ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
Іменем України
22 жовтня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2196/20
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Пляшкової К.О.,
за участю
секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,
представників
позивача Рибаса А.С. (адвокат),
Манівчука Д.В. (керівник),
відповідача Карташової О.О. (самопредставництво),
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Луганського окружного адміністративного суду 05 червня 2020 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд (далі - позивач, ТОВ Інвестбуд ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якій позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування:
- податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року про збільшення суми податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 2773431,25 грн;
- податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року № 00000120511 про збільшення суми податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на суму 3335169,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем 15 листопада 2019 року видано наказ № 367 Про проведення документальної планової виїзної перевірки , за результатами проведення якої складено акт від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Позивач з цими податковими повідомленнями-рішеннями не згоден, оскільки перевірка проведена в період мораторію, введеного статтею 3 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відповідно до положень якої органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику. ТОВ Інвестбуд здійснює діяльність у зоні проведення антитерористичної операції. Станом на час видання наказу від 15 листопада 2019 року № 367 та проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки, оформленої актом від 24 грудня 2019 року № 338/12-32- 05-11-05/32740969, Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався. У зв`язку з викладеним, наказ від 15 листопада 2019 року № 367 Про проведення документальної планової виїзної перевірки є протиправним.
Викладені в акті перевірки відомості щодо порушень не відповідають дійсності, оскільки посадовими особами податкового органу при складенні акта перевірки не враховані правовстановлюючі документи перелічених в акті контрагентів і первинні документи бухгалтерського обліку.
Позивач зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку як суб`єкт господарської діяльності, взятий на податковий облік та є платником ПДВ.
Здійснюючи господарську діяльність у період, що перевірявся, ТОВ Інвестбуд укладало господарські договори на виконання робіт з підрядними організаціями задля забезпечення виконання ними робіт за договорами з замовниками. На момент укладення та виконання договорів підрядні організації внесені до ЄДРПОУ, зареєстровані як платників податків, вони мали відповідні ліцензії, дозволи, повноважні представники мали необхідний обсяг дієздатності.
Виконання робіт та їх оплата, а також використання у господарській діяльності товариства підтверджується наданими до перевірки первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: господарськими договорами; договірними цінами; актами здачі-приймання виконаних робіт; податковими накладними; платіжними дорученнями; іншими документами. Всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій, що були предметом перевірки, надано податковому органу в ході проведення перевірки. Обґрунтованих висновків щодо неправильності нарахування ПДВ або оформлення первинних документів акт перевірки не містить.
З посиланням на положення пункту 134.1.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2 та 198.3 статті 198, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статті 1-3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, представник позивача зазначає, що ТОВ Інвестбуд правомірно, на підставі належним чином оформлених первинних документів (договорів, видаткових накладних, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо) сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з переліченими в акті контрагентами.
Посадовими особами податкового органу, які при проведенні перевірки отримали перелічені первинні документи, проігноровано вищевказані вимоги закону, внаслідок чого в акті перевірки зроблено необґрунтований, всупереч вимог діючого законодавства і первинних документів висновок про наявність в діях ТОВ Інвестбуд порушень законодавства та заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у 2016-2018 роках.
Крім того, висновки щодо відсутності реального (фактичного) здійснення господарських операцій ТОВ Інвестбуд з контрагентами є незаконними і необґрунтованими. Акт перевірки не доводить фактів порушення правочинами публічного порядку, не містить посилання на те, в чому ці порушення полягають, ґрунтується лише на припущеннях перевіряючих щодо нікчемності договорів Позивача з контрагентами та на непідтверджені, на їх думку, фактичного здійснення фінансово-господарських операцій. Договори ТОВ Інвестбуд з контрагентами є правомірними і не містять в собі положень, що порушують публічний порядок, їх зміст не суперечить законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, представники сторін мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників договорів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, угоди спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Податковим органом проігноровано, що ані Податковий кодекс України, ані інші законодавчі акти не надають прав чи повноважень його посадовим особам на визнання правочину недійсним (нікчемним) та на встановлення фактичного здійснення фінансово-господарських операцій.
Посилання податкового органу на факти наявності вироку суду щодо засновника та керівника одного з контрагентів (ТОВ Івамар Трейд ), судових ухвал щодо кількох інших контрагентів (без зазначення ТОВ Інвестбуд у вказаних судових рішеннях) та на податкову інформацію, як на підставу для визнання угод нікчемними та для висновків щодо не підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій, є необґрунтованими, оскільки діючим законодавством не встановлено можливості визнання податковим органом угод нікчемними та формулювання ним висновків щодо не підтвердження фактичного здійснення фінансово-господарських операцій на підставі вищенаведених документів.
Таким чином, викладені в акті перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11- 05/32740969 висновки щодо нікчемності договорів ТОВ Інвестбуд з контрагентами та про відсутність реального (фактичного) здійснення господарських операцій є незаконними і необґрунтованими.
Також представник позивача зауважує, що податкові повідомлення-рішення не містять граничних строків, передбачених для оскарження; розрахунок фінансових санкцій складено не за встановленою формою, не містить назви організації, дати складання та реєстраційного індексу документа, підписано неповноважною особою, що є порушенням вимог абзаців 5-7 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, пунктів 15, 49 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, пунктів 4.4 та 5.23 ДСТУ 4163-2003, а також пункту 9 розділу ІІ та пункту 1 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 12049, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254.
Внаслідок вищевикладених обставин податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 09 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху (том 34 арк. спр. 119-120).
Ухвалою від 22 червня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження (том 34 арк. спр. 127-128).
Ухвалою від 14 липня 2020 року задоволено заяву представника відповідача про продовження процесуальних строків по справі, продовжено ГУ ДПС у Луганській області строк на подання відзиву на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та доказів, витребуваних ухвалою суду від 22 червня 2020 року, до 05 серпня 2020 року (том 34 арк. спр. 137-138).
Представником ГУ ДПС у Луганській області 24 липня 2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (том 34 арк. спр. 141-177).
З посиланням на положення Закону № 1669-VII, Закону № 877-V, Закону № 1726-VIII представник відповідача вважає, що на період проведення антитерористичної операції Законами № 1669-VII та № 1726-VIII введено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції. Однак, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України реорганізовано Державну фіскальну службу України, утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України. Наказом Державної податкової служби України від 28.08.2019 № 36 Про початок діяльності Державної податкової служби України розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється. Таким чином, позивач не є тим суб`єктом господарювання, щодо якого протягом 2019 року Законами № 1669-VII та № 1726-VIII встановлено заборону (мораторій) на проведення планових та позапланових перевірок.
