Ухвала

від 28.10.2020 по справі 521/7674/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/7674/20

Провадження №2-з/521/280/20

УХВАЛА

про розгляд заяви про забезпечення позову

28 жовтня 2020 року місто Одеса

Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Леонов О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ СТІЛ , за участю третьої особи Виробничого кооперативу ОРГАНІЗАЦІЯ ОРЕНДАРІВ ОДЕСАВТОРРЕСУРСИ , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ РОЯЛ СТІЛ , за участю третьої особи ВК ОРГАНІЗАЦІЯ ОРЕНДАРІВ ОДЕСАВТОРРЕСУРСИ , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

27.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, у якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю приймального пункту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та заборонити третім особам вчиняти будь-які дії, пов`язані з демонтажем, прибудовою, перебудовою, реконструкцією вказаної будівлі.

Заяву обґрунтовано наступними фактичними обставинами.

Позивач звернувся до суду з підстав захисту свого майнового інтересу відносно майна, яке перебувало у його фактичному користуванні з 1995 р. до весни 2018 р. Представники ТОВ Роял Стіл , весною 2018 р. зірвали замки та зайняли спірний об`єкт нерухомості, що стало підставою звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів. Предметом спору по даній справі є визнання права власності на будівлю приймального пункту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначає позивач будівля може бути відчужена на користь третіх осіб та/або фізично знищена, перебудована, що унеможливить в подальшому ідентифікувати вказану річ, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. На сьогоднішній день, будівля виставлена на продаж, про що свідчить об`ява та знищена покрівля, група чоловіків виконує демонтажні роботи на вказаному об`єкті.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 149 ч. 1, 2 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Заявник зазначив, що є підстави вважати, що вказана будівля може бути відчужена на користь третіх осіб та/або фізично знищена, перебудована, що унеможливить в подальшому ідентифікувати вказану річ, тау разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 153 ч. 1 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 28.10.2020 року будівля прийомного пункту за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності по Ѕ частини ОСОБА_2 та Ѕ частини ОСОБА_3 , які на даний час не є сторонами у справі.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.3ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та(або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Але заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, згідно з параграфами 47, 49, 55 рішення Європейського суду з прав людини у справі Україна-Тюмень проти України ( Ukraine-Tyumen v. Ukraine , заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (див., наприклад, рішення у справі Ян та інші проти Німеччини ( Jahn and Others v. Germany , заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Суд нагадує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції (див. рішення у справах Амюр проти Франції ( Amuur v. France , від 25 червня 1996 року, п. 50; Колишній Король Греції та інші проти Греції ( Former King of Greece and Others v. Greece , заява №25701/94, п. 79) та Малама проти Греції ( Malama v. Greece ), заява №43622/98, п. 43).

Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Диспозиція ст. 149 153 ЦПК України , яка дозволяє суду забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, носить оціночний характер судом ризиків заподіяння шкоди інтересам позивача.

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Згідно з положеннями пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22 грудня 2006 року , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись з даною заявою про забезпечення позову, заявником не надано доказів, що власники спірного майна порушує його права або інтереси, а також заявником не доведено наявності ризиків, зважаючи на які, забезпечення позову було б обґрунтованим.

Ураховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, оцінюючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, беручи до уваги, що накладення арешту на майно відповідача є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника майна у користуванні його майном, та вказані дії можуть призвести до порушень конституційних прав власника майна на володіння та користування належним їй майном, виходячи із засад розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 149, 150, 153,154,157, 159, 258,259, 260, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України , суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю РОЯЛ СТІЛ , за участю третьої особи Виробничого кооперативу ОРГАНІЗАЦІЯ ОРЕНДАРІВ ОДЕСАВТОРРЕСУРСИ , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,- відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання (підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, а в разі подання такої скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Леонов

28.10.20