Ухвала

від 14.08.2007 по справі 15/656

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

15/656

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

У Х В А Л А

справа №  15/656

14.08.07

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний комерційний банк"

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-ХХІ"

про                зобов'язання вчинити дії

Суддя   

Представники:  

від позивача - не з'явилися

від відповідача - Глаус О.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Міжнародний Комерційний Банк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-XXI" (далі - відповідач) про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача визнати вимоги позивача в сумі 88 904,32 долари США, які підтверджені договором застави №3/00-73/ТУ від 17.09.2001 та вчиненим на ньому 10.11.2003 виконавчим написом № 6363.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оскільки його боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційний Концерн "Березнянка" по кредитному договору № К/00-58 від 10.03.2000 не повернув кредитні кошти, то приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 6363 на договорі застави, яким стягується з відповідача, як майнового поручителя, заборгованість боржника по кредиту у сумі 80 137,56 долари США та пеня в сумі 8 766,76 долари США. Позивачем також заявлені додаткові вимоги у вигляді не отриманих доходів у розмірі 23 707,36 доларів США та понесених витрат на юридичні послуги у сумі 140 000,00 грн.

В ході розгляду справи відповідачем подано зустрічний позов, а заявою від 06.07.2006 змінено предмет зустрічного позову, який викладено у наступній редакції: визнати виконавчий напис № 6363 вчинений  10.11.2003 приватним нотаріусом КМНО Гаценко І.0. на договорі застави № 3/00-73 ЛУ, укладеному між позивачем і відповідачем 17.09.2001, таким, що не підлягає виконанню.

У зустрічному позові та у відзиві відповідач зазначає, що вимоги позивача по кредитному договору є погашеними згідно з рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 23/821-6, згідно з яким ліквідовано та 12.01.2005 припинено державну реєстрацію боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-Інвестиційний Концерн "Березнянка".

Крім того, відповідачем надано у матеріали справи рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2005 у справі № 26/232, яким визнано договір застави № 3/00-73/ІУ від 17.09.2001 таким, що втратив чинність з 12.01.2005 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 у справі № 48/71, яким цей договір застави визнано таким, що втратив чинність з 19.04.2004.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.2001 Товариство з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-XXI" приватизувало шляхом викупу за договором купівлі-продажу нежиле приміщення площею 142,3 кв.м., яке знаходиться в місті Києві по вул. Саксаганського, 5 (літера А).

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації посвідчується те, що 12.09.2001 нежиле приміщення загальною площею 142,3 кв.м., розташоване в місті Києві по вул. Саксаганського, 5 (літера А), зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-XXI" на праві колективної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.9.2001, та записане у реєстрову книгу 14-П-270 за реєстровим № 2065.

10.03.2000 позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний концерн "Березнянка" кредитний договір № К/00-58, відповідно до пункту 1.1. якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США з 13.03.2000 по 13.02.2001 із сплатою відсотків за користування кредитною лінією згідно з вимогами пункту 3.1. за умови виконання вимог пункту 4.2. договору. Пунктом 4.2. договору визначений момент виникнення права на отримання позичальником кожного наступного траншу за кредитною лінією, а саме за виконання двох умов: (1) укладення до вступлення в дію договору застави з урахуванням умов п.п. 2.5. та 4.1. договору; (2) надання письмової заяви банку не пізніше ніж за чотири банківські дні до бажаної дати отримання траншу.

Договором встановлено, що кредитні кошти надаються позичальнику частинами (траншами). Кожен транш надається позичальнику на підставі додаткової угоди до цього договору та тільки при умові надання в заставу банку майна та/або майнових прав, погоджених з банком, для забезпечення зобов'язань позичальника за наданим траншем, про що укладається окремий договір застави. Мінімальна сума одного траншу повинна бути не меншою 10 000,00 доларів США (п. 2.5. Договору).

В забезпечення кредитного договору між позивачем та позичальником укладено договори застав: № 3/00-73 від 21.03.2000, № 3/00-70 від 23.03.2000, № 3/00-73/11 від 10.07.2001, № 3/00-69 від 13.03.2000, № 3/99-74 від 21.03.2000, згідно з якими позичальником надано у заставу банку майно балансовою вартістю 2 134 700,00 (два мільйони сто тридцять чотири тисячі сімсот) грн., яке оцінено банком за згодою позичальника на суму 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США.

Кредитним договором встановлено, що банк має право звернути стягнення на майно та/або права вимоги, що надані банку у заставу в якості забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, у порядку, встановленому відповідними договорами застав, укладеними відповідно до умов пунктів 2.5. та 4.1. кредитного договору (пункт 9.1 кредитного договору; пункти 7.1.-7.3. вищевказаних договорів застав).

До кредитного договору від 10.03.2000 № К/00-58 між банком та позичальником укладались додаткові угоди: № 1 від 13.03.2000, № 2 від 21.03.2000, № 3 від 04.04.2000, № 4 від 10.10.2000, № 5 від 23.10.2000, № 6 від 20.12.2000, № 7 від 10.04.2001, № 8 від 24.04.2001, № 9 від 03.05.2001, № 10 від 16.05.2001, № 11 від 06.06.2001, № 12 від 04.07.2001, № 13 від 27.07.2001, № 14 від 14.09.2001, № 15 від 27.09.2001, № 16 від 05.11.2001, № 17 від 21.11.2001, № 18 від 18.12.2001, № 19 від 25.09.2002, № 20 від 01.10.2002, № 21 від 24.12.2002.

В пунктах 1-4 додаткової угоди № 14 від 14.09.2001 до кредитного договору банк встановив ліміт кредитної лінії в межах 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США та надає позичальнику кредитні кошти (транш) в розмірі 21 000,00 (двадцять одна тисяча) доларів США за умови, що позичальник організує передачу відповідачем в якості забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором від 10.03.2000 № К/00-58 та додаткових угод до нього на підставі ч. 2 ст. 11 Закону України "Про  заставу" від 02.10.1992,  діючи  в  якості майнового поручителя позичальника, 17.09.2001 в заставу банку нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 5, згідно з договором застави № 3/00-73ЛУ. В разі, якщо позичальник не виконає своє зобов'язання (не організує передачу відповідачем у заставу цього приміщення) згідно з пунктом 3 цієї угоди, банк має право на дострокове повернення заборгованості по кредитному договору.

17.09.2001 позивач і відповідач (враховуючи незмінність та чинність договорів застав, укладених між позичальником і банком) уклали договір застави № 3/00-73/ГУ. Відповідно до пункту 1.1. договір забезпечує вимогу банку, яка випливає з кредитного договору від 10.03.2000 № К/00-58, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути банку в строки, передбачені кредитним договором та додатками до нього, кредитні кошти в розмірі 200 000 (двісті тисяч) доларів США, а також всі інші суми (відсотки, пені та штрафи, якщо такі будуть), передбачені кредитним договором .

За умовами договору застави відповідач діяв у якості майнового поручителя та передав в заставу банку з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором нерухомість, а саме нежиле приміщення в літері "А", яке знаходиться в м. Києві по вул. Саксаганського, буд. № 5 (пункт 1.2 договору застави).

Додатковою угодою № 21 від 24.12.2002 до кредитного договору від 10.03.2000 № К/00-58 сторони погодились перенести строк сплати кредиту в термін до 05.03.2003 (пункт 1 додаткової угоди).

У зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань за кредитним договором від 10.03.2000 № К/00-58, а саме порушенням строку сплати в термін до 05.03.2003, передбаченого пунктом 1 додаткової угоди від 24.12.2002 № 21, банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гаценко І.О., який 10.11.2003 вчинив виконавчий напис на договорі застави від 17.09.2001 № 3/00-73/ІУ, зареєстрований в реєстрі за № 6363, яким за рахунок реалізації у встановленому законодавством порядку заставленого майна відповідача пропонується задовольнити вимоги банку до позичальника в сумі 88 904,32 долари США, з яких: 80 137,56 доларів США складає основна сума заборгованості по кредиту; 8 535,38 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 231,38 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Банком не було надано доказів того, що у позичальника не було або не вистачало власного заставленого майна для повного і остаточного розрахунку із банком по кредитному договору. Крім того, за клопотанням відповідача судом були витребовані у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочкарьової Н.М. договори застави № 3/03-05/П та № 3/03-05/111 від 21.05.2003, згідно з якими ТОВ "ПІК "Березнянка" заставив на користь ВАТ "МКБ" нежилий будинок (літера Б) за адресою м. Київ, вул. Крейсера Аврори, 5 загальною площею 543,40 квадратних метрів в рахунок погашення заборгованості по кредиту № К/00-58 від 10.03.2000. Вартість цього приміщення оцінено сторонами (відповідно до акту незалежної оцінки нежилого будинку ТОВ "Консалтингова компанія "Партнер" від 06.05.2003 - ринкова вартість приміщення встановлена у сумі 914 695,00 грн. або 171 500,00 доларів США; 1$=5,34 грн.) в 914 695 (дев'ятсот чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять) гривень.

28.11.2003 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого напису, за яким стягнення боргу з відповідача відбувається за рахунок заставленого майна. Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.11.2003 АА №856297 накладено арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: приміщення (літера А), розташоване за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського 5, загальною площею 142,3 кв. м.

Таким чином, 28.11.2003 банком розпочато процедуру примусового стягнення коштів з відповідача за невиконання позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором від 10.03.2000 № К/00-58.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2003 було порушено провадження у справі № 23/821-6 про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний концерн "Березнянка".

11.02.2004 Банком до Господарського суду міста Києва була подана заява № 129/02-111 від 09.02.2004 про майнові вимоги до Позичальника у сумі 86 137,56 доларів США, з яких: 80 137,56 доларів США складає основна сума заборгованості по кредиту; 5 909,64 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2004 у справі № 23/821-6 у зв'язку з неподанням витребуваних судом матеріалів, які б підтверджували безспірність заборгованості позичальника по кредитному договору, та неявкою повноважного представника в судові засідання 15.03.2004, 29.03.2004 заяву банку про визнання кредитором на суму 86 137,56 долларів США залишено без розгляду, затверджено реєстр вимог кредиторів без вимог банку. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, визнані погашеними.

Постановою Господарського суду міста Києва від 24.05.2004 у справі № 23/821-6 позичальника визнано банкрутом, завершено його підприємницьку діяльність та відкрито ліквідаційну процедуру.

У матеріалах справи № 23/821-6 відсутні будь-які заяви Банку у процедурі ліквідації, щодо заявлення вимог до позичальника стосовно не отриманих доходів у розмірі 23 707,36 доларів США та понесених витрат на юридичні послуги в сумі 140 000,00 грн. Відповідно до пунктів 5 статті 31 розділу III "Ліквідаційна процедура" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2004 у справі № 23/821-6 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс та виключено банкрута - Позичальника з державного реєстру підприємств та організацій.

Згідно з довідкою № 1070000001 від 20.01.2005 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація припинення юридичної особи Позичальника здійснена 12.01.2005 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією.

20.07.2005 постановою начальника відділу державної виконавчої служби Печерського РУЮ м. Києва виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 6363, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Гаценко І.О. на договорі застави № 3/00-13/14 від 17.09.2001, на підставі ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено та знято арешт з приміщення, що належить Майновому Поручителю, а саме: приміщення (літера А), розташоване за адресою: місто Київ, вул. Саксаганського 5, загальною площею 142,3 кв. м.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника; погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги банку до позичальника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство № 23/821-б.

Статтею 14 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відкриття виконавчого провадження не звільняло банк від обов'язку звернення до суду з письмовою заявою з вимогою до позичальника та надання відповідних документів. Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що банк звернувся до Господарського суду міста Києва у справі № 23/821-6 з вимогою до позичальника (заява № 129/02-111 від 09.02.2004), але не виконав обов'язку, встановленого Законом, та не виконав жодної з ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 23/821-6, якими його було зобов'язано надати документи, що підтверджують вимоги до позичальника. У зв'язку із ненаданням позивачем зазначених документів, Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.04.2004 залишив заяву банку без розгляду.

Таким чином, позивач мав можливість та був зобов'язаний задовольнити свої вимоги, які виникли із кредитного договору від 10.03.2000 № К/00-58, в порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним законом з питань задоволення вимог кредиторів, однак свого обов'язку не виконав.

Процедура ліквідації суб'єкта господарського товариства внаслідок неплатоспроможності є спеціальним випадком ліквідації, а отже тягне за собою наслідки, передбачені спеціальними нормами.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 Закону).

Ст. 205 Господарського кодексу України встановлено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів, він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюється цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участю.

З огляду на викладене, вимоги за кредитним договором від 10.03.2000 № К/00-58 вважаються погашеними в силу ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та припиненими відповідно до положень ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України з 19.04.2004, а тому кредитний договір № К/00-58 від 10.03.2000 припинився 19.04.2004.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Договір застави за своєю природою має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Статтею 28 Закону України "Про заставу" (вимоги якої співвідносяться із вимогами ст. 593 Цивільного кодексу України) визначені випадки припинення застави. Так, застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, встановлених законом.

Договір застави № 3/00-73/ІУ від 17.09.2001 забезпечував зобов'язання позичальника перед банком по кредитному договору від 10.03.2000 № К/00-58, яке було припинено ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2004 у справі № 23/821-6 відповідно до статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 598 Цивільного кодексу України. Таким чином, 19.04.2004 настали обставини, за яких виникли підстави для припинення застави - припинення забезпеченого заставою зобов'язання.

Зазначене рішення Господарського суду міста Києва у формі ухвали від 19.04.2004 у справі № 23/821-6 є чинним, не скасованим в установленому законом порядку та відповідно до ст. 115 ГПК України обов'язковим до виконання. Таким чином, факт відсутності заборгованості позичальника перед банком по кредитному договору є встановленим та не потребує повторного доведення відповідно до положень статті 35 ГПК України.

Зазначені висновки покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2006 у справі № 48/71, яким договір застави від 17.09.2001 № 3/00-73 ЛУ, укладений між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-ХХІ" визнано припиненим з 19.04.2004.

Крім того, у матеріалах справи знаходиться рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2005 у справі № 26/232, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2005, яким визнано укладений між Відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код 20034231) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наша Марка-ХХІ" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 3, код 31057717) договір застави № 3/00-73ЛУ від 17.09.2001 таким, що втратив чинність з 12.01.2005, та зобов'язано ВАТ "Міжнародний комерційний банк" усунути перешкоди в розпорядженні ТОВ "Наша Марка-XXI" своєю власністю.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16.12.2005 у справі № 26/232 ВАТ "Міжнародний комерційний банк" відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.11.2005 у справі № 26/232. Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Мотивуючи прийняття рішення у справі № 26/232, Господарський суд міста Києва зазначав наступне. Частина друга статті 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з ч. 1 ст. 609 вказаного Кодексу зобов'язання припиняються ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора).

Згідно з ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участю.

У ч. 7 ст. 59 вказаного Кодексу зазначено, що скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ "ПІК "Березнянка" (боржника) була здійснена 12.01.2005, що підтверджується довідкою № 1070000001 державного реєстратора Печерської районної у місті Києві держаної адміністрації.

Відповідно до ч. З ст. З Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Згідно з ст. 28 цього Закону застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

І тому, у господарського суду є всі підстави вважати, що зобов'язання ТОВ "Наша Марка-XXI" перед ВАТ "Міжнародний комерційний банк" за договором застави № 3/00-73/ІУ від 17.09.2001 припинились у зв'язку із ліквідацією позичальника.

Судова колегія Вищого господарського суду України погодилась з таким висновком Господарського суду міста Києва у справі № 26/232 і залишила це рішення суду від 20.04.2005 без змін.

В ході розгляду справи відповідачем подано зустрічний позов, а заявою від 06.07.2006 змінено предмет зустрічного позову, який викладено у наступній редакції: визнати виконавчий напис № 6363, вчинений 10.11.2003 приватним нотаріусом КМНО Гаценко І.О. на договорі застави № 3/00-73/ІУ, укладеному між позивачем і відповідачем 17.09.2001, таким, що не підлягає виконанню.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався ст. 87 Закону України "Про нотаріат", яка регламентує загальне правило щодо стягнення грошових сум або витребування від боржника майна за допомогою виконавчого напису, що робиться на документах, які встановлюють заборгованість. Але, при цьому, порушив вимоги ст. 88 цього закону, яка зобов'язує нотаріуса вчиняти виконавчий напис тільки при умові, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Також нотаріусом порушено вимоги підпункту "б" пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, оскільки банком не надано нотаріусу жодного документа, що підтверджуює без спірність заборгованості позичальника та встановлює прострочення виконання зобов'язання.

Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що банком надано нотаріусу (том II, а.с.67) у якості підтвердження безспірності заборгованості позичальника кредитний договір, що свідчить лише про цивільні правовідносини між ними, а первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували господарські операції між сторонами стосовно повернення коштів по кредитному договору від 10.03.2000 № К/00-58 та, відповідно, доводили б наявність заборгованості, не надавались.

Ухвалами суду в справі № 15/656 у позивача вимагалось надати суду оригінали чи належним чином завірені копії, на вимогу ст. 36 ГПК України: договорів застав, укладених між ВАТ "МКБ" та ТОВ "ПІК "Березнянка" на забезпечення зобов'язань за кредитним договором № К/00-58 від 10.03.2000; договорів купівлі-продажу заставленого майна ТОВ "ПІК "Березнянка"; розрахунку суми боргу не забезпечених заставленим майном ТОВ "ПІК "Березнянка"; надати суду пояснення з приводу реалізованого заставленого майна ТОВ "ПІК "Березнянка"; виписок з поточного рахунку № 26002020 ТОВ "ПІК "Березнянка" у ВАТ "МКБ" та перші екземпляри платіжних доручень до цих виписок за 2003 рік, а також інші документи, які б могли підтвердити наявність боргу боржника.

Однак, ВАТ "МКБ" витребуваних ухвалою документів суду не надав.

Крім того, позивач у судові засідання 21.09.2006, 07.11.2006, 19.12.2006, 01.02.2007, 22.03.2007, 17.04.2007, 24.05.2007, 12.06.2007, 26.06.2007 не з'являвся, ухвали Господарського суду міста Києва щодо надання у матеріали справи № 15/656 витребуваних документів не виконує.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження позивача про те, що ще до подання позову про порушення справи про банкрутство обрав засіб повернення кредитної заборгованості та почав процедуру реалізації предмету застави, що належить відповідачу, судом не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження закривається у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

У матеріалах справи міститься постанова Печерського районного відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в місті Києві від 20.07.2005 про закриття виконавчого провадження, відкритого 28.11.2003р.

Також у справі є рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.01.2006 у справі № 2а-16/2006 (рішення набрало законної сили 30.01.2006) яким в задоволенні адміністративного позову ВАТ "Міжнародний комерційний банк" стосовно його вимоги щодо зобов'язання ВДВС Печерського РУЮ м. Києва поновити виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 6363, вчиненого приватним нотаріусом Гаценко І.О. 10.11.2003 на договорі застави № 3/00-73/ІУ від 17.09.2001, відмовлено.

Отже, у зв'язку з порушенням провадження у справі № 23/821-6 позивач мав передати арбітражному керуючому виконавчий напис нотаріуса.

Посилання позивача на статтю 609 Цивільного кодексу України судом не прийматься, оскільки дане положення стосується випадку наявності правонаступників юридичної особи, яка ліквідується. Відповідач не є правонаступником позичальника - ТОВ "ПІК "Березнянка".

22.03.2007 у матеріали справи № 15/656 відповідачем надано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України та нотаріально посвідчену копію свідоцтва ТОВ "Наша Марка-XXI" із відміткою від 20.03.2007 про внесення до Єдиного державного реєстру запису № 10721110003000385 про державну реєстрацію припинення ТОВ "Наша Марка-XXI".

Відповідно до пункту 2 ст. 33 та частини 2 пункту 8 статті 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", пункту 2 ст. 104 ЦК України дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Випадки, коли суд може припинити провадження у справі унормовані статтею 80 ГПК України. Наведена стаття встановлює вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, а саме, коли відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами і які повністю відкидають можливість судового захисту особи у господарському суді. Припинення провадження у справі виключає можливість повторного звернення до господарського суду зі спорами між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі через об'єктивну неможливість подальшого судочинства, оскільки одну із сторін - ТОВ "Наша Марка-XXI", ліквідовано.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 49,  п. 6 ч. 1 ст. 80, ст. 86  Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 15/656 припинити.

Суддя                                                                                                               М.Г.Хоменко