Рішення

від 17.08.2020 по справі 379/1103/17

ТАРАЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 379/1103/17

Провадження № 2/379/6/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тараща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 28.08.2017 звернувся до суду з даним позовом, прохав суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 051 від 22.09.2014, площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0041, що зареєстрований 15.01.2015 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське , номер запису про інше речове право 8395064;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 049 від 22.09.2014, площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027, що зареєстрований 09.01.2015 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське , номер запису про інше речове право 8349872;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 048 від 22.09.2014, площею 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0007, що зареєстрований 09.01.2015 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське , номер запису про інше речове право 8349812;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 050 від 22.09.2014, площею 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0012, що зареєстрований 05.01.2015 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське , номер запису про інше речове право 8334661;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2560,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначав, що 27.10.2009 він успадкував земельну ділянку від батька ОСОБА_3 площею 3,1700 га, що складається з двох частин площею 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0012 та площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0041, а 19.02.2008 - успадкував дві земельні ділянки від матері ОСОБА_4 площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027 та площею 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0007. У кінці 2010 року на початку 2011 року між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське було укладено договір оренди землі, дату укладення він не пам`ятає, термін дії - 5 років. Примірники договорів відсутні у ОСОБА_2 , оскільки їх не було надано як при підписанні документу, так і згодом аж до цього часу. Розуміючи, що строк дії договорів має закінчитись орієнтовно у 2016 році, останній неодноразово у 2016-2017 р.р. усно звертався до відповідача з повідомленням, що не має наміру продовжувати строк дії договорів після їх спливу. На звернення ОСОБА_2 стосовно повернення/звільнення орендованих земельних ділянок, працівниками СТОВ Плосківське йому було повідомлено, що примірників договорів немає та те, що позивач підписав нові договори оренди у 2014 році, які зареєстровані у реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому ОСОБА_2 стверджує, що листів-повідомлень від відповідача йому не надходило.

З Інформаційних довідок №№ 94507636, 94506119, 94501468, 94508404 від 14.08.2017, з Державного реєстру прав на нерухоме майно ним було з`ясовано, що по земельних ділянах площею 0,1300 га кадастровий 3224484800:03:009:0041, площею 0,1300 га кадастровий номер 3224484800:03:009:0027, площею 3,0397 га кадастровий номер 3224484800:02:002:0007, площею 0,1300 га кадастровий номер 3224484800:02:002:0012 зареєстровані договори оренди №№ 051, 049, 048, 050 від 22.09.2014, із СТОВ Плосківське строком на 5 років, відповідно. Крім того, до договорів №№ 048, 050 від 22.09.2014 була укладена додаткова угода № б/н від 11.09.2015 строком дії до 31.12.2025. Проте, ОСОБА_2 наполягає на тому, що не підписував даних Договорів та додаткових угод.

Отже, як вказує ОСОБА_2 , відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є правовою підставою для визнання недійсними договорів оренди землі №№ 048, 049, 050, 051 від 22.09.2014, укладених між ним та СТОВ Плосківське .

Представником відповідача - Невідомським О.Ю. 15.09.2017 подано заперечення на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволення. В обґрунтування своєї позиції відповідач стверджує, що ОСОБА_2 знав про договірні відносини, що виникли за оспорюваними договорами на момент їх підписання, оскільки, якщо припустити факт не знання (не підписання) про договірні, то вказана обставина могла мати місце лише до початку 2016 року (максимальний термін з урахуванням тверджень позивача щодо укладення договорів на початку 2011 року та строку дії цих договорів тривалістю 5 років). З початку 2016 по даний час від ОСОБА_2 не надійшло жодного звернення до відповідача щодо відсутності намірів продовження орендних відносин або ж щодо розірвання оспорюваних договорів. ОСОБА_2 протягом 2016-2017 років неодноразово отримував орендну плату, крім цього, вчиняв інші дії якими спростовуються твердження, зазначені у позові, а саме 22 та 23 червня 2017 року - звертався до СТОВ Плосківське із заявами про виплату орендної плати. Також згаданими заявами, написаними ОСОБА_2 , не тільки підтверджується факт існування договірних відносин за оспорюваними договорами №№ 48, 50, а й підтверджується факт визнання умов договірних відносин за цими ж договорами. Отримавши орендну плату за 2017 рік, ОСОБА_2 намагається достроково розірвати договори оренди, що суперечить умовам оспорюваних договорів, які визнані позивачем щодо порядку розрахунків за поточний рік, окрім того, за договорами ,підписаними позивачем у 2010 році, розмір орендної плати становив 2980,00 грн., а за оспорюваними договорами від 22.09.2014 №№ 48, 50 з 2015 - становить 10080,00 грн, що додатково підтверджує, що позивач не тільки підписував оспорювані договори, а й знав про факт їх існування та зміну розміру орендної плати відповідно до них. Відповідач стверджує той факт, що орендовані земельні ділянки використовуються виключно до їх цільового призначення, орендна плата вноситься в повному обсязі та належним чином, що підтверджується згаданими вище доказами.

Починаючи з дати підписання оспорюваних договорів оренди за №№ 48, 50 а саме з 22.09.2014 та до їх державної реєстрації ОСОБА_2 не заперечував існування оспорюваних договорів та їх дійсність. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до СТОВ Плосківське про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок №№ 048, 049, 050 та 051, укладених 22.09.2014 в повному обсязі.

Представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 10.12.2018 подано до суду пояснення, в якому останній, з метою проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 23.11.2017, повідомляє, що на проведення експертного дослідження необхідно направити певні документи, які містяться в матеріалах справи.

Також, ОСОБА_5 14.03.2019 подано до суду пояснення, в якому останній просить долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію .договору купівлі-продажу житлового будинку від 31.01.1989, який посвідчено приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. 19.02.2019.

Ухвалою суду від 05.05.2020 залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , у зв`яку із смертю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 11.10.2019 Таращанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

За принциповими положеннями ст. 12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 429701, виданого 18.11.2010 Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0007, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.8 Том № 1).

Також, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 429702, виданого 18.11.2010 Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області (а.с.10 Том № 1).

Крім того, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Таращанської державної нотаріальної контори Київської області Овраменко Л.В. 27.10.2009, зареєстрованого в реєстрі за № 3259, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема: приватизованих земельних ділянок площею 3,170 га, в межах згідно з планом (опис меж: Ділянка 1: від А до Б землі надані гр. ОСОБА_7 , від Б до В землі надані гр. ОСОБА_8 , від В до Г землі надані гр. ОСОБА_4 , від Г до Д землі спільної власності громадян, від Д до А землі надані гр. ОСОБА_9 ; Ділянка 2: від А до Б землі спільної власності громадян, від Б до В землі надані гр. ОСОБА_4 , від В до Г землі надані гр. ОСОБА_10 , від Г до Д землі надані гр. ОСОБА_11 , від Д до А землі надані гр. ОСОБА_9 ), розташованих на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_3 на підставі Державного Акту на право приватної власності на землю Серія IV-КВ № 091661, виданого Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області, на підставі рішення 13 сесії 23 скликання Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області за № 52 від 27.02.2001 та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 160 - є його син гр. ОСОБА_2 (а.с. 11-12 Том № 1).

Відповідно до довідки про присвоєння кадастрового коду земельній ділянці від 05.11.2009 за № 453/111, земельним ділянкам, які знаходились у власності ОСОБА_3 згідно державного акту Серія IV-КВ № 091661 і розташованих в межах адміністративної території: Плосківська сільська рада за межами населеного пункту, присвоєно кадастрові номера: 3224484800:02:002:0012 - для площі 0,0399 га та 3224484800:03:009:0041 - для площі 0,1300 га (а.с.13 Том № 1).

22.09.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське було укладено договори оренди землі: № 048 строком на 5 років на земельну ділянку площею 3,0397 га, у тому числі рілля 3,0397 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0007; № 049 строком на 5 років на земельну ділянку площею 0,1300, у тому числі рілля 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0027; № 050 строком на 5 років на земельну ділянку площею 3,0399 га, у тому числі рілля 3,0399 га, кадастровий номер 3224484800:02:002:0012; № 051 строком на 5 років на земельну ділянку площею 0,1300 га, утому числі рілля 0,1300 га, кадастровий номер 3224484800:03:009:0041. Вказані земельні ділянки, що розташовані на території Плосківської сільської ради Таращанського району Київської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 61-62, 73-74, 63-64, 75-76 Том № 1відповідно).

Згідно інформаційної довідки № 94501468 від 14.08.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 09.01.2015 державним реєстратором - Гречінською Н.П. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 3,0397 га, кадастровий номер: 3224484800:02:002:0007, номер запису про інше речове право: 8349812. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: 048, укладений 22.09.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське (а.с. 7 Том № 1).

Згідно інформаційної довідки № 94506119 від 14.08.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 09.01.2015 державним реєстратором - Гречінською Н.П. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер: 3224484800:03:009:0027, номер запису про інше речове право: 8349872. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: 049, укладений 22.09.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське (а.с. 9 Том № 1).

Згідно інформаційної довідки № 94508404 від 14.08.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 05.01.2015 державним реєстратором - Гречінською Н.П. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 3,0399 га, кадастровий номер: 3224484800:02:002:0012, номер запису про інше речове право: 8334661. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: 050, укладений 22.09.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське (а.с. 15 Том № 1).

Згідно інформаційної довідки № 94507636 від 14.08.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 15.01.2015 державним реєстратором - Гречінською Н.П. зареєстровано інше речове право на земельну ділянку площею 0,13 га, кадастровий номер: 3224484800:03:009:0041, номер запису про інше речове право: 8395064. Підстава виникнення іншого речового права - договір оренди землі, серія та номер: 051, укладений 22.09.2014 між ОСОБА_2 та СТОВ Плосківське (а.с. 14 Том № 1).

22.06.2017 та 23.06.2017 ОСОБА_2 направив сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Плосківське заяви, в яких просить виплатити йому орендну плату за 2017 рік, як в грошовій формі, так і натур оплатою, згідно договорів оренди землі №№ 50, 48 відповідно. Зазначив, що умови договору визнає (а.с. 28-29 Том № 1).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 22.06.2017, виданого касиром СТОВ Плосківське , ОСОБА_2 одержав 8114,00 грн. орендної плати за землю за 2017 рік за договором оренди № 48 від 22.09.2014) (а.с. 42 Том № 1).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2019 Таращанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний актовий запис 130 (а.с. 22 Том № 2).

Ухвалою суду від 05.05.2020 залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (а.с. 41 Том № 2).

Відповідно до ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У даній справі позивач звернувся з вимогою про визнання недійсними договорів оренди, посилаюсь на те, що ці договори не підписував, умови їх не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваних земельних ділянок позивачу як власнику цих земельних ділянок, покликаючись до умов договорів, підписаних невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 № 145/2047/16, 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Враховуючи викладене, у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, 215, 229-233 ЦК України, статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовити у повному обсязі.

Повне рішення складено 27.08.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Головуючий:В. І. Зінкін