Ухвала

від 28.10.2020 по справі 911/3086/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"28" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3086/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крем-1»

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Державного підприємства Сетам

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України

про забезпечення позову

Суддя Карпечкін Т.П.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крем-1» (далі - заявник) звернулося до Господарського суду Київської області із заявою б/н від 23.10.2020 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державного підприємства Сетам , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України про забезпечення позову, у якій просить суд:

- накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в с. Білогородка, Києво - Святошинського району Київської області;

- заборонити будь-яким особам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, комунальним підприємствам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно (в тому вислі реєстрацію виникнення, переходу права власності), скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна: земельної ділянки площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, що розташована в с. Білогородка, Києво- Святошинського району Київської області.

В обґрунтування підстав для застосування заходів забезпечення позову заявник зазначає про те, що у виконавчому провадженні ВП № 60544814, відкритому Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України А.Т. Назаровцем, на примусове виконання судового рішення у справі № 910/21950/15, яким в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на нерухоме майно заявника, в тому числі спірну земельну ділянку, Державним підприємством Сетам 16.09.2020 року було проведено електронні торги, на яких було, як стверджує заявник, реалізовано належну заявнику (боржнику у виконавчому провадженні ВП № 60544814) земельну ділянку площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05: 001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в с. Білогородка, Києво - Святошинського району Київської області.

Як зазначає позивач, переможцем проведених електронних торгів стала фізична особа Кисіль Андрій Анатолійович, в підтвердження чого надав протокол проведення електронних торгів № 502232 від 16.09.2020 року.

Заявник, стверджуючи про те, що під час проведення спірних електронних торгів Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державним підприємством Сетам було порушено норми Законів України "Про виконавче провадження", Про іпотеку та наказ Міністерства юстиції України № 2831/15 від 29.09.2016 року Про затвердження порядку реалізації арештованого майна , а саме порушено порядки визначення ринкової вартості спірного майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про визначену вартість майна, вважає результати вищезазначених електронних торгів такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а відтак, останній має намір звернутися до Господарського суду Київської області із позовом про визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації нерухомого та рухомого майна (земельної ділянки) належного заявнику, що входило до складу лотів № 439211.

У зв`язку з чим, заявник зазначає про необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з спірним майном до подання позовної заяви про визнання недійсними результатів електронних торгів, на яких було реалізоване спірне майно, оскільки невжиття заходів забезпечення позову призведе до переходу права власності на об`єкти нерухомого та рухомого майна, що були реалізовані на відповідних торгах, спочатку до переможця торгів, а в подальшому і до інших осіб, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення позову, та потребуватиме додаткових зусиль та витрат від заявника для фактичного виконання відповідного судового рішення.

В обґрунтування звернення з заявою про забезпечення позову саме до Господарського суду Київської області, заявник, посилаючись на ст. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що спори, які виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна, стверджує про те, що оскільки майно з приводу якого виник спір, розташоване на території Київської області, саме на Господарський суд Київської області поширюється територіальна юрисдикція даного спору.

Розглянувши вищезазначену заяву, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зокрема, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено способи забезпечення позову, серед яких передбачено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України у п. 2 Постанови № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Як вбачається з наданих матеріалів, заявником є Товариство з обмеженою відповідальністю «Крем-1» , який в обґрунтування підстав звернення у майбутньому із позовом та підстав забезпечення позову за поданою ним заявою до подачі позову, вказує на порушення права власності на його нерухоме майно незаконно проведеними електронними торгами.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи передбачені законодавством особливості щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а отже, є правочином.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 05.06.2018 року у справі № 910/856/17, набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Як зазначалося вище, учасником і переможцем електронних торгів з продажу спірної земельної ділянки, результати яких будуть оспорюватися у позові, який має буде пред`явлений у даній справі, є фізична особа ОСОБА_1 .

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2018 року у справі № 911/845/17 відчуження майна на спірних електронних торгах, як угода купівлі-продажу, є багатостороннім правочином і під час подання позову про його оспорення, такий позов подається до решти сторін зазначеного правочину, з якими є матеріально правовий спір та такі сторони мають бути залучені до участі у справі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії: суб`єктний склад правовідносин і характер діяльності суб`єктів (характер спірного правовідношення).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством.

Тобто подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи за участю фізичних осіб без статусу суб`єктів підприємницької діяльності лише у спорах, що виникають із корпоративних правовідносин, а також у справах про банкрутство.

Відтак, у справі, що буде розглядатися, однією зі сторін оспорюваного договору є фізична особа, а спір стосується права цивільного. Отже, незалежно від того, у якій юрисдикції розглянуто справу, на виконання рішення у якій проводилися торги, визначення юрисдикції у справі про визнання торгів недійсними залежить від суб`єктного складу сторін договору, а з урахуванням того, що продавцем є юридична особа, - то від того, чи є покупець юридичною чи фізичною особою та від змісту правовідносин між сторонами, які є цивільними.

У спірних правовідносинах про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор торгів та переможець - фізична особа ОСОБА_1 , який не суб`єктом господарювання, спір не є корпоративним, а стосується саме порушення права власності заявника на нерухоме майно, який є фізичною особою, та не є підприємцем. А тому майбутній спір про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації предмету іпотеки - земельної ділянки площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в с. Білогородка, Києво-Святошинського району Київської області (лот № 439211), за своїм суб`єктним складом не відноситься до юрисдикції господарських судів та підлягає вирішенню загальними судами, за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 910/1454/17, від 18.04.2018 року у справі № 906/552/16, а також у постановах Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 725/3212/16-ц та від 05.06.2018 року № 910/856/17.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, стосуються та впливають на права фізичної особи переможця торгів - фізичної особи Кисіль Андрія Анатолійовича, який не може бути учасником в господарському процесі та відповідно стороною майбутнього позову про визнання недійсними електронних торгів з продажу земельної ділянки площею 8,2646 га, кадастровий номер 3222480400:05:001:0319, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розміщена в с. Білогородка, Києво -Святошинського району Київської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а подана до Господарського суду Київської області заява про забезпечення позову до подачі позову не може бути розглянути в порядку господарського судочинства, оскільки справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відтак, Господарський суд Київської області відмовляє у прийнятті до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крем-1» про забезпечення позову за суб`єктною та предметною юрисдикціями.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що подана ним заява про забезпечення позову до подачі позову віднесена до юрисдикції судів загальної юрисдикції та може бути подана в порядку глави 10 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Крем-1» б/н від 23.10.2020 року про забезпечення позову.

2. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін