Постанова

від 28.10.2020 по справі 160/12165/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12165/19 Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача: Бур`яновського А.В.,

представника відповідача: Лейченко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року (суддя суду першої інстанції Захарчук-Борисенко Н.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні, повне судове рішення складено 10.05.2020 року, в адміністративній справі №160/12165/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛО-ТРЕЙД" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКЛО-ТРЕЙД" звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2750/1858/АВ/ТД-ФС/560 від 07.11.2019 року у розмірі 125 190,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН2750/1858/АВ/П від 17.10.2019 року;

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що в період з 03.10.2019 року по 17.10.2019 року інспектором праці Мельничук Світланою Володимирівною проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛО-ТРЕЙД", за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 17.10.2019 та винесено Припис про усунення виявлених порушень №ДН2750/1858/АВ/П 17.10.2019, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 1 ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині використання праці одного найманого працівника без оформлення трудових відносин (строк усунення порушень - 25.10.2019).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СКЛО-ТРЕЙД" було задоволено.

Визнано протиправною та скасовано Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2750/1858/АВ/ТД-ФС/560 від 07.11.2019 року у розмірі 125 190.00 грн.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН2750/1858/АВ/П від 17.10.2019 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначе рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріалього та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірні постанова та припис були прийняті останнім на підставі, у межах повноважень та у спосіб, які передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем було здійснено фактичний допуск до роботи 1 працівника без належного оформлення з ним трудових відносин.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, Товариство з обмеженою відповідальністю СКЛО-ТРЕЙД є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі інформації, наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.06.2019 № 13409/05-05/26 (вх. № 14425 від 09.07.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області), щодо фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року, наказу від 27.09.2019 № 646-І та направлення на проведення інспекційного відвідування від 27.09.2019 № 310-Н, в період з 03.10.2019 по 17.10.2019 посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача з питань контролю додержання законодавства про працю щодо виявлення неоформлених трудових відносин, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування №ДН2750/1858/АВ від 17.10.2019, за висновками якого виявлено порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 21 , ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України , а саме: відсутність працевлаштування одного найманого працівника.

На підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, 17.10.2019 відповідачем було прийнято припис про усунення виявлених порушень №ДН2750/1858/АВ/П зі змісту якого видно, що позивачеві приписано усунути вище виявлені порушення у строк до 25.10.2019, що підтверджується копією відповідного припису.

Також, 07.11.2019 року відповідачем було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2750/1858/АВ/ТД-ФС/560, згідно до вимог ст. 265 КЗпП України за якою до позивача за порушення вимог ч. 1 ст. 21 , ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України застосовано штраф у розмірі 125 190,00 грн.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведених постанови та припису, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні постанова про накладення штрафу та припис були прийняті відповідачем з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про їх протиправність та необхідність скасування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно п.п. 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування) визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Згідно п. 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що на Державну службу України з питань праці (Держпраці) покладено обов`язок по здійсненню державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами, зокрема шляхом проведення інспекційних відвідувань, за результатом яких складається акт.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Приписами абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року по справі № 802/2066/16-а.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови та припису були висновки відповідача відносно використання позивачем неоформленої праці ОСОБА_2 та як наслідок порушення приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необґрунтованості вказаних висновків відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правові договори від 02.01.2018 року, від 10.04.2018 року, від 05.07.2018 року, від 08.10.2018 року.

Відповідно до п.п. 1.1 наведених договорів, предметом договору є ведення бухгалтерського обліку ТОВ Скло-Трейд , з заповненням регістрів бухгалтерського обліку, складанням та підписанням первинних (та інших) документів, веденням податкового обліку на ТОВ Скло-Трейд , складання та подання фінансової, податкової і статистичної звітності; супровід перевірок, переписка з державними органами, рознесення банківських виписок з клієнт-банку.

Відповідно до п.1.4 договорів, Замовник не несе перед Виконавцем зобов`язань щодо забезпечення необхідних умов праці, передбачених трудовим законодавством.

Згідно п.п. 1.5, 1.6, при укладенні та виконанні цієї угоди Сторони керуються нормативно-правовими актами цивільного законодавства України. На правовідносини, що виникають між Заявником та Виконавцем у зв`язку з виконанням угоди, не поширюється дія норм трудового законодавства України.

Виконавець не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку Замовника, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує стразові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Отже, вказані договори містили умови щодо оплати результату виконаних робіт (наданих послуг), а не їх процесу, а фізична особа, що надавала послуги за зазначеними цивільно-правовими договорами не мала обов`язку дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Також, позивачем були подані до суду копії актів здавання-приймання виконаних робіт за вказаними договорами, в яких визначено кількість наданих послуг та її вартість.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю СКЛО-ТРЕЙД в повному обсязі оплачувало з нарахованої винагороди ОСОБА_2 ПДФО, ЄСВ та військовий збір, що видно зі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 2018 рік, податковим розрахунком сум доходу (нарахованого сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 Дф) за 2018 рік.

Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що наведені цивільно-правові договори не визнано недійсними в судовому порядку, вони не мають ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.042017 № 295, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, - інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 14.05.2020 року по справі № 640/1099/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

В свою чергу, відповідачем не було надано до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України, які б підтверджували факт допуску позивачем до роботи працівників, саме без укладення трудового договору та, як наслідок, порушення останнім приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2020 року в адміністративній справі №160/12165/19- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення за наявності підстав передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 28.10.2020 року.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай