Постанова

від 21.10.2020 по справі 927/314/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2020 р. Справа№ 927/314/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Дідиченко М.А.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 21.10.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 17.06.2020 (повний текст складено 19.06.2020)

у справі № 927/314/20 (суддя Моцьор В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода"

про стягнення 445 066,13 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" про стягнення:

- заборгованості в сумі 249423,14грн, з яких 57830,84грн пені, 140055,48грн штрафу, 50466,76грн 30% річних та 1070,06грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019;

- заборгованості в сумі 64453,26грн, з яких 30000,00грн основного боргу, 10862,29грн пені, 13122,00грн штрафу, 10212,56грн 30 % річних та 256,41грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019;

- заборгованості в сумі 106276,97грн, з яких 70119,00грн основного боргу, 15245,57грн пені, 21035,70грн штрафу, 14917,25грн 30% річних та 205,02грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019;

- заборгованості в сумі 24912,76грн, з яких 5856,16грн пені,13500,00грн штрафу, 5289,04грн 30% річних та 267,56грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019, № 23/04 від 23.04.2019, №20/05-3 від 20.05.2019 та № 28/05-2 від 28.05.2019.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 57830,84грн пені, 140055,48грн штрафу, 50466,76грн 30% річних та 1070,06грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019;

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 30000,00грн основного боргу, 10862,29грн пені, 13122,00грн штрафу, 10212,56грн 30 % річних та 256,41грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019;

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 70119,00грн основного боргу, 15245,57грн пені, 21035,70грн штрафу, 14917,25грн 30% річних та 205,02грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019;

Стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 5856,16грн пені,13500,00грн штрафу, 5289,04грн 30% річних та 267,56грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Злагода" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 скасувати частково, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині:

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 57830,84грн пені, 140055,48грн штрафу, 50466,76грн 30% річних та 1070,06грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 10862,29грн пені, 13122,00грн штрафу, 10212,56грн 30 % річних та 256,41грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 15245,57грн пені, 21035,70грн штрафу, 14917,25грн 30% річних та 205,02грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 5856,16грн пені,13500,00грн штрафу, 5289,04грн 30% річних та 267,56грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 - відмовити

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що поставки які здійснені позивачем є позадоговірними, у зв`язку із чим у позивача відсутні підстави для посилання на умови спірних договорів щодо нарахування пені та штрафу.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/314/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 для розгляду справи №927/314/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Дідиченко М.А., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Дідиченко М.А., Михальської Ю.Б. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20. Призначено справу до розгляду на 21.09.2020.

17.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у зв`язку з перебуванням суддів Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/314/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 для розгляду справи № 927/314/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Дідиченко М.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 прийняти до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Дідиченко М.А., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 21.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Вінницької області забезпечити проведення відеоконференції 21.10.2020.

В судовому засіданні 21.10.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 скасувати частково, і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині:

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 57830,84грн пені, 140055,48грн штрафу, 50466,76грн 30% річних та 1070,06грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 10862,29грн пені, 13122,00грн штрафу, 10212,56грн 30 % річних та 256,41грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 15245,57грн пені, 21035,70грн штрафу, 14917,25грн 30% річних та 205,02грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019;

Стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" 5856,16грн пені,13500,00грн штрафу, 5289,04грн 30% річних та 267,56грн інфляційного збільшення згідно з договором купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 - відмовити

В судовому засіданні 21.10.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі № 927/314/20 залишити без змін.

В судовому засіданні 21.10.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 01.04.2019, 23.04.2019, 20.05.2019 та 28.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОВЕКТОР ПЛЮС" (далі - продавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Злагода" (далі - покупець) укладено договори купівлі-продажу № 01/04, № 23/04, №20/05-3 та № 28/05-2 відповідно (далі - договори).

Відповідно до умов розділу 1 договорів у строки, зумовлені договором, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі "товар") на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений договором строк, а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.

За умовами п.2.1, 2.2 договорів найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару визначаються у додатках до даних договорів, які є його невід`ємною частиною. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даних договорів є їх невід`ємною частиною.

Умови поставки (передачі) товару узгоджені сторонами в розділі 4 договору.

Підписання видаткової накладної засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікатів якості (відповідності), інструкції по використанню та застосуванню цього товару (п.4.3 договорів).

Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару (п.4.4 договорів).

Відповідно до п.5.1 договорів оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок продавця. Підставою платежів є договір.

Товар вважається оплаченим покупцем, грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок продавця (п.5.2 договорів).

Згідно з п.5.5 договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 466851,60грн оплачується покупцем в строк до 20.04.2019.

Згідно з п.5.5 договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 43740,00грн оплачується покупцем в строк до 26.04.2019.

Згідно з п.5.5 договору купівлі-продажу №20/05-3 від 20.05.2019 сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 70119,00грн оплачується покупцем в строк до 15.06.2019.

Згідно з п.5.5 договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 45000,00грн оплачується покупцем в строк до 30.06.2019.

Відповідно до п.8.1 договорів, договори є укладеними з моменту їх підписання та діють протягом року з моменту їх укладення. Причому закінчення строку дії договорів не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов`язань за цими договорами.

Так, в додатку №1 до договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю в грн., ціну за одиницю в дол. США, курс долара США,загальну вартість товару в грн., загальну вартість товару в дол. США, термін поставки. Загальна вартість товару в додатку визначена: 466851,60грн, 17163,66 дол. США.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 466851,60 грн., про що свідчить видаткова накладна №116 від 03.06.2019 та податкові декларації від 24.05.2019 №145, від 31.05.2019 №179, від 03.06.2019 №187.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача на видатковій накладній.

Відповідно до умов п.5.5 договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 строк оплати товару - до 20.04.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №98 від 01.04.2019 на суму 466851,60грн.

Відповідачем оплачено вартість поставленого товару повністю в сумі 466851,60грн, але з порушенням строку оплати, про що свідчать банківські виписки: 24.05.2019 - 50000,00грн, 31.05.2019 - 25000,00грн, 01.07.2019 - 50000,00грн, 08.07.2019 - 50000,00грн, 03.09.2019 - 50000,00грн, 27.09.2019 - 50000,00грн, 11.10.2019 - 100000,00грн, 12.11.2019 - 45000,00грн, 21.11.2019 - 46851,60грн.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019: 57830,84 грн. пені за період з 21.04.2019 по 20.11.2019, 140055,48 грн. штрафу, 50466,76 грн. 30% річних за період з 21.04.2019 по 20.11.2019 та 1070,06грн інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по листопад 2019 року.

Так, в додатку №1 до договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю в грн., ціну за одиницю в дол. США, курс долара США,загальну вартість товару в грн., загальну вартість товару в дол. США, термін поставки. Загальна вартість товару в додатку визначена: 43740,00 грн, 1608,09 дол. США.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 43740,00грн, про що свідчить видаткова накладна №117 від 03.06.2019 та податкова декларація від 03.06.2019 №188.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача на видатковій накладній.

Відповідно до умов п.5.5 договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 строк оплати товару - до 26.04.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №140 від 23.04.2019 на суму 43 740,00 грн.

Відповідачем оплачено вартість поставленого товару частково в сумі 13740,00грн та з порушенням строку оплати, про що свідчить банківська виписка за 13.12.2019.

Заборгованість відповідача по оплаті вартості товару, поставленого по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 становить 30 000,00 грн.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019: 10862,29 грн. пені за період з 27.04.2019 по 29.02.2020, 13122,00грн штрафу, 10212,56 грн. 30 % річних за період з 27.04.2019 по 29.02.2020 та 256,41грн інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по лютий 2020 року.

Так, в додатку №1 до договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019 сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю в грн., ціну за одиницю в дол. США, курс долара США,загальну вартість товару в грн., загальну вартість товару в дол. США, термін поставки. Загальна вартість товару в додатку визначена: 70 119,00 грн., 2646,00 дол. США.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019 позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 70 119,00 грн., про що свідчить видаткова накладна №227 від 19.07.2019 та податкова декларація від 19.07.2019 №277.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача на видатковій накладній.

Відповідно до умов п.5.5 договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019 строк оплати товару - до 15.06.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №192 від 20.05.2019 на суму 70 119,00 грн.

