Постанова

від 27.10.2020 по справі 640/19569/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19569/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.09.2019 №003065411, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві.

Позов обґрунтовано тим, що оскільки ним вчинено всіх залежних від нього дій щодо сплати у строки встановлені законом самостійно узгодженого грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість, відтак оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що з огляду на технічний збій в роботі банківської системи, платіжне доручення №86, надане 26 травня 2019 року не було виконане.

Проте, факт затримання оплати податку на додану вартість виник внаслідок інших обставин, які не залежали від волі платника податку, і у даній ситуації відсутня вина ТОВ ІПП-Центр у настанні наслідків, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями та результатами таких діянь.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр , за наслідком якої складено Акт від 13.08.2019 року №20436/26-15-12-13-20.

Під час проведення вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: грошове зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість №9127661867 від 14.06.2019, фактично сплачено 01.07.2019, кількість днів затримки - 1, сума штрафної санкції - 118 357, 00 грн.

З огляду на вказане, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2019 №003065411, яким на підставі положень статті 126 Податкового кодексу України до позивача застосовано штраф у розмірі 118357 грн. за затримку на 1 календарний день сплати грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з таким рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ ІПП-Центр не надано належних та достатніх доказів направлення платіжного доручення №176 від 26.06.2019 до банківської установи раніше ніж 01.07.2019, і як наслідок не проведення таких коштів з вини банку, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Тобто, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобов`язання згідно поданої податкової декларації з податку на додану вартість №9127661867 від 14.06.2019, позивачем фактично сплачено 01.07.2019, що свідчить про затримку 1 дня сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Тобто, саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.

Таким чином, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку сплати узгодженого податкового зобов`язання, необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

При цьому, статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Так, у відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо порушення строків сплати узгодженого податкового зобов`язання має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу.

Разом з тим, положення статті 129 ПК України містять застереження щодо застосування до платника відповідальності за неналежне виконання податкового зобов`язання.

Згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду.

При цьому, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, платник звільнений від відповідальності у вигляді штрафу та/або пені за порушення строків або неповний обсяг перерахованого податкового зобов`язання у разі, якщо такі дії/або бездіяльність вчинені обслуговуючим його банком, оскільки вини та/або умислу у невчасній чи не в повному обсязі сплаті податкового зобов`язання у діях платника у цьому випадку немає.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 804/4602/16.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, 26 червня 2019 року ТОВ ІПП-Центр сформовано платіжне доручення №176 про сплату податку додану вартість за травень 2019 року та надіслано його на виконання за допомогою клієнт-банка, що, на думку ТОВ ІПП-Центр , вказує про вчинення ним всіх дій з метою сплати самостійно узгоджених грошових зобов`язань у строки встановленні законом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03 вересня 2019 року по справі №826/4215/18 згідно якого однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб`єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб`єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб).

Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Як наслідок, податкове законодавство пов`язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну сплату податкового зобо`язання лише із фактом такого порушення за наявності вини саме платника податків.

Як свідчать матеріали справи, подане позивачем до банківської установи платіжне доручення №176 від 26.06.2019 містить відмітку банку про його одержання лише 01.07.2019.

У той же час, судом першої інстанції вірно відмічено, що ТОВ ІПП-Центр не надано належних та достатніх доказів направлення платіжного доручення №176 від 26.06.2019 до банківської установи раніше ніж 01.07.2019.

Посилання апелянта на те, що у даному випадку відсутня будь-яка вина у платника податків, оскільки внаслідок технічного збою в роботі банківської системи дане платіжне доручення не було виконане, колегія суддів оцінює критично, зважаючи на відсутність будь-яких доказів не проведення таких коштів 26.06.2019 саме з вини банку.

Крім того, слід звернути увагу на положення статті 30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , відповідно до яких переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Наведена норма також свідчить про те, що належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок.

З урахуванням наведенного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність вчинення позивачем всіх належних дій з метою сплати самостійно узгодженого грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість згідно податкової декларації №9127661867 від 14.06.2019 у визначений законодавством строк, тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 №003065411 - відсутні.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ІПП-Центр - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук