Постанова

від 20.10.2020 по справі 922/636/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 922/636/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Коваль А.М. на підставі довіреності від 10.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2025 від 23.01.2018,

відповідача - Товкес Н.Г. на підставі наказу №46-Л від 04.05.2007, Положення про департамент інформаційно-правового забезпечення Комунального підприємства "Міський інформаційний центр",

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (вх.№2006Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Лавренюк Т.А., час проголошення рішення - 16:54год., дата складання повного тексту рішення - 03.08.2020, у справі №922/636/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир", м. Харків,

до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків,

про визнання недійсними договорів

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", в якій просить суд визнати недійсними:

- договір №2655 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 23.01.2019, укладений між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир" та

- договір №2656 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 23.01.2019, укладений між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир"

з моменту їх укладення та застосувати наслідки недійсності правочинів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фактично відповідач розпорядився двома місцями для розташування спеціальних конструкцій на фасаді багатоквартирного будинку; при укладенні договорів відповідач стверджував, а позивач вважав, що вказані місця для розташування спеціальних конструкцій перебувають у комунальній власності і відповідач є уповноваженою особою на надання цих місць у користування. Однак, як вказує позивач, після укладення оскаржуваних договорів йому стало відомо, що будинок, на фасаді якого були розташовані спеціальні конструкції, не належить до комунальної форми власності, а є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку, яким на праві приватної власності належать квартири і нежитлові приміщення в цьому будинку.

Зазначене, на думку позивача, є підставою для визнання договорів недійсними, а також підлягає поверненню все, що сторони отримали на виконання цих договорів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2020 позов задоволено повністю; визнано недійсним договір №2655 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 23.01.2019, укладений між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир"; ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину, зобов`язавши кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що було одержано на виконання цього правочину. Визнано недійсним договір №2656 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 23.01.2019, укладений між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир"; ухвалено застосувати наслідки недійсності правочину, зобов`язавши кожну із сторін повернути другій стороні в натурі все, що було одержано на виконання цього правочину. Стягнуто з Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир" 4 204, 00грн судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у відповідача на момент укладення оспорюваних договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій права на їх укладення, оскільки відповідачем не було доведено наявність у нього права передання відповідного майна у користування як власника або особи, якій належать майнові права на відповідну річ, або особи, уповноваженій на укладення такого договору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; стягнути з позивача на користь відповідача сплачений судовий збір.

Також 20.08.2020 від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх.№7794).

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Частиною 1 статті 256 цього Кодексу визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно матеріалів справи, повний текст рішення складено 03.08.2020, тобто, строк подання апеляційної скарги на рішення суду і, відповідно, доповнень до апеляційної скарги спливає 25.08.2020.

Отже, доповнення до апеляційної скарги подані апелянтом у встановлений господарським процесуальним законодавством строк і розгляд скарги здійснюється апеляційним господарським судом з урахуванням поданих доповнень.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не були належним чином досліджені надані відповідачем докази, якими підтверджується той факт, що будинок за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65, в тому числі, і фасад цього будинку, на якому позивач розташовує спеціальні конструкції за оспорюваними договорами, й які просить визнати недійсними, знаходяться на балансі КП "Жилкомсервіс" та у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

До доповнень до апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази:

- копія запиту відповідача до заступника директора Департаменту - начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на отримання публічної інформації від 04.08.2020 №2439/0/2-20, в якому просить повідомити та надати докази, чи знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова будівля за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65;

- відповідь управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 11.08.2020 №7008 про те, що рішенням 12 сесії Харківської міської ради 21 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" житловий будинок по вулиці Чернишевського, 65 у складі Київської житлової експлуатаційної організації було зараховано до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова та передано в господарське відання КВЖРЕП-1 Київського району; на виконання рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.07.2007 №188 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.12.2006 "Про визначення виконавців послуг в житловому фонді міста Харкова" всі житлові будинки, що відображались на той період на балансі КВЖРЕП-1 Київського району міста Харкова, були передані в господарське відання комунальному підприємству "Жилкомсервіс";

- додатки до відповіді управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 11.08.2020 №7008: копія рішення 12 сесії Харківської міської ради 21 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста"; копія розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №198 від 28.02.2007 "Про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання №809 від 28.05.1997 з КВЖРЕП №1 Київського району м. Харкова та договір передачі майна в господарське відання №1278 від 07.09.2006 з КП "Жилкомсервіс", відповідно до якого зобов`язано відділ обліку комунального майна у зв`язку з передачею основних фондів від КВЖРЕП №1 Київського району м. Харкова до КП "Жилкомсервіс" внести зміни в договір передачі майна в господарське відання №1278 від 07.09.2006 з КП "Жилкомсервіс", а саме: зарахувати до актів прийому-передачі житловий фонд Київського району м. Харкова згідно додатку.

В обґрунтування подання додаткових доказів: відповіді управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 11.08.2020 №7008 із доданими до неї документами, суду апеляційної інстанції апелянт зазначає, що оскільки судом першої інстанції не були належним чином досліджені подані відповідачем і наявні у матеріалах справи докази на підтвердження того, що будинок №65, що заходиться по вул. Чернишевська у м. Харкові, перебуває на балансі КП "Хилкомсервіс" і у комунальній власності, апелянт після ухвалення оскаржуваного рішення звернувся до управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для отримання додаткових доказів щодо обставин права власності будівлі за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2020 у справі №922/636/20; встановлено позивачу строк до 08.09.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 08.09.2020 для подання до суду заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на 15.09.2020 об 11:00год.

01.09.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8158), зазначає, що огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65, є невід`ємною частиною будинку і тим самим місцем, яке було передано відповідачем позивачу в оренду для розташування рекламних конструкцій, без наявності на те підстав, оскільки в силу положень статті 382 Цивільного кодексу України і статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" перебувають у спільній власності співвласників будинку, серед яких є тільки приватні власники.

Як вказує позивач, тільки співвласники приймають рішення щодо володіння, користування та розпорядження спільним майном, а відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що територіальна громада м. Харкова або КП "Жилкомсервіс" є власником будівлі №65 за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська.

Позивач також зазначає, що надана відповідачем судова практика ґрунтується на законодавчих актах, які давно втратили силу і судом у тих справах досліджувались інші обставини.

З огляду на викладене, просить залишити рішення місцевого господарського суду від 23.07.2020 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

10.09.2020 від апелянта надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу (вх.№8546), зазначає, що відповідач є спеціально уповноваженим органом, якому делеговано органом місцевого самоврядування функцію щодо надання в користування місць, що знаходяться у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій та функцію щодо отримання плати за користування місцями, що знаходяться у комунальній власності. Як вказує відповідач, він надав позивачу у користування місця, які знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Крім того, відповідач зазначає, що співвласники можуть розпоряджатись тим майном, яке їм належить на праві власності, а в даному випадку будинок в цілому знаходиться у комунальній власності, а не у співвласників квартир та нежитлових приміщень даного будинку. До того ж, як вказує відповідач, існує відповідна процедура для реалізації прав співвласників щодо управління багатоквартирним будинком: створення ОСББ, затвердження його статуту, прийняття рішення про прийняття будинку на самостійне управління ОСББ, зняття будинку з балансу колишнього балансоутримувача та передача його на баланс новому балансоутримувачу.

Відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів, що будинок за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 знаходиться у власності чи на балансі співвласників квартир та нежитлових приміщень даного будинку.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 14.09.2020, у зв`язку з відпусткою судді Лакізи В.В., яка входила до складу судової колегії при відкритті апеляційного провадження, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Білоусова Я.О.

15.09.2020 позивачем подано до апеляційного господарського суду витяг з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 від 07.09.2020 (вх.№8679), відповідно до якого, співвласниками цього будинку було прийнято рішення погодити безстроково ТОВ "Юридичній фірмі "Альтаир" розміщення (розташування) спеціальних (рекламних) конструкцій на стінах (фасаді) багатоповерхового будинку за вказаною вище адресою, а саме, щит на стіні (фасаді) 4х4, 5м (стіна будинку навпроти будинку №10 по вул. Ярослава Мудрого); кронштейн (щит з підсвічуванням на фасаді) 1х1, 5м при вході в під`їзд будинку зі сторони вул. Ярослава Мудрого.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.09.2020 представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Після заслуховування представників сторін у судовому засіданні протокольно оголошено перерву в судовому засіданні до 11:45год. 20.10.2020.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2020, у зв`язку із лікарняним судді Білоусової Я.О., для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

О 12:12год. 20.10.2020 розгляд справи у зв`язку зі зміною складу колегії суддів розпочато спочатку; після перерви представник апелянта оголосила доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача просить залишити рішення місцевого господарського суду від 23.07.2020 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, представники сторін з`явились в судове засідання і висловили свої доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Вирішуючи питання прийняття наданих позивачем і відповідачем додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього .

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач та відповідач мали, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема до позову або до відзиву на позовну заяву відповідно. У разі неможливості подати докази до позову або до відзиву на позовну заяву з об`єктивних причин, учасники справи мали повідомити про це суд першої інстанції, чого сторонами здійснено не було.

Наданий позивачем витяг з протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 від 07.09.2020 датований вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення і містить інформацію про те, що співвласниками цього будинку було прийнято рішення погодити безстроково ТОВ "Юридичній фірмі "Альтаир" розміщення (розташування) спеціальних (рекламних) конструкцій на стінах (фасаді) багатоповерхового будинку за вказаною вище адресою, тобто відповідне погодження має місце з 07.09.2020 і не стосується спірних правовідносин.

Відповідачем надані додаткові докази: копія запиту відповідача до заступника директора Департаменту - начальника управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на отримання публічної інформації від 04.08.2020 №2439/0/2-20, відповідь управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 11.08.2020 №7008 із додатками: копія рішення 12 сесії Харківської міської ради 21 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста" (вже міститься у матеріалах справи і не є додатковим доказом, а фактично є повторно поданим доказом); копія розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №198 від 28.02.2007 "Про внесення змін в договір передачі майна в господарське відання №809 від 28.05.1997 з КВЖРЕП №1 Київського району м. Харкова та договір передачі майна в господарське відання №1278 від 07.09.2006 з КП "Жилкомсервіс".

В обґрунтування неможливості подання додаткових доказів суду першої інстанції відповідач посилається на те, що запит до управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради для отримання додаткових доказів щодо обставин власності будівлі за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 був надісланий ним вже після ухвалення оскаржуваного рішення, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив надані ним докази.

Однак, судова колегія зазначає, що усі докази мали бути подані відповідачем суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву, або відповідач мав повідомити суд про неможливість подання доказів разом з відзивом на апеляційну скаргу, чого відповідачем здійснено не було.

Апелянт не надав суду апеляційної інстанції доказів неможливості звернутись до управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та, відповідно, отримати відповідь під час розгляду справи судом першої інстанції. Як і доказів неможливості подання до суду першої інстанції доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів з причин, що об`єктивно не залежали від нього апелянтом суду апеляційної інстанції не надано.

Доводам апелянта щодо неповноти дослідження судом першої інстанції наданим доказам буде надана відповідна правова оцінка під час перегляду справи апеляційним господарським судом, однак, самі по собі доводи щодо неповноти, на думку апелянта, дослідження наявних у матеріалах справи доказів не можуть бути самостійною підставою для прийняття додаткових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає надані сторонами додаткові докази і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує в якості доказу копію рішення 12 сесії Харківської міської ради 21 скликання від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста", оскільки такий доказ був поданий відповідачем суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, 23.01.2019 між Комунальним підприємством «Міський інформаційний центр» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Альтаир» (позивач) було укладено договори №2655 та №2656 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності , для розташування спеціальних конструкцій» (далі - договори), відповідно до умов яких відповідач надав позивачу в користування місця, які перебувають у комунальній власності , для розташування спеціальних конструкцій, згідно додатку № 1, який є невід`ємною частиною договорів.

Додатками до оспорюваних договорів сторони встановили перелік місць, які надаються позивачу для розташування спеціальних конструкцій та розмір плати за їх користування в місяць.

Так, відповідно до додатку №1 до Договору №2655 від 23.01.2019 це: вул. Ярослава Мудрого/вул.Чернишевська, 65; щит на фасаді 4x4,5м; розмір оплати за використання місць - 1 944, 00грн, а до додатку №1 до Договору №2656 від 23.01.2019 це: вул.Ярослава Мудрого/вул.Чернишевська, 65; щит на фасаді 1x1,5м; розмір оплати за використання місць - 648, 00грн.

За умовами пункту 1.4 оспорюваних договорів, відповідач передає позивачу місця за Актом прийому-передачі строком з 23.01.2019 по 31.12.2019.

На виконання умов зазначених вище договорів, відповідач передав, а позивач прийняв для розташування рекламних конструкцій місця згідно Додатків №1 до укладених договорів, що підтверджується актами прийому-передачі від 23.01.2019, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 є фізичні особи та приватні юридичні особи, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та юридичні особи - ПП «Студія оптимального будівництва Моноліт» , ТОВ «Каламбус 2018» , ПП фірма «Альтаир» ; у комунальній власності немає приміщень в даному будинку.

З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач не мав права розпоряджатися спільним майном багатоквартирного будинку за вищевказаною адресою, у тому числі і надавати у користування місця для розміщення рекламних конструкцій, які знаходяться на фасаді відповідного будинку, а тому оспорювані договори було укладено позивачем під впливом помилки щодо істотних обставин, які мали значення при їх укладенні.

Листи Комунального підприємства "Жилкомсервіс" від 24.04.2019 за №4634/2/0705, від 18.02.2020 за №6373/2/07-05 та Спецвипуск газети "Слобода Харьков" №95/1 від 28.11.2006, які, на думку відповідача підтверджують право комунальної власності на багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1 , не були прийняті судом першої інстанції в якості належних та допустимих доказів.

Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 25.09.2002 створено комунальне підприємство "Міський інформаційний центр"; вирішено затвердити статут комунального підприємства "Міський інформаційний центр", в якому передбачити, зокрема здійснення таких основних видів діяльності підприємства:

- інформаційно-технічне та програмне забезпечення постійних комісій міської ради, виконавчих органів міської ради;

- надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади міста Харкова, для розташування спеціальних конструкцій;

- утримання об`єктів комунальної власності;

- реалізація цільових програм, що затверджуються міською радою.

Згідно зі статутом комунального підприємства "Міський інформаційний центр", підприємство знаходиться у функціональному управлінні Департаменту цифрової трансформації Харківської міської ради. Власником підприємства є територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради. Засновником підприємства є Харківська міська рада.

Предметом діяльності підприємства у галузі реклами, видавництва, інформації та маркетингових досліджень є зокрема здійснення експлуатації та надання в експлуатацію розповсюджувачам зовнішньої реклами місць, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, для розміщення зовнішньої реклами, а також засобів зовнішньої реклами (спеціальних конструкцій) та інформації, елементів дизайну міського середовища, що знаходяться в комунальній власності.

Рішенням Харківської міської ради від 23.06.2010 №183/10 затверджено Порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (надалі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку, місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у комунальній власності, знаходяться на балансі комунального підприємства "Міський інформаційний центр" і не передане у повне господарське відання, оперативне управління, користування (оренду) іншим комунальним підприємствам, установам, організаціям, надаються розповсюджувачам зовнішньої реклами в користування на підставі договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, що укладається між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та розповсюджувачем зовнішьної реклами.

Пунктом 5 Порядку визначено, що місця розташування спеціальних конструкцій, які перебувають у повному господарському віданні, оперативному управлінні, користуванні (оренді) інших комунальних підприємств, установ, організацій, надаються в користування на підставі договору, що укладається КП "МІЦ" з розповсюджувачем зовнішньої реклами за дорученням балансоутримувачів.

З огляду на викладене, відповідач у даній справі є уповноваженою особою на укладення із розповсюджувачем зовнішньої реклами договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до пункту 1.1. оспорюваних договорів, Комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Альтаир» в користування місця, які перебувають у комунальній власності , для розташування спеціальних конструкцій.

Під користуванням сторони розуміють тимчасове платне використання розповсюджувачем зовнішньої реклами місць, які перебувають у комунальній власності з метою:

а) встановлення на них спеціальних конструкцій, які знаходяться у ТОВ «Юридична фірма «Альтаир» на законних підставах, та їх використання у формах, не заборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами;

б) обслуговування спеціальних конструкцій (підтримання в належному стані, наклеювання рекламоносіїв тощо).

Як вказує відповідач, він надав позивачу за оспорюваними договорами у користування місця на фасаді багатоквартирного будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові, який знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Так, відповідачем в обгрунтування права комунальної власності на багатоквартирний будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові надано лист КП "Жилкомсервіс" від 24.04.2019 №4634/2/0705, в якому повідомлено про перелік об`єктів, які знаходяться в господарчому віданні підприємства, серед яких зазначено буд. 65 (секція а) по вул. Чернишевського Київського району.

Також надано копію спецвипуску газети "Слобода Харьков" від 28.11.2006 №95/1, в якому зазначено перелік будинків, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, серед яких зазначено будинок 65 по вул. Чернишевська Київського району.

Крім того, відповідачем надано копію листа КП "Жилкомсервіс" №6373/2/07-05 від 18.02.2020, в якому повідомлено, що житловий будинок, розташований за адресою вул. Чернишевська №65, знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс".

Відповідач також посилається на рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 12.03.1992 №68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області", яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і кількістю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" і рішення 6 сесії обласної Ради народних депутатів 21 скликання від 21.11.1991 "Про підготовку народного господарства області до роботи в умовах ринкової економіки, проведення роздержавлення та приватизації" було вирішено передати до комунальної власності міських (міст обласного підпорядкування), районних (області) Рад народних депутатів майно (об`єкти) згідно з додатком №1; залишити у власності обласної Ради народних депутатів майно (об`єкти) згідно з додатком №2.

У додатку №1 до рішення облвиконкому від 12.03.1992 №68 зазначено перелік майна, що передається до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць Харківської області, серед якого до міської ради м. Харкова передано житловий та нежитловий фонд, крім приміщень нежитлового фонду, що входять до комунальної власності міської Ради народних депутатів: Бюро по обміну житлової площі, Виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні об`єднання.

Також відповідачем надано копію рішення 12 сесії 21 скликання Харківської міської ради народних депутатів Харківської області від 28.09.1992 "Про комунальну власність міста", відповідно до якого прийнято у комунальну власність міста об`єкти згідно з переліком (додаток №1). Перелік об`єктів комунальної власності затверджено. Підтверджено право власності на майно, яке представляє долю міськради, місьвиконкому та їх структурних підрозділів як засновників (членів) різних форм господарської діяльності.

У наданій відповідачем копії переліку об`єктів комунальної власності міста перлічено міськжилуправління.

Відповідач вважає, що зі змісту вказаних документів вбачається, що будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова та відображається на балансі КП "Жилкомсервіс". Як вказує відповідач, дана будівля не вилучалась з об`єктів комунальної власності, рішення міської ради про вилучення даного будинку з об`єктів комунальної власності відсутнє; документи, які б свідчили про факт зняття даного будинку з балансу КП "Жилкомсервіс" та передачу на баланс іншому балансоутримувачу також відсутні.

Відповідач також посилається на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що будинок за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 знаходиться у власності співвласників квартир та нежитлових приміщень даного будинку.

Як вказує позивач, у будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові (приблизно до кінця 2010 року) були нежитлові приміщення, які належали на праві комунальної власності теритоіральній громаді м. Харкова і були визначені літерою "А".

Позивач зазначає, що впродовж 2007-2011 всі нежитлові приміщення, які належали територіальній громаді м. Харкова, були нею продані фізичним та юридичним особам в реалізацію Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2007-2011 роки.

Позивачем надано копію договору №4234-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих Приватним підприємством фірмою "Альтаир" від 22.11.2008, який був укладений між Територіальною громадою м. Харкова та ПП фірмою "Альтаир", за яким Територіальна громада м. Харкова продала нежитлові приміщення 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. "А-3", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, будинок 65.

Як свідчать витяги із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час укладення оспорюваних договорів у будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові у власності Територіальної громади м. Харкова немає жодних приміщень.

Усі приміщення та квартири будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, які є співвласниками будинку в цілому в силу положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною 1 статті 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. До виключної компетенції міської ради належить прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення (пункт 31 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, відповідач у даній справі відповідно до рішення Харківської міської ради від 25.09.2002, рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 №183/10, яким затверджено Порядок надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, і статуту підприємства є уповноваженою особою на укладення із розповсюджувачем зовнішньої реклами договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності , для розташування спеціальних конструкцій.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що, як вказує позивач, після укладення оспорюваних договорів про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій із відповідачем, позивачу стало відомо, що місця, які були надані йому в користання відповідачем, не перебувають у комунальній власності, а є спільною сумісною власністю співвласників спільного майна багатоквартирного будинку.

Тобто, позивач зазначає, що відповідач, уклавши оспорювані договори, розпорядився майном - місцями на фасаді багатоквартирного будинку, які йому не належать.

Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що при укладенні оспорюваних договорів позивач помилявся щодо істотних обставин, які мають значення при укладенні правочину, вважаючи, що місця на фасаді багатоквартирного будинку для розміщення спеціальних конструкцій позивача перебувають у комунальній власності, і що саме відповідач був уповноваженою особою, яка мала право надавати у користування вказані місця та отримувати за це плату.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за своєю правовою природою укладені сторонами у справі оспорювані договори є договорами найму.

Так, за приписами частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Таким чином, при вирішенні даного спору слід встановити наявність у відповідача права на укладення оспорюваних договорів, а саме чи є місця, які були передані позивачу для розміщення спеціальних конструкцій на фасаді будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові, комунальною власністю, оскільки як зазначено вище, відповідач уповноважений на укладення із розповсюджувачем зовнішньої реклами договору про надання в користування місць, які перебувають саме у комунальній власності.

Судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і кількістю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), що додається.

Згідно Переліку державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), до власності областей було передано житловий та нежитловий фонд Рад народних депутатів, житлово-експлуатаційні, житлово-комунальні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов`язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду.

Установлено, що розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів.

Згідно матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 12.03.1992 №68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і кількістю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" і рішення 6 сесії обласної Ради народних депутатів 21 скликання від 21.11.1991 "Про підготовку народного господарства області до роботи в умовах ринкової економіки, проведення роздержавлення та приватизації" було вирішено передати до комунальної власності міських (міст обласного підпорядкування), районних (області) Рад народних депутатів майно (об`єкти) зокрема житловий та нежитловий фонд, крім приміщень нежитлового фонду, що входять до комунальної власності міської Ради народних депутатів: Бюро по обміну житлової площі, Виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні об`єднання.

Відповідно до наданої відповідачем копії спецвипуску газети "Слобода Харьков" від 28.11.2006 №95/1, серед переліку будинків, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, зазначено будинок 65 по вул. Чернишевська Київського району.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вбачається із матеріалів справи, учасники справи не заперечують, що

по-перше, будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові є багатоквартирним будинком, який відноситься до житлового фонду м. Харкова;

по-друге, багатоквартирний будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові був переданий до комунальної власності територіальної громади м. Харкова у 1992 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1991 №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і кількістю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" і рішення виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 12.03.1992 №68 "Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області".

Крім того, позивач надав суду копію договору №4234-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.11.2008, укладеного між Територіальною громадою м. Харкова та ПП фірмою "Альтаир", зі змісту якого вбачається, що Територіальна громада м. Харкова була власником нежитлових приміщень 3-го поверху №7-:-11 житлового будинку літ. "А-3", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, будинок 65.

Однак, відповідно до наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в період з 29.05.2003 і до укладення оспорюваних договорів власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 стали фізичні та юридичні особи, а саме:

ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу №585 від 19.04.2013),

ОСОБА_2 (на підставі договору купівлі-продажу №2221 від 25.04.2014),

ОСОБА_3 (на підставі свідоцтва про право власності від 24.07.2003 Виконавчого комітету Київської районної ради міста Харкова),

ОСОБА_4 (на підставі договору купівлі-продажу №910 від 16.04.2014), розмір частки 1/2,

ОСОБА_5 (на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, нерухомого майна зі статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТЕРН" від 02.12.2017),

ОСОБА_6 (на підставі договору купівлі-продажу №910 від 16.04.2014), розмір частки 1/2,

ОСОБА_7 (на підставі свідоцтва про право власності від 01.07.2003 Київської районної ради міста Харкова),

ОСОБА_8 (на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.10.2007 у справі №2-4961/07/01),

ПП «Студія оптимального будівництва Моноліт» (на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 05.05.2017, виданого ОСОБА_9 та ПП "СОБ МОНОЛІТ"),

ТОВ «Каламбус 2018» (на підставі акту прийому-передачі від 27.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Самощенко О.І., зареєстровано в реєстрі за №6057, 6058 від 27.12.2018),

Підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю (на підставі свідоцтва про право власності від 29.05.2003 Виконавчого комітету Харківської міської ради),

ПП фірма «Альтаир» (на підставі договору купівлі-продажу №4234-В-С від 22.11.2008, акту прийому-передачі від 27.01.2009).

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечує відповідач, у комунальній власності немає приміщень в даному будинку.

Однак, як вважає відповідач, переліченим особам належать квартири і приміщення на праві власності, які є внутрішніми приміщеннями, а сам будинок в цілому знаходиться у комунальній власності, оскільки у матеріалах справи відсутні докази його вилучення з комунальної власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необгрунтованим і таким, що не грунтується на положеннях законодавства даний висновок апелянта, виходячи з такого.

Цивільним кодексом України 2003 року врегульовано право власності Українського народу, право державної власності, право комунальної власності і право приватної власності.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується відповідачем, на час укладення оспорюваних договорів, у власності Територіальної громади м. Харкова вже не було приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , а усі квартири і нежитлові приміщення цього будинку належать фізичним і юридичним особам.

Доказів іншого відповідач суду не надав.

Порядок визначення права щодо спільного майна багатоквартирного будинку врегульовано статтею 382 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент укладення оспорюваних договорів) та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", який було прийнято у 2015 році.

Так, відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку .

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку , механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» міститься визначення поняття багатоквартирного будинку де зазначено, що багатоквартирним будинком визнається житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири.

У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» .

Приписами пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку , механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Стаття 4 зазначеного Закону визначає хто є суб`єктами права власності у багатоквартирному будинку та передбачає, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку .

Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов`язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності (частина 3 статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ).

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» ). В силу пунктів 1, 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , саме співвласникам багатоквартирного будинку належить право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників та брати участь в управлінні багатоквартирним будинком особисто або через представника.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами позивача і висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача на момент укладення оспорюваних договорів права на їх укладання, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на час укладення оспорюваних договорів багатоквартирний будинок АДРЕСА_1 вже не перебував у власності територіальної громади м. Харкова, а є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку відповідно до положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» .

Щодо доводів апелянта, що позивачем не надано доказів вилучення цього будинку із комунальної власності, судова колегія зазначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується позивачем, даний будинок відноситься до житлового фонду м. Харкова і був переданий у комунальну власність м. Харкова у 1992 році.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що у подальшому із комунальної власності вибули внутрішні приміщення цього будинку.

Судова колегія звертає увагу, що законодавством не передбачено обов`язкового вилучення об`єктів житлового фонду із комунальної власності територіальної громади у спільну сумісну власність співвласників багатоквартирного будинку, на такий нормативно-правовий акт не зміг послатись і представник апелянта в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.09.2020.

Фактично відбулась передача квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку із комунальної власності у власність фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, власники квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку в силу державної реєстрації за ними прав власності на квартири та/або нежитлові приміщення в багатоквартирному будинку і положень Закону України України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» .

До спільного майна багатоквартирного будинку відносяться приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку тощо.

Таким чином, співвласниками багатоквартирного будинку (всіх конструктивних елементів, місць спільного користування, комунікацій тощо) є власники квартир та нежитлових приміщень в цьому будинку.

Отже, такими, що відповідають положенням законодавства, є доводи позивача про те, що і фасад цього будинку є спільною сумісною власністю співвласників спільного майна багатоквартирного будинку.

Поряд з цим, на сьогодні чинне законодавство не передбачає обов`язку державної реєстрації права спільної сумісної власності співвласників на багатоквартирний будинок.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта, що позивач не надав правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові.

Відповідачем надано суду докази, що будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові був переданий у 1992 році до комунальної власності, і позивач проти цього не заперечує, однак, відповідачем не надано суду доказів, що він є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку на момент укладення оспорюваних договорів.

Як і не надав належних і допустимих доказів, що станом на дату укладення оспорюваних договорів будинок №65 по вул. Чернишевська в м. Харкові знаходився у комунальній власності.

Статтею 369 Цивільного кодексу України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , до повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Отже, виключно співвласники багатоквартирного будинку уповноважені розпоряджатись майном, що є у їх спільній сумісній власності.

У той час, як відповідач таким співвласником не є.

І в спірних правовідносинах безпідставним є посилання відповідача на судову практику, викладену Харківським апеляційним господарським судом у постанові від 19.06.2007 у справі №40/50-07 та Вищим господарським судом України у постанові від 20.09.2007 у цій же справі, оскільки дані судові рішення були ухвалені ще до прийняття Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» , тобто, ці рішення прийняті до зміни законодавства щодо права спільної сумісної власності на спільне майно співвласників багатоквартирного будинку, відповідно і сторони посилались на інші обставини і викладали інші доводи.

Крім того, у кожному конкретному випадку суд має встановити обставини справи, дослідити наявні у матеріалах справи докази, які надали учасники справи в обгрунтування своїх доводів і вимог і надати обставинам справи і наданим доказам відповідну правову оцінку.

Щодо доводів апелянта, що будинок №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс", колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

По-перше, саме по собі перебування багатоквартирного будинку на балансі КП "Жилкомсервіс" у будь-якому випадку не свідчить про право комунальної власністі на нього.

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, однак, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності, перебування майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права власності на це майно.

І по-друге, на виконання Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №301 затверджено Порядок списання з балансу багатоквартирних будинків, яким визначено механізм списання з балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, дежравними підприємствами та органами місцевого самоврядування багатоквартирних будинків, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності.

Зокрема, списання багатоквартирного будинку з балансу здійснюється його балансоутримувачем на підставі прийнятого ним розпорядчого документа.

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, яка існувала до 09.11.2017, балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується що співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові є власники квартир і нежитлових приміщень цього будинку, то перебування будинку на балансі КП "Жилкомсервіс" свідчить лише про те, що КП "Жилкомсервіс" обліковує будинок у себе на балансі.

На час укладення оспорюваних договорів можливості вільного вибору форми управління будинком надані співвласникам Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Абзацом 2 частини 1 статті 9 даного Закону передбачено, що за рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Незалежно від врахування даного будинку на балансі КП "Жилкомсервіс", обрання співвласниками форми управління багатоквартирним будинком, даний будинок є спільною сумісною власністю власників квартир і нежитлових приміщень цього будинку.

А питання створення у будинку №65 по вул. Чернишевська у м. Харкові об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, передачі частини функцій з управління багатоквартирним будинком управителю не стосується спірних правовідносин.

Поряд з цим, припущення апелянта, що знаходження даного будинку на балансі КП "Жилкомсервіс" свідчить про право комунальної власності на цей будинок є вільним трактуванням норм матеріального права на свою користь і не узгоджуються з положеннями Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» .

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не мав права розпоряджатися місцями для розташування спеціальних конструкцій, розміщених на фасаді багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 65 та, відповідно, укладати оспорювані договори про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача, що чинне законодавство не зобов`язує його перевіряти, чиєю власністю є майно перед тим, як надавати місця у користування, оскільки відповідач уповноважений на укладення із розповсюджувачем зовнішньої реклами договору про надання в користування місць, які перебувають саме у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

При цьому, як зазначено вище, відповідно до положень цивільного законодавства розпоряджатись майном може лише власник цього майна.

Посилання відповідача щодо дійсності договорів з підстав того, що позивач уклавши оспорювані договори схвалив їх, про що свідчать акти прийому-передачі місць, суд вважає також безпідставними, виходячи з такого.

Так, відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Зі змісту даної норми вбачається, що правило про дійсність правочину у разі його наступного схвалення стосується інших правовідносин, а саме правочинів, укладених представником із перевищенням повноважень, що не входить до кола спірних правовідносин, оскільки у даному випадку відповідач взагалі не мав правових підстав для укладення оспорюваних договорів та надання у користування місця, власником яких він не є.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем у спірних правовідносинах обгрунтовано наявність правових підстав для визнання недійсними укладених між сторонами оспорюваних договорів на підставі статті 229 Цивільного кодексу України, як таких, що укладенні під впливом помилки щодо обставин, які мають істотне значення, стосовно права відповідача надавати у користування місця, власником яких він не є.

За приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними договорів № 2655 та №2656 від 23.01.2019 про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій від 23.01.2019, укладених між Комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Альтаир" з моменту їх укладення та застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 23.07.2020 у справі №922/636/20 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2020 у справі №922/636/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 30.10.2020.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза