особами.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні від 29.11.1999р. №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначена господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.2.4 гл.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 - первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Водночас, відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Предметом досліджень під час перевірки були фінансово-господарські відносини позивача з контрагентами ТОВ Бізнес-Мастер Групп та ТОВ Сіті Строй Центр ,.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2016р. між ТОВ Добробут-МХ (замовник) та ТОВ Бізнес-Мастер Групп (підрядник) укладений договір підряду №44, згідно умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи на об`єкті - багатоквартирні житлові будинки (Одеська область, Овідіопольський район, с.Молодіжне, вул.Новоселов, 1)

Згідно п.2.1. вищезазначеного договору ціна складає 10000000грн., в тому числі ПДВ (20%) - 1666666,67грн.

Згідно додаткової угоди №1 до договору підряду №44 від 01.10.2016р. вартість робіт по вищезазначеному договору складає в розмірі 30000000грн., в тому числі ПДВ - 5000000грн. /т.1 а.с.86-90/

На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду:

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів; /т.1 а.с.102-231/

платіжні доручення: №№1130, 1131 від 14.03.2018р.; №1143 від 23.03.2018р.; №1149 від 04.04.2018р.; №1167 від 27.04.2018р.; №1169 від 04.05.2018р.; №1191 від 24.05.2018р.; №1198 від 06.06.2018р.; №1200 від 12.06.2018р.; №1211 від 22.06.2018р.; №1213 від 26.06.2018р; /т.1 а.с.232-242/

податкові накладні: №4 від 05.01.2018р.; №17 від 27.02.2018р.; №19 від 27.02.2018р.; №54 від 27.04.2018р.; №3 від 14.03.2018р.; №64 від 31.05.2018р. /т.1 а.с.91-101/

Так, вищезазначені будівельні роботи замовлялися ТОВ Добробут-МХ на виконання договору підряду в капітальному будівництві №1 від 21.02.2017р., укладеного між Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельне товариство Гарантія Успіху (замовник) та ТОВ Добробут-МХ (генеральний підрядник). /т.1 а.с.243-252; т.2 а.с.1/

Крім того, позивачем надано первинні документи щодо виконання умов вищезазначеного договору, а саме:

ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності від 17.12.2015р. №2013023601, ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 22.12.2018р. №2013057479; /т.1 а.с.66-69/

довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів; /т.2 а.с.2-119/

податкові накладні: №3 від 24.01.2018р., №5 від 12.02.2018р., №6 від 27.02.2018р., №7 від 27.02.2018р., №9 від 13.03.2018р., №11 від 15.03.2018р., №10 від 23.03.2018р., №12 від 31.03.2018р., №14 від 27.04.2018р., №15 від 04.05.2018р. /т.2 а.с.120-140/

Як вбачається з умов вищезазначених договорів, будівельні роботи виконуються генеральним підрядником, а відповідно і підрядником, з матеріалів наданих замовником - Обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельне товариство Гарантія Успіху .

Разом з тим, позивачем надано до суду документи про якість використаної бетонної суміші, сертифікати якості труб, арматури, проволоки, блоків з бетону. /т.5 а.с.45-58/

05.12.2018р. між ТОВ Добробут-МХ (замовник) та ТОВ Сіті Строй Центр (підрядник) укладено договір підряду на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони №051218-01, згідно умов якого підрядник зобов`язується, в межах динамічної договірної ціни, виконати на свій ризик власними та залученими силами комплект робіт з капітального ремонту будівлі казарми по ГП №520, в/м №Ч-3, смт. Чорноморське, Одеська область та здати об`єкт готовим до експлуатації замовнику, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказані вище роботи.

Згідно п.3.1. вищезазначеного договору договірна ціна капітального ремонту об`єкта становить 2696852,40грн., в тому числі ПДВ 20% - 449475,40грн., на підставі розрахунків вартості робіт: договірної ціни та локальних кошторисів, які є невід`ємними частинами цього Договору. /т.2 а.с.162-171/

На підтвердження виконання контрагентом умов вищезазначеного договору позивачем надано до суду:

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкову відомість ресурсів; /т.2 а.с.175-199/

платіжні доручення: №1307 від 22.12.2018р.; №№1308, 1310 від 27.12.2018р.; №1318 від 11.01.2019р.; /т.2 а.с.200-203/

податкові накладні: №22121 від 22.12.2018р., №№27122, 27123 від 27.12.2018р., №28121 від 28.12.2018р., №№29121, 29122 від 29.12.2018р. /т.2 а.с.204-221/

Так, вищезазначені будівельні роботи замовлялися ТОВ Добробут-МХ на виконання договору генерального підряду на закупівлю робіт гарантованого забезпечення потреб оборони від 10.12.2018р. №353/18, укладеного між Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (замовник) та ТОВ Добробут-МХ (підрядник). /т.2 а.с.22-247; т.3 а.с.1/

Крім того, позивачем надано первинні документи щодо виконання умов вищезазначеного договору, а саме:

ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів IV і V категорії складності від 17.12.2015р. №2013023601, ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 22.12.2018р. №2013057479; /т.1 а.с.66-69/

довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти прийому виконаних будівельних робіт, підсумкову відомість ресурсів; /т.3 а.с.2-60/

податкову накладну №38 від 20.12.2018р. /т.3 а.с.61-63/

Так, підставою віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, вважається дата події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Оскільки, Добробут-МХ отримало послуги відповідно наведених вище первинних документів, які й посвідчують факт виникнення права на податковий кредит. Наявність чи відсутність розрахунків між контрагентами не може бути підставою для позбавлення права товариства на податковий кредит.

При цьому, апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред`являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Адже, позивач не повинен нести відповідальність за можливі протиправні дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Так, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у тому числі цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що включення ТОВ Добробуд-МХ спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту, та віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ Бізнес-Мастер Групп , ТОВ Сіті Строй Центр підтверджено наявними у матеріалах справи первинними документами бухгалтерського, та податкового обліку, що відповідно свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 16.10.2019р. №№000224509; 000225509.

На підставі викладеного, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.