Постанова

від 13.10.2020 по справі 301/1379/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/1379/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іршавського районного суду від 25 листопада 2019 року (у складі судді Даруди І.А.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та державного реєстратора Іршавської районної державної адміністрації - Томича Віталія Ігоровича, про усунення перешкод у користуванні власністю і зобов`язання учинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом у червні 2019 р.

Просила усунути перешкоди в користуванні своєю власністю, а саме: житловим будинком АДРЕСА_1 із надвірними спорудами та земельною ділянкою, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку та надвірних споруд, шляхом визнання незаконним рішення державного реєстратора Іршавської РДА Томич В.І. про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за реєстраційним номером запису про право власності від 28 лютого 2019 р. і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер: 45829778 від 06.03.2019 р., зобов`язавши ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж на межі земельної ділянки позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог указала, що володіє на праві власності житловим будинком АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці розміром 0,25 га, яка також належить позивачеві.

Мати позивача - ОСОБА_3 , звернулася до ДАБІ у Закарпатській області зі скаргою про те, що сусідка ОСОБА_4 незаконно та самовільно збудувала гараж на межі земельної ділянки позивача. На ОСОБА_4 було складено акт, протокол і припис,а також було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, однак самовільно збудованим гаражем продовжує користуватися ОСОБА_1 (відповідач) і ОСОБА_5 .

У кінці березня 2019 р. позивач довідалася про те, що ОСОБА_1 зареєструвала за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , самовільно збудований гараж також належить відповідачеві.

Позивач вважає, що реєстрація права власності на нерухоме майно була проведена з порушенням діючого законодавства та порушила законні права позивача. Гараж збудований на межі земельної ділянки, що перешкоджає позивачеві використовувати належним чином власну земельну ділянку, затіняє її, дощові води стікають на земельну ділянку позивача.

Також указує, що відповідач лише через шість місяців після смерті матері мала право отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом чи заповітом. Проте, в мами відповідача не виникло права на самочинно збудований гараж, а відтак останній не може входити до складу спадщини.

Рішенням Іршавського районного суду від 25 листопада 2019 р. позов задоволено:

-усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 житловим будинком АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та земельною ділянкою, яка призначена для будівництва й обслуговування житлового будинку та надвірних споруд шляхом визнання незаконним рішення державного реєстратора Іршавської РДА Томич В.І. про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за реєстраційним номером запису про право власності від 28 лютого 2019 р. і рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу, індексний номер : 45829778 від 06.03.2019 р.;

-Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж на межі земельної ділянки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

-ДАБІ не є уповноваженим органом перевіряти порушення меж земельних ділянок забудовником, правильність встановлення межових знаків, правил землекористування і норм добросусідства;

-судом першої інстанції не було досліджено технічну документацію по земельній ділянці позивача з приводу наявності підписів про погодження меж земельної ділянки та рішення Чорнопотіцької сільської ради про затвердження проекту землеустрою;

-до участі в справі не було залучено Чорнопотіцьку сільську раду як співвідповідача;

-позивачем не було надано жодного документу в якому встановлено факт порушення меж земельних ділянок;

-позивачем було порушено правила підсудності, оскільки вимога про скасування державної реєстрації підсудна адміністративному суду.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване.

У судовому засіданні ОСОБА_2 і її представник - адвокат Герасько Л.Ю., не визнали скарги з мотивів, викладених у їх письмовому відзиві. ОСОБА_1 та державний реєстратор Томич В.І. у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце такого були належно повідомлені. При цьому ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню із ухваленням нового по суті позовних вимог, із таких підстав.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розміщення гаража на межі із земельною ділянкою позивачки всупереч вимогам ДБН 360-92** Державні будівельні норми. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень порушує права позивача на володіння і користування своє земельною ділянкою.

При цьому судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування житлового будинку від 01.10.2018 р., а присадибна земельна ділянка площею 0.25 га за кадастровим номером 2121987200:07:001:0071 передана їй у власність рішенням сесії Чорнопотіцької сільської ради від 20.12.2018 р.

У жовтні 2018 р. мати позивачки - ОСОБА_3 , звернулася до управління ДАБІ в Закарпатській області зі скаргою на ОСОБА_4 про самочинне будівництво нею гаража на межі земельних ділянок. Як видно з листа цього управління від 26.10.2018 р., на ОСОБА_4 було складено акт, протокол і припис, а також було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне будівництво. На звернення позивачки від 06.03.2019 р.управління ДАБІ відповіло про неможливість перевірки виконання припису в зв`язку зі смертю ОСОБА_4 .

Згідно з кадастровим планом земельної ділянки № 2121987200:07:001:0071 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є сусідами та суміжними землекористувачами. Всупереч вимогам ДБН 360-92** Державні будівельні норми. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень надвірні господарсько-побутові будівлі та споруди, а саме - гараж відповідачки ОСОБА_1 , розміщений на межі із земельною ділянкою позивачки ОСОБА_2 , що є перешкодою у користуванні належною позивачці земельною ділянкою.

У зв`язку з наведеними фатами та обставинами суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується із цим висновком у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю установленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями ст. 263 ч.1, 2, 5 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає указаним вимогам.

Установлено та не заперечується, що позивач ОСОБА_2 на момент звернення до суду з цим позовом була одноосібним приватним власником житлового будинку АДРЕСА_1 та користувачем присадибної земельної ділянки площею 0.25 га, а відповідач ОСОБА_1 - одноосібним приватним власником житлового будинку АДРЕСА_2 з надвірними спорудами в цьому ж селі та користувачем відповідної присадибної земельної ділянки (а.с.11-15).

При цьому, згідно з описом об`єкта до складу вказаного житлового будинку ОСОБА_1 входить також спірний сарай (під літерою В ).

Не заперечується і той факт, що стосовно ОСОБА_4 (колишньої власниці садиби АДРЕСА_2 ) Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області був складений протокол про адміністративне правопорушення від 23.10.2018 р., виданий приписпро зупинення підготовчих і будівельних робіт від 23.10.2018 р. і винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення від 29.10.2018 р. щодо розпочатого будівництва гаража в АДРЕСА_2 , без права на забудову земельної ділянки та без будівельного паспорта (а.с.44-47).

Згідно з положеннями ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на останній пункт можливим є застосування також цивільно-правових способів захисту, передбачених ст.ст. 16, 391 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У зв`язку з цим суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянкувідновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

ОСОБА_2 пред`явила вимогу про усунення перешкод у користуванні своїм житловим будинком (№ НОМЕР_1 ) із надвірними спорудами та земельною ділянкою шляхом визнання незаконними рішень державного реєстратора тазобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно збудований гараж.

Тобто, заявлений негаторний позов охоплює два способи захисту: у сфері земельного та цивільного законодавства.

При цьому фактична підстава заявлених ОСОБА_2 вимог зводиться до того, що реєстрація права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 (житловий будинок АДРЕСА_2 з надвірними спорудами) була проведена з грубим порушенням діючого законодавства та порушила її законні права, оскільки гараж збудований на межі земельної ділянки, в зв`язку з чим такий перешкоджає їй належно користуватися своєю земельною ділянкою через затінення і стікання дощових вод.

У підтвердження цих доводів посилається на факт притягнення ОСОБА_4 (колишньої власниці садиби АДРЕСА_2 ) у жовтні 2018 р. до адміністративної відповідальності за розпочате будівництво гаража в АДРЕСА_2 , без права на забудову земельної ділянки та без будівельного паспорта.

Однак, яким чином це порушує право ОСОБА_6 на користування житловим будинком, остання не зазначила.

Верховний Суд вказав, що держреєстрація виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав. Тобто, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Як видно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 зареєструвала своє право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (включно із гаражем - літера В ) 28.02.2019 р. на підставі довідки Чорнопотіцької сільської ради про присвоєння поштової адреси від 13.02.2019 р. і технічного паспорту від 28.02.2019 р.

Сам факт набуття ОСОБА_1 права власності на житловий будинок не оспорюється.

Мало того, яким чином визнання незаконним оспореного рішення державного реєстратора призведе до відновлення порушеного, на думку позивача, права на користування її житловим будинком, узагалі незрозуміло. Попри це, вказане рішення державного реєстратора призвело до внесення запису, а згідно з останньою правовою позицією ВП ВС після внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (постанови ВП ВС від 04.09.2018 р. у справі № 915/127/18, від 16.01.2019 р. у справі № 755/9555/18).

У нашому ж випадку мова йде навіть не про скасування рішення державного реєстратора, а про визнання такого рішення незаконним.

З приводу вимоги про усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою колегія суддів констатує наступне.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю (включно з вимогою про усунення перешкод у користуванні житловим будинком), дійшов висновку про порушення права позивача лише в частині володіння і користування своє земельною ділянкою.

Указаний висновок мотивований розміщенням гаражу ОСОБА_1 на межі земельних ділянок сторін усупереч вимогам ДБН 360-92** Державні будівельні норми. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень , що, в свою чергу, ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення від 23.10.2018 р., приписові про зупинення підготовчих і будівельних робіт від 23.10.2018 р. і постанові по справі про адміністративне правопорушення від 29.10.2018 р. щодо розпочатого ОСОБА_4 будівництва гаража в АДРЕСА_2 , без права на забудову земельної ділянки та без будівельного паспорта.

Однак, у цих документах мова йде про порушення ОСОБА_4 ст. 26 (забудова територій), ст. 27 (будівельний паспорт забудови земельної ділянки) Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і ст. 5(основні вимоги до містобудівної діяльності) Закону України Про основи містобудування і жодним словом не згадується про порушення нею вимог ДБН 360-92** Державні будівельні норми. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень .

Не вказується про це ні в позовній заяві, ні в листах Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 26.10.2018 р. (а.с.16) і від 22.03.2019 р. (а.с.17), на які у підтвердження своїх вимог покликається ОСОБА_2 .

Позивач також не зазначила, а суд не з`ясував схематику розміщення гаражу як передумови для встановлення факту можливого порушення прав позивачки, остання не довела, що фактичне розташування гаражу порушує її права на користування як житловим будинком, так і земельною ділянкою, а її твердження про наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою через затінення і стікання дощових вод є бездоказовим.

Натомість, ОСОБА_1 у підтвердження своїх заперечень надала до суду протокол № 1 комісії сільської ради про погодження меж земельної ділянки в АДРЕСА_2 , без суміжного землекористувача, з якого, зокрема, видно, що законних підстав у гр. ОСОБА_2 не погоджувати земельну ділянку ОСОБА_1 немає, так як ОСОБА_1 її приватну власність не порушує, а гараж побудований на земельній ділянці ОСОБА_1 за старою будівлею, без шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки тощо (а.с.72, 118).

Тобто, висновок суду про порушення права позивача на володіння і користування своє земельною ділянкою у зв`язку з розміщенням гаража на межі із земельною ділянкою позивачки всупереч вимогам ДБН 360-92** Державні будівельні норми. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень є припущенням, що виключає задоволення позову та застосування обраних позивачкою способів захисту.

У контексті наведеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не надала належнихі допустимих доказів того, що відповідачем були порушені її права, за захистом яких вони звернувся до суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність позовних вимог.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1 п.2, п.3, п.4 ЦПК України оскаржене рішення належить скасувати, а в задоволенні позову - відмовити.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги належить покласти на ОСОБА_2 .

Керуючись ст. 152 ч.2, ч.3 ЗК України, ст.ст. 16, 391 ЦК України, ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2.Рішення Іршавського районного суду від 25 листопада 2019 року скасувати.

3.У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. у відшкодування судового збору.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 23 жовтня 2020 р.

Судді: