Ухвала

від 29.10.2020 по справі 911/3119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3119/20

Суддя Господарського суду Київської області Антонова В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш Трейдінг про забезпечення позову такого товариства до Товариства з обмеженою відповідальністю Баліс про стягнення 365553, 39 грн,

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фіш Трсйдінг звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Баліс про стягнення 365553, 39 грн, що складається з 301296, 47 грн - основного боргу, 49851, 00 грн пені, 2974, 76 грн втрат від інфляції та 11431, 16 грн - 3 % річних.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 71 від 26.08.2016 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

У поданій заяві позивач просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 365553,39 грн та судового збору - 5483, 30 грн, які обліковуються на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 в АТ ТАКСОМБАНК (м. Київ) МФО 339500 товариства з обмеженою відповідальністю Баліс (ЄДРПОУ 31564021).

В обгрунтування поданої заяви, заявник зазначає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ТОВ Баліс може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки ТОВ Баліс , порушуючи вимоги ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов`язків, передбачених договором поставки № 71 від 26.08.2016.

Дослідивши подану заяву, суд приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, відповідна заява, як визначено ч. 1 ст.140 ГПК України, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи; винятки щодо порядку розгляду визначені чч.3.4 цієї норми.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Поряд з цим, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового пронесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського сулу в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.

Разом з тим, вказані у заяві обставини не свідчать про те, що виконання рішення суду у разі задоволення позову буде утруднено чи унеможливлено.

Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні напери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання кош тів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 910/6924/18).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень,

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16).

Заявником не надано суду жодних доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Баліс мас намір ухилитися від виконання рішення суду, як то доказів які б підтверджували факт розпродавання заявником майна, або ж виведення коштів із рахунків, ухилення від контактів із заявником тощо. Сам факт несплати коштів, що належить позивачу не може свідчити про намір ухилення від виконання зобов`язань перед заявником у випадку задоволення позову.

Також, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Слід зазначити, що зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків. Він має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів. Так, згідно з ч. 1 ст. 141 ГПК України унормовано, що метою цього інституту є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права "Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі", ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану status-quo між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

Згідно з приписами ч. 7 ст. 140 ГПК України унормовано, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Водночас суд вказує, що статтею 9 Конституції України регламентовано, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.

Окрім того, у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

З огляду на викладене, оцінивши обгрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що заявник не подав доказів наявності фактичних обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду за позовом, а також враховуючи відсутність пропозицій щодо зустрічного забезпечення, суд вбачає відсутність достатніх підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш Трейдінг № 2 від 27.10.2020 про вжиття заходів забезпечення позову, що є підставою для відмови у їх застосуванні шляхом винесення відповідної ухвали.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, керуючись ч. 1 ст. 139, ч. 7 ст. 140, ст.ст. 234,235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фіш Трейдінг № 2 від 27.10.2020 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст.ст. 235, 255, 256 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.М. Антонова