Рішення

від 20.10.2020 по справі 902/629/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2020 р. Cправа № 902/629/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Стафійчук І.С.,

за участю представників сторін

позивача: Малофєєва О.В., довіреність № 1844 від 07.08.2020

відповідача: Олійник Р.О., свідоцтво серії ВН № 000669 від 05.05.2020

присутня: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом : Ладижинської міської ради (вул. П.Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницької обл., 24321)

до : Приватного підприємства "Екатерина." (АДРЕСА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В С Т А Н О В И В :

Ладижинська міська рада звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Екатерина" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою суду від 24.06.2020 відкрито провадження у справі № 902/629/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.08.2020.

23.07.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

31.07.2020 відповідачем подано до суду доповнення до аргументів та доказів, доданих до відзиву.

За наслідками судового засідання 11.08.2020 протокольною ухвалою суду задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення судового засідання з метою вчинення відповідних процесуальних дій та відкладено підготовче судове засідання на 08.09.2020.

26.08.2020 представником позивача подано заяву № 1 від 21.08.2020 про зміну предмету позову.

В судовому засіданні 08.09.2020 представником позивача подано клопотання, в якому останній просив суд заяву № 1 від 21.08.2020 (вх. № 01-34/7829/20 від 28.08.2020) розглядати як заяву про зміну не предмету, а підстав позову.

Ухвалою від 08.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.09.2020.

Ухвалою від 25.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 20.10.2020.

02.10.2020 до суду від представника позивача надійшла заява № 3 від 28.09.2020 про уточнення назви відповідача, згідно якої найменування відповідача є - Приватне підприємство "Екатерина.".

19.10.2020 до суду від представника відповідача надійшли пояснення б/н та без дати. В даних пояснення відповідач також заявляє про застосування позовної давності та просить відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 20.10.2020 року з`явились представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення Ладижинською міською радою заходів контролю за використанням та охороною земель територіальної громади, додержанням вимог земельного законодавства суб`єктами господарювання на території відповідно до Закону України "Про охорону земель", було встановлено факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки загальною площею 0,3825 га.

За наслідками роботи комісії було встановлено, що рішення Ладижинської міської ради стосовно надання відповідачу в користування чи у власність земельної ділянки площею 0,3825 га біля зони відпочинку "міський пляж" не приймалось. Встановлений факт самовільного, без провоустановчих документів використання відповідачем земельної ділянки комунальної власності, що є порушенням чинного земельного законодавства України, про що було складено акт обстеження земельної ділянки від 03.06.2020.

Факт використання даної земельної ділянки без правоустановчих документів також підтверджується й актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 1455-ДК/1456/АП/09/01/-19 від 24.12.2019 року, що був складений старшими державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Ткачуком В.В. та Брижатим О.Ю . Зазначеним актом перевірки було встановлено, що земельну ділянку використовує з порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_4, яка згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є засновником та керівником відповідача.

Також, позивач вказує, що на земельній ділянці комунальної власності 0,3825 га самочинно збудований майновий комплекс будівель та споруд. Будь-які дозвільні документи на початок будівництва та декларація про готовність об`єкта до експлуатації виконавчими органами Ладижинської міської ради не видавалися.

Посилаючись на наведені обставини позивач просить суд винести рішення про звільнення земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,3825 га, яка межує з земельною ділянкою профілакторію АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0302) за адресою вул. Наконечного, 194, з землями промисловості АТ "ДТЕК "Західенерго" (кадастровий номер 0510600000:07:001:0304) за адресою вул. Наконечного, 173, з земельною ділянкою приватної власності (кадастровий номер 0510600000:07:001:0252) та землями комунальної власності, на якій розташована зона відпочинку "міський пляж" шляхом знесення самочинно збудованого майнового комплексу будівель та споруд за рахунок Приватного підприємства "Екатерина.".

Як зазначено раніше, 26.08.2020 представником позивача подано заяву № 1 від 21.08.2020 про зміну предмету позову. В судовому засіданні 08.09.2020 представником позивача подано клопотання, в якому останній просив суд заяву № 1 від 21.08.2020 розглядати як заяву про зміну не предмету, а підстав позову.

Так, у згаданій заяві в якості підстав позовних вимог, окрім тих, що були наведені у позовній заяві, зазначено наступне.

30.12.1999 Приватному підприємству "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) було виданий державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га на якій був самочинно збудований ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 200090761) майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м.

Згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно 29.05.2012 року, на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2012 року, право власності на даний майновий комплекс будівель та споруд набув гр. ОСОБА_2 .

Згідно вимог ст. 141 Земельного кодексу України, ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 200090761) втратило право користування даною земельною ділянкою.

Крім того, ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 200090761) 25.03.2013 року було припинено як юридична особа, про що свідчать дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, лист Головного управління статистики у Вінницькій області № 03.3-08/20-20 від 09.01.2020 року.

Крім того, 18.02.2020 року на засіданні 34 сесії 7 скликання Ладижинської міської ради рішенням № 1181, на підставі п. "е" ст. 141 Земельного кодексу України було припинено ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 0,3492 га, наданою відповідно до Державного акту № І-ВН № 003288 від 30.12.1999 року та зараховано дану земельну ділянку до земель запасу Ладижинської міської ради.

06.07.2012 року даний майновий комплекс за договором дарування був відчужений громадянином ОСОБА_2 . Товариству з обмеженою відповідальністю "Антей-Агро-4".

11.10.2012 року за договором купівлі-продажу право власності на зазначене майно набуває гр. ОСОБА_3

16.09.2014 року ОСОБА_3 дарує майновий комплекс гр. ОСОБА_4 , яка є засновником та керівником відповідача - новоствореного Приватного підприємства "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049).

Як стало відомо з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно гр. ОСОБА_4 , як засновник ПГІ "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) - відповідача по справі, згідно акту приймання-передачі майна від 22.01.2020 року передала майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 до Статутного капіталу приватного підприємства.

29.01.2020 року право власності на зазначений майновий комплекс було зареєстровано за відповідачем.

Всі вище перелічені колишні власники майнового комплексу будівель та споруд по АДРЕСА_1 , так саме як і відповідач, всупереч вимогам земельного законодавства України, не вчиняли жодних дій спрямованих на оформлення права власності чи користування (оренди) земельною ділянкою під зазначеним нерухомим майном, а Ладижинська міська рада не приймала відповідних рішень.

Жоден з попередніх власників майнового комплексу, так саме як й відповідач, всупереч чинного законодавства, ніколи не здійснювали сплату за користування земельною ділянкою комунальної власності на якій розташований вищевказаний об`єкт нерухомості.

Ладижинською міською радою, відповідно до ст. 12 ЗУ "Про охорону земель", неодноразово здійснювались заходи контролю за використанням земельної ділянки комунальної власності, на якій розташований майновий комплекс по АДРЕСА_1 на предмет додержання вимог земельного законодавства власниками зазначеного нерухомого майна.

За наслідками роботи тимчасових комісій, створених за розпорядженнями міського голови № 234-р від 23.12.2019 року та № 74р від 02.06.2020 року, було встановлено, що спірна земельна ділянка використовувалась самовільно, без належних правових підстав, без відповідних правоустановчих документів гр. ОСОБА_4 , а з 29.01.2020 року самовільно використовується відповідачем.

З метою встановлення меж земельної ділянки, що фактично самовільно використовувалась (зокрема огороджена парканом) гр. ОСОБА_4 загальною площею 0,3825 га, а також з метою визначення меж земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні ліквідованого ПП "Екатерина" відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ВН № 003288, виданого 30.12.1999 року, загальною площею 0,3492 га, кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 зокрема, на момент здійснення самовільного будівництва відповідного комплексу будівель та споруд, Ладижинською міською радою було залучено до роботи тимчасової комісії інженера-геодезиста ОСОБА_5 , замовлено у ФОП Смолій А.Г. та виготовлено дві технічні документації.

До складу зазначених технічних документацій входить збірний кадастровий план з якого вбачається, що земельна ділянка № 2 загальною площею 0,3492 га, яка відповідає площі та конфігурації земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії I-ВН № 003288, знаходиться в межах земельної ділянки № 1 загальною площею 0,3825 га, яка фактично самовільно використовувалась гр. ОСОБА_4 , а на даний час самовільно використовується відповідачем, без належних правових підстав.

Також, позивач наголошує на тому, що в силу положень статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Відповідно до п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З приводу порушень чинного земельного законодавства України та самовільного використання земельної ділянки комунальної власності позивач неодноразово звертався з листами до попередніх власників майнового комплексу ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 з вимогою з`явитися до земельного відділу Ладижинської міської ради та укласти договір оренди земельної ділянки.

Також, позивач неодноразово звертався і до відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, яка ним самовільно використовується. Листи відповідач отримав, що підтверджується відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, але відповідні звернення відповідачем ігноруються, жодних дій спрямованих на укладення відповідного договору оренди не вчиняються.

При неодноразовому переході права власності на майновий комплекс будівель та споруд по АДРЕСА_1 починаючи з 06.07.2012 року, переоформлення прав на земельну ділянку під зазначеним майном не відбувалось, жодних дій спрямованих на укладання договорів оренди попередніми власниками та відповідачем не вчинялись, звернення власника землі - Ладижинської міської ради, щодо необхідності оформлення права користування земельною ділянкою, систематично ігнорувались тоді, як на даній земельній ділянці власники майна на протязі багатьох років здійснювали та продовжують здійснювати на даний час свою комерційну діяльність та отримувати постійний дохід від цієї діяльності.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд постановити рішення про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,3825 га, яка межує з земельною ділянкою профілакторію АТ "ДТЕК "Західенерго" за адресою вул. Наконечного, 194 (кадастровий номер 0510600000:07:001:0302), з землями промисловості АТ "ДТЕК "Західенерго" за адресою вул. Наконечного, 173 (кадастровий номер 0510600000:07:001:0304) шляхом знесення майнового комплексу будівель та споруд площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 та приведення її у придатний для використання стан за рахунок Приватного підприємства "Екатерина".

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що зведення комплексу будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 відповідачем не здійснювалось.

Згаданий комплекс було набуто у власність відповідачем лише 29.01.2020 року. На момент придбання, право власності на комплекс було зареєстроване за відчужувачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Після набуття права власності на комплекс, воно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.01.2020 року відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50970988 від 04.02.2020 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 198972397 від 04.02.2020 року.

Набуття відповідачем комплексу у власність було здійснене з дотриманням норм закону, в зв`язку з чим він є його добросовісним набувачем та власником.

Вимога про зобов`язання відповідача як власника нерухомого майна у примусовому порядку звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу належного йому майна, що заявлена в позові, є порушенням права власності відповідача, гарантованого йому статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлями із посиланням на її самовільне зайняття. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватись як самовільне її зайняття, зокрема та насамперед з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна.

Також у поясненнях, поданих до суду 19.10.2020, відповідач вказує на відсутність у відповідача заборгованості зі сплати як безпосередньо земельного податку, так і фінансових санкцій, про що свідчить Витяг з інформаційної системи органів ДФС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 07.10.2020 року.

Відповідач акцентує увагу суду на тому, що на момент зведення комплексу, земельна ділянка, на якій він розташований, перебувала в користуванні забудовника на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ВН № 003288 від 30.12.1999 року, копія якого була надана позивачем та знаходиться в матеріалах справи. При цьому згідно з актом, землю було надано у постійне користування для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку відповідно до рішення 12 сесії 23 скликання Ладижинської міської ради народних депутатів від 15.12.1999 року.

Комплекс був набутий у власність відповідачем лише 29.01.2020 року шляхом його внесення до статутного капіталу. На момент придбання право власності на комплекс було зареєстроване за відчужувачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після набуття права власності на комплекс, воно було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Набуття відповідачем комплексу у власність було здійснене з дотриманням норм закону, в зв`язку з чим він є його добросовісним набувачем та власником.

В правовій системі України діє загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Це значить, що власнику будинку, будівлі, споруди має належати і речове право на земельну ділянку під таким будинком, будівлею, спорудою. Зумовлено це нерозривним зв`язком вказаних об`єктів, адже неможливо здійснювати правомочності власника нерухомості без користування земельною ділянкою під нею. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №906/989/17.

Тому, якщо нерухоме майно (будинок, будівля, споруда) належить особі на належній правовій підставі (що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами), то фактичне користування власником нерухомості такою земельною ділянкою не є протиправним.

В обґрунтування такої позиції відповідач наводить відповідну судову практику.

Також, відповідач зазначає, що сторонами розпочато процес укладення договору оренди спірної земельної ділянки, та знаходяться на етапі узгодження його умов. Отже, обидві сторони, і відповідач зокрема, розпочали вживати заходів до оформлення права землекористування, тому володіння комплексом не може розцінюватись як правопорушення, а тому і не може бути підставою для застосування положень статті 212 ЗК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 30.12.1999 року Приватному підприємству "Екатерина" було видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 про постійне користування 0,3492 га землі в межах згідно з планом землекористуваннчя. Землю надано у постійне користування для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, відповідно до рішення Ладижинської ради народних депутатів від 15.12.1999 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 98.

Згідно відомостей з Інформаційної довідки № 211066521 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, а саме, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 518,5 кв.м. містяться наступні записи:

29.05.2012 року право власності на об"єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2020 року у справі № 213/676/12.

11.07.2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ "Антей-Агро-4" на підставі договору дарування ВРС 503335 від 06.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького РНО Вінницької області Вірською А.І.

23.10.2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу ВРХ 693783, ВРХ 693785 від 11.10.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького РНО Вінницької області Вірською А.І. Р№ 2335.

16.09.2014 року право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору дарування № 1417 від 16.09.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького РНО Вінницької області Вірською А.І.

29.01.2020 року право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за Приватним підприємством "Екатерина.", на підставі акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу Приватного підприємства "Екатерина." б/н від 22.01.2020 року між ПП "Екатерина." та ОСОБА_4

18.02.2020 року Ладижинською міською радою прийнято рішення № 1181 "Про припинення користування та надання земельних ділянок", згідно п 1.8. якого, в зв`язку з набуттям іншою особою права власності комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, яка була надана ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) в постійне користування, загальною площею 0,3492 га, згідно державного акту на право постійного користування землею І-ВН №003288 виданого 30.12.1999 року (підстава набуття права власності на майновий комплекс будівель та споруд рішення Липовецького районного суду від 26.04.1012 року) та у в зв`язку з тим, що новий власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою під вищезазначеним нерухомим майном, відповідно до вимог п. "е" ст.141 Земельного кодексу України припинено право користування земельною ділянкою ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) та зараховано її до земель запасу Ладижинської міської ради.

03.06.2020 року тимчасовою комісією, створеною розпорядженням міського голови № 74-р від 02.06.2020 року "Про створення тимчасової робочої комісії з розгляду земельних питань" складено акт обстеження земельної ділянки, за яким встановлено, що земельна ділянка, що оглядається, межує з Південної сторони з земельною ділянкою профілакторію АТ "ДТЕК "Західенерго" за адресою вул. Наконечної 194, з Західної та Північної сторони з землями промисловості АТ "ДТЕК "Західенерго" за адресою вул. Наконечного, 173, з Південно-Східної сторони через дорогу з земельною ділянкою приватної власності за адресою провулок Береговий та землями комунальної власності, на якій розташована зона відпочинку "міський пляж". На земельній ділянці розташований комплекс будівель та споруд, який працює як кафе-бар. Зі слів гр. ОСОБА_6 даний заклад відкритий щоденно з 10 - тої до 22-гої години та належить ПП "Екатерина". На час роботи комісії заклад працював. Документи, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, що оглядається, членам комісії не надано.

За висновками комісії, форма власності земельної ділянки, що обстежувалась - комунальна. Категорія земель - землі громадської забудови. Земельна ділянка, яка фактично використовується ПП "Екатерина", згідно технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка була виготовлена Ладижинською міською радою, має загальну площу 0,3825 га, по периметру земельна ділянка огороджена парканом довжиною 268,34 м. Вільний доступ до неї відсутній. На земельній ділянці розташований самочинно збудований майновий комплекс будівель та споруд. Рішення Ладижинської міської ради стосовно надання ПП "Екатерина" (код ЄДРГІОУ 43464049) в користування чи у власність земельної ділянки площею 0,3825 га біля зони відпочинку "міський пляж" не приймалось. Встановлений факт самовільного, без провоустановчих документів використання ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 43464049) земельної ділянки комунальної власності, що є порушенням чинного земельного законодавства України.

Крім того, згідно пояснюючої записки до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка розташована на території АДРЕСА_1 , виготовленої ФОП Смалій А.Г. на замовлення Ладижинської міської ради, зазначено, що здійснена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,3492 га, право постійного користування на яку посвідчено у ПП "Екатерина" Державним актом серія І-ВН №003288 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №93 від 30.12.1999року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

При виготовленні технічної документації із землеустрою встановлено факт того, що фактичне використання земельної ділянки площею 0,3492 га 100% накладається на земельну ділянку площею 0,3825 га, на якій розташоване майно, що належить на праві власності гр. ОСОБА_4 .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Предметом позову у даній справі є вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,3825 га шляхом знесення майнового комплексу будівель та споруд площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та приведення її у придатний для використання стан за рахунок відповідача, на підставі положень статей 116, 152, 212 ЗК України, в зв`язку зі встановленням під час здійснення перевірки земельної ділянки факту самовільного її зайняття відповідачем.

За змістом статті 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 ЗК України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ст. 212 ЗК України).

Поряд з цим, положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Ч.2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За змістом ст. 86 ГПК України, cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, як зазначено раніше, Приватне підприємство "Екатерина" за державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 003288 набуло право постійного користування на спірну земельну ділянку площею 0,3492 га землі для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на вказаній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 518,5 кв.м.

Згідно відомостей з Інформаційної довідки № 211066521 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо згаданого об`єкта нерухомого майна, таке нерухоме майно неодноразово відчужувалось.

Так, 29.05.2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2020 року у справі № 213/676/12 зареєстровано за ОСОБА_2 , який в свою чергу за договором дарування відчужив право власності на користь "Антей-Агро-4".

23.10.2012 року право власності на нерухоме майно зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_3 , який в свою чергу за договором дарування відчужив право власності на користь ОСОБА_4 та яка в подальшому передала згаданий об`єкт нерухомого майна до статутного капіталу відповідача у даній справі - Приватного підприємства "Екатерина.".

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В силу положень ч.ч. 1,2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи наведені вище обставини та положення закону, зокрема, виходячи з принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, слід дійти висновку, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими - володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 910/6186/17 та Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі № 910/22093/17.

Про визнання позивачем права на користування спірною земельною ділянкою свідчить також і прийняте позивачем 18.02.2020 року рішення № 1181 "Про припинення користування та надання земельних ділянок", згідно п .1.8. якого, в зв`язку з набуттям іншою особою права власності комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці, яка була надана ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) в постійне користування, загальною площею 0,3492 га, згідно державного акту на право постійного користування землею І-ВН №003288 виданого 30.12.1999 року (підстава набуття права власності на майновий комплекс будівель та споруд рішення Липовецького районного суду від 26.04.1012 року) та в зв`язку з тим, що новий власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою під вищезазначеним нерухомим майном, відповідно до вимог п. "е" ст.141 Земельного кодексу України припинено право користування земельною ділянкою ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) та зараховано її до земель запасу Ладижинської міської ради.

Наведені обставини свідчить про відсутність факту самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.

При цьому, заявлені позивачем вимоги спрямовані та безпосередньо стосуються, у тому числі, позбавлення Приватного підприємства "Екатерина." права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, оскільки, фактично йдеться про припинення права власності відповідача шляхом знесення розташованого на земельній ділянці об`єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, що суперечить положенням Конституції України та приписам законодавства, яке регулює відповідні правовідносини власності в Україні.

Зобов`язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку шляхом знесення належного йому майна є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна з посиланням на її самовільне зайняття. Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі, з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна. У таких випадках положення статті 212 ЗК застосуванню не підлягають.

Така ж правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 902/889/16, від 19.06.2019 року у справі № 910/4055/18.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Крім того, стосовно доводів позивача щодо відсутності з боку відповідача справляння плати за землю, передбаченої чинним законодавством, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду з відповідним позовом.

Відтак, наведені позивачем обставини судом не досліджуються та не є предметом розгляду в межах даного спору.

Щодо заявленої відповідачем позовної давності суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, вимоги позивача про звільнення самовільно зайнятої земельної ділнки судом визнано не обґрунтованими, з огляду на що відсутні підстави застосування до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України, залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору залишити за позивачем.

3. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 30 жовтня 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. П.Кравчика, 4, м. Ладижин, Вінницької обл., 24321) та на електронну адресу: lad_rada@ukrpost.ua , згідно заяви від 20.10.2020 року

3 - відповідачу (АДРЕСА_1