Рішення

від 27.10.2020 по справі 640/11424/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11424/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю НВФ КАНТА доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13 січня 2020 року №00000320502, №00000340502, №00000330502

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ КАНТА (далі по тексту - позивач, ТОВ НВФ КАНТА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2020 року №00000320502, №00000340502, №00000330502.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень, оскільки господарські операції, що відбулись між позивачем та його контрагентами - ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ , ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ , ТОВ МІКЛЕНД , ТОВ РАМІС , ТОВ СЕЛАЙНА , ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС , підтверджено первинними документами, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

06 липня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві у відповідності до вимог чинного законодавства.

25 серпня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 15 листопада 2019 року №3361 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ НВФ КАНТА , у період з 21 листопада 2019 року по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, проведено позапланову перевірку дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ НВФ КАНТА при визначення по взаємовідносинах з ТОВ РАМІС за червень, липень, серпень 2017 року, з ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ за квітень 2017 року, з ТОВ МІКЛЕНД за березень, липень 2018 року, з ТОВ СЕЛАЙНА за грудень 2017 року, з ТОВ ХЕЛЕНН МАРКЕТ за серпень 2017 року, з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, січень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість та за 2017, 2018 роки - показників фінансової звітності з їх відображення у деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 04 грудня 2019 року №210/26-15-15-02-05/40718440 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1) пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 6 П(С)БО 16 Витрати , статті 9 Закону України №996-ХІV, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся всього в загальній сумі 331 339, 00 грн, в тому числі по періодам: 2017 рік - 296 089, 00 грн, 2018 рік - 35 250, 00 грн;

2) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.1 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 334 149, 00 грн, у тому числі по періодам: квітень 2017 року - 4 665, 00 грн, червень 2017 року - 114 167, 00 грн, липень 2017 - 20 834, 00 грн, серпень 2017 року - 95 684, 00 грн, вересень 2017 року - 20 000, 00 грн, листопад 2017 року - 26 605, 00 грн, грудень 2017 року - 35 896, 00 грн, січень 2017 року - 6 298, 00 грн, липень 2018 року - 10 000, 00 грн, та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 22 869, 00 грн, в тому числі по періодам: січень 2018 року - 12 869, 00 грн, березень 2018 року - 10 000, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав письмові заперечення до ГУ ДПС у м. Києві.

ГУ ДПС у м. Києві листом від 09 січня 2020 року №2149-10/26-15-05-02-05 повідомило позивача про залишення висновків Акту перевірки без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 13 січня 2020 року

- №00000320502, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 417 686, 00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 334 149, 00 грн, за штрафними санкціями - 83 537, 00 грн;

- №00000340502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 22 869, 00 грн;

- №00000330502, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на прибуток приватних підприємств на суму 414 174, 00 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями - 331 339, 00 грн, за штрафними санкціями - 82 835, 00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Матеріалами справи встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, податковим органом встановлено господарські взаємовідносини останнього з контрагентами ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ , ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ , ТОВ МІКЛЕНД , ТОВ РАМІС , ТОВ СЕЛАЙНА , ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно договору поставки від 01 серпня 2017 року №К/ХМ-0108-2017-Т, укладеного між позивачем (покупцем) та ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ (постачальником), останній зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар у повному розмірі на умовах та порядку, визначених цим договором.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності у серпні 2017 року ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 474 104, 00 грн, у тому числі ПДВ 79 017, 00 грн:

- від 02 серпня 2017 року №25;

- від 09 серпня 2017 року №30;

- від 16 серпня 2017 року №42;

- від 28 серпня 2017 року №62.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ТОВ НВФ КАНТА до податкового кредиту за період серпень 2017 року та відображено у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) платіжні доручення від 18 серпня 2017 року №1855 на суму 171 105, 76 грн, від 06 вересня 2017 року №1977 на суму 80 225, 14 грн, від 07 вересня 2017 року №2002 на суму 222 773, 37 грн;

2) видаткові накладні від 02 серпня 2017 року №25 на суму 80 225, 14 грн, від 09 серпня 2017 року №30 на суму 171 105, 76 грн, від 16 серпня 2017 року №42 на суму 148 608, 31 грн, від 28 серпня 2017 року №62 на суму 74 165, 06 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 2281 Кт 631 - 395 086, 00 грн,

Дт 6442 Кт 631 - 79 017, 00 грн,

Дт 631 Кт 311 - 171 105, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця). Основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49). У період з 07 листопада 2016 року по 26 грудня 2017 року директором була ОСОБА_1 .

Згідно вироку суду від 15 серпня 2018 року у кримінальному провадженні №32017100100000090, директора ТОВ ХЕЛЕНН МАРКЕТ ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27 частини першої статті 205 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ МІКЛЕНД матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно договору від 01 березня 2018 року №К/МЛ-0103-2018-Р, укладеного між ТОВ МІКЛЕНД (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором, самостійно чи з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації: друковані видавництва; лайтбокси, бігборди та інші інформаційні носії; буклети, листівки, флаєра.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ МІКЛЕНД виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 120 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 000, 00 грн:

- від 30 березня 2018 року №89;

- від 13 липня 2018 року №26.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) акти виконаних робіт від 30 березня 2018 року №389, від 13 липня 2018 року №726;

2) платіжні доручення від 10 квітня 2018 року №3778 на суму 60 000, 00 грн, від 24 липня 2018 року на суму 60 000, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 631 Кт 631 - 100 000, 00 грн,

Дт 6442 Кт 631 - 20 000, 00 грн,

Дт 631 Кт 311 - 120 000, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ МІКЛЕНД контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у Херсонській області. Основним видом діяльності є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29). У період з 02 жовтня 2017 року по теперішній час директором є ОСОБА_2 .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ МІКЛЕНД заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 23 серпня 2018 року №3768/26-15-21-33, у зв`язку з порушенням кримінального провадження №32018041660000013 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та визнанням винною директора ТОВ МІКЛЕНД ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ РАМІС матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно договору про надання рекламних послуг від 01 червня 2017 року №К106-2017-Р, укладеного між ТОВ РАМІС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором, самостійно чи з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації: друковані видавництва; лайтбокси, бігборди та інші інформаційні носії; буклети, листівки, флаєра.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ РАМІС виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 160 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 26 666, 67 грн:

- від 20 червня 2017 року №6;

- від 26 липня 2017 року №24;

- від 15 серпня 2017 року №12;

- від 29 грудня 2017 року №218.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) акти виконаних робіт від 20 червня 2017 року №606, від 26 липня 2017 року №724, від 15 серпня 2017 року №812, від 29 грудня 2017 року №1218;

2) платіжні доручення від 23 червня 2017 року №1437 на суму 40 000, 00 грн, від 04 серпня 2017 року №1743 на суму 40 000, 00 грн, від 06 вересня 2017 року №1980 на суму 40 000, 00 грн, від 29 грудня 2017 року №1218 на суму 40 000, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 93 Кт 631 - 191 666, 00 грн,

Дт 6442 Кт 631 - 38 333, 00 грн,

Дт 311 Кт 631 - 230 000, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ РАМІС контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у Миколаївській області. Основним видом діяльності є рекламні агентства (КВЕД 73.11). У період з 21 березня 2017 року по 12 лютого 2018 року директором був ОСОБА_3 .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ МІКЛЕНД заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 02 червня 2018 року №3571/8/26-59-21-04, у зв`язку з порушенням кримінального провадження №32018041660000013 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та визнанням винним директора ТОВ РАМІС ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ СЕЛАЙНА матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно договору про надання послуг від 01 грудня 2017 року №К/С-0112-2017-К, укладеного між ТОВ СЕЛАЙНА (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати консультаційні послуги з питань оподаткування, які споживаються замовником в процесі здійснення господарської діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Виконавець зобов`язується надавати замовникові за його окремими дорученнями наступні консультаційні послуги протягом строку дії договору: консультування з питань адміністрування податків і зборів, податкове консультування щодо вибору найбільш ефективного режиму оподаткування з урахуванням національного податкового законодавства, тлумачення і застосування договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до умов договору про надання юридичних послуг від 01 грудня 2017 року №К/С-0112-2017-Ю, укладеного між ТОВ СЕЛАЙНА (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавець зобов`язується надавати замовнику за його дорученням наступні юридичні послуги протягом дії цього договору: консультувати замовника з питань господарської діяльності застосування нормативних актів, чинного законодавства України, здійснювати правовий аналіз діючих господарських схем; перевіряти відповідність проектів наказів, інструкцій та інших внутрішніх документів замовника нормам чинного законодавства України, надавати допомогу з підготовки та коректного оформлення зазначених документів; представляти у встановленому порядку інтереси замовника в суді, державних контролюючих органах, органах влади та місцевого самоврядування, підприємствах та установах.

За договором про надання рекламних послуг від 01 грудня 2017 року №К/С-0112-2017-Р, укладеного між ТОВ СЕЛАЙНА (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором, самостійно чи з залученням третіх осіб, надати замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації: друковані видавництва; лайтбокси, бігборди та інші інформаційні носії; буклети, листівки, флаєра.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ СЕЛАЙНА виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 75 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 12 500, 00 грн:

- від 15 грудня 2017 року №34;

- від 15 грудня 2017 року №35;

- від 15 грудня 2017 року №36.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) акти виконаних робіт від 15 грудня 2017 року №1234, №1235, №1236;

2) платіжні доручення від 19 січня 2018 року №3073 на суму 20 000, 00 грн, від 01 лютого 2018 року №3181 на суму 30 000, 00 грн, від 01 лютого 2018 року №3182 на суму 25 000, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 92 Кт 631 - 62 500, 00 грн,

Дт 6442 Кт 631 - 12 500, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ СЕЛАЙНА контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (КВЕД 46.49). У період з 08 вересня 2017 року по теперішній час директором є ОСОБА_2 .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ СЕЛАЙНА заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 02 червня 2018 року №3571/8/26-59-21-04, у зв`язку з порушенням кримінального провадження №32018041660000013 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та визнанням винною директора ТОВ СЕЛАЙНА ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно договору про надання послуг від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Ю, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичні послуги, які споживаються замовником в процесі здійснення господарської діяльності, в обсязі та на умовах, передбачених цим договором: консультувати замовника з питань господарської діяльності, застосування нормативних актів, чинного законодавства України; організувати та вести претензійну роботу з матеріалів, підготовлених замовником, надавати методичну допомогу в цій роботі, якщо вона ведеться іншими підрозділами замовника.

Відповідно до умов договору про надання послуг від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Пп, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавець гарантує якість послуг, що надаються, на період дії договору. У разі неякісного надання послуг виконавець зобов`язується усунути всі недоліки власним коштом.

За договором про надання послуг від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Пп, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавець зобов`язується надавати замовнику за його окремими дорученнями наступні консультативні послуги протягом строку дії цього договору: консультування з питань адміністрування податків; надання усних та письмових консультацій, висновків, довідок з питань оподаткування, що виникають з приводу діяльності замовника.

У відповідності до умов договору про надання послуг від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Тр, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов`язаний прийняти та оплатити такі послуги. Згідно з цим договором під послугами розуміється організація та проведення семінару - практикуму для працівників замовника та темами, що затверджуються сторонами у додатках до даного договору. Виконавець проводить семінар за програмою, що додається.

Також, згідно договору про надання рекламних послуг у засобах масової інформації від 01 червня 2017 року №К0106-2017-Ю, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавець приймає на себе обов`язок за плату в порядку та на умовах, визначених цим договором, самостійно чи із залученням третіх осіб, надати замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів у засобах масової інформації.

Відповідно до договору про надання послуг з питань інформатизації від 01 червня 2017 року №К-0106-2017-ІФ, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), надання послуг з питань інформатизації, пов`язаними з оптимізацією сайту замовника, на умовах договору. Об`єм, терміни, періодичність та місце надання послуг узгоджується по електронній пошті, телефону, скайпу, особисто або письмово.

За договором про надання посередницьких послуг від 03 липня 2017 року №К0307-2017-Кл, укладеного між ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента готового придбати товар замовника у відповідності до умов останнього, надати допомогу замовникові в укладанні договору купівлі - продажу між ним та покупцем.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 1 285 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 214 666, 68 грн:

- від 20 червня 2017 року №6;

- від 20 червня 2017 року №7;

- від 20 червня 2017 року №8;

- від 30 червня 2017 року №55;

- від 20 червня 2017 року №56;

- від 30 червня 2017 року №57;

- від 30 червня 2017 року №58;

- від 30 червня 2017 року №59;

- від 30 червня 2017 року №60;

- від 31 липня 2017 року №70;

- від 26 липня 2017 року №44;

- від 15 серпня 2017 року №14;

- від 31 серпня 2017 року №64;

- від 15 вересня 2017 року №20;

- від 15 вересня 2017 року №34;

- від 30 вересня 2017 року №101;

- від 30 вересня 2017 року №102;

- від 13 жовтня 2017 року №26;

- від 13 жовтня 2017 року №27;

- від 30 листопада 2017 року №113;

- від 30 листопада 2017 року №114;

- від 30 листопада 2017 року №126;

- від 29 грудня 2017 року №284;

- від 29 грудня 2017 року №285;

- від 16 січня 2018 року №32;

- від 16 січня 2018 року №33;

- від 16 січня 2018 року №34.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) акти виконаних робіт від 20 червня 2017 року №606, №607, №608, №656; від 30 червня 2017 року №655, 657, №658, №659, №660; від 31 липня 2017 року №770; від 26 липня 2017 року №744; від 15 серпня 2017 року №814; від 31 серпня 2017 року №864; від 15 вересня 2017 року №920, №934; від 30 вересня 2017 року №9101, №9102; від 13 жовтня 2017 року №1026, №1027; від 30 листопада 2017 року №11113, №11114, №11126; від 29 грудня 2017 року №1284, №1285; від 16 січня 2018 року №132, №133, №134;

2) платіжні доручення від 23 червня 2017 року №1438 на суму 30 000, 00 грн, від 23 червня 2017 року №1440 на суму 50 000, 00 грн, від 23 червня 2017 року №1439 на суму 65 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1583 на суму 100 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1586 на суму 50 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1584 на суму 50 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1585 на суму 100 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1587 на суму 100 000, 00 грн, від 17 липня 2017 року №1588 на суму 100 000, 00 грн, від 02 серпня 2017 року №1704 на суму 30 000, 00 грн, від 03 серпня 2017 року №1733 на суму 55 000, 00 грн, від 18 серпня 2017 року №1854 на суму 30 000, 00 грн, від 12 вересня 2017 року №2033 на суму 30 000, 00 грн, від 27 вересня 2017 року №2204 на суму 40 000, 00 грн, від 26 вересня 2017 року №2194 на суму 30 000, 00 грн, від 17 жовтня 2017 року №2363 на суму 20 000, 00 грн, від 26 жовтня 2017 року №2438 на суму 40 000, 00 грн, від 17 жовтня 2017 року №2364 на суму 30 000, 00 грн, від 26 жовтня 2017 року №2439 на суму 30 000, 00 грн, від 15 грудня 2017 року №2853 на суму 50 000, 00 грн, від 20 грудня 2017 року №2889 на суму 40 000, 00 грн, від 20 грудня 2017 року №2890 на суму 30 000, 00 грн, від 19 січня 2018 року №3072 на суму 40 000, 00 грн, від 19 січня 2018 року №3071 на суму 30 000, 00 грн, від 13 лютого 2018 року №3294 на суму 15 000, 00 грн, від 09 лютого 2018 року №3253 на суму 40 000, 00 грн, від 09 лютого 2018 року №3254 на суму 30 000, 00 грн, від 09 лютого 2018 року №3255 на суму 30 000, 00 грн.

