Рішення

від 19.10.2020 по справі 910/18602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2020Справа № 910/18602/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. при секретарі судового засідання Макарчук С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр бізнес брук до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю НК Франко про визнання договору недійсним, за участю представників позивача - Чорноткач Н.З., ордер серія ХВ №000150 від 19.12.2019 року, відповідача - Тищенка А.В., довіреність № 131 від 16.10.2019 року, третя особа - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору поруки №4Ф15081И/П від 25.10.2016 року, який було укладено між позивачем та відповідачем, на підставі ст.ст. 97, 203, 207, 215, 651 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2020 року.

22.01.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 17.02.2020 року.

11.02.2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд в позові відмовити, оскільки оспорюваний договір був укладений для фінансування поточної діяльності позивача. В оману відповідач позивача при укладені цього договору не вводив. В обґрунтування своїх заперечень надав суду: протокол №18/10/2016 загальних зборів учасників ТОВ Прем`єр бізнес брук від 18.10.2016; техніко-економічне обґрунтування повернення кредитних коштів від 20.10.2016; заявку на отримання кредиту від 20.10.2016, які підписані позивачем.

17.02.2020 року в судовому засіданні оголошено перерву на 11.03.2020 року.

03.03.2020 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

11.03.2020 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів.

За приписами ч.1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

З урахуванням того, що позивачем у відповідності до вимог ч.1 ст. 81 ГПК України клопотання подане із пропуском строку, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю НК Франко .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 року підготовче засідання відкладено без визначення дати наступного судового засідання у зв`язку з попередженням виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 року суд здійснив виклик сторін по справі у судове засідання на 28.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2020 року.

19.10.2020 року представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимога позивача про визнання недійсним договору поруки №4Ф15081ИЛ/П від 25.10.2016 року, що укладено між позивачем та відповідачем.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що вказаний договір поруки був укладений внаслідок обману останнього відповідачем, а саме при укладенні спірного договору позивач мав намір отримати прибуток від укладення спірного договору у вигляді отримання прибутку від реалізації таких активів, або набуття права власності на них, так як зі слів Банку сукупність вартості активів, що передані такими третіми особами в якості забезпечення своїх зобов`язань банку у декілька разів перевищують заборгованість таких осіб перед Банком.

Натомість, прибутку (майна) не отримав, що на думку позивача свідчить про те, що його ввели в оману при укладенні договору поруки №4Ф15081И/П від 25.10.2016 року, а тому вважає, що відповідно вказаний договір є недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Судом встановлено, що 25.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр бізнес брук (далі - позичальник) укладено кредитний договір №4П16098Г (далі - кредитний договір).

Пунктом А.1. кредитного договору визначено вид кредиту, а саме відновлювальна кредитна лінія - кредит, що надається позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

За умовами п. А.2. кредитного договору встановлено ліміт цього кредитного договору: 4 700 000 000,00 (чотири мільярди сімсот мільйонів гривень, 00 копійок) на наступні цілі: фінансування поточної діяльності підприємства. У разі виникнення заборгованості позичальника перед банком з відшкодування витрат згідно з п. 2.2.13. ліміт цього договору збільшується на відповідну суму заборгованості, на цілі з відшкодування витрат згідно з п. 2.1.5.

Пунктом А.3. кредитного договору встановлено термін повернення кредиту 15 жовтня 2025 року.

25.10.2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр бізнес брук (далі - поручитель) було укладено договір поруки №4Ф15081И/П (далі - договір поруки), відповідно до предмету якого, поручитель надав поруку перед кредитором за виконання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НК ФРАНКО (код за ЄДРПОУ 39788373) (далі - боржник) своїх зобов`язань за:

- кредитним договором від 16.12.2015 року №4Ф15081И (далі - кредитний договір 1), а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Пунктом 2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов`язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У пункті 3 договору поруки зазначено, що поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно із п. 4 договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

У випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (п. 5 договору поруки).

Поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору поруки).

За змістом пункту 7 договору поруки, у випадку порушення поручителем зобов`язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель прийшли до згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунку у ПАТ КБ Приватбанк . Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору поруки, до поручителя, що виконав обов`язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов`язання.

У відповідності до п.9 договору поруки, у випадку невиконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора, зазначеної в п. 5 цього договору, поручитель сплачує на користь кредитора пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості, яка зазначена в зазначеній письмові вимозі, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє поручителя від виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно із п.10 договору поруки визначено, що кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (п. 11 договору поруки).

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін (п.14 договору поруки).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин ).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 230 Цивільного кодексу України встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 3.10 постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Проте, позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення відповідачем позивача в оману при вчиненні спірного правочину, не доведено самого факту обману, наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману та не надано доказів на їх підтвердження.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання спірного договору недійсним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не порушено права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а тому в позові про визнання недійсним договору поруки №4Ф15081И/П від 25.10.2016 року слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 28.10.2020р.

Суддя С.О. Чебикіна