Відповідачем всупереч вимог Податкового кодексу України на запити контролюючого органу від 29 листопада 2019 року та від 17 грудня 2019 року не надано пояснення та документи, що підтверджують такі обставини: співробітники постачальників робіт (послуг), які здійснювали ремонтні, монтажні роботи тощо, пройшли необхідне навчання і мають дозволи та допуски; співробітники постачальників робіт (послуг) мали допуск до об`єктів замовника; наявність у постачальників робіт (послуг) дозволів та ліцензій для виконання ремонтних та будівельних робіт; щодо пошуку постачальника, укладання договорів; щодо обставин виконання робіт (послуг); щодо власника, вид палива для крана СКГ 40(63); затвердження норм витрат палива та відомості щодо списання паливо-мастильних матеріалів для крана СКГ 40(63); щодо виданих дозволів для крана СКГ 40(63) територіальним органом Держпраці на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до пунктів 7 і 9 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1107 (далі - Порядок № 1107), пункту 13 Переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2 до Порядку № 1107) та пункту 11 Переліку машин, механізмів, устаткований підвищеної небезпеки (додаток 3 до Порядку № 1107); де територіально надавались послуг крана СКГ 40(63), на яких об`єктах замовників, яким чином відбувалося транспортування крана СКГ 40(63) до об`єктів замовника (товарнотранспортні накладні, дорожні (путьові) листи тощо), ПІБ, РНОКПП та копії водійських посвідчень/дозволів/посвідчень тощо відповідної категорії найманого працівника, який здійснює керування крана СКГ 40(63); договір про відступлення права вимоги щодо переведення кредиторської заборгованості з ТОВ ІНТЕРО-ГРУП ; документи, які підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні (путьові) листи тощо) ТОВ Івамар-Трейд ; документи, що підтверджують країну походження товару (сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, сертифікати (відповідності, якості), митні декларації країни експорту, паспорти, технічну документацію, висновки-експертизи відповідних органів, інші матеріали, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару ТОВ Івамар-Трейд . Вказане, на думку представника відповідача, спростовує твердження представника позивача про надання всіх первинних документів, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, що були предметом перевірки. Про ненадання витребуваних пояснень та документів відповідачем складено акт від 19 грудня 2019 року № 358/12-32-05-11/32740969.
Також представник відповідача зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що здійснені ТОВ Інвестбуд фінансово-господарські операції з контрагентами ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД не підтверджені належними первинними документами, які засвідчують фактичне здійснення цих операцій з наведеними контрагентами, а надані до перевірки документи не засвідчують фактичне здійснення фінансово-господарських операцій, укладених позивачем з його контрагентами, тобто, що укладені договори опосередковані реальним виконанням операцій, які становили їх предмет. Таких висновків контролюючий орган дійшов зважаючи на те, що перевіркою встановлено невідповідність між наведеними в актах виконаних робіт, видаткових накладних об`ємах отриманих послуг, товарів та можливостями їх надання. В ході перевірки ТОВ Інвестбуд не підтверджено та не доведено факт реальності проведених операцій з придбання товарів, послуг по відображеним операціям з вищенаведеними контрагентами, а надані документи не можуть братися до уваги, як первинні документи, навіть за наявності всіх формальних реквізитів. Позивачем фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з вищенаведеними контрагентами і враховано у бухгалтерському обліку первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.1, пункту 2.2 Положення № 88. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсна зміна в структурі зобов`язань підприємства.
Проведеною перевіркою також встановлено, що ТОВ Інвестбуд не віднесено до складу інших доходів кредиторську заборгованість, по якій минув строк позовної давності (1095 днів), зокрема по ТОВ ГІПРО (з 19.09.2019 ТОВ РУБІКОН ФОРМ ) у сумі 26190,93 грн (дата виникнення 30.06.2014); ТОВ ІНСТРУМЕНТ ДОНБАСУ у сумі 17600,49 грн (дата виникнення 19.06.2014); ПП ПРОМ-ТЕХ-СНАБ (з 16.12.2015 по 20.05.2016 ПП ТЕХТОРГ ЛОГІСТИК , з 20.05.2016 ПП ДІКСАН-ПЛЮС ) у сумі 256242,87 грн (дата виникнення 30.05.2014); ТОВ ТЕХНОСБИТ у сумі 1726706,15 грн (дата виникнення 01.11.2011). Листом від 16 грудня 2019 року № 531 платником надано інформацію щодо строків виникнення заборгованості та завірені належним чино регістри бухгалтерського обліку, журнали ордери та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року в розрізі контрагентів. Проте, під час проведення перевірки ТОВ Інвестбуд не надано жодних документів, які б свідчили, що підприємством вживались заходи щодо уточнення і сплати простроченої кредиторської заборгованості (претензійно позовна робота стосовно дебіторської/кредиторської заборгованості, листи, звернення, акти-звірки розрахунків та інші документи). Також, не надано документів щодо проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, її стану та оцінки.
Також представник відповідача зауважив, що за результатами вивчення та порівняльного аналізу документів, наданих позивачем до перевірки, та документів, наданих разом з позовною заявою, встановлено, що частина документів до перевірки контролюючому органу не надавалася, а саме: документи по взаємовідносинам ТОВ Інвестбуд з замовниками (покупцями) робіт, послуг: ПАТ РКТК , ПАО СНВО Імпульс , ТОВ ТУК , ТОВ ТПК , а також документи: договір відступлення права вимоги від 27 грудня 2018 року № 1/12, укладений між ТОВ Інвестбуд , ТОВ Івамар Трейд (первісний кредитор) та ТОВ Сімайт груп (новий кредитор); платіжне доручення щодо сплати ТОВ Інвестбуд на рахунок ТОВ Сімайт груп грошових коштів у сумі 48227,62 грн; платіжне доручення щодо сплати ТОВ Інвестбуд на рахунок ТОВ Чейз трейд грошових коштів у сумі 350000,62 грн; ліцензія на будівельну діяльність ТОВ Інтеро груп від 09.08.2017; ліцензія на будівельну діяльність ТОВ НТБ Київ від 09.11.2015. При цьому, доказів щодо поважних причин, з яких ці документи були відсутні під час перевірки, позивач не надав. Інші зазначені в позовній заяві документи надавались ТОВ Інвестбуд в ході проведення планової документальної виїзної перевірки.
Таким чином, на думку представника відповідача, ГУ ДПС у Луганській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло в межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є законними.
Представником ТОВ Інвестбуд 03 серпня 2020 року подано відповідь на відзив (том 35 арк. спр. 1-3).
Ухвалою від 05 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять календарних днів (том 35 арк. спр. 172).
Представником ГУ ДПС у Луганській області 10 серпня 2020 року подано заперечення (том 35 арк. спр. 175-186).
Від представника ТОВ Інвестбуд 04 вересня 2020 року надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що позивачем не заперечуються висновки контролюючого органу щодо: заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 237922,79 грн у 2016 році за результатами господарських операцій з отримання спонсорської допомоги, і, як наслідок, заниження податку на прибуток у 2016 році на загальну суму 42826,00 грн, нарахування штрафних санкцій на суму 21413,00 грн, загалом 64239,00 грн; заниження податку на додану вартість на загальну суму 1384,00 грн, і, як наслідок, нарахування штрафних санкцій на суму 346,00 грн, загалом 1730,00 грн (том 35 арк. спр. 188).
Також у підготовчих засіданнях представниками сторін подано клопотання про виклик свідків (том 35 арк. спр. 168-169, 189).
Представником ТОВ Інвестбуд 04 вересня 2020 року подано пояснення (том 35 арк. спр. 190-191).
Ухвалою від 08 вересня 2020 року задоволено клопотання представників сторін про виклик свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 35 арк. спр. 205-206).
У вступному слові представники сторін надали пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи.
Допитаний як свідок у судовому засіданні начальник відділу перевірок платників Сєвєродонецького управління управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС у Луганській області ОСОБА_1 повідомив суду обставини, аналогічні викладеним в акті перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969.
На питання представників сторін свідок додатково до викладеного в акті перевірки повідомив, що більшість наданих позивачем разом із позовною заявою документів стосується замовників товарів (робіт, послуг), а не постачальників, тому не спростовують висновків акта перевірки. До суду не надано документів, що підтверджують факт виконання робіт постачальниками. В ході перевірки нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів не встановлювалась, а перевірялась реальність таких операцій. Акт про ненадання документів ТОВ Інвестбуд не направлявся, оскільки таке не передбачено податковим законодавством, проте у разі потреби міг бути отриманий позивачем. Перед проведенням перевірки аналізували контрагентів позивача, їх господарську діяльність, направляли запити до інших контролюючих органів. Проведення перевірки відбулося через значний обсяг перевірки. Підтвердив, що запит від 17 грудня 2019 року дійсно був наданий позивачу за 2 дні до закінчення перевірки. Однак відповідач відмовився надавати пояснення та додаткові документи на цей запит. До замовника робіт (послуг) - ПАТ РКТК за отриманням документів не зверталися, однак відповідний запит про надання пояснень та документів щодо доступу до об`єкту виконавців робіт (техніки) вручено позивачу. Інформація про те, що підприємства - контрагенти є фігурантами кримінальних справ врахована контролюючим органом у сукупності з іншими доказами, а не як єдина підстава для висновку щодо нереальності господарських операцій. Також зауважив, що в ході перевірки піддано сумніву не реальність виконаних на користь замовників робіт (послуг), а реальність виконання цих робіт саме ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД .
Допитаний як свідок директор ТОВ Інвестбуд ОСОБА_2 повідомив суду, що ПАТ РКТК замовило виконання дуже великого об`єкту, яке потребувало великої кількості виконавців та витрат часу, тому до виконання цих робіт були залучені контрагенти позивача ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД , які мали можливість виконання певних робіт, а також відповідні дозволи та ліцензії. Свідок зауважив, що у разі невідповідності виконаних робіт на об`єкті замовника такий об`єкт не можливо було би ввести в експлуатацію. На час укладання відповідних угод всі контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, платники податку на додану вартість, всі податкові накладні, виписані цими суб`єктами господарювання зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без будь-яких зауважень з боку контролюючого органу. Яким чином субпідрядники виконували роботи, позивач не перевіряв, а лише перевіряв виконання певних обсягів робіт, здійснював їх приймання, про що складали відповідну документацію, яку підписував свідок як представник ТОВ Інвестбуд та представники контрагентів. Хто саме здійснював підписання документів від імені контрагентів позивача свідок не пам`ятає, зважаючи на проміжок часу, що минув, а також дуже великий обсяг виконаних робіт та складених документів. Допуск осіб на територію ПАТ РКТК здійснювався за листами ТОВ Інвестбуд , який у телефонному режимі отримував інформацію від контрагентів, акумулював її та надсилав до замовника. Свідок зауважив, що за умовами договору, укладеного з замовником робіт - ПАТ РКТК , ТОВ Інвестбуд мав право залучати до виконання робіт субпідрядників за письмовою згодою замовника. Згода замовника була отримана щодо всіх семи зазначених в акті перевірки субпідрядників. Також свідок зауважив, що ГУ ДПС у Харківській області здійснено перевірку діяльності ТОВ БК МАРСАЛ , жодних зауважень у контролюючого органу не виникло, порушень не встановлено. Обставини щодо укладенні договору з ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , перевезення крану, особи, що керувала краном свідок не пам`ятає. Свідок також не пам`ятає, які саме роботи виконувало TOB ІВАМАР ТРЕЙД . Акти прийняття виконаних робіт підписували в офісі, а про фактичне виконання повідомляв виконроб ОСОБА_3 , який був постійно присутнім на об`єкті та контролював хід виконання замовлених робіт. Він також вів журнал обліку найманої техніки. Всі журнали після закінчення виконання робіт передані замовнику для введення об`єкта в експлуатацію. Виконроб не зазначений в документах, якими оформлено прийняття виконаних робіт, оскільки він не є представником ТОВ Інвестбуд , тому не бере участь в оформленні бухгалтерської документації. Окремі неточності в бухгалтерських документах свідок пояснює великим обсягом документації, великою кількістю людей, які займалися її оформленням, великою кількістю субпідрядників тощо.
Допитана як свідок головний бухгалтер ТОВ Інвестбуд ОСОБА_4 повідомила, що під час перевірки перевіряючим особам за запитом надано всі документи, якими оформлено господарську діяльність позивача у спірному періоді, суцільним порядком. На запит від 17 грудня 2019 року пояснень та документів не надали через обмаль часу на виконання запиту, а також у зв`язку з тим, що це був кінець року та готували відповідну звітність до контролюючих органів. Свідок повідомила, що перевіряла контрагентів за даними з Мін`юсту. Протягом 2018 року надходили запити від відповідача щодо контрагентів, на які надані відповіді та витребувані документи, жодних зауважень не надходило. Податкова звітність формувалася на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без жодних зауважень. На вимогу контролюючого органу надані всі документи, зокрема, сертифікати якості, всі листи, що стосуються діяльності підприємства за весь рік. З яких підстав вони не враховані контролюючим органом, свідку не відомо. Щодо кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності 1095 днів, свідок зазначила, що на 1700000,00 грн ТОВ Інвестбуд виписані векселя, про яких ще не настав строк пред`явлення до виконання - 2022 рік. Свідок наголосила, що перевіряючим вона до перевірки вексель надавала, однак чому його не враховано їй не відомо. На описане в акті перевірки порушення щодо такої кредиторської заборгованості одразу увагу не звернули через великий обсяг акта перевірки та складність його викладення, тому в запереченнях на акт перевірки не наводили свою незгоду з встановленим порушенням. Також свідок повідомила, що вона погодилась з притягненням її до адміністративної відповідальності, оскільки перевіркою встановлено декілька порушень, з частиною яких вона згодна, наприклад, порушення щодо касової дисципліни, військового збору, за фактом реалізації шліфувальної машинки, проведення робіт у Луганському ОВК. На суму зобов`язань, визначених контролюючим органом по господарській операції щодо Луганського ОВК, позивач зменшив розмір позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 червня 2020 року № 1006721152 ТОВ Інвестбуд зареєстровано як юридичну особу з 16 грудня 2003 року, видами діяльності якої є: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.21 Будівництво трубопроводів, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецького управління ГУ ДПС у Луганській області (том 34 арк. спр. 116-118).
Відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік та наказів ГУ ДПС у Луганській області від 15 листопада 2019 року № 367, від 12 грудня 2019 року № 523 державними ревізорами - інспекторами ГУ ДПС у Луганській області в порядку, встановленому підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтями 77, 82 Податкового кодексу України, проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Інвестбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами проведення якої складений акт від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 (том 1 арк. спр. 83-163).
Згідно з висновками акта перевіркою встановлено порушення ТОВ Інвестбуд , зокрема:
1) підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1415/27860, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2223446 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 171922 грн, за 2017 рік у сумі 252646 грн, за 2018 рік у сумі 1798878 грн;
2) пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пунктів 4 та 5 розділу V, пункту 6 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (із змінами), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 2218745 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: у вересні 2017 року на суму 8038 грн, у жовтні 2017 року на суму 49212 грн, у листопаді 2017 року на суму 1384 грн, у грудні 2017 року на суму 161601 грн, у січні 2018 року на суму 34515 грн, у лютому 2018 року на суму 94780 грн, у березні 2018 року на суму 150174 грн, у квітні 2018 року на суму 244342 грн, у травні 2018 року на суму 57663 грн, у липні 2018 року на суму 326507 грн, у серпні 2018 року на суму 214000 грн, у вересні 2018 року на суму 162426 грн, у жовтні 2018 року на суму 71354 грн, у листопаді 2018 року на суму 301414 грн, у грудні 2018 року на суму 341335 грн.
Як слідує з підпункту 1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року в загальній сумі 52508348, у тому числі за 2016 рік у сумі 9212549 грн, за 2017 рік у сумі 13201600 грн, за 2018 рік у сумі 30094199 грн, на підставі наступних документів: декларації з податку на прибуток підприємства та звіти про фінансові результати за 2016-2018 роки, накази, статутні документи, договори поставки, договори на виконання робіт та послуг, головні книги, оборотно-сальдові відомості та журнали-ордери по рахункам: 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями , 3771 Рахунки з іншими дебіторами , 643 Податкові зобов`язання , 702 Дохід від реалізації товарів , 703 Дохід від реалізації робіт і послуг , 311 Поточні рахунки в національній валюті , 712 Дохід від реалізації інших оборотних активів , 719 Інші доходи від операційної діяльності , 746 Інші витрати , 79 Фінансові результати та первинних документів до них (видаткові накладні, довіреності, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (послуг), акти приймання виконання будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконання будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості ресурсів (форма № 5а), розрахунки загальновиробничих витрат до актів приймання виконання будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, платіжні доручення, тощо) встановлено заниження задекларованих ТОВ Інвестбуд показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2265225 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1965105 грн, за 2017 рік у сумі 300120 грн, а саме:
на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ Інвестбуд показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2016 рік у сумі 476 грн, внаслідок не включення до складу доходів операцій з реалізації шліфмашини (підпункт 1.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);
на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ Інвестбуд показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2016 рік у сумі 237923 грн, внаслідок не включення до складу доходів операцій з отримання благодійних внесків (підпункт 1.2 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);
на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ Інвестбуд занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, у зв`язку з невіднесенням до складу інших доходів кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув на загальну суму 2026740 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1726706 грн, за 2018 рік у сумі 300034 грн (підпункт 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);
на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено заниження ТОВ Інвестбуд показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2017 рік у сумі 86 грн, внаслідок невірного відображення даних бухгалтерського обліку у податковій декларації з податку на прибуток (підпункт 1.4 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта).
Згідно з підпунктом 3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Інвестбуд задекларовано у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності показників у загальній сумі 664851 грн, утому числі за 2016 рік у сумі 39351 грн, за 2017 рік у сумі 34600 грн, за 2018 рік у сумі 590900 грн. Перевіркою повноти декларування цих показників встановлено їх заниження всього у сумі 12352477 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 955122 грн, за 2017 рік у сумі 1403587 грн, за 2018 рік у сумі 9993768 грн за рахунок:
заниження показників рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 2265225 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1965105 грн, за 2017 рік у сумі 300120 грн;
завищення показників рядку 2050 собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 11088276 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 1094573 грн, за 2018 рік у сумі 9993703 грн, а саме: на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок не звітування підзвітної особи про фактично понесені витрати, що вплинуло на заниження фінансового результату при складанні фінансової звітності та задекларованих показників рядка 02 Декларації на загальну суму 1471 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 318 грн, за 2018 рік у сумі 1153 грн (підпункт 3.1.1 підпункт 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта); за рахунок завищення собівартості реалізованої продукції по взаємовідносинам з ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД (підпункт 3.1.2 підпункту 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта);
завищення показників рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 1001024 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 1009983 грн, за 2017 рік у сумі 8894 грн, за 2018 рік у сумі 65 грн за рахунок невірного відображення фактичних показників.
Відповідно до пункту 3.1.1.3 акта за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Інвестбуд задекларовано податок на прибуток у сумі 119673 грн, у тому числі за 206 рік у сумі 7083 грн, за 2017 рік у сумі 6228 грн, за 2018 рік у сумі 106362 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження всього у сумі 2223446 грн, у тому числі за 2016 рік у сумі 171922 грн, за 2017 рік у сумі 252646 грн, за 2018 рік у сумі 1798878 грн.
У пункті 3.1.2.2 акта вказано за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Інвестбуд задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість з урахуванням від`ємного значення всього 11177372 грн.
Перевіркою відображених у рядках 10.1, 10.2 Декларації Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою та ставкою 7 % показників за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року у загальній сумі ПДВ 9826778 грн встановлено їх завищення у рядку 10.1 Декларацій всього на загальну суму 2218745 грн, утому числі:
в частині безпідставного віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість операцій з придбання товарів (робіт, послуг) по задекларованих операціях від суб`єктів господарювання, зазначених у пункті 3.1.1.1 розділу 3 акта перевірки, фактичне здійснення яких в ході проведення перевірки документально не підтверджено на загальну суму 2217361 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: у вересні 2017 року на суму 8038 грн, у жовтні 2017 року на суму 49212 грн, у листопаді 2017 року на суму 1384 грн, у грудні 2017 року на суму 161601 грн, у січні 2018 року на суму 1292995 грн, у березні 2018 року на суму 166283 грн, у квітні 2018 року на суму 248253 грн, у травні 2018 року на суму 98086 грн, у червні 2018 року на суму 81483 грн, у липні 2018 року на суму 304440 грн, у серпні 2018 року на суму 94141 грн, у вересні 2018 року на суму 162426 грн, у жовтні 2018 року на суму 165730 грн, у листопаді 2018 року на суму 231728 грн, у грудні 2018 року на суму 316645 грн;
включення до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2017 року сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ Основа-Бетон , від 29 вересня 2017 року № 140 на суму ПДВ 1160 грн, від 30 вересня 2017 року № 144 на суму ПДВ 223,67 грн, всього на суму ПДВ 1383,67 грн. Сума ПДВ по зазначеним податковим накладним включена двічі до податкового кредиту з ПДВ за листопад 2017 року, чим завищено податковий кредит з ПДВ за листопад 2017 року на суму 1384 грн.
Перевіркою відображених у рядках 16 Декларацій Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 16.1 декларації) показників встановлено їх завищення всього на суму 576703 грн, в тому числі у лютому 2018 року 94780 грн, у квітні 2018 року на суму 16109 грн, у травні 2018 року на суму 20020 грн, у червні 2018 року на суму 62693 грн, у липні 2018 року на суму 144176 грн, у серпні 2018 року на суму 119859 грн, у листопаді 2018 року на суму 94376 грн, у грудні 2018 року на суму 24690 грн.
Таким чином, проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ Інвестбуд вимог пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 2795448 грн.
Відповідно до пункту 3.1.2.3 акта за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року ТОВ Інвестбуд задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1027807 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість у вказаному періоді встановлено його заниження на загальну суму 2218745 грн.
ТОВ Інвестбуд подано заперечення на акт перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 (том 1 арк. спр. 195-211), про результати розгляду яких повідомлено листом ГУ ДПС у Луганській області від 10 лютого 2020 року № 851/10/12-32-05-11-11 (том 1 арк. спр. 212-216).
На підставі акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 ГУ ДПС у Луганській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року:
№ 00000110511, яким за встановлене порушення пунктів 44.1, 44.2 та 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено ТОВ Інвестбуд суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на 2773431,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2218745,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 554686,25 грн. Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, який є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу збільшено грошове зобов`язання за період з вересня 2017 року по грудень 2018 року, застосовано штрафну санкцію відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 25 % (том 1 арк. спр. 217-218);
№ 00000120511, яким за встановлене порушення підпункту підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України збільшено ТОВ Інвестбуд суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 3335169,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2223446,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1111723,00 грн. Згідно з розрахунком податкового зобов`язання, який є додатком до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачу збільшено грошове зобов`язання за 2016-2018 роки, застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 % (том 1 арк. спр. 219-220).
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішення ТОВ Інвестбуд звернулося із скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням від 24 квітня 2020 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (том 1 арк. спр. 221-239, 240-256).
Судом із заяв по суті справи та пояснень представників сторін встановлено, що позивач висловлює свою незгоду з податковими повідомлення-рішеннями, зважаючи на висновки ГУ ДПС у Луганській області щодо невіднесення до складу інших доходів кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув (підпункт 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта), та щодо нереальності проведених операцій з придбання товарів, послуг від контрагентів ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД (підпункт 3.1.2 підпункту 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта).
Висновки ГУ ДПС у Луганській області про наявність інших порушень, відображених в акті перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969, позивач не спростовує та не оспорює.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 14.1.11 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:
а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;
б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;
в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;
ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);
д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;
е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;
є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;
ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;
з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.
Згідно з підпунктом 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (пункт 44.3 статті 44 Податкового кодексу України).
У пункті 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У пункті 44.7 статті 44 Податкового кодексу України вказано, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України).
Статтею 198 Податкового кодексу України визначено, що:
- до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт а пункту 198.1);
- датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);
- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);
- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6).
Судом з`ясовано, що проведеною перевіркою на підставі головних книг за 2016-2018 роки, журналу ордеру та оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 встановлена наявність кредиторської заборгованості з датою виникнення понад 1095 днів по таких контрагентах: ТОВ ВІКО , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 12.06.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 4222,86 грн; ТОВ СХІДНОПРОМГАЗ , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 17.08.2010, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 540,00 грн; ТОВ ГІПРО , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 30.06.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 26190,93 грн; ТОВ ДОРСТРОЙГРАД , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 30.04.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 965439,28 грн; ТОВ ІНСТРУМЕНТ ДОНБАСУ , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 19.06.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 17600,49 грн; ПП ЛАБІРИНТ-С , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 30.12.2010, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 500000,00 грн; ТОВ ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 03.12.2010, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 400,00 грн; ПП ПРОМ-ТЕХ-СНАБ , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 30.05.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 256242,87 грн; ТОВ ТЕХНОСБИТ , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 01.11.2011, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 1726706,15 грн; ТОВ ЕНЕРГОРЕГІОНИ , місяць виникнення заборгованості за даними підприємства - 20.05.2014, сума заборгованості станом на 01.01.2016 та 01.01.2019 - 456,00 грн (підпункт 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969).
Під час проведення перевірки позивачем не надано жодних документів, які б свідчили, що підприємством вживалися заходи щодо уточнення і сплати простроченої кредиторської заборгованості. Також не надано документів щодо проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, її стану та оцінки.
Позивач, у запереченнях на акт перевірки, у скарзі на податкові повідомлення-рішення, а також у заявах по суті справи не навів жодних обставин, якими обґрунтовує свої заперечення проти таких висновків відповідача.
У поясненнях, наданих представниками позивача у судовому засіданні, повідомлено суду, що позивач не згоден з цим порушенням, оскільки контролюючим органом до уваги не прийнято, що ТОВ Інвестбуд 21 грудня 2012 року видано ТОВ ТЕХНОСБИТ прості векселі серії АА 0550333 на суму 726706,15 грн, серії АА 2436600 на суму 500000,00 грн, серії АА 2490475 на суму 500000,00 грн, строк сплати яких настане не раніше 21 грудня 2022 року (том 36 арк. спр. 18-19). У позивача залишилися акти приймання-передачі векселів від 21 грудня 2012 року, які, як стверджують представники позивача та свідок ОСОБА_4 , надані відповідачу під час перевірки (том 15 арк. спр. 246-248).
Представник відповідача та свідок ОСОБА_1 обставини надання позивачем під час перевірки актів приймання-передачі векселів заперечили.
Судом встановлено, що ГУ ДПС у Луганській області вручено головному бухгалтеру ТОВ Інвестбуд Матназаровій Т.М. запит від 12 грудня 2019 року б/н щодо надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо сум кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності, які обліковуються на бухгалтерському рахунку товариства з вказаними контрагентами понад 1095 днів, а саме: пояснення щодо не прийняття заходів зі списання з балансу кредиторської заборгованості з минулим строком позовної давності, одночасно з визнанням іншого операційного доходу того періоду, в якому зобов`язання визнано такими, що не підлягає погашенню, з урахуванням податку на додану вартість, який справлявся при придбанні товару; інформацію щодо укладених договорів з вищенаведеними контрагентами; інформацію щодо відображення кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності у податковому та бухгалтерському обліку (том 34 арк. спр. 186).
На цей запит позивач листом від 16 грудня 2019 року № 531 повідомив ГУ ДПС у Луганській області про дату виникнення заборгованості по вказаних контрагентах. Зі змісту цього листа судом встановлено, що іншої інформації з окресленого питання, а також документів, позивачем не надано (том 34 арк. спр. 191).
В акті перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 також відсутня будь-яка інформація про надання ТОВ Інвестбуд контролюючому органу актів приймання-передачі векселів від 21 грудня 2012 року, складених між позивачем та ТОВ ТЕХНОСБИТ .
У судовому засіданні також з`ясовано, що позивач, наданим йому пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України правом не скористався, тому, керуючись положеннями пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, суд під час розгляду справи не враховує акти приймання-передачі векселів від 21 грудня 2012 року та векселі від 21 грудня 2012 року серії АА 0550333, серії АА 2436600, серії АА 2490475, як такі, що на час перевірки були відсутні у платника податків.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що на питання щодо бухгалтерського обліку виданих векселів свідок ОСОБА_4 повідомила, що облік виданих ТОВ ТЕХНОСБИТ векселів здійснений тільки на субрахунку 209 Інші матеріали , де облікована первісна вартість цих векселів. На інших рахунках вказані векселі не обліковані.
Суд вважає за необхідне зауважити, що вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Вексель є борговим цінним папером.
Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, визначає Закон України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ Про обіг векселів в Україні (далі - Закон № 2374-ІІІ), абзацом першим статті 3 якого визначено, що зобов`язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.
Статтею 4 Закону № 2374-ІІІ визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.
На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.
Особи, винні в порушенні вимог цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.
Оскільки, частиною третьої статті 4 вказаного Закону визначено, що видача векселя відповідно до договору припиняє грошове зобов`язання щодо платежу за таким договором та обумовлює виникнення зобов`язання щодо платежу за векселем, логічним є, що така операція має знайти відображення в обліку векселедавця, зокрема, за ПБО векселедавець має облікувати вартість виданих векселів за Дт субрахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками в кореспонденції з КТ субрахунку.
Однак, в бухгалтерському обліку ТОВ Інвестбуд обліковано тільки придбання простих векселів, а не їх видачу.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити також на те, що згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 2374-ІІІ умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів має відображатися у відповідному договорі, укладеному в письмовій формі.
Позивачем на підтвердження господарських операцій укладених з ТОВ ТЕХНОСБИТ (томи 11-15), серед іншого, надано укладені договори підряда, дослідженням яких встановлено відсутність закріплення в цих договорах можливості проведення розрахунків з ТОВ ТЕХНОСБИТ із застосуванням векселів. Окремого договору, за умовами якого сторони досягли згоди про оплату наданих послуг із застосуванням векселів, до перевірки та суду також не надано.
Зважаючи на викладені обставини, суд відхиляє твердження ТОВ Інвестбуд , що його заборгованість перед ТОВ ТЕХНОСБИТ в сумі 1726706,15 грн, яка виникла 01 листопада 2011 року, не вважається безнадійною.
Позивачем не наведено інших обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги в цій частині.
За встановлених обставин, суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивачем допущено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та занижено дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, у зв`язку з невіднесенням до складу інших доходів кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув, на загальну суму 2026740 грн, детальний опис якого наведений в підпункті 1.3 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969.
Також судом встановлено, що ГУ ДПС у Луганській області не підтверджено реальність господарських операцій проведених ТОВ Інвестбуд з придбання товарів, послуг від контрагентів ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД .
Так, у підпункті 3.1.2 підпункту 3.1 пункту 3.1.1.1 розділу 3 акта наведено детальний опис наданих позивачем документів, якими оформлено операції з вказаними контрагентами, а також факти, які на думку контролюючого органу свідчать про неможливість здійснення вказаними постачальниками задекларованого позивачем обсягу фінансово-господарської діяльності.
Узагальнюючи наведені в акті обставини, податковий орган зазначив, що надані ТОВ Інвестбуд документи по взаємовідносинам із вказаними контрагентами не засвідчують фактичне здійснення господарських операцій. Проведено перевіркою встановлено невідповідність між наведеними в актах виконаних робіт, видаткових накладних об`ємах отриманих послуг, товарів та можливостями їх надання, що є підставою для встановлення факту нереальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання від вищевказаних контрагентів на адресу ТОВ Інвестбуд . Надані позивачем документи, навіть за наявності всіх формальних реквізитів, не можуть братися до уваги як первинні документи, оскільки не відображають реальний зміст проведених операцій. Укладені позивачем договори не опосередковані реальним виконанням операцій, які становлять його предмет. Фактично ТОВ Інвестбуд здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з вказаними контрагентами і враховано у бухгалтерському обліку первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсна зміна в структурі зобов`язань підприємства.
Судом встановлено, що контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення постачальниками задекларованих обсягів фінансово-господарської діяльності з огляду на такі обставини:
- у постачальників відсутні необхідні основні засоби, нерухомість (власна чи орендована), транспортні засоби тощо;
- задекларовані на адресу ТОВ Інвестбуд товари контрагентами від інших суб`єктів господарювання не придбавались, що свідчить про неможливість фактичного їх постачання;
- згідно з даними ЄРПН у постачальників відсутнє придбання товарів (послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, не встановлено придбання послуг по оренді землі, офісних, складських приміщень тощо;
- позивачем на запити ГУ ДПС у Луганській області від 29 листопада 2019 року № 2250/10/12-32-05-11-11 та від 17 грудня 2019 року б/н не надано пояснень та підтверджуючих документів щодо обставин пошуку постачальників, укладення договорів; документів, що підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, дорожні (путьові) листи тощо); документи, що підтверджують країну походження товару (сертифікати відповідності, якості) тощо;
- вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року засновника та директора TOB ІВАМАР ТРЕЙД ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);
- інші постачальники є фігурантами кримінальних справ;
- у постачальників відсутня необхідна кількість найманих працівників для виконання задекларованих позивачем обсягів робіт;
- наявність податкової інформації від інших податкових органів про непідтвердження господарських операцій постачальників позивача та їх контрагентами; відсутність постачальників за податковою адресою;
- встановлено інформацію про протиправне використання ТОВ БК МАРСАЛ особової інформації фізичних осіб для створення видимості реального здійснення фінансово-господарської діяльності.
Як наслідок, складені первинні бухгалтерські документи по цим операціям не відповідають дійсності та суперечать вимогам статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не містять відповідної та неупередженої інформації про результати діяльності та рух грошових коштів підприємств. Встановлені факти також свідчать про порушення вимог статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки порушено принцип превалювання сутності над формою внаслідок того, що формально дотримано процедуру складання бухгалтерських документів, однак при цьому відсутні обставини, які б підтверджували сутність, тобто реальність здійснення відображених операцій з зазначеними постачальниками.
На спростування таких тверджень контролюючого органу, позивачем до матеріалів справи надано документи, якими оформлено господарські операції з ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД та які, у переважній більшості, надані контролюючому органу під час перевірки та описані в акті від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 996-XIV для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:
бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;
господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;
економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів;
первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704 (далі - Положення № 88), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2 Положення № 88).
Пунктом 2.1 Положення № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.15 Положення № 88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.
У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (пункт 2.16 Положення № 88).
З вищевикладеного слідує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а документ, щоб вважатися первинним згідно з наведеним визначенням, - мати дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку, для якого мають значення тільки ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах. Відповідно господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника податків. Натомість, господарська операція, яка фактично не відбулась, спрямована лише на відображення її змісту у первинних документах.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Наявність формально складених, але недостовірних документів при відсутності факту придбання товарів чи послуг не є підставою для формування показників фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
На думку суду, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку тощо.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Судом встановлено, що наданих позивачем документів не достатньо для підтвердження реальності укладених між ТОВ Інвестбуд та ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД господарських операцій, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Луганській області, для спростування сумнівів щодо реальності господарських операцій з цими суб`єктами господарювання, вручено головному бухгалтеру ТОВ Інвестбуд запити від 17 грудня 2019 року б/н щодо надання інформації по вказаним постачальникам робіт (послуг) (том 34 арк. спр. 187-188, 189).
Однак позивач листом від 19 грудня 2019 року № 539 від надання пояснень та додаткових документів відмовився, зазначив що всі оригінали первинних документів, які підтверджують взаємовідносини між даними контрагентами надано перевіряючи в повному обсязі (том 34 арк. спр. 193).
Про ненадання позивачем витребуваних відповідачем пояснень та документів складено акт від 19 грудня 2019 року № 358/12-32-05-11/32740969 (том 34 арк. спр. 195).
Представник позивача повідомив, що додаткові документи не надані під час перевірки через те, що, незважаючи на великий обсяг здійснених господарських операцій та складених документів, на виконання вимог запиту платнику податків надано всього декілька днів.
Проте суд такі твердження позивача до уваги не приймає, оскільки позивач не використав надане йому пунктом 44.7 статті 44 Податкового кодексу України та не надав витребувані документи разом з запереченнями на акт перевірки та скаргою на податкові повідомлення-рішення. Більшості витребуваних відповідачем документів не надано й до матеріалів справи, а ті, що надані, не можуть бути враховані судом з огляду на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що допитаний як свідок директор ТОВ Інвестбуд Манівчук В.М. на питання представника ГУ ДПС у Луганській області не надав відповідей, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його контрагентоми, хто персонально брав у цьому участь, яким чином узгоджувалися дії позивача та інших постачальників, яким чином обліковано виконувані постачальниками роботи тощо.
Також суд зауважує, що наданими позивачем документами, що не оспорюється й відповідачем, підтверджено фактичне виконання робіт на користь замовників послуг, а не їх виконання саме ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД .
Таким чином, з огляду на вказані в акті перевірки обставини, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд погоджується з твердженнями ГУ ДПС у Луганській області, що надані ТОВ Інвестбуд до перевірки документи по взаємовідносинам з зазначеними вище постачальниками хоча й частково відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не засвідчують фактичне здійснення господарських операцій.
Щодо посилань контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних представник позивача зауважує, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. Оскільки позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав замовником за договором перевезення, у зв`язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не може розцінюватися як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.
На думку суду, представник позивача слушно зауважує, що податкове законодавство не ставить право платника податків на формування податкових вигод у залежність від наявності таких документів, як документи про одержання вантажу, документів на вантаж, документів про здійснені вантажно-розвантажувальні роботи, сертифікатів якості, паспортів якості тощо, за умови поставки продукції іншими документами, тому їх ненадання контролюючому органу не є підставою для висновку про нездійснення господарських операцій. Однак, у випадку відсутності будь-яких доказів придбання цього товару його постачальниками по ланцюгу постачання від інших суб`єктів господарювання, неможливість з`ясування інформації про виробників товару, країну його походження тощо, відсутність у позивача вищевказаних документів тільки підтверджує обґрунтованість сумнівів податкового органу щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд також вважає слушними посилання позивача на правові позиції, висловлені у постановах Верховного Суду, що платник податків не несе відповідальності за порушення його контрагентами вимог податкового законодавства.
Однак у даному випадку контролюючий орган обґрунтовує свої висновки про нереальність здійснених господарських операцій не тільки тим, що посадові особи контрагентів є фігурантами кримінальних справ, а й іншими обставинами. Тому, на думку суду, така інформація також має враховуватися під час розгляду справ про нереальність господарських операцій сукупно з іншими обставинами, що свідчать про відсутність реального здійснення господарських операцій.
Зважаючи на сукупність встановлених під час перевірки обставин, детальний опис яких наведений в акті перевірки від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969, що спростовують твердження позивача про реальність господарських операцій щодо придбання товарів, послуг ТОВ Інвестбуд від контрагентів ТОВ БК МАРСАЛ , ТОВ НТБ КИЇВ , ТОВ БУРСПЕЦСТРОЙМОНТАЖ , ТОВ ЧЕЙЗ ТРЕЙД , ТОВ АЛЬВІС , ТОВ ІНТЕРО-ГРУП , TOB ІВАМАР ТРЕЙД , суд погоджується, з твердженнями представника відповідача, що надані до матеріалів справи документи, які не опосередковувалися реальним виконанням господарських операцій, які становили їх зміст, не є первинними документами у розумінні Закону № 996-XIV та Положення № 88. Відповідно, надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами даних податкового обліку та звітності позивача.
Твердження позивача, що у даному випадку податковий орган, без обов`язкового виконання вимог законодавства щодо визнання правочину недійсним у судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, суд до уваги не приймає, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, у подальшому підтриману й у постановах Верховного Суду, зокрема від 18 лютого 2019 року № 2а-1399/11/2670, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
Керуючись такою правовою позицією, суд дійшов висновку, що відповідач, як контролюючий орган, аналізуючи податкову вигоду суб`єкта господарювання від певної господарської операції має право піддавати сумніву відомості, які містяться у первинних та податкових документах, якими таку операцію оформлено у бухгалтерському та податковому обліку.
Більш того, дослідженням акта перевірки встановлено відсутність у ньому тверджень відповідача, що угоди, укладені позивачем з його контрагентом, є недійсними.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що під час перевірки відповідачем використаний вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року в справі № 761/11940/18, яким засуджено засновника та директора TOB ІВАМАР ТРЕЙД ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).
Верховним Судом України в постановах від 01 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14, від 14 червня 2016 року в справі № 826/14268/14, від 25 квітня 2017 року у справі № 816/8405/15 висловлено правову позицію, що статус фіктивного, нелегального підприємства не сумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Верховний Суд в постановах від 29 січня 2019 року в справі № 826/14639/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 808/214/18, від 14 березня 2019 року в справі № 808/2159/17, від 24 вересня 2019 року в справі № 810/3551/18, від 09 жовтня 2019 року в справі № 826/16601/18 виклав правову позицію щодо обов`язкового врахування під час розгляду справ про нереальність господарських операцій доказів у порушених кримінальних справах та вироки суду.
Щодо тверджень позивача, що суб`єкт господарювання не може контролювати процес здійснення господарської діяльності своїми контрагентами та нести відповідальність за недотримання останніми вимог податкового законодавства, суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 лютого 2019 року № 2а-1399/11/2670, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь-яких дій на предмет перевірки податкової доброчесності контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової надійності такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Щодо тверджень представників позивача, що податкова звітність сформована ним на підставі податкових накладних, зареєстрованих контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних без жодних зауважень, суд зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємств, а не саме лише оформлення відповідних документів. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 26 березня 2019 року в справі № 826/5263/14 та від 25 вересня 2019 року в справі № 823/530/15.
Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням правових позицій Верховного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку, що подані ТОВ Інвестбуд до перевірки та до суду документи не є достатніми доказами реального виконання спірних операцій, що в сукупності з наведеними ГУ ДПС у Луганській області в акті перевірки обставинами, свідчить про правильність висновків ГУ ДПС У Луганській області про порушення ТОВ Інвестбуд положень підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2223446 грн; пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 2218745 грн.
Що стосується тверджень представників позивача про неможливість проведення перевірки під час дії мораторію, введеного за Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , суд зазначає таке.
Статтею 3 Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), що визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Статтею 11 Закону № 1669-VII визначено, що:
- цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення цього Закону (частина перша);
- дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (частина друга);
- закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону (частина третя).
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V (тут і надалі положення Закону наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні:
державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;
заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом;
спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Статтею 2 Закону № 877-V визначено сферу дії цього Закону, а саме:
- дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина перша);
- дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення (частина друга);
- заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації (частина четверта);
- зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина п`ята).
Слід зазначити, що статтю 2 Закону № 877-V частинами четвертою та п`ятою доповнено згідно із Законом України від 03.11.2016 № 1726-VІІІ Про внесення змін до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (далі - Закон № 1726-VІІІ), який набрав чинності з 01.01.2017.
Пунктами 5, 6, 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1726-VІІІ установлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.
Установити, що заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб`єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.
Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб`єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб`єктів господарювання.
Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються та актуалізуються Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .
Системним аналізом вищевикладеного встановлено, що, починаючи з 01 січня 2017 року Законом № 1726-VІІІ поширено дію Закону № 877-V на заходи контролю, що здійснюються податковими органами. Відповідно, починаючи з 01 січня 2017 року на такі заходи контролю поширено й Закон № 1669-VII. Разом з тим, закони № 1669-VII та № 877-V слід застосовувати, з урахуванням особливостей, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на період проведення антитерористичної операції законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ введено мораторій на проведення органами Державної фіскальної служби України планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.
Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України територію Луганської області, у тому числі й місто Сєвєродонецьк, віднесено до території проведення антитерористичної операції.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення місто Сєвєродонецьк, де позивач здійснює свою господарську діяльність, не включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З описаних вище документів, наявних в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач не є тим суб`єктом господарювання, щодо якого Законами № 1669-VII та № 1726-VІІІ поширювалася заборона органам проводити планові та позапланові перевірки, тому суд вважає безпідставними твердження позивача про неможливість проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 24 грудня 2019 року № 338/12-32-05-11-05/32740969 внаслідок дії мораторію.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що всі посилання представника позивача на положення Закону № 1669-VII, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Стаття 2 Податкового кодексу України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Оскільки норми наведеного представником позивача закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, положення такого Закону не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 805/2210/17-а.
Твердження представника позивача податкове повідомлення-рішення та розрахунок штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства, суд вважає також безпідставними, з огляду на таке.
Так, представник позивача зазначає про відсутність у податковому повідомленні-рішенні інформації про граничні строки, передбачені для оскарження. Проте, дослідженням змісту податкового повідомлення-рішення встановлено, зазначення у цьому рішенні, що у разі незгоди із сумою грошового зобов`язання, визначеного у цьому податковому повідомленні-рішенні, зазначене податкове повідомлення-рішення може бути оскаржено з дотриманням вимог статті 56 Податкового кодексу України в адміністративному або у судовому порядку.
У свою чергу, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Що стосується невідповідності розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення вимогам ДСТУ та відсутності у ньому назви організації, дати складання, реєстраційного індексу документа, його підписання неповноважною особою, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з пунктом 9 Прядку надіслання контролюючим органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
З вищевикладеного слідує, що до розрахунку штрафної санкції, який додається до податкового повідомлення-рішення спеціальним законодавством, якими є Податковий кодекс України та вищевказаний Порядок, вимоги про недотримання яких зазначає представник позивача, не висуваються.
Більш того, як правильно зауважує, представник відповідача розрахунок є невід`ємною частиною податкового повідомлення-рішення, яке, як вище встановлено судом, у повній мірі відповідає вимогам Податкового кодексу України та підписано повноважною особою.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС у Луганській області податкові повідомлення-рішення від 13 лютого 2020 року про збільшення суми податкових зобов`язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу 14060100, на суму 2773431,25 грн та № 00000120511 про збільшення суми податкових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств, код платежу 11021000, на суму 3335169,00 грн, прийнято із дотриманням вимог законодавства, вказані рішення відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримання яких перевіряє суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, керуючись положеннями статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестбуд (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 91, код за ЄДРПОУ 32740969) до Головного управління ДПС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 43143746) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 30 жовтня 2020 року.
Суддя К.О. Пляшкова
Суд | Луганський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.10.2020 |
Оприлюднено | 02.11.2020 |
Номер документу | 92536061 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Адміністративне
Перший апеляційний адміністративний суд
Казначеєв Едуард Геннадійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні