Ухвала

від 29.10.2020 по справі 420/6860/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 420/6860/19

адміністративне провадження № К/9901/26098/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №420/6860/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МОБІ СІТІ до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю МОБІ СІТІ звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0025875006 Головного управління ДФС в Одеській області про застосування до позивача штрафу в розмірі 52773,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.06.2017 року між позивачем та ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області було укладено договір №12062071 про визнання електронних документів.

27.09.2018 року, 16.10.2018 року, 17.10.2018 року, 18.10.2018 року, 19.10.2018 року, 22.10.2018 року позивачем було подано на реєстрацію податкові накладні. Проте, у відповідь отримано квитанції, в яких зазначено, що: Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: Документ не може бути прийнятий відсутній укладений з платником 41349708 договір про визнання електронних документів, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу. Надішліть заяву про приєднання до договору .

Зміст квитанцій від 27.09.2018 року, від 16.10.2018 року, від 17.10.2018 року, 18.10.2018 року, 19.10.2018 року, 22.10.2018 року свідчить про те, що в період з 27.09.2018 року по 22.10.2018 року позивач не мав змоги зареєструвати жодних податкових накладних в ЄРПН через системне неприйняття контролюючим органом податкової звітності з причини відсутності укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів.

На виконання наведеною вимоги відповідача щодо надіслання заяви про приєднання до договору від 12.06.2017 року№120620171, викладеної у квитанціях, позивачем були направлені заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів, у відповідь були отримані квитанції в яких зазначено, що Заяву не прийнято. Діє заява про визнання електронних документів від 12.06.2017 року №120620171 до Договору про визнання електронних документів .

23.10.2018 року відповідачем було зареєстровано усі без винятку податкові накладні позивача.

Крім того, позивачем було подано запити на отримання публічної інформації від 01.11.2019 року, до ГУ ДПС в Одеській області та до ДПС України. Запитами були витребувані відомості стосовно договору про визнання електронних документів, що діяв на час реєстрації податкових накладних.

14.11.2019 року позивачем була отримана відповідь ДПС України від 11.11.2019 року № 317/ЗПІ/99-00-02-02-03-19, відповідно до якої за даними інформаційних систем 23.10.2018 року електронний документообіг ТОВ МОБІ СІТІ з контролюючим органом здійснювався на підставі договору про визнання електронних документів від 12.06.2017 року № 120620171.

За таких обставин позивач вважає, що відповідачем було протиправно відмовлено в реєстрації податкових накладних. Крім того, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, складене на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення граничного терміну реєстрації податкових накладних, у зв`язку з тим, що позивач не мав змоги зареєструвати податкові накладні, через вищезазначені обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (52773,10 грн < 192100,00 грн).

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі №420/6860/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МОБІ СІТІ до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко