Ухвала

від 28.10.2020 по справі 523/6940/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/6940/20

Провадження №4-с/523/72/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одесі, скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коржової Юлії Едуардівни та Щеглової Євгенії Віталіївни, за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства Марфін Банк , ТОВ Євроексперт груп , ДП Сетам ,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеськівй області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі за текстом державні виконавці) в якій просить суд:

визнати протиправними дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника ОСОБА_1 , а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки за той же адресою;

визнати протиправними дії державного виконавця щодо передачі вказаного нерухомого майна на реалізацію шляхом проведення електронних торгів на електронному майданчику ДП Сетам .

Скарга мотивована тим, що під час примусового виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси №1527/2-1242/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ МТБ Банк суми боргу в розмірі 384444,46 дол. США, державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою проведення оцінки арештованого майна, зокрема земельної ділянки та житлового будинку АДРЕСА_1 . На думку ОСОБА_1 дії державного виконавця з проведення оцінки нерухомого майна та з передачі майна на реалізацію є такими, що порушують її права. Так, ОСОБА_1 не погоджується з вартістю майна, на підставі наданого оцінщиком звіту з незалежної оцінки, вважає, що арештоване майно було оцінено за заниженою вартістю. В частині неправомірності дій державного виконавця щодо передачі нерухомого майна на реалізацію то таке заявниця пов`язує, з тим, що на час передачі майна в житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будинок є її єдиним житлом, а продаж будинку значно порушує права дитини. Державним виконавцем в порушення вимог закону не отримано від органу опіки та піклування висновок щодо можливості реалізації нерухомого майна на житловій площі якої зареєстрована малолітня дитина. Посилаючись на неотримання процесуальних документів від державного виконавця, у строки визначені законом, ОСОБА_1 просить поновити їй строк на звернення до суду. ОСОБА_1 зазначає, що такі документи були отриманні лише 07.05.2020р. Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Представник заявниці у судовому засіданні заяву підтримав, просить задовольнити.

Представник ПАТ МТБ Банк вважала, що скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Державний виконавець у судовому засіданні, надав оригінал виконавчого провадження для його огляду, вважала, що під час примусового виконання рішення суду стосовно стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, державні виконавці в провадженні яких перебувало виконавче провадження, діяли у спосіб та в порядку визначеному законами України.

Представник ТОВ Євроексперт груп направив до суду пояснення про безпідставність скарги, просить провести розгляд справи за їх відсутності. ДП Сетам не забезпечило участі свого представника у судовому засіданні, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином. Їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Не з`явився в судове засідання без поважних на те причин і заінтересована особа, ОСОБА_3 , який був залучений до участі у справі ухвалою суду.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на виконанні перебувало виконавче провадження ВП №59424958, викрите на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси з виконання виконавчого листа № 1527/2-1242/11 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ МТБ Банк заборгованості за кредитним договором в розмірі 384444,46 дол.США.

Виконавче провадження перебувало на виконанні у різних державних виконавців, останнім з яких була державний виконавець Щеглова Є.В., яка була залучена судом до участі у справі.

З метою примусового виконання вказаного вище рішення суду, державним виконавцем постановою від 05.11.2019р. було проведено опис та накладено арешт на належне на праві приватної власності ОСОБА_1 домоволодіння буд. АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0450га., що розташована за той же адресою.

Постановою від 23.12.2019р. державним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності з метою визначення дійсної (ринкової) вартості зазначеного вище арештованого нерухомого майна.

01.04.2020р. до відділу надійшов звіт про вартість нерухомого майна, проведений ТОВ Євроексперт груп , за висновком якого арештоване домоволодіння було оцінено на суму 6 965 920,00грн., земельна ділянка - 652 900,00грн.

01.04.2020р. начальником відділу Коржовою Ю.Е. на адресу ОСОБА_1 та ПАТ МТБ Банк рекомендованим листом було направлено висновок про визначену вартість нерухомого майна.

24.02.2020р. державний виконавець направив до органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації ОМР подання про надання висновку на реалізацію арештованого домоволодіння та земельної ділянки, в якому зареєстрована малолітня, - ОСОБА_2 , 2016 року народження.

10.03.2020р. за підписом начальника відділу Коржової Ю.Е. до Одеської філії ДП Сетам була направлена заявка щодо передачі на реалізацію арештованого майна, зокрема домоволодіння буд. АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0450га., що розташована за той же адресою.

Актом державного виконавця Щеглової Є.В. та постановою від 18.08.2020р., відповідно до ст.61 Закону України Про виконавче провадження , в зв`язку з тим, що електронні торги не відбулись, за відсутністю допущених учасників торгів, домоволодіння буд. АДРЕСА_1 та земельної ділянки, площею 0,0450га., що розташована за той же адресою були передані стягувачу в рахунок погашення боргу.

Постановою державного виконавця Щегловою Є.В. від 11.09.2020р. виконавчий лист №1527/2-1242/11 був повернутий стягувачу - ПАТ МТБ Банк за їх заявою на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Частиною 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, зі звітом про оцінку майна та заявою про передачу майна на реалізацію особисто ОСОБА_1 не була ознайомлена. Про наявність вказаних процесуальних документів вона дізналась з сайту, та відразу, 07.05.2020р., звернулась зі скаргою до суду.

Суд вважає, що такі посилання є ґрунтованими, заслуговують на уваги та дають достатньо підстав для поновлення ОСОБА_1 процесуального строку для звернення до суду зі скаргою.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст.12,81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно зі ст.5 Закону України Про виконавче провадження №1404-УІІІ, примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно ч.1 ст.8 Закону №1404-УІІІ реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України, до якої забезпечений безоплатний доступ.

Відповідно до ст.18 Закону №1404-УІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу ч.2 ст. 18 Закону №1404-УІІІ державний виконавець зобов`язаний вживаючи заходи щодо примусового виконання рішень: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

За вимогами ч.1, 4 ст. 12 Закону №1404-УІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 57 Закону № 1404-VIII обумовлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.

Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Приписами ч.1 ст. 20 Закону № 1404-VIII передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності.

Вирішуючи скаргу в частині незгоди ОСОБА_1 з оцінкою майна, суд приймає до уваги правовий висновок, зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження 18-18гс18).

Зокрема, ВП ВС зазначено, що системний аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Крім того, ОСОБА_1 не ставиться вимога про оскарження оцінки майна, а скарга базуються на власній оцінці нею звіту про оцінку майна, який, за її твердженням, є необґрунтованим у зв`язку з чим сума оцінки майна є заниженою та не відповідає дійсності та як наслідок на неправомірному використанні державним виконавцем цього звіту під час здійснення виконавчих дій.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для задоволення скарги в цій частині.

За нормами ст. 17, 18 Закону України Про охорону дитинства та ст. 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Згідно п. 28 Розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

З аналізу вказаних норм випливає, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 є бабцею, а не матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , 2016 року народження, яка була зареєстрована, як член сім`ї власника у спірному будинку у 2018р., а тому для передачі майна на примусову реалізацію згоди органу опіки і піклування не потребувалося.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Таким чином, малолітня дитина мала право лише на проживання у спірному будинку. Також дитина має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому її житлові права передачею на реалізацію домоволодіння, що належало її бабці, не порушені. Крім того, слід зазначити, що реєстрація малолітньої на житловій площі будинку АДРЕСА_1 , який перебував в іпотеці у ПАТ МТБ Банк , була проведена в порушення умов договору іпотеки від 24.06.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та МТБ Банк , зокрема без дозволу іпотекодавця.

Крім того, як було встановлено та зазначено судом, на теперішній час виконавче провадження, в межах якого оскаржуються дії державного виконавця, закінчено на підставі постанови від 11.09.2020р. про повернення виконавчого лист. З вказаною постановою ознайомлені сторони виконавчого провадження та ними не оскаржувалась. Отже, питання щодо зобов`язання державного виконавця вчиняти якісь виконавчі дії поза межами виконавчого провадження на теперішній час є неможливо.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що внесена до суду скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України Про виконавче провадження , ст.451 ЦПК України,

УХВАЛИВ

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із скаргою на дії державних виконавців в частині визначення вартості майна боржника та передачі нерухомого майна на реалізацію.

Скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеськівй області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коржової Юлії Едуардівни та Щеглової Євгенії Віталіївни, за участю заінтересованих осіб: Публічного акціонерного товариства Марфін Банк , ТОВ Євроексперт груп , ДП Сетам залишити без задоволення у повному обсязі.

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня виготовлення повної ухвали суду.

Повну ухвалу суду складено та підписано 29.10.2020р.

Суддя