Рішення

від 20.10.2020 по справі 904/2827/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2020 року Справа № 904/2827/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого судді Ткаченка О.В.,

за участю секретаря Сулейманової С.М.

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Хандога В.В.;

від відповідача 1- не з`явився;

від відповідача 1- не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД ", 49012, м. Дніпро, вул. Волинська, 9, кв. 26, код ЄДРПОУ 35681220.

до відповідача 1 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський завод залізобетонних виробів", 57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Енгельса, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 38583501,

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Матвієвої Вікторії Володимирівни, АДРЕСА_1 .

про : стягнення заборгованості за договором поставки, -

Суддя Ткаченко О.В.

В С Т А Н О В И В:

СУТЬ СПОРУ: 28.05.2020 ТОВ "Ексімбуд ЛТД " звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський завод залізобетонних виробів" та Фізичної особи - підприємця Матвієвої Вікторії Володимирівни заборгованості у розмірі 2 000,00 грн., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський завод залізобетонних виробів" суму боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 56098,60 грн, пеню в розмірі 5518,55 грн, штраф у розмірі 11448,00 грн та відсотки в сумі 257580,00 грн, який мотивований невиконанням відповідачем-1 умов договору купівлі-продажу №30/07 від 30.07.2019р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2020 вказану позовну заяву з доданими до неї матеріалами було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була та 14.08.2020 матеріали справи №904/2827/20 надійшли до Господарського суду Миколаївської області та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Ткаченко О.В.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2020, було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24 вересня 2020 року о 10:30, запропоновано відповідачам в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Ухвала суду від 19.08.2020 була направлена на адреси місць реєстрації учасників справи.

Як свідчать матеріали справи, а саме поштове повідомлення про вручення ухвала суду від 19.08.2020 була отримана відповідачем-2 25.08.2020 (а.с. 60). У відповідності до відмітки на поштовому поверненні відповідач-1 не отримав ухвалу суду від 19.08.2020 з причин "відсутності адресата за вказаною адресою".

Ухвалою суду від 24.09.2020 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено у судовому засіданні 20 жовтня 2020 року о 09:15.

Ухвала суду від 24.09.2020 була направлена на адресу місць реєстрації обох відповідачів, проте повернулась до суду з поштовими відмітками за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, вбачається, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 по справі № 923/1432/15 дійшов до висновків, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення. Водночас, Суд зазначає, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. (пункт 34)

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, доступ до якого є відкритим, вбачається, що ухвала суду від 24.09.2020 у справі №904/2827/20 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.09.2020.

З огляду на викладене судом вжито належні та достатні заходи щодо повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи та вони вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідачі у справі правом на надання відзиву не скористались, у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Приймаючи до уваги факт відсутності заперечень відповідачів по суті заявлених позовних вимог, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 20.10.2020 судом у відповідності до вимог ст. 233, ст. 240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази, господарський суд встановив.

02.12.2019 між ТОВ "Ексімбуд ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Горохівський завод залізобетонних виробів" (покупець) був укладений договір № 021219 про постачання матеріалів будівельного призначення (далі - Договір), за змістом якого постачальник (позивач) зобов`язався передати, а покупець (відповідач) зобов`язався прийняти продукцію будівельного призначення, а саме: матеріали, асортимент, кількість і ціна за одиницю якого вказуються у специфікаціях рахунках-фактурах, видаткових накладних, та оплатити його на умовах цього договору. (п.п. 1.1. Договору)

За умовами п. 1.3. договору підпис уповноваженої особи покупця та печатка (штамп) покупця на відповідній належним чином оформленій видатковій накладній свідчать про приймання зазначеного в ній товару та про згоду з тим, що товар у накладній відповідає найменуванню та кількості зазначеним у заявці покупця. Право власності на поставлений товар переходить до покупця з моменту його отримання.

Згідно видаткової накладної № РН-0000363 від 02 грудня 2019р. позивач передав, а відповідач прийняв товар: добавка в бетон (SikaPlast 2530 UA tanker KG) у кількості 1000,00 кг, добавка в бетон (Sika ViskoCrete-1030 UA tanker KG) у кількості 1000,00 кг, добавка в бетон (Sika Antifreeze N1 UA tanker KG TEST) у кількості 1000,00 кг та контейнер середньотонажний наливний IBC у кількості 3,000 шт.на загальну суму 90300,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на викладене, дослідивши надані позивачем докази, суд вважає доведеним факт передачі відповідачу товару, а саме: добавка в бетон (SikaPlast 2530 UA tanker KG) у кількості 1000,00 кг, добавка в бетон (Sika ViskoCrete-1030 UA tanker KG) у кількості 1000,00 кг, добавка в бетон (Sika Antifreeze N1 UA tanker KG TEST) у кількості 1000,00 кг та контейнер середньотонажний наливний IBC у кількості 3,000 шт.на загальну суму 90300,00 грн.

Відповідно до п.3.4. Договору сторонами було погоджено, що покупець здійснює оплату за отриманий товар з відстрочкою платежу, яка становить 14 календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника, або за 100% передоплатою.

Таким чином граничний строк оплати за поставлений товар сплив 16.12.2019.

Проте в порушення договірних зобов`язань відповідач-1 за отриманий по договору товар оплату здійснив частково на суму 33060,00 грн, що підтверджено банківською випискою по рахунку. (а.с. 11)

Отже, до теперішнього часу в повному обсязі відповідач з позивачем так і не розрахувався. Сума боргу по проданому товару складає 57240,00 грн.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність. зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо сплати позивачеві повної вартості отриманого згідно видаткової накладної № РН-0000363 від 02 грудня 2019р товару та в строки визначені Договором, відповідач, в порушення приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення та в разі затримки оплати більше ніж на 30 календарних днів, має право вимагати від покупця сплати штрафної неустойки, яка нараховується в розмірі 20% від ціни неоплаченого покупцем товару, що узгоджена сторонами у відповідній специфікації, а покупець зобов`язаний сплатити цю штрафну неустойку на користь постачальника в дводенний строк, а також проценти у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за користування чужими грошовими коштами за кожен календарний день прострочення.

На підставі зазначених умов договору за період прострочення виконання зобов`язання з 17.12.2019р. по 27.05.2020р. на суму 57240,00 грн позивачем було визначено відповідачу пеню, загальний розмір якої склав 5518,55 грн.

Проте судом при перевірці заявленої до стягнення пені було встановлено, що позивачем при визначенні складової пені за період з 13.03.2020 по 23.04.2020, виходячи з розміру облікової ставки НБУ 10%, невірно визначено розмір пені в сумі 1317,30 грн.

У зв`язку з наведеним судом здійснено перерахунок та встановлено, що за період прострочення виконання зобов`язання з 13.03.2020 по 23.04.2020. розмір пені становить 1313,70 грн.

Таким чином загальна сума пені за період з 17.12.2019р. по 27.05.2020р, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 5514,95 грн.

Крім того, враховуючи затримку оплати поставленого товару на суму 57240,00 грн більше ніж на 30 днів, позивачем на підставі п. 8.2. договору нараховано неустойку у виді штрафу в розмірі 20% неоплаченого товару, що становить 11448,00 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені положення позивач обґрунтовано визначив розмір втрат від інфляційних процесів за період з січня 2020 року по квітень 2020, який складає 858,60 грн, та, відповідно, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції становить 58098,60 грн.

Разом з тим, при укладанні договору № 021219 від 02.12.2019 позивач та відповідач-1 домовились про інший розмір процентів, які у разі неналежного виконання відповідачем-1 зобов`язань з оплати поставленого товару, підлягають стягненню з відповідача-1.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі прострочення оплати товару покупець зобов`язується сплатити постачальнику проценти у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за користування чужими грошовими коштами за кожен календарний день прострочення.

Згідно наведеного у позові розрахунку позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 10% річних за період прострочення тривалістю 45 днів з 15.01.2020 по 28.02.2020 в розмірі 257580,00 грн.

3а змістом пункту 8.2 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відповідно до встановлених обставин справи, за змістом пункту 8.2 укладеного сторонами договору, положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Як встановлено вище судом, з поставленої вартості товару на загальну суму 90300,00 грн до подачі позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар сплатив 33060,00 грн.

Щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом (28 травня 2020 року) складала 57240,00 грн, (а з урахуванням індексу інфляції розмір боргу становить 58098,60 грн), позивач нарахував 5518,55 грн пені, 11448,00 грн штрафу, 257580,00 грн відсотків річних, що разом складає 274546,55 грн, перевищуючи майже у п`ять разів суму прострочення.

Таким чином суд доходить до висновку про очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних та враховує, що у даному випадку наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

З огляду на викладене суд вважає пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір визначених позивачем 10% відсотків річних, які підлягають стягненню з відповідача-1 до суми 41135,65 грн.

За таких обставин стягненню з відповідача -1 підлягають пеня у розмірі 5514,95 грн, 11448,00 грн штрафу, 41135,65 грн відсотків річних, що разом складає суму 58098,60 грн та не перевищує розміру боргу з урахуванням індексу інфляції та, на думку суду, є співмірними та відповідають обставинам справи.

Щодо належної до стягнення суми основної заборгованості у розмірі 57240,00 грн суд відзначає наступні обставини.

З метою забезпечення зобов`язань відповідача-1 за договором № 021219 від 02.12.2019 про постачання матеріалів будівельного призначення між позивачем - ТОВ Ексімбуд ЛТД (як кредитором) та ФОП Матвієвою Вікторією Володимирівною (поручителем) було укладено договір поруки № 3 від 03.12.2019, за змістом якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю Горохівський завод залізобетонних виробів своїх зобов`язань по договору № 021219 від 02.12.2019. (п. 1.1. договору)

За умовами п.2.2. договору поруки сторони встановили, що розмір відповідальності поручителя за порушення боржником зобов`язання за основним договором становить 2000,00 грн. При цьому сторонами обумовлено, що за порушення боржником його зобов`язань за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а обсяг відповідальності поручителя не може перевищувати розміру, встановленого у пункті 2.2. договору. (п. 2.3. договору поруки)

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача-2 з вимогою вих.№1/0405 від 04.05.2020 про погашення заборгованості боржника за основним договором на суму 2000,00 грн. (а.с. 13)

Проте заборгованість у сумі 2000,00 грн залишилась відповідачем-2 несплаченою.

У відповідності до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Станом на день розгляду справи, відповідачем-1 не надано суду доказів погашення заборгованості перед позивачем у загальній сумі 57240,00 грн, а відповідачем-2 не доведено виконання взятих на себе зобов`язань за договором поруки щодо сплати 2000,00 грн.

За таких обставин суд погоджується з правомірністю заявлених позивачем вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів основної заборгованості у сумі 2000,00 грн та щодо стягнення з відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю Горохівський завод залізобетонних виробів 55240,00 грн основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 12000,00 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги №2-19/ЮО від 25.05.2019, укладеного з адвокатом Хандогою Василем Васильовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3570 від 15.12.2017), відповідно до умов якого встановлено обов`язок адвоката надати клієнту правову допомогу, обсяг якої визначений у додатках до цього договору, та обов`язок клієнта оплатити надану йому правову допомогу.

Згідно п. 4.1. договору за надання передбаченої цим договором правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого зазначається в додатках до цього договору.

Умовами додатку № 2 до даного договору його учасники узгодили перелік зобов`язань адвоката та встановили розмір гонорару за надання зазначеної правової допомоги у розмірі 12000,00 грн.

Обумовлену договором суму гонорару позивач сплатив у повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №1985 від 16.09.2020р.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (ч. 5 ст. 126 ГПК).

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачами не надано.

Дослідивши витрати на професійну правничу допомогу, врахувавши надані позивачем докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт, сплату позивачем такої суми витрат виконавцю (адвокату Хандозі Василю Васильовичу), господарський суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу адвокатом у розмірі 12000,00 грн є співмірною, такою, що підтверджена наданими доказами та підлягає стягненню з відповідача-1 на користь позивача у повному обсязі.

З огляду на той факт, що спір виник у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань відповідачем - 1 - ТОВ Горохівський завод залізобетонних виробів , суд відповідно до ст.129 ГПК України, вважає необхідним витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський завод залізобетонних виробів" (57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Енгельса, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 38583501) та з Фізичної особи - підприємця Матвієвої Вікторії Володимирівни, ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД " (49012, м. Дніпро, вул. Волинська, 9, кв. 26, код ЄДРПОУ 35681220) заборгованість за договором № 021219 від 02.12.2019 в сумі 2000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горохівський завод залізобетонних виробів" (57500, Миколаївська обл., м. Очаків, вул. Енгельса, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 38583501) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімбуд ЛТД " (49012, м. Дніпро, вул. Волинська, 9, кв. 26, код ЄДРПОУ 35681220) заборгованість за договором № 021219 від 02.12.2019 в сумі 55240,00 грн, 858,00 грн втрат від інфляції, 41135,65 грн - 10% річних, 11448,00 грн - штрафу, 5514,95 грн - пені, 22347,51 грн витрат зі сплати судового збору та 12000,00 витрат на правову допомогу.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

. Повний текст рішення складений та підписаний: 29 жовтня 2020 року.

Cуддя О.В. Ткаченко