Постанова

від 28.10.2020 по справі 640/10982/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10982/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо звернулося з позовом до суду, в якому просить:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Астра Стиль Груп , ТОВ Сірмой , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт за період 01.01.2015 по 30.06.2017 на підставі направлення від 21.02.2019 №95/26-15-14-07-02-18, відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі №756/10077/17-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100050000055 від 30.06.201 та наказу ГУ ДФС у м. Києві №2132 від 19.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №1192615147 винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві від 28 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №1202615147 винесене Головним управлінням ДФС у м. Києві від 28 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковий орган проводив перевірку на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 756/10077/17-к, яка в свою чергу скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019. Отже, проводити перевірку у відповідача підстав не було, як наслідок, висновки, викладені в акті перевірки від 06.03.2019 № 54/26-15-14-07-02-10/31445803, є протиправними, а прийняті спірні податкові повідомлення-рішення на підставі такого акта перевірки підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що на час проведення перевірки та складання акта ухвала слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 756/10077/17 була чинною та підлягала виконанню. Також, зауважено, що під час перевірки на запити позивачем не надавалась первинна документація, що свідчить про фіктивність здійснення господарських операцій зі спірними контрагентами. За наявними документами та інформацією під час перевірки контролюючим органом установлено відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів це є захід забезпечення кримінального провадження і не є тотожним дозволу на проведення перевірки, тому строк дії ухвали в один місяць з моменту постановлення не застосовується. Вказує, що адміністративні суди не наділені повноваженням визнавати ухвали слідчого судді такими, що не відповідають вимогам КПК України. Зазначає, що п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, однак відповідь та документи в обсязі запиту на дату закінчення перевірки надані не були.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.

Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Астра Стиль Груп , ТОВ Сірмой , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт за період 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у м. Києві.

Головним управління ДФС у м. Києві винесено наказ від 19.02.2019 № 2132 про проведення документальної перевірки ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо на підставі пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на виконання ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17-к, в рамках кримінального провадження № 32016100050000055 від 30.06.2016, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

На підставі направлення від 21.02.2019 № 95/26-15-14-07-02-18, відповідно до пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 10.08.2017 у справі № 756/10077/17-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100050000055 від 30.06.2016, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві №2132 від 19.02.2019 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Астра Стиль Груп , ТОВ Сірмой , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт за період 01.01.2015 по 30.06.2017.

За результатами проведення перевірки податковим органом складено акт від 06.03.2019 №54/26-15-14-07-02-10/31445803.

Згідно з висновків вказаного акту в ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо п.44.1 ст.44, п.85.2 ст.85, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2266059 грн, в т.ч. по періодам: за березень 2016 року на суму 430235 грн, за червень 2016 року на суму 212400 грн, за липень 2016 року на суму 663117 грн., за серпень 2016 року на суму 820929 грн, за вересень 2016 року на суму 114837 грн, за жовтень 2016 року на суму 24541 гривень

На підставі акта перевірки від 06.03.2019 №54/26-15-14-07-02-10/31445803 ГУ ДФС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення: від 28.03.2019 № 1192615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 3 399 088,50 грн, у т.ч. основана сума грошового зобов`язання - 2 266 059,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1 133 029,50 грн; від 28.03.2019 № 1202515147, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 510,00 грн.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо проведення перевірки та з винесеними на її підставі податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині з таких підстав.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Отже, однією з правових підстав для призначення позапланової перевірки платника податків є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

В ухвалі Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №243/6674/17-к зазначено, що частина друга статті 93 КПК України передбачає, серед іншого, що збирання доказів можливе за допомогою витребування та отримання висновків ревізій та актів перевірок, а частина друга статті 89 визначає як джерело доказів, серед іншого, акти перевірок.

Ці положення процесуального закону також не дають повноважень слідчому судді надавати дозвіл на призначення перевірки. Використання виразу витребування та отримання передбачає повноваження використовувати у якості доказів висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Процесуальний закон чітко відрізняє документи, створені в межах кримінального провадження, від документів, походження яких не залежить від кримінального провадження, і підпорядковує ці два типи документів різному правовому режиму. Тому помилково виводити з повноваження витребувати повноваження призначити перевірку.

Суд не може погодитися з висновком слідчого судді, що виключення з переліку повноважень слідчого чи прокурора повноваження призначати ревізії та перевірки означає запровадження судового контролю за такими діями слідчого і прокурора.

Законодавець чітко визначив роль слідчого судді у системі кримінального судочинства: забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи.

Це завдання може виправдати різноманітні повноваження слідчого судді, спрямовані на забезпечення прав, свобод і інтересів осіб, навіть якщо вони недостатньо чітко передбачені законодавством. Приклад таких повноважень можна знайти у статті 206 КПК України, коли законодавство зобов`язує слідчого суддю вжити необхідних заходів , не визначаючи перелік цих заходів.

Однак, навіть при найширшому розумінні ролі слідчого судді, неможливо узгодити з нею право слідчого судді розширювати - порівняно із законодавством - повноваження державних органів і посадовців. Слідчий суддя може лише обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих їм законом повноважень.

У цій справі суддя прийняв рішення, яке має зовсім протилежний ефект: він надав слідчому повноваження, яких той був позбавлений законом. Це суперечить самій суті судового контролю над діями і рішеннями державних органів з метою захисту прав, свобод і інтересів осіб. Це також суперечить завданню суду як інституції в демократичному суспільстві.

Кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв`язків, свободою підприємницької діяльності тощо.

Положення законодавства, якими виключені повноваження слідчого чи прокурора призначати перевірки, не можуть тлумачитися як зміна порядку здійснення повноважень, наприклад, як заборона здійснювати ці повноваження без дозволу слідчого судді чи суду. Законодавець цілком і безумовно виключив такі дії з кола тих дій, що дозволяються вчиняти слідчому або прокурору. В контексті цієї справи завдання слідчого судді полягало саме в тому, аби повноваження слідчого і прокурора, що були виключені законом, були також виключені на практиці.

В даному випадку слідчий суддя, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, вийшов за межі своїх повноважень і прийняв рішення, яке не передбачене кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №757/2200/17-к за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, і не суперечать вимозі імперативності. Водночас, подолання прогалин процедури, яку не передбачено КПК України, шляхом застосування аналогічного процесуального порядку є неприпустимим, оскільки призведе до нехтування окремими правами і свободами, які однаковою мірою гарантовано державою.

У постановах від 04.12.2019 у справі №816/1938/18, від 15.01.2020 у справі №820/609/18 Верховний Суд зазначає, що така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.

Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання ухвали слідчого судді, яка скасована, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17 задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Астра Стиль Груп , ТОВ Сірмой , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт за період 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у м. Києві.

Разом із тим, в подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17.

Колегія суддів вказує, що скасовуючи ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення перевірки позивача, Київський апеляційний суд констатував, що вирішення слідчим суддею клопотання про призначення позапланової документальної перевірки не віднесено до його повноважень і така процесуальна дія не передбачена КПК України.

Тобто, розгляд слідчим суддею подібного клопотання було визнано судом вищої інстанції позапроцесуальним, а постановлену за його результатами ухвалу - незаконною.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведення перевірки податковим органом в межах кримінальної справи на виконання ухвали слідчого судді у будь-якому випадку є самостійною підставою її проведення, а результати перевірки є доказом в кримінальному провадженні. У свою чергу, скасування ухвали про призначення перевірки як єдиної підстави для прийняття наказу про проведення перевірки, має наслідком скасування такого наказу та усіх індивідуальних адміністративних актів, прийнятих податковим органом на виконання ухвали слідчого судді.

Така властивість індивідуальних адміністративних актів як їх чинність є необхідною передумовою дії цих актів, яка означає наявність у акта юридичної сили та дає змогу говорити про акт як явище правової дійсності.

Відмінність від встановлення протиправними актів індивідуальної дії та нормативно-правових актів є істотною та полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлене законом або не застережене судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Винесення судового рішення у спосіб, не передбачений законом, унеможливлює виникнення у податкового органу права на проведення перевірки за таким судовим рішенням; й навпаки, проведення перевірки на підставі наказу, який був прийнятий на виконання незаконної ухвали слідчого судді, свідчить про відсутність легітимної мети таких дій, навіть якщо така нелегітимність й виникла пізніше у часі.

У свою чергу, скасування судового рішення (у даному випадку - ухвали слідчого судді) свідчить про те, що такий судовий акт втрачає законну силу з моменту його прийняття (постановлення). Відтак акти індивідуальної дії (адміністративні акти), прийняті на підставі скасованого судового рішення, не можуть мати будь-якої юридичної сили з дня їх винесення, адже настання обумовлених вище наслідків зумовлене насамперед тим, що порушення, внаслідок яких судове рішення було визнане незаконними, мали місце вже на час прийняття такого акта.

Відповідно до доктрини з умовною назвою плоди отруйного дерева , сформульованої Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах Балицький проти України , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18).

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, сформулював такий правовий висновок, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/5011/18.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалою Київського апеляційного суду від 10.04.2019 скасовано ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва Жежери О.В. від 10.08.2017 у справі №756/10077/17, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №5 Батрина Ю.М. та надано дозвіл на призначення документальної позапланової перевірки ряду підприємств, серед яких призначено документальну позапланову перевірку ТОВ Науково-виробнича комерційна фірма Донбас-Термо з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ Астра Стиль Груп , ТОВ Сірмой , ТОВ Люкс Консоріс , ТОВ Електропром Пласт за період 01.01.2015 по 30.06.2017, проведення якої доручено ГУ ДФС у м. Києві, що тягне за собою відповідні наслідки, тому дії контролюючого органу з проведення такої перевірки та податкові повідомлення-рішення винесені за її наслідком є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що доводи та аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновки суду першої інстанції і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2020 року - змінити в мотивувальній частині .

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28.10.2020.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна