Рішення

від 29.10.2020 по справі 926/485/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року Справа № 926/485/20

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва Михайла Ілліча

за участю секретаря судового засідання Масюк А.

за участю представників сторін:

позивача - М.І.Юзьків

відповідача - не з`явився.

розглянувши матеріали справи за позовом Чернівецької міської ради

до відповідача - Приватного підприємства «Ф-Бетон»

про стягнення 530163,52 грн. інфляційних втрат та 189846,22 грн. 3% річних

1. Короткий зміст позовних вимог

Чернівецька міська рада 02.03.2020 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до приватного підприємства «Ф-Бетон» про стягнення 486857,34 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 170575,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог Чернівецька міська рада посилається на те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.09.2008 №5032 (з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 у справі 926/652/13 , яке набрало законної сили 06.02.2014 , та встановлених Держгеокадастром України коефіцієнтів індексації за відповідні роки) відповідач повинен був сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 у сумі 317 797,48 грн; за 2015 рік-в сумі 444 187,37 грн; 636 520,50 грн. за 2016 рік; 674711,73 грн. щорічно за 2017 та 2018 роки.

З податкових декларацій із сплати орендної плати за землю вбачається, що відповідач за період 2014-2018 роки сплатив 537 393,63 грн. орендної плати, у тому числі: за період 07.02.2014 по 31.12.2014 - 62149,50 грн; 2015 - 357 320,69 грн; 2016 - 512 040,55 грн; 2017 та 2018- 542 762,98 грн.

Таким чином, відповідач за період з 07.02.2014 по 31.12.2018 неналежно виконав свої зобов`язання по сплаті орендної плати за землю, що призвело до виникнення боргу в загальній сумі 2210535,18 грн., у тому числі за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 в сумі 255 647,50 грн; за 2015 в сумі 357 320,69 грн; за 2016 - 512 040,55 грн; за 2017 - 542 762,98 грн; за 2018 - 542 762,98 грн.

Заборгованість по орендній платі частково стягнуто рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.11.2019 у справі №926/1930/19.

Враховуючи, що відповідач не сплатив суму боргу з орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача (з урахуванням збільшення позовних вимог) 530163,52 грн. інфляційних втрат та 189846,22 грн. 3% річних, що нараховані з 01.02.2017 по 31.05.2020.

2. Короткий зміст заперечень відповідача

Відповідач не скористався наданим законом правом на подання відзиву на позов.

Натомість, 10.06.2020 відповідач звернувся із заявою про застосування строків позовної давності, в якій звернув увагу суду, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 07.02.2014 по 13.03.2017, оскільки з позовом позивач звернувся лише 02.03.2020.

3. Пояснення позивача на заяву про застосування строків позовної давності

Позивач заперечив (пояснення від 22.06.2020) проти заяви відповідача про застосування строків позовної давності, мотивуючи це тим, що за загальним правилом Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропуску позовної давності, зобов`язання не припиняється. Право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання, може бути реалізоване до моменту його усунення та обмежується останніми 3 роками, які передують подачі позову.

4. Процесуальні дії у справі

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 позовну заяву передано до провадження судді Ніколаєва М.І.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених в цій ухвалі недоліків.

Ухвалою суду від 17.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 13.04.2020.

Ухвалою суду від 13.04.2020 за заявами сторін відкладено підготовче засідання на 13.05.2020.

Ухвалою суду від 13.05.2020 збільшено позовні вимоги до стягнення 500279,48 грн інфляційних та 182953,03 грн річних, у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 26.05.2020.

Ухвалою суду від 26.05.2020 збільшено позовні вимоги до 521 966,00 грн інфляційних та 184 213,88 грн 3% річних за період з 01.02.2019 по 30.04.2020 та відкладено підготовче засідання.

10.06.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява (вх.1235) про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 10.06.2020 суд оголосив перерву до 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 збільшено розмір позовних вимог до 530163,52 грн інфляційних та 189846,22 грн 3% річних, що нараховані за період з 01.01.2019 по 31.05.2020, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.07.2020.

Ухвалою суду від 14.07.2020 за заявою представника відповідача відкладено розгляд справи по суті на 12.08.2020.

Ухвалою суду від 12.08.2020 за заявою представника позивача відкладено розгляд справи по суті на 03.09.2020.

У судовому засіданні 03.09.2020 оголошено перерву до 15.09.2020.

З 14.09.2020 по 24.09.2020 суддя Ніколаєв М.І. приймав участь у тренінгу з підготовки суддів у зв`язку з чим судове засідання, призначене на 15.09.2020 не відбулось, розгляд справи призначено на 29.09.2020 .

У судових засіданнях 29.09.2020, 05.10.2020 та 22.10.2020 року судом оголошувались перерви з розгляду справи по суті.

Враховуючи предмет спору судом долучено до справи проведені позивачем з урахуванням нової позиції Верховного суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 26.06.2020 справа №905/21/19) розрахунки інфляційних втрат та 3% річних.

Представник відповідача у судове засідання 29.10.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату і час судового засідання.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд у судовому засіданні 29.10.2020 перейшов до судових дебатів.

Представник позивача виступив з промовами (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні. Крім того, представник позивача звернувся із клопотанням про повернення 2180,35 грн. судового збору, який було помилково сплачено у більшому, ніж передбачено законом розмірі при поданні позову.

У судовому засіданні 29.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

5. Виклад обставин справи, установлених судом

Як установлено господарськими судами у справі №926/652/13 та підтверджується матеріалами справи, 25 червня 2008 року між Чернівецькою міською радою та Приватним підприємством Ф-Бетон укладено договір оренди земельної ділянки №5032 (далі - договір оренди земельної ділянки), згідно із умовами якого на підставі рішення 25 сесії Чернівецької міської ради V скликання від "28" лютого 2008 року №521, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському номер 19 (дев`ятнадцять).

Даний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 07.08.2008 у Чернівецькій регіональній філії ДП Центр ДЗК .

Відповідно до пункту 3 договору оренди земельної ділянки: Об`єктом оренди за цим договором є земельна ділянка площею 2.2000 га, яка знаходиться в м. Чернівці на провулку Миколаївському, номер 19 (дев`ятнадцять), кадастровий номер 7310136600:38:002:0027 . Земельна ділянка надається в оренду терміном до 31 травня 2056 року (пункт 5).

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 1117820 грн (пункт 4 договору оренди земельної ділянки).

Пунктом 7 договору встановлена річна орендна плата за земельну ділянку в розмірі 57008,82 грн., який відповідно до пункту 11 договору переглядається у разі: зміни передбачених договором умов господарювання; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Розмір орендної плати індексується у відповідності із чинним законодавством України. Орендар самостійно щорічно станом на 01 січня поточного року проводить перерахунок річної орендної плати за результатами середньомісячного індексу інфляції керуючись даними Державного комітету статистики України про середньомісячний індекс інфляції та Порядком проведення індексації грошової оцінки земель , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.200 № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель (пункт 8).

Пунктом 9 договору оренди земельної ділянки унормовано: Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно рівними частинами у сумі 4750,74 грн. (чотири тисячі сімсот п`ятдесят гривень 74 копійок) на рахунок Чернівецької міської ради (ідентифікаційний номер 23246436) №33210812700002 в управлінні Державного казначейства Чернівецької області, МФО 856135 код 13050200 протягом (не читається) календарних днів місяця, наступного за звітним .

При цьому, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014 у справі №926/652/13 встановлено, що зазначена у пункті 9 договору оренди земельної ділянки орендна плата сплачується орендарем протягом 30 календарних днів місяця, наступного за звітним. Даний факт є преюдиціальним при вирішенні цієї справи та не заперечується учасниками судового процесу.

Також договором оренди земельної ділянки позивачу надано право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (пункт 26), а на відповідача у відповідності з пунктами 7-9 цього договору своєчасно вносити оренду плату (пункт 29).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.08.2013 у справі №926/652/13, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2014, задоволено позов Чернівецької міської ради до ПП «Ф-Бетон» , внесено зміни до договору оренди землі №5032 від 25 червня 2008 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та приватним підприємством «Ф-Бетон» та зареєстрований у Чернівецькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» , про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок №4АА 007058 вчинено запис за номером 040880900178 від 25 червня 2008р., який стосується земельної ділянки яка знаходиться в м. Чернівці, на провул.Миколаївській,19 загальною площею 2,2000 га, а саме викладено:

- 1 речення пункту 7 договору в такій редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 355634,40 грн. (триста п`ятдесят п`ять тисяч шістсот тридцять чотири грн. 40 коп.)» ;

- пункт 9 договору в такій редакції: «Орендна плата вноситься орендарем рівними частинами у строк 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок: Місцевий бюджет м. Чернівців, код ЄДРПОУ 37978173, р/р №33210812700002 в ГУДКСУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код платежу 13050200 - орендна плата з юридичних осіб» .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.11.2019 по справі №926/1930/19, залишеним без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2020, стягнути з Приватного підприємства Ф-Бетон на користь Чернівецької міської ради 1 341 546,24 грн боргу по орендній платі по договору оренди землі №5032 від 25 червня 2008 року за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, у т.ч.:

- за період з 01.07.2016 по 31.12.2016 - 256020,28 грн;

- за 2017 рік - 542 762,98 грн;

- за 2018 рік - 542 762,98 грн.

В частині стягнення 868 988,94 грн орендної плати за період з 07.02.2014 по 30.06.2016 судом відмовлено у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення орендної плати суд виходив з того, що:

- відповідно до пунктів 7-9 договору оренди земельної ділянки від 25.06.2008 №5032 (з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2013 у справі №926/652/13, яке набрало законної сили 06.02.2014, та встановлених Держгеокадастром України коефіцієнтів індексації за відповідні роки) відповідачу належало сплатити орендної плати у сумі 317 797,48 грн. за період з 07.02.2014 по 31.12.2014, 444 187,37 грн за 2015 рік, 636 520,50 грн за 2016 рік, по 674 711,73 грн за 2017 і 2018 роки. Всього за спірний період слід було сплатити 2 747 928,81 грн орендної плати;

- право вимоги на сплату щомісячної суми орендної плати у позивача виникає (з урахуванням кількості днів у відповідному місяці) з 31 числа наступного за звітним місяцем сплати щомісячної орендної плати;

- як підтверджується податковими деклараціями зі сплати орендної плати за землю за 2014-2018 роки та не заперечується учасниками судового процесу, за спірний період відповідач сплатив орендної плати на суму 537 393,63 грн, в тому числі за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 - 62149,50 грн, за 2015 рік - 86866,68 грн, за 2016 рік - 124479,95 грн, за 2017-2018 роки - по 131948,75 грн.;

- відповідач за період 07.02.2014-31.12.2018 неналежно виконав свої зобов`язання щодо сплати орендної плати та недоплатив позивачу 2 210 535,18 грн орендної плати за землю, в тому числі за період з 07.02.2014 по 31.12.2014 - 255 647,98 грн, за 2015 рік - 357 320,69 грн, за 2016 рік - 512 040,55 грн, за 2017-2018 роки - по 542 762,98 грн.

У свою чергу, згідно поданого в межах даної справи розрахунку розмір щомісячної орендної плати (за мінусом сплаченої добровільно відповідачем) становить 45230,25 грн. (542762,98 грн. /12 місяців).

Судовим слуханням встановлено, що відповідач заборгованість з орендної плати за рішенням суду по справі №926/1930/19 в сумі 1 341 546,24 за період з 01.07.2016 по 31.12.2018 не сплатив, у зв`язку з чим позивачем нараховано 530163,52 грн інфляційних та 189846,22 грн 3% річних за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 (помісячний розрахунок наявний в матеріалах справи).

6.Джерела права та позиція суду щодо суті позовних вимог

Вирішуючи питання щодо можливості нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі, що розглядається, суд виходить з такого.

За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як встановлено судовим рішенням по справі №926/1930/19 відповідач не виконав грошове зобов`язання перед позивачем зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100%. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення 248282,82 грн інфляційних втрат та 99658,42 грн 3 % річних за період з 02.03.2017 по 31.05.2020 підлягають задоволенню у згідно з проведеним судом розрахунком.

В частині стягнення 255971 грн. інфляційних втрат та 84788,73 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість з орендної плати за період з 07.02.2014 по 30.06.2016, суд виходить з того, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Враховуючи, що рішенням суду по справі №926/1930/19 відмовлено у стягненні 868 988,94 грн орендної плати за період з 07.02.2014 по 30.06.2016 у зв`язку із пропуском строків позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав' для стягнення нарахованих на вищевказану суму інфляційних втрат та 3 % річних, оскільки вимога про їх стягнення є додатковою до основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

Таким чином, посилання позивача на те, що зі спливом позовної давності зобов`язання не припиняється та кредитор має право на стягнення інфляційних втрат та 3% річних до моменту усунення порушення грошового зобов`язання є хибним, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (ст. 266 ЦК України).

В частині стягнення 25909,70 грн. інфляційних втрат та 5399,07 грн. 3% річних слід відмовити, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не враховано, що грошове зобов`язання зі сплати орендної плати у відповідача виникало (з урахуванням кількості днів у відповідному місяці) з 31 числа наступного за звітним місяцем.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивач помилково розрахував щомісячну суму інфляційних втрат та 3% річних - з 01 числа місяця, наступного за звітним, а не з 31, як це передбачено договором.

7. Висновок суду по суті спору.

Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи, що відповідачем не виконано рішення суду по справі №926/1930/19 в частині сплати орендної плати, нарахованої за період з 01.07.2016 по 31.12.2018, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 248282,82 грн інфляційних втрат та 99658,42 грн 3 % річних за період з 02.03.2017 по 31.05.2020 є обґрунтованими, тож підлягають задоволенню згідно з проведеним судом розрахунком.

В частині стягнення 281880,70 грн інфляційних втрат та 90187,80 3 % річних слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог та допущеною помилкою при здійсненні розрахунку суми позову.

8. Судові витрати .

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається пропорційно розміру задоволених вимог на відповідача, з вини якого виник спір.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, сторонами понесено не було.

Враховуючи, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір 2180,35 грн. судового збору.

Керуючись статтями ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ф-Бетон" (58023, м. Чернівці, вул. Руська, 248-М, код 35724447) на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147) 248282,82 грн інфляційних втрат, 99658,42 грн 3 % річних та 5219,11 грн. витрат на сплату судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Повернути Чернівецькій міській раді (58002, м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147, платник - Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, р/р UA288201720344210002000042806, ДКСУ м, Києва) з Державного бюджету України 2180,35 грн. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення №171 від 20.02.2020.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Повне судове рішення складено 30.10.2020.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.І. Ніколаєв