В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 92 Кт 631 - 1 070 833, 00 грн,

Дт 6442 Кт 631 - 214 166, 66 грн,

Дт 631 Кт 311 - 1 170 000, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Основним видом діяльності є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (КВЕД 52.29). У період з 31 січня 2017 року по 13 червня 2017 року директором був ОСОБА_4 .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 30 серпня 2018 року №3946/8/26-15-21-03, у зв`язку з порушенням кримінального провадження №32017100100000090 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та наданням директором ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС ОСОБА_4 показів про його непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно усної домовленості між ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ (виконавцем) та ТОВ НВФ КАНТА (замовником), виконавцем здійснювалась поставка товару.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14 квітня 2017 року №44 на загальну суму 147 988, 97 грн, у тому числі ПДВ 24 664, 83 грн.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) рахунок - фактуру від 10 квітня 2017 року №436;

2) платіжне доручення від 14 квітня 2017 № 938 на суму 147 988, 97 грн.

У подальшому ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ виписало на адресу ТОВ НВФ КАНТА розрахунки коригування від 19 травня 2017 року №9092553199 на суму -62 500, 00 грн, від 20 червня 2017 року №9117286334 на суму -37 500, 00 грн.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є оптова торгівля металами та металевими рудами (КВЕД 46.72). У період з 24 травня 2016 року по теперішній час директором є ОСОБА_5 .

Згідно даних ІС Податковий блок відносно господарської діяльності ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ заведено картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 20 червня 2018 року №1894/8/26-55-21-05, у зв`язку з порушенням кримінального провадження від 14 липня 2017 року №4207101060000079 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України та наданням директором ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ ОСОБА_5 показів про його непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ .

Таким чином, за сукупністю наведених фактів, контролюючий орган дійшов висновку про те, що перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ НВФ КАНТА з ТОВ ХЕЛЛЕН МАРКЕТ , ТОВ ТД МЕТАЛБУДПОСТАЧ , ТОВ МІКЛЕНД , ТОВ РАМІС , ТОВ СЕЛАЙНА та ТОВ АЙРРОН ЕЛЬЯНС . Також, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності. Крім цього, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь - яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому, на думку податкового органу, віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

З приводу вищевикладеного, суд зазначає, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2014 року у справі №К/800/36098/13.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати податковий кредиту, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 30 січня 2018 року №К/9901/612/18 та №К/9901/630/18.

Крім того, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

При цьому, аргументи відповідача ґрунтуються на інформації з АІС Податковий блок , однак, така інформація не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність у контрагентів позивача умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання господарських операцій з позивачем нереальними (безтоварними).

Також, суд відхиляє посилання відповідача на відсутність окремих документів, оскільки така наявність або відсутність, так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань контролюючого органу на досудові розслідування в рамках кримінальних проваджень, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України.

У частині першій статті 23 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

З наведеного вбачається, що сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Також, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Також, на момент розгляду даної справи відсутня інформація щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду у кримінальній справі за кримінальними провадженнями відносно позивача, його контрагентів чи їх посадових осіб.

При цьому, посилання відповідача на наявність вироку суду від 15 серпня 2018 року відносно директора ТОВ ХЕЛЕНН МАРКЕТ ОСОБА_1 , не підтверджені відповідними доказами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України .

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.

Суд вказує, що норми матеріального закону не пов`язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, суд вважає, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між ТОВ НВФ КАНТА та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств.

Надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, отже, і реальність господарських операцій.

Натомість, відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Посилання відповідача на фіктивність господарських відносин між позивачем та його контрагентів носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання.

При цьому, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Також, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, ГУ ДПС у м. Києві приймаючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення, діяло поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ КАНТА задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 13 січня 2020 року №00000320502, №00000340502, №00000330502.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ КАНТА понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 820,94 грн (дванадцять тисяч вісімсот двадцять гривень дев`яносто чотири копійки).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ КАНТА (код ЄДРПОУ 40718440, адреса: 01001, м. Київ, вул. Володимирська, 12)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)