Рішення

від 24.12.2020 по справі 911/3119/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/3119/20

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейдінг" (Київська обл., Броварський р-н, смт. Велика Димерка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" (Київська обл., Бородянський р-н, смт. Бородянка)

про стягнення 365553,39 грн

без виклику учасників процессу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейдінг" (далі - позивач) подало до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" (далі - відповідач), згідно прохальної частини якої просить суд стягнути з відповідача 365553,39 грн, з яких 301296,47 грн - основного боргу, 49851,00 грн - пені, 2974,76 грн - інфляційних збитків, 11431,16 грн - 3% річних.

В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 71 від 26.08.2016 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою від 29.10.2020 Господарським судом Київської області відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіш Трейдінг» № 2 від 27.10.2020 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою від 29.10.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у даній справі та визнав справу № 911/3119/20 малозначною, справу ухвалив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 27.11.2020 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 07.12.2020 (включно).

Копія відповідної ухвали суду отримана відповідачем - 03.11.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103273667800.

Відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

26.08.2015 між сторонами у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейдінг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Баліс" (покупець) укладено договір поставки № 71.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору, постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця товарно-матеріальні цінності (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 договору).

Предметом поставки є рибо- та морепродукція, найменування (асортимент) та кількість якої зазначаються в письмовому замовленні покупця та узгоджуються між сторонами засобами факсимільного та електронного зв`язку (п. 1.2 договору).

У відповідності до п. 2.10 договору, право власності на товар оплачений покупцем на умовах оплати по факту поставки відбувається після оплати фактично переданих/поставлених товарів.

Згідно п. 2.11 договору визначено, що передача товару від постачальника покупцю здійснюється на підставі видаткових накладних.

Сторонами погоджено, що покупець сплачує вартість товару на умовах:

- Попередньої оплати (п. 5.2.1 договору),

- Оплати по факту поставки (в день фактичного прийняття товару або протягом банківського дня наступного за днем прийняття товару) (п. 5.2.2 договору).

Як передбачено п. 7.3 договору, у випадку прострочення терміну оплати товару покупцем, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого порушення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року. У випадку, якщо на момент закінчення терміну дії даного договору будь-яка зі сторін не виконає свої зобов`язання в повному обсязі, дія договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 12.1 договору).

У відповідності до п. 12.2 договору, строк дії цього договору автоматично продовжується на наступний календарний рік в разі відсутності повідомлення однієї зі сторін іншої сторони про свій намір змінити або припинити дію цього договору за 30 календарних днів до моменту спливу строку його дії.

Як встановлено під час розгляду справи, згідно видаткових накладних від 14.05.2020 № 3169 на суму 84976, 01 грн, від 22.05.2020 № 3377 на суму 78009, 84 грн, від 29.05.2020 № 3461 на суму 85728,00 грн, від 01.06.2020 № 3473 на суму 8341, 87 грн, від 25.06.2020 № 3874 на суму 83193, 60 грн, від 08.07.2020 № 4123 на суму 75006, 00 грн, від 24.07.2020 № 4374 на суму 23027, 00 грн позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 438282, 32 грн, який отримано відповідачем.

Відповідач звертався до позивача з гарантійним листом № 13 від 30.07.2020, у якому гарантував перерахувати прострочені оплати за товар за наступною схемою: 31.07.2020 - 21853, 74 грн, з 03 по 07 серпня 2020 - 97200 грн, з 10 по 14 серпня 2020 - 84976, 01 грн, з 17 по 31 серпня 2020 - 78009, 84 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2020 позивач направив відповідачу претензію № 01-2209/20 від 22.09.2020, у якій просив відповідача в триденний строк сплатити суму боргу.

Проте, оплата відповідачем поставленого товару здійснена лише частково (копії платіжних доручень наявні в матеріалах справи); заборгованість з оплати поставленого товару складає 301296, 47 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача вартості поставленого товару та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк, встановлений для оплати товару за відповідними накладними, закінчився до подачі вказаної позовної заяви (в день фактичного прийняття товару або протягом банківського дня наступного за днем прийняття товару).

Між тим, поставлений товар оплачений лише частково, заборгованість становить 301296, 47 грн.

Під час розгляду спору у даній справі, відповідач не спростував шляхом подання доказів оплати, того, що відповідні зобов`язання ним виконані або припинені внаслідок інших юридичних фактів.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків за період з 14.05.2020 по 25.10.2020, який скріплено електронними підписами сторін, відповідно до змісту якого заборгованість відповідача складає 301296, 47 грн.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 301296, 47 грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 49851, 00 грн пені.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому, згідно ч.ч.2,3 вказаної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, п. 7.3 укладеного договору, сторонами погоджено, що у випадку прострочення терміну оплати товару покупцем, останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого порушення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що розрахунок виконано арифметично вірно та у відповідності до чинного законодавства за наступними видатковими накладними: від 29.05.2020 № 3461, від 01.06.2020 № 3473, від 08.07.2020 № 4123, 00 грн, від 24.07.2020 № 4374.

При цьому, як вбачається з розрахунку позивача, за видатковою накладною від 14.05.2020 № 3169, до періоду, за який нарахована пеня, включено день, у який відповідачем здійснено погашення боргу - 25.09.2020. При цьому, позивач нараховує пеню на всю суму боргу, без врахування часткових оплат.

Отже, нарахування пені слід здійснювати за період з 16.05.2020 по 31.08.2020 на суму боргу 84976, 01 грн; з 01.09.2020 по 02.09.2020 на суму 74976,01 грн; з 03.09.2020 по 07.09.2020н на суму 66000 грн; з 08.09.2020 по 09.09.2020 на суму 61000 грн; з 10.09.2020 по 13.09.2020 на суму 51000 грн; з 14.09.2020 по 16.09.2020 на суму 41000 грн; з 17.09.2020 по 21.09.2020 на суму 37000 грн; з 22.09.2020 по 24.09.2020 на суму 27000 грн.

За видатковою накладною від 22.05.2020 № 3377 позивач також не враховує часткові оплати, а нараховує пеню на всю суму боргу - 78009, 84 грн.

Нарахування пені слід здійснювати таким чином, з 26.05.2020 по 04.10.2020 на суму боргу 78009, 84 грн; з 05.10.2020 по 11.10.2020 на суму 68000 грн; з 12.10.2020 по 15.10.2020 на суму 58000 грн; з 16.10.2020 по 22.10.2020 на суму 43000 грн; з 23.10.2020 по 27.10.2020 на суму 26000 грн.

Окрім того, як вбачається з розрахунку позивача, за видатковою накладною від 25.06.2020 № 3874 позивач нараховує пеню помилково на суму боргу - 836 193, 60 грн. При цьому, правильною сумою боргу за цією накладною є 83 193, 60 грн.

За таких обставин, здійснивши перерахунок пені, вимогу про стягнення пені суд задовольняє у розмірі 18964, 64 грн, а у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 30886, 36 грн пені суд відмовляє.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 2974, 76 грн втрат від інфляції та 11431, 16 грн - 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За положеннями зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив перерахунок 3 % річних з тих же підстав, що і пені. За розрахунком суду, до стягнення з відповідача 3 % річних підлягає - 3769, 86 грн, у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 7661, 30 грн - 3 % річних суд відмовляє.

Розмір втрат від інфляції підлягає задоволенню у розмірі 718, 09 грн. В задоволенні стягнення з відповідача 2256, 67 грн втрат від інфляції суд відмовляє, зважаючи на те, що в розрахунку втрат від інфляції за видатковою накладною від 25.06.2020 № 3874 позивач помилково зазначає борг - 836 193, 60 грн, тоді як правильною сумою боргу за цією накладною є 83 193, 60 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню: 301296,47 грн - основного боргу, 18964, 64 грн - пені, 718, 09 грн - інфляційних збитків, 3769, 86 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача частково - пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4871, 24 грн.

Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейдінг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" про стягнення 365553,39 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" (07800, Київська обл., Бородянський р-н, смт Бородянка, вул. Вокзальна, буд. 4 А, код ЄДРПОУ 31564021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіш Трейдінг" (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Броварська, буд. 152, код ЄДРПОУ 39288201) 301296,47 грн (триста одну тисячу двісті дев`яносто шість гривень сорок сім коп) - основного боргу, 18964, 64 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні шістдесят чотири коп) - пені, 718, 09 грн (сімсот вісімнадцять гривень дев`ять коп) - інфляційних збитків, 3769, 86 грн (три тисячі сімсот шістдесят дев`ять гривень вісімдесят шість коп) - 3% річних та 4871, 24 грн (чотири тисячі вісімсот сімдесят одну гривню двадцять чотири коп) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: ( http://court.gov.ua/fair/ )

Суддя В.М. Антонова