Рішення

від 21.10.2020 по справі 177/1289/19

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1289/19

Провадження № 2/177/66/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 жовтня 2020 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

представника позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 26.07.2019 звернувся до суду з указаним позовом та просив визнати за ним у порядку спадкування за законом, право власності на 1/3 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, розташованої на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його рідною матір`ю. Окрім нього у ОСОБА_8 було ще три сина: ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 відкрилася спадщина на майно, яке належало їй за життя на праві приватної власності, а саме: житлову квартиру та земельну ділянку за вищевказаними адресами.

Через відсутність чинного заповіту, позивач ОСОБА_1 , його другий брат - відповідач ОСОБА_5 та син померлого брата ОСОБА_10 - відповідач ОСОБА_3 звернулися до Шостої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_8 , де 19.06.2019 отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, мотивовану тим, що спадкоємці мають заперечення щодо обсягу спадкового майна.

Брат позивача - ОСОБА_9 у 1985 році виїхав разом зі своєю родиною до Російської Федерації на постійне місце проживання. Доньки померлого брата ОСОБА_10 , які є рідними сестрами відповідача ОСОБА_3 та онуками померлої ОСОБА_8 - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вступати у спадщину не бажають. Отже, на сьогодні спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 є позивач та відповідачі по справі. Оскільки відповідач ОСОБА_5 не погоджується із розподілом спадщини між спадкоємцями за законом у рівних частинах та вважає за собою переважне право на отримання всієї спадщини в повному обсязі, позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх прав.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подали.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 , його законний представник ОСОБА_7 та представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 позов не визнали. У судовому засіданні відповідач пояснив, що має переважне право на отримання всієї спадщини в повному обсязі.

Суд, вислухавши присутніх учасників справи та їх представників, дослідивши письмові докази, надавши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного висновку.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.12.1957, ОСОБА_8 є рідною матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано 04.12.2018 виконавчим комітетом Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області (а.с.6).

За життя померлій ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації радгоспу Красіно від 08.07.1994 №133а, належала житлова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46-47).

Окрім того, ОСОБА_8 , на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІV-ДП №095230, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 03.01.2002 за №4081(а.с.125-126), належала земельна ділянка, площею 6,6707 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, що також підтверджується повідомленням відділу у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с.49, 50).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, спадкова справа після смерті ОСОБА_8 була відкрита ІНФОРМАЦІЯ_5 за номером у Спадковому реєстрі 63862033 (а.с.8).

Судом досліджені матеріали спадкової справи№141/2019, витребуваної від Шостої криворізької державної нотаріальної контори (а.с.32-42).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, 06.03.2018 до Шостої криворізької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття всієї спадщини за законом, звернувся ОСОБА_5 (а.с.33), який на момент смерті ОСОБА_8 значився зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , що слідує з довідки №328 від 11.03.2019, виданою виконкомом Красівської сільської ради (а.с.35).

Також 25.03.2019 до Шостої криворізької державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини за законом, в якій зазначив, що за життя померла ОСОБА_8 склала заповіт на все своє майно на користь його батька ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38).

Крім того, 03.04.2019 з заявою про прийняття спадщини за законом до Шостої криворізької державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 (а.с.40).

При спільному зверненні 19.06.2019 ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про видачу на їх ім`я свідоцтва про спадщину за законом після смерті матері та бабусі ОСОБА_8 (а.с.41), державний нотаріус Шостої криворізької державної нотаріальної контори Деркач Я.В. постановою від 19.06.2020 відмовила у вчиненні нотаріальних дій через наявність у спадкоємців заперечень щодо обсягу спадкового майна та роз`яснила право на звернення до суду (а.с.42).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 № 7, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину,особа може звернутись до суду за захистом своїх прав за правилами позовного провадження в рамках вирішення цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. ст. 1223, 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Як слідує з матеріалів спадкової справи (а.с.36), 05.08.1999 ОСОБА_8 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Красінської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Бортник Л.Г., зареєстрований в реєстрі за №91, яким все своє майно заповіла сину ОСОБА_10 , що також зазначено у витязі зі Спадкового реєстру №40155856 (а.с.7).

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що слідує зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.39), тобто до дня відкриття спадщини (до 03.12.2018), а отже, вибув із кола спадкоємців за заповітом до дня смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Спадкоємець, який помер до дня відкриття спадщини не може вважатися таким, що не прийняв спадщину або відмовився від неї, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 1222, 1220 ЦК України, спадкоємцями можуть бути, зокрема, фізичні особи, які є живими на день смерті спадкодавця.

Відтак, ОСОБА_10 , якому ОСОБА_8 заповідала все своє майно, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,- до смерті спадкодавця ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відноситься до її спадкоємців ні за законом, ні за заповітом.

За таких обставин, аналіз норм матеріального права, зокрема ст. ст. 1216, 1217, 1220, 1223, 1233, 1236 ЦК України, слід дійти висновку про те, що майно, яке заповідалося ОСОБА_10 , слід вважати таким, що не охоплено заповітом, а, відтак, відповідно до вимог ст. 8 (аналогія закону), ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування цього майна одержують спадкоємці за законом (ст. 1261-1265 ЦК України).

Так, стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1266 ЦК України онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями за законом є її сини, та онук ОСОБА_3 , син померлого ОСОБА_10 , який спадкує частку батька, яку б він успадкував за законом, якби був живий на час відкриття спадщини.

Судом встановлено, а сторонами визнано, що, окрім позивача, померла ОСОБА_8 мала синів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_9 , які в силу ч. 1 ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги спадкування за законом.

Як вже зазначалося судом, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Тобто, у порядку ч. 1 ст. 1266 ЦК України, за правом представлення, спадкоємцем після смерті ОСОБА_8 , серед інших, є ОСОБА_3 , який є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 та, відповідно, онуком ОСОБА_8 .

Як пояснив у судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 , син померлої ОСОБА_8 - ОСОБА_9 у 1985 році виїхав зі своєю родиною до Російської Федерації. Вважає, що ОСОБА_9 також має право на частку у спадковому майні після смерті матері.

Представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом Гуртовим С.В. у судовому засіданні 0 2.10.2019 заявлено клопотання про залучення ОСОБА_9 до участі у справі в якості третьої особи, але відомості щодо повних анкетних даних ОСОБА_9 , відомостей про його місцезнаходження з зазначенням адреси та засобів зв`язку не надано, клопотання про витребування таких, з урахуванням вимог ст. 12, 13, 84 ЦПК України, до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 1268 , ч. 1 ст. 1269 , ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства слідує, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у 6-місячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , почав відлік відповідно з дати її смерті та закінчився 03.06.2019.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст.1272 ЦК України , якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Як встановлено судом, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини у визначений законом строк звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , сини померлої ОСОБА_8 , та онук останньої, ОСОБА_3 .

При цьому, суду не надано доказів про звернення ОСОБА_9 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про поновлення строків на її подання та вчинення ним будь-яких інших дій, які б свідчили про бажання останнього прийняти спадщину після смерті матері.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Також, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

З огляду на викладені обставини, з метою захисту спадкових прав позивача та забезпечення їх подальшої реалізації, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним, в порядку спадкування за законом, після смерті його матері ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права власності на 1/3 частину спадкового майна, що складається з житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яка розташована на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, задовольнити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , від імені якого діє законний представник ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Колки Дубровицького району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_4 ), у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 спадкового майна, а саме:

-на 1/3 частку житлової квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що за життя належала ОСОБА_8 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням органу приватизації, радгоспу Красіно від 08.07.1994 № 133а;

-на 1/3 частку земельної ділянки площею 6,6707 га, кадастровий номер 1221883500:04:001:0196, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Красівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, яка за життя належала ОСОБА_8 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 095230, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 03.01.2002 за № 4081.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.10.2020

Суддя: