Рішення

від 21.10.2020 по справі 910/7540/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2020Справа № 910/7540/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс до 1. Приватного акціонерного товариства Оболонь 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Ейнштейн за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Укрінбанк 2. Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія просолідарне стягнення 247 681 004,94 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Пилип В.М. від відповідача 1:Тинна Д.С. від відповідача 2:не з`явився від третьої особи 1:не з`явився від третьої особи 2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс (надалі - ТОВ ФК Арбо Фінанс ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Оболонь (надалі - ПАТ Оболонь ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Ейнштейн (надалі - ТОВ Бюро Ейнштейн ) про солідарне стягнення 247 681 004,94 грн. за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №14/07 від 03.05.2007 та договором поруки №14/07П від 02.10.2015.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів про відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019 та відступлення права вимоги за договором поруки від 05.06.2019 позивач набув право вимоги до відповідачів сплати заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №14/07 від 03.05.2007, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованість за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 в сумі 247 681 004,94 коп., з яких за гривневим кредитом 5 367 241,75 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 1 900 000,00 грн., заборгованість по процентам у розмірі 1 556 646,58 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн., інфляційні у розмірі 836 202,70 грн. та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн.) та за доларовим кредитом у розмірі 9 017 140,38 дол. США, що еквівалентно 242 313 763,19 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 4 600 200,00 дол. США, що еквівалентно 123 619 210,31 грн., заборгованість за процентами у розмірі 2 092 271,79 дол. США, що еквівалентно 56 224 726,31 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн. та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

22.07.2019 від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ПАТ Оболонь проти задоволення позовних вимог заперечувало у зв`язку з відсутністю у ПАТ Українська інноваційна компанія права на відступлення на користь позивача права вимоги за кредитним договором. Також відповідач 1 вказував на неправомірне здійснення позивачем нарахування до стягнення процентів за користування, пені та 3% річних.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказував на наявність у ПАТ Українська інноваційна компанія права відступати на користь ТОВ ФК Арбо Фінанс права вимоги за спірним кредитним договором, правомірність нарахування та стягнення процентів за кредитом після закінчення строку кредитування, а також нарахування пені до моменту повного виконання боржником грошового зобов`язання.

19.07.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства Оболонь надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс про визнання договору відступлення права вимоги № 05/06/19-2 від 05.06.2019 та договору відступлення права вимоги від 05.06.2019 за договором поруки недійсними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 вказану зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, залучено до участі у справі ТОВ Бюро Ейнштейн в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - на стороні відповідача 1 за зустрічним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Український інноваційний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Укрінбанк (надалі - ПАТ Укрінбанк ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом.

29.05.2020 представником відповідача 1 подано до канцелярії суду заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог ТОВ ФК Арбо Фінанс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви; позовну заяву Приватного акціонерного товариства Оболонь до Публічного акціонерного товариства Українська інноваційна компанія та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс , треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Бюро Ейнштейн та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 продовжено розгляд справи після залишення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс без руху.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 залучено до участі у справі Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія (надалі - ПАТ Укрінком ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розгляд справи неодноразово відкладався з метою надання можливості учасникам справи реалізувати свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Стосовно строку розгляду даної справи суд відзначає наступне.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Застосовуючи відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі Смірнова проти України ).

У рішеннях по справах Олександр Шевченко проти України та Айбабін проти України Європейський суд з прав людини нагадує, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (рішення у справі Фрідлендер проти Франції ).

Судом враховано, що оскільки в межах даної справи на стадії підготовчого провадження знаходився як первісний, так і зустрічний позов, неодноразово залучалися треті особи без самостійних вимог на предмет спору, матеріали справи направлялися до суду апеляційної інстанції у зв`язку з оскарженням учасниками справи проміжної ухвали, відбулася зміна у складі суду під час підготовчого провадження, розгляд справи №910/7540/19 здійснювався судом в межах розумних строків.

Під час розгляду даного спору учасниками справи подавались заяви та клопотання, які були розглянуті судом та за наслідками такого розгляду були постановлені відповідні ухвали суду (оформлені окремими документами та такі, що постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколів судових засідань).

Протокольною ухвалою суду від 31.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2020 справу призначено до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.

Відповідач 2, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наступним.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 про відкриття провадження у справі, як і послідуючі ухвали суду (про повідомлення про дату, час і місце судового засідання) були направленні відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці таких ухвал, на адресу його місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ РУДАНСЬКОГО, будинок 3А.

Однак, поштове відправлення, яким було направлено на адресу відповідача 2 ухвалу суду від 01.07.2019, було повернуто Публічним акціонерним товариством Укрпошта до суду без вручення з поміткою: за закінченням терміну зберігання .

В той же час, ухвали суду від 03.10.2019, 02.12.2019, 18.12.2019, 27.01.2020, 10.02.2020, 26.02.2020, 22.06.2020 були отримані відповідачем 2, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Більш того, з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта вбачається, що поштове відправлення з трек-номером 0105476061934, яким суд направляв на адресу відповідача 2 ухвалу від 16.10.2020, вручено адресатові 20.10.2020.

Таким чином, враховуючи положення п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про існування судової справи №910/7540/19 та про день, час і місце її розгляду.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справ, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача 2 та третіх осіб про причини неявки їх представників в судові засідання, не реалізацію відповідачем свого права на подання відзиву у визначений строк, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача 2 та третіх осіб та за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.10.2020 судом проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.05.2007 між Акціонерним товариством Український інноваційний банк (кредитор) та Закритим акціонерним товариством Оболонь (після зміни організаційно-правової форми ПАТ Оболонь ) (позичальник) був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №14/07 (надалі - Кредитний договір ).

До вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни, зокрема, укладаючи договір про внесення змін № 10 від 24.01.2013, сторони погодились змінити тип кредитування на мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та викласти кредитний договір у новій редакції.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №14 від 30.04.2015) банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 5 000 000,00 грн. та 5 000 000,00 дол. США на термін до 10.07.2016 (включно). Заборгованість на дату укладення цього договору становить 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США, згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: до 10.05.2016 - 2 100 200,00 дол. США, до 10.06.2016 - 2 500 000,00 дол. США, до 10.07.2016 - 1 900 000,00 грн.

Згідно з п. 3.5.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №12 від 11.12.2014) граничним терміном повернення кредиту є 10.07.2016. У випадку, якщо розмір заборгованості позичальника за кредитом перевищує розмір ліміту кредитної лінії згідно з графіком, встановленим в п. 3.1, така різниця вважається простроченою заборгованістю з дня виникнення.

Пунктом 3.4.1 Кредитного договору (в редакції договору про внесення змін №14 від 30.04.2015) передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами по 31.03.2015 в розмірі 23% річних в гривні та 13% річних в дол. США, з 01.04.2015 - 24% річних у гривні та 13% річних в дол. США і до повного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до нового погашення заборгованості за кредитом.

При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.

Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з останнім поверненням кредиту. У разі якщо 10-те число місяця є святковим або неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів в перший робочий день, який слідує за 10 числом місяця.

Як зазначалось раніше, укладаючи договір про внесення змін №14 від 30.04.2015, сторони підтвердили наявність у позичальника - ПАТ Оболонь заборгованості в розмірі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США. Викладене також підтверджується банківськими виписками, сформованими 14.05.2017.

За період користування відповідачем 1 кредитними коштами (з 01.12.2015 по 31.05.2019) на умовах Кредитного договору були нараховані проценти за користування кредитом в іноземній валюті в розмірі 2 092 271,79 дол. США, та гривнях - у розмірі 1 556 646,58 грн.

02.10.2015 між АТ Український інноваційний банк (кредитор) та ТОВ Бюро Ейнштейн (поручитель) був укладений договір поруки №14/07П (надалі - Договір поруки ), відповідно до п. 1 якого поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ПАТ Оболонь (боржник) своїх зобов`язань згідно Кредитного договору, в повному обсязі в сумі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США основного боргу, а також відсотків за користування позикою, пені, штрафів, а також інших, передбачених кредитним договором, санкцій.

За змістом п. 2 Договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 6 Договору поруки передбачено, що він набирає чинності з часу його підписання сторонами та припиняється 10.07.2020.

05.06.2019 між ПАТ Українська інноваційна компанія (первісний кредитор) та ТОВ ФК Арбо Фінанс (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги №05/06/19-2 (надалі - Договір відступлення ), згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора, яке йому належить відповідно до умов Кредитного договору зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, який укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ПАТ Оболонь (боржник).

За змістом п. 1.2 Договору відступлення право вимоги за кредитним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу яких настав на дату укладання цього договору; процентів, неустойки, штрафів, пені тощо.

Відповідно до п. 1.3 Договору відступлення загальна сума заборгованості боржника за договором кредиту станом на 05.06.2019 становить 125 596 368,92 грн., в т.ч. нараховані проценти на 13.07.2016 в сумі 9 419 750,79 грн., відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.4 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх без виключення зобов`язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення цього договору. При цьому, новий кредитор також набуває статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором в разі їх наявності.

Також 05.06.2019 між ПАТ Українська інноваційна компанія (первісний кредитор) та ТОВ ФК Арбо Фінанс (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги за Договором поруки, за змістом п. 1.1 якого у зв`язку з укладенням між новим кредитором та первісним кредитором договору про відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019, за умовами якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за Кредитним договором, первісний кредитор відступає новому кредитору своє право вимоги за Договором поруки, укладеним між ПАТ Український інноваційний банк та ТОВ Бюро Ейнштейн .

Пунктами 1.2, 1.4 вказаного договору передбачено, що право вимоги за договором поруки відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. Новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від поручителя належного виконання всіх зобов`язань за договором поруки, оскільки новий кредитор набуває статусу кредитора за договором поруки, що забезпечує виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості за Кредитним договором.

Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи (банківські виписки з рахунку ПАТ Оболонь та валютне платіжне доручення №518435 від 24.01.2013) підтверджується належне виконання ПАТ Укрінбанк своїх зобов`язань за Кредитним договором та надання відповідачу-1 кредиту шляхом перерахування грошових коштів на його банківський рахунок.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998 (зі змінами та доповненнями), є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 №254, визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

З огляду на наведене, банківські виписки з рахунків відповідача-1 в банківській установі є належними, допустимими і достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, тому приймаються до уваги судом, як такі що підтверджують факт здійснення господарських операцій між ПАТ Укрінбанк та відповідачем-1 у цій справі, зокрема, надання відповідачу-1 кредитного ліміту у відповідному розмірі та не виконання відповідачем-1 зобов`язань за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Договором про внесення змін №14 від 30.04.2015 до Кредитного договору п. 3.1 такого договору викладено в новій редакції: 3.1 Відповідно до положень та умов цього договору, Банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії (кредит) з лімітом в розмірі: 5 000 000,00 грн. та 5 000 000,00 дол. США на термін до 10.07.2016 (включно). Заборгованість на дату укладення цього договору становить 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США, згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: до 10.05.2016 - 2 100 200,00 дол. США, до 10.06.2016 - 2 500 000,00 дол. США, до 10.07.2016 - 1 900 000,00 грн. .

Суд відзначає, що не заперечуючи допущення прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідачем-1 не було доведено існування у нього іншого розміру заборгованості, ніж того, що міститься в наданому позивачем розрахунку та банківських виписках.

За приписами ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Сторони в Кредитному договорі погодили розмір процентів за користування кредитом, на підставі якого було обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Щодо твердження відповідача-1 про неправомірність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування суд відзначає наступне.

Пунктом 3.5.1 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 11.12.2014 визначено, що граничним терміном повернення кредиту є 10.07.2016. У випадку якщо розмір заборгованості позичальника за кредитом перевищує розмір ліміту кредитної лінії згідно з графіком встановленим в п. 3.1, така різниця вважається простроченою заборгованістю з дня виникнення. Погашення відбувається шляхом перерахування коштів позичальником на рахунок № НОМЕР_1 (грн.) або на рахунок № НОМЕР_2 (дол. США) в ПАТ Укрінбанк . Кредитні кошти повертаються лише в тій валюті, в якій вони були надані. Заборгованість позичальника за цим кредитним договором стає строковою до стягнення у випадках, передбачених цим договором та/або гарантійними документами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України, так як в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас, в пункті 3.4.1 Кредитного договору сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що у даній справі сторонами у пункті 3.4.1 Кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статті 6, 627 Цивільного кодексу України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, допускає нарахування процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

При цьому, наведена позиція не суперечить правовим позиціям, викладеній в постанові Великої Палати Верховного суд від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, оскільки у зазначеному судовому рішенні суд виходив з інших обставин справи ніж у цій справі - інших умов кредитних договорів (позики) щодо порядку (періоду) нарахування процентів, який не є тотожним порядку, визначеному умовами Кредитного договору.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верхового Суду від 13.12.2018 у справі №913/11/18 та від 14.05.2019 у справі №910/22858/17.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем процентів за користування відповідачем-1 кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Крім того, суд відзначає, що припинення банківської ліцензії ПАТ Укрінбанк не припиняє право вимоги сплати заборгованості та нарахування відсотків за користування кредитними коштами з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків, а банківська ліцензія - це документ, який видається Національним банком України, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Правові наслідки введення процедури ліквідації банку визначено ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно з пунктами 2, 4 частини 2 статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, банківська діяльність банку, що знаходиться в стадії ліквідації, завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси та припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Таким чином, з системного аналізу зазначеної норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб випливає, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак, наведене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема, обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вказаним законом визначено, що припинення нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку стосується саме заборгованості банку перед третіми особами і не стосується заборгованості третіх осіб перед банком. (Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 910/23455/17, від 14.11.2018 у справі № 903/6/18, від 27.11.2018 у справі № 913/67/17).

Крім того, за змістом частини 2 статті 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Однак, судом не встановлено, що між кредитором та боржником було досягнуто домовленості щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом у зв`язку з введенням процедури ліквідації банку.

Враховуючи викладене, у зв`язку з відкликанням у ПАТ Укрінбанк банківської ліцензії, боржник не звільняється від обов`язку сплати процентів за користування кредитними коштами.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №911/2558/18.

Також згідно зі статтею 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

За змістом наведених вище приписів право на надання як банківських, так й інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії. Та юридична особа, яка за характером предметно-професійної діяльності надає окрім фінансових також і банківські послуги, наділяється відповідним правом з моменту внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Поряд із вказаним, оскільки ні загальними нормами Цивільного кодексу України, ні нормами банківського законодавства не передбачено як підставу припинення зобов`язання з повернення кредиту відкликання банківської ліцензії та виключення банку з Державного реєстру банків, обставини відкликання банківської ліцензії у ПАТ Український інноваційний банк на момент стягнення заборгованості за кредитним договором не припиняють зобов`язальних правовідносин сторін, які склались на підставі кредитного договору.

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування позивачем процентів за користування відповідачем-1 кредитними коштами у розмірі 1 556 646,58 грн. за гривневим кредитом та процентами у розмірі 2 092 271,79 дол. США, що еквівалентно 56 224 726,31 грн., за доларовим кредитом.

02.10.2015 між АТ Український інноваційний банк (кредитор) та ТОВ Бюро Ейнштейн (поручитель) був укладений Договір поруки, відповідно до умов якого:

- поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання ПАТ Оболонь (боржник) своїх зобов`язань згідно Кредитного договору, в повному обсязі в сумі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США основного боргу, а також відсотків за користування позикою, пені, штрафів, а також інших, передбачених кредитним договором, санкцій;

- у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники;

- договір він набирає чинності з часу його підписання сторонами та припиняється 10.07.2020.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом на підставі Кредитного договору та Договору поруки. Відповідачами вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачами обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Як встановлено судом, 05.06.2019 між ПАТ Українська інноваційна компанія (первісний кредитор) та ТОВ ФК Арбо Фінанс (новий кредитор) був укладений Договір відступлення, за умовами якого первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступив (передав), а новий кредитор прийняв (набув) права вимоги первісного кредитора, яке йому належить відповідно до умов Кредитного договору зі всіма додатками, додатковими угодами, додатковими договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до них тощо, що є його невід`ємною частиною, який укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ПАТ Оболонь (боржник).

За змістом п. 1.2 Договору відступлення право вимоги за кредитним договором відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості за кредитним договором; право вимоги суми нарахованих процентів за кредитним договором, строк платежу яких настав на дату укладання цього договору; процентів, неустойки, штрафів, пені тощо.

Пунктом 1.4 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором та одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх без виключення зобов`язань за кредитним договором, які існували та існують на момент укладення цього договору. При цьому, новий кредитор також набуває статусу заставодержателя (іпотекодержателя) за всіма зобов`язаннями, що забезпечують виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором в разі їх наявності.

У відповідності до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору відступлення, суд дійшов висновку, що відбулась заміна кредитора у матеріальних правовідносинах (відбувся перехід прав вимоги) у зобов`язанні, щодо стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

Також 05.06.2019 між ПАТ Українська інноваційна компанія (первісний кредитор) та ТОВ ФК Арбо Фінанс (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги за Договором поруки.

Щодо твердження відповідача-1 про відсутність у позивача правових підстав для стягнення спірної заборгованості суд відзначає наступне.

Правління НБУ постановою від 24.12.2015 №934 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Український інноваційний банк до категорії неплатоспроможних ПАТ Український інноваційний банк було віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Укрінбанк та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку в цьому банку запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25 грудня 2015 року по 24 березня 2016 року (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду для здійснення цих повноважень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 16.03.2016 у справі №826/1162/16 визнав незаконними та скасував з моменту їх прийняття постанову НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, суд зобов`язав НБУ надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку. Це судове рішення оскаржене до суду апеляційної інстанції.

22.03.2016 відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України Про банки і банківську діяльність на підставі відповідного звернення Фонду Правління НБУ прийняло постанову про відкликання ліцензії та ліквідацію банку. Цього ж дня Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про ліквідацію банку, згідно з яким розпочата процедура ліквідації ПАТ Український інноваційний банк , призначена Уповноважена особа Фонду та делеговані їй всі повноваження ліквідатора цього банку.

14.04.2016 Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою у справі №826/1162/16 відмовив у задоволенні апеляційних скарг, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 залишив без змін. Це судове рішення оскаржене до суду касаційної інстанції.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 29.04.2016 у справі №826/5325/16 визнав протиправними та скасував з моменту їх прийняття постанову НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й рішення Фонду про ліквідацію банку, зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ Український інноваційний банк в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував станом на 22.03.2016.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.07.2016 у справі №826/5325/16 відмовив у задоволенні апеляційних скарг, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 залишив без змін. Це судове рішення оскаржене до суду касаційної інстанції.

13.07.2016 наглядовою радою ПАТ Український інноваційний банк було ініційовано проведення позачергових загальних зборів акціонерів, на яких прийнято рішення про перейменування ПАТ Український інноваційний банк на ПАТ УКРІНКОМ , змінене місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено діяльність комерційних банків , за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління (далі - організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.08.2016 у справі №826/1162/16 відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (щодо незаконності та скасування постанови НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про тимчасову адміністрацію).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2016 у справі №826/5325/16 відмовив у задоволенні касаційних скарг та залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 (щодо незаконності та скасування постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й рішення Фонду про ліквідацію банку).

Відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ УКРІНКОМ від 28.03.2017 знову змінена назва акціонерного товариства на ПАТ Українська інноваційна компанія , а відповідно до статуту, ПАТ Українська інноваційна компанія продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ УКРІНКОМ на ПАТ Українська інноваційна компанія , яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ УКРІНКОМ та ПАТ Український інноваційний банк .

Отже, організаційні зміни банку, здійснені 13.07.2016, відбулися за обставин, коли набрали законної сили судові рішення у справі №826/1162/16, де суд визнав незаконними та скасував з моменту їх прийняття постанову НБУ про неплатоспроможність банку та рішення Фонду про тимчасову адміністрацію та зобов`язав НБУ надати 95 днів на відновлення платоспроможності цього банку (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016), а також у справі №826/5325/16, де суд визнав протиправними та скасував з моменту їх прийняття постанову НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку й рішення Фонду про ліквідацію банку та зобов`язав НБУ вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ Український інноваційний банк як банківської установи - в обсязі та стані, який існував на 22.03.2016 (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016).

Також суд звертає увагу на те, що внесення змін до установчих документів та відомостей про юридичну особу ПАТ Укрінбанк було оскаржено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до суду, проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2017 у справі №826/11199/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та постановою Верховного Суду від 19.04.2019, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Вказаною постановою Верховного Суду підтримано позицію судів попередніх інстанцій щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Відтак, як станом на дату прийняття рішення про перейменування ПАТ Український інноваційний банк у ПАТ УКРІНКОМ та зміну його статутної діяльності з виключенням з неї банківської діяльності, так і станом на момент укладення Договору відступлення та договору відступлення права вимоги №05/06/19-2 від 05.06.2019 за Договором поруки, вказані рішення Правління НБУ скасовані в судовому порядку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд відзначає, що питання дійсності Договору відступлення та договору відступлення права вимоги за договором поруки було предметом спору за зустрічним позовом у даній справі, проте такий позов був залишений без розгляду за заявою ПАТ Оболонь .

Відтак, правочини, на підставі яких позивач отримав право вимоги до ПАТ Оболонь та ТОВ Бюро Ейнштейн є чинними на момент розгляду даної справи по суті.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не може бути застосована під час вирішення даної справи, оскільки вона не є преюдиційною у даному спорі, а також не містить висновків щодо застосування норм права, які могли б бути застосовані судами нижчих інстанцій.

Також вказана постанова містить низку суперечностей та оціночних суджень, зокрема, висновок Великої Палати про те, що відсутні юридичні підстави набуття права відповідної вимоги ТОВ ФК Інвест ресурс до ПАТ Юрія , позаяк ПАТ Український інноваційний банк не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ УКРІНКОМ , а відтак й ПАТ Українська інноваційна компанія не набуло прав банку, попри будь-які заявлені цим товариством правовідносини факторингу між ПАТ Українська інноваційна компанія та ТОВ ФК Інвест ресурс , оскільки відповідний правочин не відповідає частині першій статті 203 Цивільного кодексу України та є нікчемним в силу частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 36 Закону про гарантування вкладів (пункт 229 постанови), прямо суперечить положенням частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки в постанові не наведено диспозиції норми закону, який би встановлював недійсність цього договору, а не підстави для визнання його недійсним як оспорюваного.

Більш того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не є остаточним рішенням у вказаній справі, оскільки нею було скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 06.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, а справу направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Твердження відповідача-1 про преюдиційність обставин, встановлених Верховним Судом під час перегляду судових рішень у справі №910/8117/17, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

На розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8117/17 за позовом ПАТ Українська інноваційна компанія до ПАТ Оболонь про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 169 298 974,35 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017, позовні вимоги ПАТ Українська інноваційна компанія задоволено.

Постановою Верховного Суду від 03.08.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 12.10.2017 у справі №910/8117/17 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ПАТ Українська інноваційна компанія до ПАТ Оболонь у повному обсязі.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ Укрінком і ПАТ Українська інноваційна компанія ПАТ Укрінбанк без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства; матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ Українська інноваційна компанія прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ Укрінбанк згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Оціночні судження суду не можуть братися до уваги як преюдиційні обставини, а тому преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки судом певних обставин. Крім того, схожість обставин і предмета спору не свідчать про наявність підстав для застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За висновком суду, у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 відсутні встановлені факти та обставини щодо учасників справи №910/7540/19, зокрема щодо відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження переходу до ПАТ Українська інноваційна компанія прав та обов`язків ПАТ Укрінбанк , натомість наявні оціночні судження суду, які не можуть мати преюдиційного значення для даної справи.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про правомірність звернення ТОВ ФК Арбо Фінанс з даним позовом з вимогами про стягнення заборгованості з ПАТ Оболонь та ТОВ Бюро Ейнштейн за Кредитним договором.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідачів пені за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн., інфляційних у розмірі 836 202,70 грн. та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн. за гривневим кредитом, а також пені за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн. та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн. за доларовим кредитом.

Судом встановлено, що відповідач-1 у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача-1 є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом п. 7.3 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №10 від 24.01.2013 у разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.4 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №10 від 24.01.2013 визначено, що у разі порушення терміну повернення кредиту, в т.ч. графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.5 Кредитного договору в редакції договору про внесення змін №12 від 11.12.2014 пеня, передбачена пунктами 7.3-7.4 цього договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов`язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов`язань і не включається день виконання простроченого зобов`язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена кредитним договором.

За змістом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Отже, якщо умовами договору сторони передбачили, що пеня нараховується за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання, то нарахування пені не припиняється за період прострочення зобов`язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні (частина перша статті 524 ЦК України).

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами, укладеними між резидентами на території України.

Правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (див. пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц).

Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору, передбачали сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням з заборгованості в іноземній валюті, суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 757/6367/13-ц.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів пені за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн., інфляційних у розмірі 836 202,70 грн. та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн. за гривневим кредитом, а також пені за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн. та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн. за доларовим кредитом.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Арбо Фінанс про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором в сумі 247 681 004,94 коп., з яких за гривневим кредитом 5 367 241,75 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 1 900 000,00 грн., заборгованість по процентам у розмірі 1 556 646,58 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн., інфляційні у розмірі 836 202,70 грн. та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн.) та за доларовим кредитом у розмірі 9 017 140,38 дол. США, що еквівалентно 242 313 763,19 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 4 600 200,00 дол. США, що еквівалентно 123 619 210,31 грн., заборгованість за процентами у розмірі 2 092 271,79 дол. США, що еквівалентно 56 224 726,31 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн. та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог позивача суд відзначає наступне.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність сплила і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 Верховного Суду України у справі №П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вбачається із позовної заяви, право вимоги до відповідачів сплати заборгованості за Кредитним договором позивачем набуто з моменту укладення між ним та ПАТ Українська інноваційна компанія Договору відступлення та договору про відступлення права вимоги від 05.06.2019 за Договором поруки.

Таким чином, саме з 05.06.2019 позивачем набуто право вимоги до відповідачів сплати заборгованості, і саме цей же день є початком строку перебігу позовної давності.

Отже, як вбачається з вищезазначеного, ТОВ Арбо Фінанс звернулося до суду у межах трьохрічного строку позовної давності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідачів суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства Оболонь (04212, місто Київ, ВУЛ. БОГАТИРСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 05391057) та Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Ейнштейн (04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ РУДАНСЬКОГО, будинок 3А; ідентифікаційний код 35534529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс (03087, місто Київ, ВУЛИЦЯ УШИНСЬКОГО, будинок 13-А; ідентифікаційний код 40131717) заборгованість за кредитним договором №14/07 від 03.05.2007 в сумі 247 681 004 (двісті сорок сім мільйонів шістсот вісімдесят одна тисяча чотири) грн. 94 коп., з яких за гривневим кредитом 5 367 241,75 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 1 900 000,00 грн., заборгованість по процентам у розмірі 1 556 646,58 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 763 294,28 грн., інфляційні у розмірі 836 202,70 грн. та 3% річних у розмірі 311 098,19 грн.) та за доларовим кредитом у розмірі 9 017 140,38 дол. США, що еквівалентно 242 313 763,19 грн. (в тому числі, заборгованість за кредитом у розмірі 4 600 200,00 дол. США, що еквівалентно 123 619 210,31 грн., заборгованість за процентами у розмірі 2 092 271,79 дол. США, що еквівалентно 56 224 726,31 грн., пеня за прострочення повернення кредиту та процентів у розмірі 1 722 346,14 дол. США, що еквівалентно 46 283 872,27 грн. та 3% річних у розмірі 602 322,46 дол. США, що еквівалентно 16 185 954,30 грн.). Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Оболонь (04212, місто Київ, ВУЛ. БОГАТИРСЬКА, будинок 3; ідентифікаційний код 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс (03087, місто Київ, ВУЛИЦЯ УШИНСЬКОГО, будинок 13-А; ідентифікаційний код 40131717) судовий збір у розмірі 336 175 (триста тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бюро Ейнштейн (04112, місто Київ, ВУЛИЦЯ РУДАНСЬКОГО, будинок 3А; ідентифікаційний код 35534529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Арбо Фінанс (03087, місто Київ, ВУЛИЦЯ УШИНСЬКОГО, будинок 13-А; ідентифікаційний код 40131717) судовий збір у розмірі 336 175 (триста тридцять шість тисяч сто сімдесят п`ять) грн. 00 коп. Видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.10.2020.

Суддя В.П. Босий