Постанова

від 28.10.2020 по справі 802/1950/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 802/1950/17-а

адміністративне провадження № К/9901/50333/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів: Кашпур О. В., Смоковича М. І.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 802/1950/17-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автолінії Поділля"

до Вінницької обласної державної адміністрації,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання протиправним та скасування розпорядження

за касаційною скаргою Приватного підприємства АТП Кривешко

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, ухвалене в складі головуючого судді Чернюк А. Ю.,

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Ватаманюка Р. В., суддів Сторчака В. Ю., Мельник - Томенко Ж. М.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 01 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Автолінії Поділля (далі - позивач, ТОВ Автолінії Поділля ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Вінницька ОДА), в якому просило:

1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року за № 400 Про затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) , в частині затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), а саме: № 295 Вінниця АС-1 - Підлісне-Супрунів ; № 296 Вінниця АС-1 - Бруслинівка ; № 52 Вінниця АС 3 - Свердлівка ч/з Коханівку ; № 298 Вінниця АС-3 - Констянтинівка - Петрівка ; № 300 Вінниця АС-3 - Нова Прилука ; № 299 Вінниця АС-3 - Стара Прилука ; № 297 Вінниця АС-3 - Дашів ; № 305 Вінниця АС-3 - Оратів АС - Якимівка ; № 304 Вінниця АС-1 - Чечельник АС ; № 303 Вінниця АС-2- Вендичани - Могилів- Подільський АС ; № 308 Вінниця АС-2 - Тиврів АС - Шаргород АС ; № 302 Яланець - Вінниця АС-1 ; № 306 Тиврів АС - Пилява - Вінниця АС-1 (далі - Розпорядження).

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ Автолінії Поділля є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Автолінії Вінниччини , з яким Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації було укладено договори про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування на маршрутах, указаних у позові. Разом із тим Вінницькою ОДА прийнято розпорядження від 09 червня 2017 року за № 400 Про затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) , яким зокрема затверджено як об`єкти конкурсу вище перелічені маршрути загального користування.

3. Представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що під час реорганізації ТОВ Автолінії Вінниччини шляхом приєднання до ТОВ Автолінії Поділля в передавальному акті не було відображено перелік усіх зобов`язань ТОВ Автолінії Вінниччини , в тому числі договорів перевезення пасажирів, які перераховані вище.

3.1. Таким чином, на думку представника відповідача, не можливо встановити факт передачі зобов`язань за цими договорами зі змісту передавального акту, а вказані договори фактично вважаються розірваними, що призвело до включення маршрутів в перелік об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які були затверджені оскаржуваним розпорядженням голови Вінницької ОДА.

3.2. Представник відповідача зазначав, що таке рішення відповідає вимогам Закону України Про автомобільний транспорт , не суперечить Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування , затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), та спрямоване на забезпечення виконання пасажирських перевезень у Вінницькій області.

4. Ухвалою суду першої інстанції від 20 грудня 2017 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації (далі - третя особа, Департамент).

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Між Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації та ТОВ Автолінії Вінниччини було укладено договори про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування, а саме:

- договір № 96 про організацію перевезення пасажирів від 04 вересня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-1 - Підлісне - Супрунів . Строк дії до 10 липня 2020 року.

- договір № 100 про організацію перевезення пасажирів від 04 вересня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-1 - Бруслинівка . Строк дії до 10 липня 2020 року.

- договір № 70 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Свердлівка . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 68 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Костянтинівна - Петрівка . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 66 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Нова Прилука . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 67 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Стара Прилука . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 88 про організацію перевезення пасажирів від 27 серпня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Дашів АС . Строк дії до 24 липня 2020 року.

- договір № 64 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-3 - Оратів АС - Якимівка . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 57 про організацію перевезення пасажирів від 22 липня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-1 - Чечельник АС . Строк дії до 28 травня 2020 року.

- договір № 80 про організацію перевезення пасажирів від 27 серпня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-2 - Вендичани - Могилів-Подільський АС . Строк дії до 24 липня 2020 року.

- договір № 103 про організацію перевезення пасажирів від 04 вересня 2015 року. Маршрут: Вінниця АС-2 - Тиврів АС - Шаргород АС . Строк дії до 10 липня 2020 року.

- договір № 159 про організацію перевезення пасажирів від 22 квітня 2016 року. Маршрут: Яланець - Вінниця АС-1 . Строк дії до 22 березня 2021 року.

- договір № 229 про організацію перевезення пасажирів від 29 листопада 2016 року. Маршрут: Тиврів АС - Пилява - Вінниця АС-1. Строк дії до 03 листопада 2021 року.

6. Пунктами 3.1. та 3.2. зазначених договорів про організацію перевезення пасажирів на внутрішньобласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування встановлено перелік підстав розірвання цих договорів.

7. 10 листопада 2016 року на загальних зборах учасників ТОВ Автолінії Вінниччини , було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом його приєднання до ТОВ Автолінії Поділля . Це рішення було оформлено протоколом загальних зборів учасників ТОВ Автолінії Вінниччини від 10 листопада 2016 року № 10/11.

8. 11 листопада 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено рішення засновників (учасників) ТОВ Автолінії Вінниччини щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації.

9. Листом від 20 грудня 2016 року (вих. №75) комісія з припинення ТОВ Автолінії Вінниччини повідомила Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької облдержадміністрації про проведення процедури реорганізації ТОВ Автолінії Вінниччини шляхом приєднання до ТОВ Автолінії Поділля та наголосила про перехід прав та обов`язків від ТОВ Автолінії Вінниччини до ТОВ Автолінії Поділля за договорами про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування.

10. 09 червня 2017 року Вінницькою ОДА прийнято розпорядження за № 400 Про затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) , яким затверджено об`єкти конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути).

10.1. До об`єктів конкурсу були включені автобусні маршрути, на яких ТОВ Автолінії Вінниччини здійснювало перевезення пасажирів.

11. Позивач звертався до голови Вінницької ОДА із листом про внесення змін до розпорядження від 09 червня 2017 року за № 400 щодо виключення із зазначеного розпорядження означених маршрутів, оскільки організацію перевезення пасажирів на них здійснює ТОВ "Автолінії Поділля" відповідно до діючих договорів. Однак, як зазначено представником позивача, відповіді на вказаний лист відповідачем не надано.

12. У судовому засіданні судів першої та апеляційної інстанцій представником відповідача зазначено, що договори про організацію перевезення пасажирів на внутрішньообласному, міжміському та приміському автобусному маршруті загального користування, укладені між Департаментом та ТОВ Автолінії Вінниччини фактично є розірваними, що і слугувало підставою для включення маршрутів за даними договорами до об`єктів майбутніх конкурсів з перевезення.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

13. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, позовні вимоги задоволено:

13.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації № 400 від 09 червня 2017 року "Про затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)", в частині затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути)", а саме: № 295 Вінниця АС-1 - Підлісне-Супрунів ; № 296 Вінниця АС-1 - Бруслинівка ; № 52 Вінниця АС 3 - Свердлівка ч/з Коханівку ; № 298 Вінниця АС-3 - Констянтинівка - Петрівка ; № 300 Вінниця АС-3 - Нова Прилука ; № 299 Вінниця АС-3 - Стара Прилука ; № 297 Вінниця АС-3 - Дашів ; № 305 Вінниця АС-3 - Оратів АС - Якимівка ; № 304 Вінниця АС-1 - Чечельник АС ; № 303 Вінниця АС-2- Вендичани - Могилів- Подільський АС ; № 308 Вінниця АС-2 - Тиврів АС - Шаргород АС ; № 302 Яланець - Вінниця АС-1 ; № 306 Тиврів АС - Пилява - Вінниця АС-1 .

14. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що представником відповідача не надано суду жодних доказів порушення позивачем хоча б одного пункту Порядку № 1081 та пунктів 3.1. та 3.2. договорів про організацію перевезення пасажирів, які б дали підстави для розірвання договорів з перевезення в односторонньому порядку чи за згодою сторін. Директором Департаменту житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації не було призначено для роботи на маршруті автомобільного перевізника, який зайняв друге місце, на строк до закінчення дії договорів, які на їх думку розірвано, а також не було призначено до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника на строк не більше як на три місяці.

15. На переконання судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач дійшов передчасного висновку щодо наявності підстави для розірвання вказаних договорів, оскільки відсутність в передавальному акті зобов`язань ТОВ Автолінії Вінниччини щодо договорів перевезення пасажирів не є підставою для розірвання укладених договорів. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій спірне у цій справі Розпорядження є протиправним.

ІV. Касаційне оскарження

16. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне підприємство АТП Кривешко подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 10 травня 2018 року.

17. У касаційній скарзі представник АТП Кривешко зазначає, що не був залученим до розгляду справи як третя особа, водночас суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки цим доводам апеляційної скарги.

18. За доводами скаржника, суди попередніх інстанцій безпідставно визначили позивача правонаступником ТОВ Автолінії Вінничини , оскільки передавальний акт не містить положень про правонаступництво за відповідними договорами перевезення.

19. Також за доводами позивача, судами попередніх інстанцій безпідставно скасовано акт органу державної влади, який вичерпав свою дію.

20. За доводами скаржника, підпункт 3 пункту 55 Порядку № 1081, на який послався суд апеляційної інстанції, взагалі не поширюється на спірні правовідносини.

21. Безпідставними, на думку скаржника, є посилання суду апеляційної інстанції на Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13 травня 2013 року № 01-06/796/2013 Про деякі питання реорганізації банків та розгляду справ у спорах, що виникають у виконанні господарських договорів .

22. У зв`язку із зазначеним скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

23. Касаційна скарга скаржника не містить клопотання про розгляд справи за участі його представника.

24. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду справу № 802/1950/17 (суддя-доповідач Бевзенко В. М., судді Білоус О. В., Шарапа В. М).

25. 23 травня 2018 року справа № 802/1950/17 надійшла до Верховного Суду.

26. 31 травня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач спростовував доводи касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

27. Відзив на касаційну скаргу містить клопотання про розгляд справи за участі представника позивача.

28. 06 травня 2020 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 746/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенко В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.

29. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 травня 2020 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Смоковича М. І.

V. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

30. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

31. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Відповідно до статті 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

35. Статтею 7 Закону № 2344-III визначено, що забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на приміських і міжміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області (внутрішньообласні маршрути), - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації.

36. Згідно зі статтею 31 Закону № 2344-III відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюється, зокрема, термін роботи автомобільного перевізника.

37. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (частина перша статті 42 Закону № 2344-III).

38. Частиною першою статті 43 Закону № 2344-III передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

39. Статтею 44 даного Закону установлено, що організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

40. Процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначає Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року №1081 (далі - Порядок № 1081).

41. Відповідно до пункту 2 Порядку № 1081 - організатор - це орган виконавчої влади, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, який самостійно або із залученням робочого органу проводить конкурс.

42. Пунктами 6 та 7 Порядку № 1081 визначено, що об`єктом конкурсу може бути:

- маршрут (кілька маршрутів) та/або оборотний рейс (кілька оборотних рейсів) міжміського автобусного сполучення;

- маршрут (кілька маршрутів) міського або приміського автобусного сполучення;

- сукупність оборотних рейсів міського або приміського автобусного сполучення за умови, що кількість таких рейсів на об`єкті конкурсу становить не менш як 50 на день;

- сукупність маршрутів приміського та маршрутів або оборотних рейсів міжміського сполучення.

42.1. Об`єкт конкурсу визначається організатором.

43. Абзацом першим пункту 53 Порядку № 1081 визначено, що організатор не пізніше ніж через 30 днів з моменту набрання чинності рішенням конкурсного комітету укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видає дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з обов`язковими умовами визначеного конкурсу та додатковими умовами обслуговування маршруту, наданими перевізником-претендентом.

44. Відповідно до абзаців п`ятого, шостого та восьмого пункту 53 Порядку № 1081 строк дії договору, який укладається, або дозволу, який видається за результатами конкурсу, становить від трьох до п`яти років.

44.1. Дія договору (дозволу) не може бути достроково зупинена в частині відносин щодо обслуговування окремих маршрутів та/або виконання окремих рейсів, а тільки на весь об`єкт конкурсу.

44.2. Організатор повинен провести конкурс не пізніше ніж за два місяці до моменту закінчення строку дії договору (дозволу).

45. Згідно з підпунктом третім пункту 55 Порядку № 1081 організатор має право:

достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником у разі:

- порушення ним умов договору (дозволу). У такому разі для роботи на маршруті призначається автомобільний перевізник, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце, на строк до закінчення дії договору (дозволу), який було розірвано (позбавлено), а в разі його відмови чи відсутності - призначати до проведення конкурсу іншого автомобільного перевізника один раз на строк не більш як три місяці;

- надходження від органів виконавчої влади письмової інформації, що підтверджує факт подання ним недостовірної інформації;

- порушення ним умов договору (дозволу) під час виконання перевезень на маршруті як перевізника, який за результатами конкурсу визнаний таким, що зайняв друге місце;

46. Пунктом 56 Порядку № 1081 установлено, що контроль за виконанням умов договору (дозволу) здійснює організатор та інші органи виконавчої влади згідно з компетенцією, за наявності відповідного звернення або доручення організатора.

47. Відповідно до частин першої та другої статті 104 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

48. Частиною першою статті 106 ЦК України визначено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

49. На підставі частин другої та третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

50. Частиною четвертою статті 107 ЦК України визначено, що порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

51. Згідно з частиною сьомою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15 травня 2003 року № 755-IV (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) У разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

VІ. Позиція Верховного Суду

52. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

55. Предметом оскарження в цій справі є розпорядження голови Вінницької обласної державної адміністрації від 09 червня 2017 року за № 400 Про затвердження об`єктів конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути) , яким, зокрема, затверджено об`єкти конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), а саме: № 295 Вінниця АС-1 - Підлісне-Супрунів ; № 296 Вінниця АС-1 - Бруслинівка ; № 52 Вінниця АС 3 - Свердлівка ч/з Коханівку ; № 298 Вінниця АС-3 - Констянтинівка - Петрівка ; № 300 Вінниця АС-3 - Нова Прилука ; № 299 Вінниця АС-3 - Стара Прилука ; № 297 Вінниця АС-3 - Дашів ; № 305 Вінниця АС-3 - Оратів АС - Якимівка ; № 304 Вінниця АС-1 - Чечельник АС ; № 303 Вінниця АС-2- Вендичани - Могилів- Подільський АС ; № 308 Вінниця АС-2 - Тиврів АС - Шаргород АС ; № 302 Яланець - Вінниця АС-1 ; № 306 Тиврів АС - Пилява - Вінниця АС-1 (далі - Розпорядження).

56. Судами попередніх інстанцій установлено, що на час прийняття зазначеного розпорядження за цими ж маршрутами, але з іншими номерами, перевезення пасажирів здійснював позивач на підставі договорів № 96 від 04 вересня 2015 року; № 100 від 04 вересня 2015 року; № 70 від 22 липня 2015 року; № 68 від 22 липня 2015 року; № 66 від 22 липня 2015 року; № 67 від 22 липня 2015 року; № 88 від 27 серпня 2015 року; № 64 від 22 липня 2015 року; № 57 від 22 липня 2015 року; № 80 від 27 серпня 2015 року; № 103 від 04 вересня 2015 року; № 159 від 22 квітня 2016 року; № 229 від 29 листопада 2016 року. Строк дії цих договорів закінчувався у 2020 та 2021 роках.

57. Отже, строк дії укладених з позивачем договорів про організацію перевезення пасажирів на момент прийняття розпорядження не сплинув та не спливав протягом двох місяців.

58. Судами попередніх інстанцій також установлено, що відповідач з пропозицією достроково розірвати договори перевезення пасажирів до позивача не звертався, так само як і позивач. Ці обставини не є спірними в цій справі.

59. За твердженням представника позивача включення маршрутів, на яких позивач здійснював перевезення перевезення пасажирів відбулося внаслідок того, що Департамент вважав зазначені договори розірваними.

60. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що, підстави для розірвання вже укладених з перевізником договорів, визначені підпунктом третім пункту 55 Порядку № 1081, відповідачем в цій справі не доведена.

61. Судами попередніх інстанцій також обґрунтовано досліджено пункти 3.1 та 3.2 укладених договорів, які визначають додаткові підстави для одностороннього розірвання договорів за ініціативою Департаменту, зокрема, ліквідацію автомобільного перевізника та зроблено обґрунтований висновок щодо відсутності й цих підстав у спірних правовідносинах.

62. Доводи скаржника про те, що підпункт 3 пункту 55 Порядку № 1081 взагалі не поширюється на спірні правовідносини, є помилковим, оскільки положення цього пункту містять перелік підстав, які надають право організатору конкурсу достроково розірвати договір (позбавити дозволу) з автомобільним перевізником.

63. Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що ТОВ Автолініі Поділля не є правонаступником позивача хибні з огляду на таке.

64. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України).

65. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва попередній юридичній особі незалежно від їх виявлення на той момент.

66. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

67. При реорганізації в формі злиття (так само як і приєднання) немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

68. Лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

69. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17.

70. Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що ТОВ Автолініі Поділля є правонаступником позивача, а отже, цей факт не може бути підставою для розірвання укладених договорів про організацію перевезення пасажирів, укладених з ТОВ Автолінії Вінниччини

71. Щодо не надання судом апеляційної інстанції оцінки доводам касаційної скарги про незалучення як третьої особи ПП Приватне підприємство АТП Кривешко .

72. Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору та виступають на стороні позивача або відповідача, встановлений Главою 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

73. Відповідно до частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

74. Згідно з частиною п`ятою статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

75. У касаційній скарзі Приватне підприємство АТП Кривешко зазначає, що має бути визнаним третьою особою, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Проте судом першої інстанції не постановлялася ухвала про залучення його до розгляду справи як третьої особи.

76. Слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та обов`язки.

77. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 липня 2020 року №400/2688/19.

78. У справі, що розглядається, представник Приватне підприємство АТП Кривешко доводить порушення своїх прав тим, що внаслідок скасування оскаржуваного розпорядження у відповідній частині він зазнає шкоди як перевізник-переможець, що здійснює перевезення за одним із маршрутів.

79. Разом із тим ні в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, ні в резолютивні частині судового рішення не містяться висновків про права та обов`язки цієї особи, тобто суд першої інстанції безпосередньо не вирішував питання про права та обов`язки такої особи, а отже, Приватне підприємство АТП Кривешко не є особою, на чиї права та обов`язки може вплинути судове рішення.

80. Щодо ненадання оцінки судом апеляційної інстанції доводам про незалученння судом першої інстанції Приватного підприємства АТП Кривешко як третьої особи, то, за установлених обставин справи, це не може бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки не охоплюється підставами, визначеними частиною третьою статті 353 КАС України. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що судом апеляційної інстанції досліджувалося питання щодо наслідків скасування розпорядження для інтересів Приватного підприємства АТП Кривешко , що підтверджується журналом судового засідання від 10 квітня 2018 року.

81. Необґрунтованими також є доводи касаційної скарги в частині неможливості скасування спірного розпорядження внаслідок того, що воно вже реалізоване, оскільки на час звернення позивача до суду з вказаним позовом розпорядженням було визначено виключно об`єкти конкурсу з перевезення пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), який не було завершено.

82. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги, є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VІІ. Судові витрати

83. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства АТП Кривешко залишити без задоволення.

2. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року в справі № 802/1950/17-а залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді Н. В. Шевцова

О. В. Кашпур

М. І. Смокович