Рішення

від 23.05.2007 по справі 47/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

47/70

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  47/70

23.05.07

За позовом     Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС"

до                     Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція"

про                    стягнення 3423,95 грн.

Суддя  

Представники:Від позивача:Від відповідача:

Рибченко Н.М. –представник.;не з'явився.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №б/н від 31.01.2006 року в розмірі –1200,00 грн., пені у розмірі –16,18 грн., а також 102,00 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2007 року було порушено провадження у справі № 47/70 та розгляд справи було призначено на 25.04.2007 року.

В судовому засіданні 25.04.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд стягнути з відповідача заборгованості за Договором №б/н від 31.01.2006 року в розмірі –1200,00 грн. та пені у розмірі –16,18 грн.                                                         

 Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 22.03.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 25.04.2007 року представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.04.2007 року розгляд справи було відкладено до 23.05.2007 року.

В судовому засіданні 23.05.2007 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, прохав суд стягнути з відповідача заборгованості за Договором №б/н від 31.01.2006 року в розмірі –1200,00 грн. та пені у розмірі –16,18 грн.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалі суду від 22.03.2007 року не виконав, відзив на позовну заяву не надав, і в судове засідання 23.05.2007 року представник відповідача не з'явився. Через канцелярію Господарського суду ніяких заяв та клопотань не подавав.   

          Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

      Таким чином, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція", заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

           31.01.2006 року між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС"  в якості перевізника, з однієї сторони, і відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція",  в якості замовника, з іншої, був укладений Договір на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року (далі Договір), згідно преамбули якого сторони погодили, що перевізник (позивач) зобов'язується здійснити перевезення вантажу (продуктів) вагою 20-ть тонн автомобілем марки “Мерседес”, державний номер 16808КМ (водій Бернадський) за маршрутом Київ-Житомир вантажоодержувачу (згідно товарно –транспортної накладної, далі ТТН) –ТОВ ВКФ “ХарчПак” в період з (дата і час завантаження) 31.01.2006 року по 01.02.2006 року (дата і час розвантаження) і вартість зазначених послуг з перевезення названого вантажу сторонами була узгоджена в розмірі –1200,00 грн., які (згідно п. 2 Договору) сплачуються замовником (відповідачем) позивачу (перевізнику) протягом п'яти банківських днів після одержання оригіналів документів, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу (ТТН, рахунок –фактура, акт виконаних робіт).

    У графі Договору “Відповідальність сторін” було у двосторонньому порядку погоджено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником (відповідачем) транспортних послуг стягується пеня у розмірі –1,5% за кожен день прострочення, а документи передані факсом мають юридичну силу для обох сторін.

Вже 15.02.2006 року позивачем (перевізником) було надіслано відповідачу (замовнику) Акт виконаних робіт №168 від 13.02.2006 року (одержаний повноважним представником відповідача згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення –20.02.2006 року), який було підписано без заперечень та зауважень уповноваженою особою замовника з проставленням печатки підприємства відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція") та до якого були долучені рахунок-фактура №168 від 13.02.2006 року на оплату наданих позивачем послуг з перевезення вантажу відповідачу за маршрутом Київ –Житомир на загальну суму –1200,00 грн., товарно –транспортна накладна (ТТН) від 31.01.2006 року (згідно якої вантаж автомобілем марки “Мерседес”, державний номер 16808КМ, водієм Бернадським 01.02.2006 року було доставлено вантажоодержувачу ТОВ ВКФ “ХарчПак”, що підтверджується печаткою зазначеної юридичної особи та підписом відповідальної особи останнього в графі ТТН –“Вантаж одержав”) та податкова накладна №168 від 13.02.2006 року на зазначену суму послуг з перевезення вантажу  в розмірі –1200,00 грн. (в тому числі ПДВ, яке склало –200,00 грн.).   

          На день розгляду справи у суді (23.05.2007 року) згідно Договору на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року, двосторонньопідписаного Акту виконаних робіт №168 від 13.02.2006 року, рахунку-фактури №168 від 13.02.2006 року, товарно – транспортної накладної (ТТН) від 31.01.2006 року і  позовної заяви та розрахунків позивача, відповідач не сплатив за надані послуги з перевезення вантажу вантажоодержувачу –ТОВ ВКФ “ХарчПак” за маршрутом Київ –Житомир –1200,00 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем за розрахунками останнього на даний час складає –1200,00 грн. (основний борг) та –16,18 грн. пені.

          Господарським кодексом України у статті 175 визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання,  що виникають між учасниками господарських  відносин при  здійсненні господарської діяльності,  в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на  користь  другої сторони  або  утриматися  від певної дії,  а друга сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку і визначені майнові зобов'язання, які    виникають    між    учасниками господарських відносин,  регулюються  Цивільним  кодексом  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

          Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

          Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу  одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

           Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

          Статтею 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони  (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

           Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і  за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,  укладати від свого  імені  або  від імені клієнта договір перевезення  вантажу, забезпечувати  відправку і одержання вантажу,  а  також  виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

           Згідно статті 908 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 N 435-IV перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

           Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

            Згідно статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

             Згідно статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

             Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

             Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 N 435-IV у статті 929 визначає, що за договором  транспортного  експедирування  одна  сторона  (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

             Згідно статті 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

             Стаття 931 встановлює, що розмір плати   експедиторові   встановлюється  договором транспортного експедирування,  якщо інше не  встановлено  законом.

             Згідно статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

             В свою чергу, Закон України “Про транспортно-експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 року № 1955-IV (далі Закон) у статті 9 встановлює, що за договором  транспортного   експедирування   одна   сторона (експедитор)  зобов'язується  за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу і у разі  залучення  експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з  нею  експедитор  може  виступати  від свого імені або від імені клієнта.

              Платою експедитору   вважаються   кошти,   сплачені  клієнтом експедитору   за   належне   виконання   договору    транспортного експедирування.

              Підтвердженням витрат   експедитора   є  документи  (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання  договору  транспортного  експедирування,  або  органами влади.

              Стаття 4 згаданого Закону Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання  різних форм власності,  які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть  мати:  склади, різні види транспортних засобів,  контейнери, виробничі приміщення тощо.

              Експедитори для виконання доручень клієнтів  можуть  укладати договори  з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

              Стаття 8 Закону передбачає, що експедитори надають  клієнтам  послуги  відповідно  до  вимог законодавства  України та держав,  територією яких транспортуються вантажі,  згідно  з  переліком  послуг,  визначеним   у   правилах здійснення  транспортно-експедиторської діяльності,  а  також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

              Транспортно-експедиторські послуги   надаються   клієнту  при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

         Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне  транспортне обслуговування,  а також організовують перевезення  вантажів  різними  видами   транспорту територією України та іноземних  держав  відповідно  до  умов договорів (контрактів),  укладених відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" здійснюють оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю; надають в   установленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської  діяльності заявки на відправлення вантажів та наряди на відвантаження; здійснюють розрахунки з портами,  транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів.

              Стаття 11 Закону встановлює обов'язки експедитора, де Експедитор зобов'язаний  надавати транспортно-експедиторські послуги  згідно  з  договором   транспортного   експедирування і вказівками  клієнта,  погодженими  з  експедитором у встановленому договором порядку.

               Обов'язки клієнта визначені у статті 12 Закону, де останній зобов'язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і  достовірну інформацію щодо найменування,  кількості,  якості та інших  характеристик  вантажу,  його   властивостей,   умов   його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов'язків  за  договором  транспортного  експедирування,  а також   документи,   що   стосуються  вантажу,  які  потрібні  для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

              Крім того клієнт зобов'язаний у порядку,   передбаченому  договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати,  понесені експедитором  в  інтересах  клієнта  в  цілях  виконання  договору транспортного експедирування.

        Стаття 14 Закону передбачає відповідальність клієнта за невиконання  або  неналежне виконання обов'язків,   які передбачені  договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть  відповідальність  згідно  з  Цивільним кодексом України, іншими  законами та договором транспортного експедирування.

            Також, згідно статті 14.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів.

           Згідно статті 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказ Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363 остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.  

           Згідно статті 45 Статуту автомобільного транспорту УРСР затвердженої Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 р. N 401 (із змінами та доповненнями) за договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство або організація зобов'язуються доставити ввірений їм вантажовідправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.          

                 Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.         

          Стаття 527 вищезазначеного кодексу визначає, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання), а боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу  України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу  України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС" –свої зобов'язання за умовами Договору на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року виконав в повному обсязі та в строк визначений останнім до 01.02.2006 року включно, а відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" –свої обов'язки за зазначеним договором по оплаті вартості наданих позивачем послуг з перевезення вантажу ТОВ ВКФ “ХарчПак” (вантажоодержувачу) за маршрутом Київ –Житомир у розмірі –1200,00 грн., що підтверджується товарно –транспортною накладною (ТТН) від 31.01.2006 року та двосторонньопідписаним Актом виконаних робіт №168 від 13.02.2006 року –не виконав, у зв'язку з чим на даний час у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС" існує заборгованість в сумі –1200,00 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" у судовому порядку, через що судом визнається вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті наданих транспортних послуг за Договором на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року в розмірі –1200,00 грн. законною та обґрунтованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.          

          Стаття 547 Цивільного кодексу України 2004 року від 16.01.03 № 435-VI встановлює, що правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення   виконання   зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 549 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-VI встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

             Стаття 230 ГК України від 16.01.03 № 436-IV встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

              Стаття 551 ЦК України визначає, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства та розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

              Згідно статі 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР платники  грошових коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

              Згідно статі 3 Закону України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

               Статтею 232 ч.6 ГК України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          Суд, враховуючи викладене, дійшов висновку, що відповідач свої зобов'язання по повній оплаті наданих йому позивачем транспортних послуг за Договором на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року належним чином досі не виконав: станом на день подачі позову відповідач не сплатив перевізнику –1200,00 грн., а позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача згідно вищезгаданих норм ЦК України, ГК України і Договору на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року пені за невиконання господарських зобов'язань у розмірі –16,18 грн. (згідно позовної заяви від 26.02.2007 року), але через те, що розрахунок пені здійснений судом, навіть з урахуванням імперативних вимог частини 6-ї статті 232 ГК України, значно перевищує заявлену позивачем до стягнення суму пені, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в розмірі заявленому останнім у розрахунку суми даної штрафної санкції доданого до позовної заяви від 26.02.2007 року, а саме у розмірі –16,18 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" за невиконання останнім умов Договору на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року, в частині оплати вартості наданих позивачем транспортних послуг відповідачу в 5-ти денний строк від дня одержання замовиком –відповідачем оригіналів документів (одержані повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення –20.02.2006 року), на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу (ТТН, рахунок –фактура, акт виконаних робіт), у відповідності до погоджених сторонами вимог Договору на виконання перевезення вантажів і транспотно –експедиційних послуг №Б/Н від 31.01.2006 року.

Державне мито і  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" –задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансекспедиція" (код ЄДРПОУ 31110031, місцезнаходження: 03127, м. Київ, пр-т. Глушкова, 40; р/р №260053100357 в ІКФ АКБ “Мрія”, МФО 322852), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАСТ ТРАНС" (ідентифікаційний код 30367782, місцезнаходження: 08113, с. Петрушки, Київська область, Києво-Святошинський р-н., вул. Лісна, 1, р/р №26008301001585 в АКБ “Мрія” м. Київ, МФО 321767) суму заборгованості (основного боргу) в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп., пені в сумі –16 (шістнадцять) грн. 18 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. – витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України           

           4.    Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

С.Р.Станік