Відповідач зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав.

Заборгованість відповідача по оплаті вартості товару, поставленого по договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019 становить 70 119,00грн.

Також позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення по договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019: 15 245,57 грн. пені за період з 16.06.2019 по 29.02.2020, 21 035,70 грн. штрафу, 14 917,25 грн. 30% річних за період з 16.06.2019 по 29.02.2020 та 205,02 грн. інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по лютий 2020 року.

Так, в додатку №1 до договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 сторони погодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю в грн., ціну за одиницю в дол. США, курс долара США,загальну вартість товару в грн., загальну вартість товару в дол. США, термін поставки. Загальна вартість товару в додатку визначена: 45 000,00 грн., 1698,11 дол. США.

На виконання умов договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 45000,00грн, про що свідчить видаткова накладна №163 від 03.06.2019 та податкова декларація від 03.06.2019 №228.

Відповідач отримав товар, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача та печатка відповідача на видатковій накладній.

Відповідно до умов п.5.5 договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 строк оплати товару - до 30.06.2019.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №212 від 28.05.2019 на суму 45 000,00грн.

Відповідачем вартість поставленого товару оплачено повністю в сумі 45 000,00 грн., але з порушенням строку оплати, про що свідчить банківська виписка за 21.11.2019.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлено лист №14/02-8 від 14.02.2020, в якому повідомлено, що оплату 21.11.2019 згідно платіжного доручення №165 на суму 45 000,00грн зараховано в оплату рахунку №212 від 28.05.2019 за договором купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення по договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019: 5856,16 грн. пені за період з 01.07.2019 по 20.11.2019, 13 500,00 грн. штрафу, 5 289,04 грн. 30% річних за період з 01.07.2019 по 20.11.2019 та 267,56грн інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по листопад 2019 року.

Наявність заборгованості за поставлений товар стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджується, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договорами виконував неналежним чином, частково та з порушенням строків оплати, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Приписами ст. 11 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено судовою колегією, що договори купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019, № 23/04 від 23.04.2019, №20/05-3 від 20.05.2019 та № 28/05-2 від 28.05.2019 підписні сторонами, скріплені їх печатками, що свідчить про набрання ними чинності.

Із змісту договорів вбачається, що на їх підставі між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Згідно з ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5 договорів сторони дійшли згоди, що оплата поставленої партії товару здійснюється: по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 до 20.04.2019, по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 до 26.04.2019, по договору купівлі-продажу №20/05-3 від 20.05.2019 до 15.06.2019, по договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019 до 30.06.2019.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за договорами виконував неналежним чином, частково та з порушенням строків оплати.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, станом на 29.02.2020 заборгованість відповідача по оплаті вартості товару становить: по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 -30000,00грн; по договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019 - 70119,00грн.

З огляду на вище встановлені обставини, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. та 70 119,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення:

- по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019: 57 830,84 грн. пені за період з 21.04.2019 по 20.11.2019, 140 055,48 грн. штрафу, 50 466,76 грн. 30% річних за період з 21.04.2019 по 20.11.2019 та 1 070,06 грн. інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по листопад 2019 року;

- по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019: 10862,29грн пені за період з 27.04.2019 по 29.02.2020, 13 122,00 грн. штрафу, 10 212,56 грн. 30 % річних за період з 27.04.2019 по 29.02.2020 та 256,41 грн. інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по лютий 2020 року;

- по договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019: 15 245,57 грн. пені за період з 16.06.2019 по 29.02.2020, 21 035,70 грн. штрафу, 14 917,25 грн. 30% річних за період з 16.06.2019 по 29.02.2020 та 205,02 грн. інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по лютий 2020 року;

- по договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019: 5 856,16 грн. пені за період з 01.07.2019 по 20.11.2019, 13 500,00 грн. штрафу, 5 289,04 грн. 30% річних за період з 01.07.2019 по 20.11.2019 та 267,56 грн. інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по листопад 2019 року.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості товару, поставленого по договорам.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договорів:

- У разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України сплачує на користь продавця тридцять процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.

- за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов`язань покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, а у разі. якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

П 7.3, 7.4 договорів сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а припиняється через рік (365 календарних днів) від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цими договорами сторони згідно із ст. 259 ЦК України збільшується до 3 (трьох) років.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки здійснені позивачем, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення:

- по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019: 57830,84грн пені за період з 21.04.2019 по 20.11.2019, 140 055,48 грн. штрафу, 50 466,76 грн. 30% річних за період з 21.04.2019 по 20.11.2019 та 1 070,06 грн. інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по листопад 2019 року;

- по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019: 10862,29грн пені за період з 27.04.2019 по 29.02.2020, 13 122,00 грн. штрафу, 10 212,56 грн. 30 % річних за період з 27.04.2019 по 29.02.2020 та 256,41 грн. інфляційного збільшення за період з травня 2019 року по лютий 2020 року;

- по договору купівлі-продажу № 20/05-3 від 20.05.2019: 15 245,57 грн. пені за період з 16.06.2019 по 29.02.2020, 21 035,70 грн. штрафу, 14 917,25 грн. 30% річних за період з 16.06.2019 по 29.02.2020 та 205,02 грн. інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по лютий 2020 року;

- по договору купівлі-продажу № 28/05-2 від 28.05.2019: 5 856,16 грн. пені за період з 01.07.2019 по 20.11.2019, 13 500,00 грн. штрафу, 5 289,04 грн. 30% річних за період з 01.07.2019 по 20.11.2019 та 267,56 грн. інфляційного збільшення за період з липня 2019 року по листопад 2019 року - є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З приводу посилань скаржника щодо того, що поставки які здійснені позивачем є позадоговірними, у зв`язку із чим у позивача відсутні підстави для посилання на умови спірних договорів щодо нарахування пені та штрафу, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження факту поставки товару за кожним із договорів між позивачем та відповідачем оформлялась відповідна накладна, яка містить реквізити договору, відповідно до умов якого товар і було передано відповідачу. Більш того, позивачем відповідачу за кожним із договорів надавався рахунок на оплату, який також містить реквізити відповідного договору. Здійснюючи оплату за поставлений на підставі договорів товар, відповідач у платіжних дорученнях самостійно визначав призначення платежу та вказував, що оплата здійснюється на підставі конкретного рахунку, а отже і відповідного договору.

Зазначені обставини підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи (копіями договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних, банківських виписок про отримання коштів за товар), що на переконання судової колегії, дає всі підстави дійти висновку, що товар відповідачу було поставлено саме на умовах договорів, які, серед іншого, містять положення про відповідальність покупця за порушення погоджених сторонами та відображених у договорах строків оплати за товар, з якими відповідач погодився, підписавши договори.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 445 066,13 грн.

Щодо клопотань відповідача про застосування строку позовної давності судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України). Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем по договорам купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 та № 23/04 від 23.04.2019 по сплаті вартості товару та не здійснення оплати даної заборгованості у строки, обумовлені договорами, підтверджується матеріалами даної справи, у зв`язку з чим було порушено право позивача.

Частинами 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Як вже встановлено судовою колегією вище, відповідно до п. 5.5 договорів сторони дійшли згоди, що оплата поставленої партії товару здійснюється: по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 до 20.04.2019, по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 до 26.04.2019.

Отже, відповідно до ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті вартості товару по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 почався з 21.04.2019 та спливає 21.04.2022; по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 - почався з 27.04.2019 та спливає 27.04.2022.

Крім того, в договорах сторони погодили умову, якою строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цими договорами згідно із ст. 259 ЦК України збільшили до 3 (трьох) років.

Таким чином, перебіг позовної давності по нарахуванню штрафних санкцій по договору купівлі-продажу № 01/04 від 01.04.2019 почався з 21.04.2019 та спливає 21.04.2022; по договору купівлі-продажу № 23/04 від 23.04.2019 - почався з 27.04.2019 та спливає 27.04.2022.

Як вбачається з поштової накладної, яка міститься в матеріалах справи, позивач з позовною заявою до суду першої інстанції звернувся 06.04.2020, у зв`язку із чим судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Злагода" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.06.2020 у справі №927/314/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №927/314/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Cуду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.10.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

М.А. Дідиченко