Рішення

від 21.10.2020 по справі 915/90/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Справа № 915/90/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області (57434, Миколаївська обл., Березанський район, с.Краснопілля, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 02125881),

представник позивача - адвокат Ільїн Олександр Валерійович (54038, м.Миколаїв, вул. Дачна, 29/1),

до відповідача: Приватного підприємства «Блюменфельд-К» (57434, Миколаївська обл., Березанський район, с.Краснопілля, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 35716698)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Краснопільська» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121В

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчий комітет Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області (Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Краснопілля, вул. Шкільна, буд. 1)

про: визнання права власності на нерухоме майно, -

за участі представників учасників справи:

від позивача: Крецу І.С. - голова

Ільїн О.В., згідно ордера

від відповідача: Герман О.С., згідно ордера

від 3-х осіб, не з`явились

встановив:

29.01.2020 Краснопільська сільська рада Березанського району Миколаївської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.12.2019р. (вх.№1187/20), в якій просить суд визнати право власності на адміністративне приміщення (центральну контору) за адресою: вул. Шкільна, 1, с.Краснопілля, Березанського району Миколаївської області за Краснопільською сільською радою Березанського району Миколаївської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/90/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №915/90/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.03.2020, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи, залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Краснопільська» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121В), Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20), запропоновано третім особам подати до суду пояснення щодо позовних вимог.

24.02.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги заперечує, просить у задоволені позову відмовити, застосувати позовну давність, розгляд справи провести за участі повноважного представника ПП Блюменфельд-К .

Ухвалою суду від 02.03.2020, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 30 березня 2020 року о 10:40 год.

Ухвалою суду від 30.03.2020 постановлено: Відкласти підготовче засідання у справі без визначення дати судового засідання. Здійснити підготовче провадження у справі поза межами встановленого ч.3 ст.177 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу « COVID-19» . Запропонувати учасникам справи ініціювати розгляд справи без участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, на підставі наявних документів, у зв`язку зі встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.202р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID-19» з наступними змінами, подавши до Господарського суду Миколаївської області відповідне клопотання (заяву).

Ухвалою суду від 11.06.2020 підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2020 об 11:20; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - виконавчий комітет Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області (Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Краснопілля, вул. Шкільна, буд. 1).

Ухвалою, постановленою в судовому засіданні 01.07.2020 продовжено підготовче провадження у справі на строк дії карантину та відкладено підготовче засідання на 11 серпня 2020 о 10:00 год.

Ухвалою, постановленою в судовому засіданні 11.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено розгляд справи на 22.09.2020 о 10:20 год.

Ухвалою від 22.09.2020 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 21.10.2020 об 10:00год.

В судовому засіданні 21.10.2020 представниками позивача позовні вимоги підтримуються, відповідач проти їх задоволення заперечує.

Треті особи про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, підстав, визначених ст. 202 ГПК України для відкладення розгляду справи немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 21.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді цієї справи суд враховує такі обставини.

Згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу « COVID - 19» від 11.03.2020 №211 з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 25 березня 2020 № 239, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 24 квітня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 22 квітня 2020 № 291, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та продовжено карантин до 11 травня 2020 року на усій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 04 травня 2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , зокрема уряд продовжив карантин до 22 травня 2020 року на усій території України та послабив деякі карантинні обмеження.

Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061). Установлено, що: у регіонах, в яких встановлено карантин, застосовуються протиепідемічні заходи, що визначаються цією постановою, а також заходи, що додатково встановлені органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах компетенції; заходи, запроваджені актами законодавства в процесі реалізації карантину на період, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, продовжують діяти на період, встановлений цією постановою; Головним державним санітарним лікарем України розробляються та затверджуються протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб`єктами господарювання на період карантину.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України закріплено право кожного громадянина України на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Здійснення правосуддя суддями у відкритих судових засіданнях з безпосередньою участю сторін процесу в умовах оголошення Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, створює загрозу для життя та здоров`я суддів і учасників судових засідань.

Водночас згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Складовою принципу верховенства права є право на звернення до суду, що передбачено статтею 55 Конституції України та розвинуто статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року як право на справедливий суд. Статтею 64 Конституції передбачено, що права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. У Конституції наголошується, що право на справедливий суд не може бути обмежене в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Рішенням Ради суддів України від 17 березня 2020 року затверджено рекомендації щодо особливого режиму роботи судів на період карантину, відповідно до яких на період з 16 березня до 3 квітня судам рекомендовано запровадити заходи, спрямовані на зменшення негативних наслідків, викликаних спалахом вірусної інфекції « COVID-19» , зокрема: роз`яснення громадянам щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції; обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань; зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня; за можливості здійснювати судовий розгляд справ без участі сторін, у порядку письмового провадження; надання учасниками справи необхідних документів (позовних заяв, заяв, скарг, відзивів, пояснень, клопотань тощо) до суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд» , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку; утримання від відвідування приміщень суду, особливо за наявності захворювання.

З огляду на викладене, право на справедливий суд не може бути обмежене, проте при встановленні справедливого балансу між правом особи на безпечне для життя і здоров`я довкілля та правом на справедливий суд переважає природне право осіб на життя та безпечне довкілля, обов`язок щодо забезпечення якого покладено на державу Україна.

Аналогічної позиції дотримується і Вища рада правосуддя в публічному зверненні до Президента України та Верховної Ради України щодо забезпечення доступу громадян до правосуддя в умовах карантину від 26 березня 2020 року.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено частиною 4 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

В подальшому у відповідності до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 17.07.2020); процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, усі процесуальні строки, продовжені судом відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України в редакції Закону України від 30.03.2020№ 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом тобто з 07.08.2020.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає відсутніми підстави для подальшого відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позов Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області ґрунтується на тому, що 15.11.2017р. Краснопільською сільською радою Березанського району Миколаївської області прийнято рішення №13, згідно з яким за сільською радою визнано адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Березнаський район, с. Краснопілля, вул. Шкільна, 1, прийнято приміщення на баланс виконавчого комітету сільської ради за балансовою вартістю 654708,00 грн.. Відповідно до висновку про вартість майна від 16.12.2019р. та рецензії на нього від 17.12.2019р. вартість вказаного приміщення складає 632 000,00 грн.

08.08.2001р. відбулись загальні збори співвласників майна - колишніх членів КСП та СГВК Краснопільський Березанського району Миколаївської області, за наслідками яких було складено Протокол №3 від 08.08.2001р.

На порядок денний в тому числі було поставлено вирішення питання про зменшення пайового фонду з урахуванням пропозицій сільської ради щодо передачі сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, приміщень для обслуговування об`єктів соціальної сфери та внесення змін у перелік майна пайового фонду, соціальної сфери КСП та СГВК Краснопільський , списку орендованого майна від співвласників приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Краснопільська (п.2 Порядку денного).

За змістом Протоколу №3 від 08.08.2001р. зборами вирішено зменшити пайовий фонд співвласників з урахуванням задоволення пропозицій сільської ради щодо передачі сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, приміщень для обслуговування об`єктів соціальної сфери, внесено зміни у перелік майна пайового фонду, соціальної сфери КСП та СГВК Краснопільський , списку орендованого майна від співвласників приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма Краснопільська та залишено вищезгадане майно до вирішення питання механізму утримання об`єктів соціальної сфери Краснопільською сільською радою на балансі Агрофірми Краснопільська . Перелік цього майна зазначений у документі Основні фонди КСП Краснопілля та СГВК Краснопільський Березанського району для обслуговування об`єктів соціальної сфери та тих, які не підлягають розподілу , згідно з яким в тому числі є п. 80 Приміщення центральної контори - адміністративна будівля за адресою Миколаївська область, Березанський райн, с. Краснопілля, вул. Шкільна, 1.

Розпорядженням ПСП Агрофірма Краснопільська б/н від 28.10.2008р. останнє розпорядилось передати спірну адміністративну будівлю на баланс ПП Блюменфельд-К , про що 29.10.2008р. було складено відповідний акт.

09.07.2018р. сільською радою до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради було подано заяву про державну реєстрацію права власності на вказану будівлю на підставі Рішення №13 від 15.11.2017р.. 28.08.2018р. ДНАП ММР було видано позивачу рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №42728020. Рішення державного реєстратора мотивоване тим, що позивач не надав рішення суду про передачу безхазяйного майна до комунальної власності, оскільки вказана будівля перебуває на обліку безхазяйного майна.

Спірна адмінбудівля Протоколом №3 від 08.08.2001р. була передана на баланс ПСП Агрофірма Краснопільська до вирішення питання механізму утримання об`єктів соціальної сфери Краснопільською сільською радою. Разом з тим, вказаним протоколом у власність ПСП ця будівля передана не була, а відтак, жодних прав володіння та, більш того, розпорядження цим майном ПСП не мало та не має.

Згідно з положеннями ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, що стосується передачі об`єктів соціальної сфери в процесі паювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств, то постановою Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14 лютого 1992 р. № 2115 було передбачено, що об`єкти соціально-побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективних сільськогосподарських підприємств не підлягають (п. 5). Об`єкти соціальної інфраструктури мають безоплатно передаватися в комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою органів місцевого самоврядування) на підставі Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. № 891 (п. 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про поетапну передачу у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності" від 5 вересня 1996 р. № 1060).

Згідно з п. З, 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1253 від 13.08.2003р. Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процес реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою. Ініціаторами передачі об`єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об`єкти.

Таким чином, спірна адмінбудівля, на виконання вказаних вимог законодавства, Рішенням 28 позачергової сесії 7 скликання Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області №13 від 15.11.2017р. Про передачу адміністративної будівлі на баланс Краснопільської сільської ради була прийнята у комунальну власність за ініціативою самої сільської ради.

Поряд з цим, спірна нежитлова будівля є об`єктом соціальної сфери. колишнім майном реорганізованого КСП та СГВК Краснопільський , а тому згідно протоколу №3 від 08.01.2001р., як майно, що не підлягає паюванню в процесі реорганізації цих підприємств (ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство), було передано на баланс ПСП Агрофірма Краснопільська за погодженням з Краснопільською сільською радою Березанського району Миколаївської області до вирішення питання механізму утримання цього майна.

У подальшому ПСП Агрофірма Краснопільська було видано розпорядження та між останнім та ПП Блюменфельд-К складено акт, якими спірна будівля передана на баланс ПП Блюменфельд-К .

Отже, ПП Блюменфельд-К станом на даний час вважає себе власником спірної будівлі. що підтверджується ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 17.08.2015р. по справі №469/497/15-ц, за змістом якої чітко вбачається, що ПП Блюменфельд-К заявляє про право власності на підставі оскаржуваних розпорядження та акту, а за такого, наявність претензій відповідача 2 на спірну будівлю перешкоджає позивачу у встановлений законом спосіб та порядок скористатись своїм законним правом та прийняти будівлю у комунальну власність та зареєструвати своє право, адже воно оспорюється та не визнається відповідачем 2. Наявність спору щодо права власності на спірну будівлю підтверджується й ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.08.2018р. по справі №814/1066/18.

Згідно з п. З, 4 Постанови КМУ №1253 від 13.08.2003р. Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою.

На виконання згаданої норми Рішенням 28 позачергової сесії 7 скликання Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області №13 від 15.11.2017р. спірну адміністративну будівлю було вирішено прийняти у комунальну власність та визнати за територіальною громадою.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення виклав у відзиві, відповідно до якого зазначив, зокрема, що вказана позивачем Постанова Кабінету міністрів України № 1253 від 13.08.2003 року не відносить адміністративні будівлі до об`єктів соціальної сфери.

З Протоколу № 3 від 08.08.2001 року не вбачається, що спірна адміністративна будівля (контора) передана Позивачу, а також, що вона віднесена до об`єкту соціальної сфери: адміністративна будівля може бути використана для обслуговування об`єктів соціальної сфери.

Рішення Краспопільської сільської ради № 13 від 15.11.2017 року не є правовстановлюючим документом, що також підтверджується прийнятим рішенням про відмову у державній реєстрації прав.

Позивач не с власником адміністративної будівлі, оскільки не укладав із власником майна жодних правочинів.

Відповідачем також заявлено про сплив строку позовної давності.

Надаючи оцінку обставинам справи, наведеним сторонами, господарський суд відзначає, що про застосування положень статті 392 ЦК України існує чисельна та однозначна судова практика, відповідно до якої положення цієї норми тлумачаться так, що позов про визнання в судовому порядку права власності на майно може пред`явити тільки особа, яка є власником цього майна.

Умовою застосування цієї норми є не відсутність права власності, яке має бути встановлено судом, а оспорення або не визнання іншою особою вже існуючого права, яке на момент такого оспорення виникло з підстав, передбачених Законом.

За змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Наприклад в постанові Касаційного Господарського Суду Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №909/175/18 цю правову позицію сформульовано наступним чином: стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Тобто, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за ст. 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до зазначеної норми є саме оспорення або невизнання права, а не намір набути таке право за рішенням суду. (аналогічну правову позицію висловлено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 902/147/15)

Таким чином, суд розглядаючи цю справу в першу чергу має встановити, чи виникло в позивача право власності на спірне майно у встановленому Законом порядку.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За нормами ЦК України, підставами виникнення (набуття) права власності є, зокрема:

- набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст.331 ЦК);

- набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у тім числі в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, стст.332, 333 ЦК);

- на самочинне будівництво (ст.376 ЦК);

- набуття права власності на скарб, бездоглядну домашню тварину, знахідку або інше безхазяйне майно, у т.ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (стст.335- 338, 340, 341, 343 ЦК);

- набуття права власності на майно добросовісним набувачем (стст.330, 388, 389 ЦК); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (ст.344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права:

на підставі правочинів (ст.334 ЦК);

у порядку спадкування після смерті громадянина (ст.1216 ЦК);

у порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч.2 ст.104, стст.107, 109 ЦК);

у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст.345 ЦК).

Відповідно до стст.330, 334 ЦК право власності на нерухоме майно виникає у добросовісного набувача з дня державної реєстрації, якщо відповідно до ст.388 ЦК майно не може бути витребувано у нього.

В той же час, рішення органу місцевого самоврядування не може вважатись правочином, на підставі якого виникає право власності.

Цей висновок також підтверджується чисельною судовою практикою.

Наприклад, Верховний Суд, розглядаючи справу №911/1563/17 про скасування рішення виконкому сільської ради про оформлення права власності на об`єкти нерухомості в постанові від 31 січня 2018 року дійшов висновку, що за оскаржуваним рішенням у позивача не виникло право власності, а лише виникла правова підстава для оформлення такого права, яке повинне було вже існувати на момент звернення до позивача. Отже, рішення відповідача саме по собі не є правовстановчим документом, а лише легітимізує наявне право власності, створює правову підставу для оформлення (державної реєстрації) речового права на майно в установленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон) встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (стаття 25 Закону).

Суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування (ст.327 ЦК).

Згідно з ст.143 Конституції майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

В ст.1 Закону визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до п.31 ст.26 Закону, сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

До відання виконавчих органів, зокрема міських рад, належать повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (п.1 ст.29 Закону).

Таким чином, слід розрізняти повноваження щодо управління майном, що вже належить територіальній громаді - повноваження, які позивач в цій справі безумовно має щодо належного територіальній громаді майна, та повноваження приймати рішення на підставі яких таке право громадою набувається.

Частиною 1 статті 59 Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

З рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп "У справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини 2 статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини 14 статті 46, частин 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)" вбачається, зокрема, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (…).

Разом з тим, як витікає з матеріалів справи та не спростовується сторонами, рішення позивача від 15.11.2017 №13, яке є саме ненормативним актом одноразового застосування, фактично виконано не було, тобто позивач не здійснив жодних дій для його виконання, зокрема шляхом оформлення у встановленому порядку правовстановлюючих документів на відповідні об`єкти нерухомості, а вказані об`єкти продовжують перебувати на балансі відповідача.

При цьому господарський суд відзначає, що позивач, виходячи з правових підстав поданого позову, для виконання наведеного рішення мав, зокрема, здійснити дії, визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. №1253 Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, якою врегульовано відповідні відносини.

Відповідно до п. 2 затвердженого цією постановою Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників (далі - Порядок), об`єктами передачі згідно з цим Порядком є:

а) об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва:

житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), житлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, та гуртожитки;

навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо);

заклади охорони здоров`я - лікувально-профілактичні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбулаторії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек);

заклади культури - клуби, будинки культури тощо (крім кінотеатрів);

заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні зали, інші об`єкти та споруди, призначені для занять фізичною культурою і спортом);

заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні тощо);

зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об`єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо);

сільські дороги;

б) внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об`єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Пунктом третім Порядку встановлено, що рішення про передачу об`єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об`єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об`єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

Разом з тим, відповідно до абз 2 п. 4 Порядку, у разі коли ініціатором передачі об`єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником.

У пропозиції зазначається назва майна, його місцезнаходження (для будівель і споруд), найменування, місцезнаходження підприємства-правонаступника, на балансі якого перебувають об`єкти.

Доказів надсилання позивачем такої пропозиції відповідачеві в матеріалах справи немає.

Пунктом п`ятим Порядку встановлено, що передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об`єктів у комунальну власність (далі - комісія).

Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація.

Доказів утворення такої комісії позивачем суду не надано.

Відповідно до п. 6 Порядку, у разі недосягнення згоди між сторонами, що передають і приймають об`єкти, спільним рішенням цих сторін може утворюватися тимчасова узгоджувальна робоча група для опрацювання взаємоприйнятних рішень та визначення у разі потреби додаткових умов передачі.

Про створення такої групи в позові не йдеться.

Не подано позивачем і доказів виконання п.7. Порядку, відповідно до якого, передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії.

Право власності на об`єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Таким чином, у зв`язку з недотриманням позивачем порядку набуття права власності, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. №1253 Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, правових підстав вважати таким, що виникло право власності на спірну адмінбудівлю в суду немає.

З наведених міркувань витікає, що поданий позов є необґрунтованим, а отже в його задоволенні слід відмовити.

Щодо застосування позовної давності, про що було заявлено в цій справі суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦКУ).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи.

Разом з тим, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Враховуючи, що судом в цій справі встановлено безпідставність заявлених позовних вимог, заява про застосування строків позовної давності не розглядається.

Судовий збір у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 77, 79, 86, 129, 201, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Краснопільська сільська рада Березанського району Миколаївської області (57434, Миколаївська обл., Березанський район, с.Краснопілля, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 02125881),

відповідач: Приватне підприємство «Блюменфельд-К» (57434, Миколаївська обл., Березанський район, с.Краснопілля, вул. Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 35716698)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору : Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Краснопільська» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 121В),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача виконавчий комітет Краснопільської сільської ради Березанського району Миколаївської області (Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Краснопілля, вул. Шкільна, буд. 1).

Повний текст судового рішення складено і підписано 30.10.2020.

Суддя В.О. Ржепецький