Рішення

від 27.10.2020 по справі 606/1932/20

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1932/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі: судді Мельник А.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Пацулу В.О. звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №010166 від 11.06.2020, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною десятою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що викладені у постанові обставини не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 ПДР України не порушував. 11.06.2020 біля 09 год 15 хв. позивач знаходився на території СФГ Тюльпан , а саме на території комплексу для зберігання зерна, що знаходиться за адресою: село Бурканів, Теребовлянського району, Тернопільської області. На вказаній території він знаходився на автомобілі ЗАЗ 110206 реєстраційний номер НОМЕР_1 . Перебуваючи на території комплексу у вищевказаний період часу за участі автомобіля ЗАЗ та трактора-навантажувача, який належить СФГ Тюльпан , сталася дорожньо-транспортна пригода, про що було повідомлено в поліцію з метою оформлення ДТП. На місце пригоди екіпаж сектору реагування патрульної поліції Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області прибув приблизно о 10 год 30 хв. - 11 год 00 хв. 11.06.2020. В подальшому, працівники поліції відмовилися оформляти ДТП, мотивуючи ти що територія, де сталася пригода, є приватною і оформлення такої пригоди не відноситься до їх компетенції. Після наполягання позивача все таки оформити ДТП, працівники поліції переглянули відео з камер відеоспостереження, встановлених на території СФГ Тюльпан та, замість того щоб здійснити дії по оформленню ДТП, працівником поліції було прийнято рішення про винесення щодо позивача постанови про накладення адміністративного стягнення. Приводом для таких дій стало те, що працівник поліції, нібито, на відео побачив, як в автомобіль заходила дитина через передні двері.

У позові ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до технічних характеристик, автомобіль ЗАЗ 110206 має троє дверей, а тому, для посадки пасажирів на задні місця, в конструкції автомобіля передбачені передні відкидні сидіння. Для того, щоб пасажирам зайняти задні місця, посадку в автомобіль потрібно здійснити через передні двері. Тобто, факт заходу чи виходу пасажира на передні двері транспортного засобу не свідчить про те, що водієм вказаного автомобіля було порушено вимоги п. 21.11 б ПДР та відповідно скоєно адміністративне правопорушення, передбачене частиною 10 статті 121 КУпАП. Крім того, позивач вказує на те, що при винесенні постанови серії БАА № 010166 поліцейським жодних вимірювань дитини, з метою фіксації її зросту, чи встановлення її віку за документами, проведено не було, як і не було зафіксовано, чи були в автомобілі спеціальні пристосування (дитячі крісла).

Також позивач зауважує, що постанова винесена 11.06.2020 о 09 год 26 хв. в с. Золотники вул. Франка, 17, хоча, як вказано у тій же постанові, цього числа о 09 год 25 хв. автомобіль ЗАЗ 110206 знаходився у с. Бурканів. При цьому, слід зауважити, що на час винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, поліцейський старший сержант поліції ОСОБА_2 фізично не перебував у с. Золотники, оскільки на виклик про ДТП наряд поліції, у складі якого він перебував, прибув в с. Бурканів.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 вважає постанову серії БАА 010166 від 11.06.2020 незаконною та просить її скасувати.

Ухвалою судді Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 16.09.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови було залишено без руху.

Після усунення позивачем у встановлений судом строк недоліків позовної заяви ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 01.10.2020 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 12.10.2020.

У судове засідання, призначене на 12.10.2020 сторони не з`явились, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 27.10.2020.

21.10.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , у якому Головне управління Національної поліції в Тернопільській області зазначає, що з позовом не погоджується, оскільки 11.06.2020 близько 09 год 25 хв. позивач кермував автомобілем ЗАЗ 110206 д.н.з. НОМЕР_2 в с. Бурканів, Теребовлянського району в якому перевозив дитину, зріст якої менше 145 см та віком 4 років без використання спеціальних засобів, чим порушив вимоги п.21.116 ПДР. Внаслідок наведеного поліцейським СРПП Теребовлянського ВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Лукачиком І.М. було винесено на позивача постанову серії БАА № 010166 за ч. 10 ст. 121 КУпАП згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. На підтвердження порушення ОСОБА_1 ПДР України до відзиву на позов додано матеріал відеофіксації.

Стосовно твердження позивача про порушення зі сторони поліцейського в частині зазначення невірно населеного пункту в якому скоєно правопорушення, представником відповідача у відзиві на позов зазначено, що в даному випадку мала місце описка зі сторони поліцейського, яка стосується місця скоєння адміністративного правопорушення, однак вона жодним чином не спростовує факту порушення позивачем норм КУпАП та ПДР України.

У відзиві вказано на те, що оскаржувану постанову винесено в межах повноважень та у суворому дотриманні закону, а тому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , справу слухати у відсутності представника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

У судове засідання, призначене на 27.10.2020 сторони не з`явились. Від представника позивача 27.10.2020 надійшла заява про відкладення розгляду справи, того ж дня від нього надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Частиною третьою статті 194 КАС України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З врахуванням викладеного, судовий розгляд даної справи проведено в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, оглянувши диск із матеріалами відео фіксації, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

11.06.2020 поліцейським СРПП Теребовлянського ВП Лукачиком І.М. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №010166 від 11.06.2020, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. ОСОБА_1 постанова була отримана, про що свідчить його підпис.

У вказаній постанові зазначено, що керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110206 реєстраційний номер НОМЕР_2 , належність ОСОБА_3 , 11.06.2020 року 09 год 25 хв. в с. Бурканів водій( ОСОБА_1 ) керував т.з. перевозив дитину на передньому сидінні зріст якої менше 145 см та віком 4 р. без використання спеціальних засобів, чим порушив вимоги п.21.11 б ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 10 статті 121 КУпАП .

Не погоджуючись із винесеною постановою серії БАА №010166 від 11.06.2020, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Закону України Про дорожній рух визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Згідно з п.21.11 б ПДР України забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або тих, що не досягли 12-річного віку, - у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на передньому сидінні легкового автомобіля - без використання зазначених спеціальних засобів; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Частиною 10 статтею 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил перевезення дітей тягне, що за собою накладення штрафу на водія в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення врегульований статтею 288 КУпАП. Відповідно до пункту третього частини першої цієї норми, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення врегульовано Главою 22 КУпАП.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту пункту 1 статті 247 КУпАП слідує, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті роз`яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України Про Національну поліцію поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої статті 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.

Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено диск із відеофіксацією із камер спостереження, розміщених на вулиці.

З дослідженого судом відеозапису не вбачається моменту перебування дитини на передньому сидінні без використання спеціального засобу (авто крісла), відеозапис відображає момент виходу після ДТП із дверей автомобіля ЗАЗ 110206 дитини та дорослого. Суд зазначає, що у даному виді транспорту наявні тільки троє дверей а тому, для посадки пасажирів на задні місця чи їх висадки використовуються тільки передні двері.

Отже, надані матеріали відеофіксації жодним чином не відображають факту порушення позивачем ПДР України.

Крім того, доводи позивача про наявність у постанові неточностей щодо зазначення місця скоєння адміністративного правопорушення та місця розгляду справи знайшли своє підтвердження під час розгляду справи судом. Посилання представника відповідача на наявність описки у оскаржуваній постанові, яка не спростовує факту порушення позивачем норм КУпАП та ПДР України суд оцінює критично.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу вимог статті 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Як встановлено частинами першою, третьою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 26.04.2018 висловив правову позицію в постанові по справі № 338/1/17, згідно якої постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Тому, посилання на неї як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.

Враховуючи вказане вище, суд, дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові від 11.06.2020 не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про адміністративне правопорушення, складеної відповідачем без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів на спростування доводів позивача, наявні у справі докази, зокрема постанова, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив вказане у ній правопорушення, а будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, тому, з огляду на вищевказане, з врахуванням з`ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню та справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

На підставі наведеного, керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №010166 від 11.06.2020, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.10 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення, відповідно до частини 4 статті 286 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, вул.Валова, 11, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.

Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2020 року.

Суддя А.В. Мельник