Постанова

від 15.10.2020 по справі 495/4049/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8012/20

Номер справи місцевого суду: 495/4049/20

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Дрішлюк А. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Павлючук Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Джи Трейд - Хомко Світлани Василівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Ойл Трейд - Хомко Світлани Василівни та представника Публічного акціонерного товариства МТБ Банк - Шевченко Катерини Сергіївни на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Вектор Ойл Трейд , ТОВ Векта-Він , ТОВ Селищанське , ТОВ Ві Джи Трейд про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2020 року Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Вектор Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 30542756), ТОВ Векта-Він (код ЄДРПОУ 31601948), ТОВ Селищанське (код ЄДРПОУ 03734760), ТОВ Ві Джи Трейд (код ЄДРПОУ) про стягнення грошових коштів (в.м. т.1, а.с 1-84).

21 липня 2020 року представник позивачів ОСОБА_5 повторно звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про забезпечення позову (в.м. т.1, а.с 102-199).

22 липня 2020 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (головуючий-суддя Боярський О.О.) заяву представника позивачів - ОСОБА_5 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Вектор Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 30542756), ТОВ Векта-Він (код ЄДРПОУ 31601948), ТОВ Селищанське (код ЄДРПОУ 03734760), ТОВ Ві Джи Трейд (код ЄДРПОУ) про стягнення грошових коштів задоволено частково (в.м. т.2, а.с. 202-215).

17 липня 2020 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ПАТ "МТБ Банк" на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року про забезпечення позову. На думку апелянта, порушено права його, як заставодержателя, оскільки вказаною ухвалою суду накладено арешт, у тому числі і на майно, що перебуває у заставі у ПАТ МТБ Банк . Апелянт пояснює, що між ПАТ МТБ Банк та ТОВ Від Джі Трейд , 11 липня 2018 року укладено договір про надання овердрафтового кредиту № 00770/ОО та 11 липня 2018 року укладено кредитний договір №29201/OF. Отже, автомобіль марки LEXUS NX 300H, 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль марки PORSHE PANAMERA, 2017 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на які оскаржуваною ухвалою було накладено арешт, передані ПАТ МТБ Банк в забезпечення виконання ТОВ Ві Джи Трейд своїх зобов`язань по укладеним з банком кредитним договором. На думку апелянта, суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, не встановив наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Заявником не надано жодних доказів співмірності видів забезпечення позову розміру позовних вимог. Апелянт просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2020 року про забезпечення позову та прийняти постанову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, а також стягнути з позивача судові витрати.

14 серпня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Джи Трейд направлено засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року. Апелянт вважає, що вказана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, які мають значення при вирішенні питання про забезпечення позову. Апелянт пояснює, що в оскаржуваній ухвалі суд посилається на те, що 01 березня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , діючи як засновники відповідачів юридичних осіб, позичили у позивачів грошові кошти, що підтверджується підписаним ними меморандумом. Однак апелянт пояснює, що зазначений меморандум не підписувався повноважними представниками ТОВ Ві Джи Трейд , та наскільки відомо представнику й іншим юридичним особам - відповідачами. Будь-якої заборгованості у ТОВ Ві Джи Трейд перед фізичними особами позивач немає. Тому апелянт вважає, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не врахував відсутність доказів, які мали б бути надані позивачами на підтвердження їхніх вимог, та не пересвідчився, зокрема, в тому чи дійсно між сторонами є якісь договірні зобов`язання та виник спір. Крім того, судом не враховано принципу збалансованості інтересів сторін та третіх осіб, щодо яких можуть виникнути наслідки застосування заходів забезпечення позову, та не враховано істотне порушення прав та законних інтересів третіх осіб, втручання у їх господарську діяльність, а також не дотримано співмірності із заявленими позовними вимогами. Крім того, апелянт вважає, суд помилково дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що майно належне відповідачам на праві власності на момент пред`явлення позову до них, може вибути/зменшитись після подання позивачами даного позову до відповідачів без вжиття судом заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Також вважає, що заявниками не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття обраних позивачами заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивачів, у разі задоволення позову. Апелянт звертає увагу на те, що ним вже було раніше подано заяву про забезпечення яку було повернуто ухвалою суду від 16.07.2020 року. Апелянт просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 22.07.2020 року в частині задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

14 серпня 2020 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Ойл Трейд направлено засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року. На думку апелянта, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не врахував відсутність доказів, які мали б бути надані позивачами на підтвердження їхніх вимог, та не пересвідчився, зокрема, в тому, чи дійсно між сторонами є якісь договірні зобов`язання та виник спір. Крім того, судом не враховано принципу збалансованості інтересів сторін та третіх осіб, щодо яких можуть виникнути наслідки застосування заходів забезпечення позову, та не враховано істотне порушення прав та законних інтересів третіх осіб, втручання у їх господарську діяльність, а також не дотримано співмірності із заявленими позовними вимогами. Крім того, апелянт вважає, суд помилково дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність обґрунтованого припущення, що майно належне відповідачам на праві власності на момент пред`явлення позову до них, може вибути/зменшитись після подання позивачами даного позову до відповідачів без вжиття судом заходів забезпечення позову, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду. Також вважає, що заявниками не наведено достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраних позивачами заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або захист та поновлення порушених прав або інтересів позивачів, у разі задоволення позову. Апелянт звертає увагу на те, що ним вже було раніше подано заяву про забезпечення яку було повернуто ухвалою суду від 16.07.2020 року. Апелянт просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області про забезпечення позову від 22.07.2020 року в частині задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В судовому засіданні представники апелянтів підтримали апеляційні скарги. Представник позивачів проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників провадження, які з`явились, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що про намагання відповідачів уникнути від виконання грошових зобов`язань свідчить те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які одночасно є засновниками та учасниками юридичних осіб - відповідачів, мають численні майнові зобов`язанні перед іншими третіми особами та майже вся частина їх майна обтяжена саме за цими зобов`язаннями. Суд виходив з доказів, наданих позивачами, посилаючись на те, що провести точний розрахунок вартості майна не видається можливим, оскільки більша частина майна вже обтяжена іпотекою.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії, та інші.

14 липня 2020 року Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Вектор Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 30542756), ТОВ Векта-Він (код ЄДРПОУ 31601948), ТОВ Селищанське (код ЄДРПОУ 03734760), ТОВ Ві Джи Трейд (код ЄДРПОУ) про стягнення грошових коштів (в.м. т.1, а.с 1-84).

21 липня 2020 року представник позивачів ОСОБА_5 задля забезпечення виконання рішення суду звернувся до суду з заявою про забезпечення позову (в.м. т.1, а.с 102-199) , яку ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року було задоволено.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, у випадку вимог, визначених грошовим еквівалентом, сумірним буде забезпечення позову шляхом накладення арешту не на все майно, а в розмірі суми позовних вимог.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо співмірності заходу забезпечення позову, який застосовується судом, визначаючи його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, зазначив, що виходив із суми заявленого позову - 170 660 664,79 грн. Втім, вартість майна щодо якого у подальшому було вжито заходи забезпечення позову, суд першої інстанції не з`ясував, зазначивши, що провести точний розрахунок вартості майна не видається можливим, оскільки більша частина майна вже обтяжена іпотекою. Однак, апеляційний суд завертає увагу, що за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вартості майна, на яке оскаржуваною ухвалою накладено відповідні заборони та обмеження, констатувати рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, а відтак і зробити висновок щодо співмірності вжитих заходів забезпечення позову - неможливо. Посилання ж суду першої інстанції на неможливість визначення вартості майна через обтяження його іпотекою є безпідставними.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За положеннями ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, суд першої інстанції не врахував вищенаведених вимог закону та постановив оскаржувану ухвали, виходячи з припущень щодо співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Апеляційний суд констатує, що відсутність відомостей щодо вартості майна позбавляє суд можливості визначитися з таким критерієм застосування заходів забезпечення позову як співмірність, що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні вимог.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018.

Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що Пленум Верховного Суду України в своїй постанов Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року, а саме п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Наведені вище роз`ясненнях, між іншим, наведено і у оскаржуваному судовому рішенні, окрім того суд першої інстанції зазначив, що відповідачів, мають численні майнові зобов`язанні перед іншими третіми особами, зокрема зазначив що більша частина майна вже обтяжена іпотекою, на підставі чого дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність побоювань та допущень позивача щодо наявності ускладнень під час виконання рішення у майбутньому в разі задоволення позову.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18рп/2004 охоронюваний законом інтерес - прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції ( 254к/96-ВР ) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України "Про заставу", статей 1, 3 Закону України "Про іпотеку".

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

Таким чином, винесена з метою забезпечення даного позову ухвала суду про забезпечення позову очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателей цього майна, які у такому випадку позбавляються можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку. Наведена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №903/825/18.

Також, апеляційний суд звертає окрему увагу на хибність висновку суду першої інстанції щодо можливості накладення арешту на майно ТОВ Вінн-Агро-Експорт яке не є учасником справи.

Накладання судом арешту на майно особи, безперечно є втручанням зі сторони державного органу у право власності особи, передбачене статтею 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Втім, суд першої інстанції попри встановлення факту обтяження майна, накладанням арешту на яке позивач просив забезпечити позов, не врахував вищезазначених вказівок Пленуму Верховного Суду України, викладених в постанові Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року та Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прийнявши судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що оскаржуване судове рішення в певних частинах є взагалі невиконуваним. Зокрема забороняючи відчуження наступних автотранспортних засобів, належних ТОВ Вектор Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 30542756): Автомобілі Toyota Sequoia 2018 року випуску; Porche Panamera, 2017 рік випуску; Volksvagen Amarok 2017 року випуску, суд першої інстанції не звернув уваги, що з тексту ухвали належним чином ідентифікувати відповідні транспортні засоби є неможливим.

Щодо інших доводів апеляційних скарг, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, належним чином не встановив та не дослідив всі обставини, які мають значення для справи, зокрема порушення інтересів інших осіб, права яких порушуються у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та не встановив належним чином співмірності застосованих заходів, заявленим позовним вимогам в зв`язку з чим ухвалив помилкове рішення.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційних скарг знайшли своє часткове підтвердження, зважаючи на те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на яких фактично побудовано висновок суду щодо співмірності вжитих заходів, та має бути належним чином вмотивоване, виходячи зі специфіки правовідносин, які виникли між сторонами, та заявлених позовних вимог, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє частково апеляційну скаргу, скасовує оскаржувану ухвалу та ухвалює нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю Ві Джи Трейд - Хомко Світлани Василівни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор Ойл Трейд - Хомко Світлани Василівни та представника Публічного акціонерного товариства МТБ Банк - Шевченко Катерини Сергіївни - задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2020 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви представника позивачів - ОСОБА_5 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ТОВ Вектор Ойл Трейд (код ЄДРПОУ 30542756), ТОВ Векта-Він (код ЄДРПОУ 31601948), ТОВ Селищанське (код ЄДРПОУ 03734760), ТОВ Ві Джи Трейд (код ЄДРПОУ) про стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дрішлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький